Внесок А.Маршалла в світову економічну науку

        А. Маршалл також припускає, що сили попиту і пропозиції працюють цілком вільно і що ні з боку продавців, ні з боку покупців немає жодних спеціальних домовленостей; обом сторонам ціни відомі настільки добре, що підсумкова ціна саме і буде ціною рівноваги. Він звертає увагу на залежність ціни від граничних витрат з боку пропозиції і від граничної корисності з боку попиту; витрати на виробництво граничної одиниці товару і виторг від його продажу будуть однакові.

         Поряд з теорією ціни економічне вчення А. Маршалла суттєвого значення надає теорії розподілу та доходів . Головні її моменти: кожний із факторів виробництва — земля, праця, капітал і підприємницька діяльність — також підлягають дії попиту і пропозиції. Використання факторів визначається загальними умовами попиту щодо пропозиції, виходячи з того, що кожний з них використовується тільки до моменту, коли його гранична продуктивність стане дорівнювати його граничній вартості. Кожний фактор виробництва має ціну попиту, яка встановлюється його граничною продуктивністю, і, з іншого боку, ціну пропозиції, яка встановлюється граничними витратами на нього.

Стосовно доходів учений дотримувався думки, що заробітна плата є винагородою за негативні емоції робітників, пов`язані з важкістю праці. Прибуток складається з двох самостійних видів винагороди: підприємницького доходу та процента.

 Заробітна плата по відношенню до праці, процент до капіталу і рента — до землі визначаються таким самим способом. Прибуток, проте, не можна проаналізувати так однозначно, як віддачу від інших факторів виробництва. Він змінюється зі зміною цін, і його розмір визначається багатьма причинами, серед яких не останнє місце належить «природним властивостям» адміністратора або біз­несмена. Прибуток не є гарантованим доходом підприємця.

Капітал вкладається в підприємство переважно з метою «перспективи вигоди», яка приваблює вкладників до цього починання. Вкладники мають  бачити ймовірність прибутку від  такого вкладення, нехай навіть у  довгостроковому масштабі. Необхідні  або мінімальні прибутки, за Маршаллом, входять до витрат виробництва, тоді як чисті прибутки є надлишком  щодо них.

       А. Маршалл указував на те, що