Вплив державного боргу на економіку і його удосконалення

 

 

Зміст

Вступ           3

Розділ 1. Державний борг як економічна категорія    5

1. Поняття державного боргу       5
2. Структура державного боргу та механізм його формування 7

Розділ 2. Державний борг України       13

1. Етапи формування державного боргу України    13
2. Управління державним боргом України     18
3. Боргова політика України на сучасному етапі    27

Розділ 3. Вплив державного боргу на економіку і його

удосконалення          32

Висновок           36

Список використаної літератури       38

 

Вступ

В Україні недостатньо досліджені питання, що стосуються проблем управління державним боргом, особливостей його формування і розвитку в умовах переходу до ринкової економіки. Зазначене обумовило актуальність обраної теми курсової роботи.

Важливий внесок в дослідження проблеми державного боргу зробили західні економісти: Д. Рікардо, А. Сміт, М. Браунриг, С. Вайнтрауб, Х. Джонсон, О. Екстайн, Дж. Кейнс, А. Лаффер, А. Лернер, Р. Масгрейв, М. Фрідман та інші. Серед російських вчених варто відмітити праці: М.Б.Богачевського, Б.Г.Болдирєва, Л.О. Дробозіної, Л.М. Красавіної, І.М. Осадчої, Ю.М. Осипова, Г.П. Солюса, В.М. Усоскіна та інших. Теоретичні основи державного боргу та питання щодо його управління висвітлюються в працях таких українських вчених, як: О.Д.Василик, А.С.Гальчинський, Г.Н.Климко, В.В.Корнєєв, О.В.Плотніков, І.Я. Софіщенко, В.М.Суторміна, В.О. Степаненко, та інших.

Об'єкт дослідження – державний борг.

Предмет дослідження – теоретичні основи формування державного боргу та його впливу на економіку.

Метою курсової роботи є обґрунтування теоретичних засад необхідності здійснення державних запозичень, дослідження основних аспектів вимірювання державного боргу та економічних наслідків існування державного боргу в різних країнах світу та в Україні, виявлення основних проблем, які існують в управлінні державним боргом та методи, які застосовуються для їх усунення, а також розгляд найбільш оптимальної боргової політики України.

Завданням в курсовій роботі є:

• Визначити поняття державного боргу
• Визначити структуру державного боргу та механізм його формування
• Визначити етапи формування державного боргу України
• Проаналізувати управління державним боргом України
• Дати оцінку боргової політики України на сучасному етапі
• Визначити вплив державного боргу на економіку і його удосконалення.

Дана курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновку та списку використаної літератури.

У першому розділі розглянемо державний борг як економічну категорію. Визначимо структуру державного боргу та механізм його формування

У другому розділі розглянемо державний борг України, етапи його формування та управління державним боргом України. А також проаналізуємо боргову політику України на сучасному етапі

У третьому розділі – вплив державного боргу на економіку і його удосконалення.

 

1. Державний борг як економічна категорія
1. Поняття державного боргу

Існування в ринковій економіці державного боргу є об'єктивним фактором. Держава, прагнучи використати свої економічні і фінансові ресурси з найбільшою ефективністю, допускає дефіцит бюджету, а для його фінансування залучає додаткові кошти на внутрішньому або зовнішньому фінансових ринках. Ці кошти залучаються для використання в державному секторі економіки і їх ефективного трансформування у зростання доходної частини бюджету. Іншими словами базовою умовою платоспроможності держави є перевищення продуктивності використання позичених коштів над рівнем відсоткових ставок за користування цими позиками. Останнє дає змогу виплатити відсотки за користування залученими коштами, самі позичені кошти і, більше того, отримати додаткові доходи, які можуть бути використані на суспільні потреби. [5]

Важливу роль у теоретичному й емпіричному дослідженнях проблематики державного боргу відіграють праці Т.П.Вахненка, О.Д.Заруби, Н.О.Кухарської, С.К.Харічкова, О.Г.Осауленка, І.М.Школа, В.М.Козменко, О.В.Бабінської.

Проблема економічного відставання країн, що розвиваються, особливо проявляється в кризі заборгованості. Глобальна заборгованість – одна з характерних особливостей сучасної світової економіки. Сьогодні у світі неможливо знайти державу, яка спроможна була б обходитися без боргів: внутрішніх чи зовнішніх. До перших, як правило, вдаються індустріально розвинуті країни, до других – країни, що розвиваються.

Сьогодні серед учених-економістів немає єдиноїі думки щодо визначення сутності державного боргу. Так, В.Федосов, С.Огородник і В.Суторміна вважають, що “ державний борг – це сума заборгованості за випущеними й непогашеними внутрішніми позиками, а також сума фінансових зобов’язань країни щодо іноземних кредиторів на певну дату ”. [8]

І.Ключников, Ю.Пашкус і Н.Расков убачають суть державного боргу в сукупності кредитно-фінансових відносин, що виникають у зв’язку з переміщенням капіталів із національного приватного сектора чи внаслідок кордону в державний бюджет на основі запозичення. [5]

А.Панчук стверджує: “ Державний борг – це сума накопичених зобов’язань держави, враховуючи відсотки за користування позиченими коштами ”. [4]

Український економіст С.Мочерний дає два визначення державного боргу. Державний борг - тимчасова мобілізація державою додаткових коштів для покриття неплатоспроможності державного бюджету чи для інших витратних цілей за рахунок випуску облігацій державних позик, а також шляхом одержання позик, кредитів від внутрішніх або зарубіжних банків. Державний борг - загальна сума заборгованості держави внутрішнім і зовнішнім кредиторам, включаючи заборгованість держави з виплати заробітної плати, пенсій, стипендій, допомоги населенню, а також несвоєчасне погашення позик, кредитів, процентів тощо. [2]

Згідно з Бюджетним кодексом України, державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування) - це загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов'язання держави (Автономної Республіки Крим чи міських рад), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору. [3]

Боргова складова у системі державних фінансів має функціональне походження від державного кредиту.

Державні запозичення проводяться з метою покриття бюджетного дефіциту на державному і регіональному рівнях, цільового фінансування різноманітних програм, поповнення необхідних резервних активів, а також для рефінансування раніше здійснених державних запозичень.

Економічна сутність державного боргу виявляється через дві його функції: фіскальну - залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків та регулюючу - коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів центральним банком країни. [22]

Отже, як ми бачимо, державний борг це складний економічний механізм,який має свої особливості. Правильне розуміння сутності державного боргу має велике значення, адже він впливає на економіку країни і на рівень життя населення. Тому знання і розуміння цього механізму є дуже важливим для розвитку господарства. В наступному підрозділі детальніше розглядаються механізми управління державним боргом та його структура.

2. Структура державного боргу та механізм його формування

Державний борг за своєю економічною сутністю визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами (резидентами та нерезидентами) з приводу перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту на умовах строковості, платності та повернення.

За умовами залучення коштів розрізняють внутрішній та зовнішній борг.

Внутрішній державний борг — це сукупність зобов'язань держави перед своїми громадянами (резидентами), які придбали за готівку державні ціні папери (внутрішні державні облігації) або надали державі кредити в тій чи іншій формі. Державний внутрішній борг складається із заборгованості, що виникає щорічно за новими борговими зобов'язаннями уряду. Він формується в результаті випуску державних цінних паперів, отримання кредитів та виникнення інших боргових зобов'язань. Внутрішній державний борг можна розглядати за різними критеріями. На цій основі визначаються форми державного боргу. Виходячи з розрахунку суми і строків погашення, розрізняють капітальний і поточний державний борг.

Капітальний борг - це загальна сума заборгованості і процентних виплат, які мають бути сплачені за зобов'язаннями держави на визначені періоди. Сума капітального боргу дає уявлення про те, яка загальна величина боргу держави без розбивки на періоди, протягом яких він повинен бути погашений.

Поточний борг – це сума зобов'язань держави, які підлягають виплаті (разом з перерахованими відсотками) у поточному році.

Згідно з Законом України "Про державний внутрішній борг України", до складу державного внутрішнього боргу входять позичання Уряду України і позичання, здійснені при безумовній гарантії Уряду, для забезпечення фінансування загальнодержавних програм. [1]

Державний внутрішній борг України складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що знову виникає по боргових зобов'язаннях Уряду України. Боргові зобов'язання Уряду України можуть мати короткостроковий - до 1 року, середньостроковий - від 1 до 5 років і довгостроковий - 5 і більше років термін. [7]

Боргові зобов'язання Уряду України виступають у вигляді облігацій внутрішніх державних позик і казначейських зобов'язань України.

В окремих випадках можуть бути й інші форми урядових боргових зобов'язань. Характер і умови таких зобов'язань у кожному конкретному випадку визначаються Урядом України за погодженням з Національним банком України.

До складу внутрішнього державного боргу України входять такі зобов'язання:

• заборгованість КМУ перед НБУ за наданими кредитами та коштами, вкладеними в державні боргові цінні папери;
• заборгованість з погашення та обслуговування боргових цінних паперів перед комерційними банками;
• зобов'язання щодо погашення та компенсації виплат населенню на залишки вкладів в Ощадному банку України;
• грошові кошти, які призначені для погашення зобов'язань з виплати заробітної плати в державних установах, пенсій, стипендій та інших передбачених законодавством обов'язкових виплат громадянам;
• зобов'язання перед комерційними банками і іншими юридичними особами за гарантіями з наданих кредитів та позик;
• компенсація заборгованості суб'єктам підприємницької діяльності з поверненням ПДВ.

Зовнішній державний борг - сукупність боргових зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичень держави на зовнішньому ринку.

Державний зовнішній борг складається з:

• позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу;
• позик на підтримку національної валюти;
• позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;
• гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками;
• державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України. [5]

Зовнішній державний борг класифікують за такими ознаками:

• за видами кредитів (банківські і фірмові) ;
• за формами представлення (валютні та товарні);
• за цільовим використанням (інвестиційні та неінвестиційні);
• за умовами надання (пільгові, зі сплатою високих відсотків, на компенсаційній основі);
• за термінами повернення заборгованості (короткострокові, середньострокові, довгострокові);
• за умовами повернення боргу (одноразові, рівними час­тинами, нерівними частинами).

Взаємозв’язок і взаємозалежність зовнішнього та внутрішнього боргу характеризуються сукупністю позик, здійснених державою. Тому, як показує досвід західних країн, усе меншу значущість має поділ державного боргу на внутрішній і зовнішній. Цьому сприяє стійка конвертованість національної валюти, а також зближення базових умов на ринках внутрішнього боргу із станом і динамікою світових фінансових ринків. [4]

За валютою залучення державний борг поділяється на борг у національній та іноземній валюті.

Державний борг в іноземній валюті виникає в результаті здійснення безпосереднього запозичення коштів в урядів зарубіжних країн, міжнародних фінансово-кредитних організацій, іноземних банків, а також розміщення державних боргових зобов'язань на міжнародних ринках капіталів. Загальний обсяг зовнішнього боргу оцінюється в доларах США. Внутрішній борг переважно оцінюється в національній валюті. Для залучення коштів емітуються цінні папери, оцінені в гривні, і розміщуються на внутрішньому фондовому ринку.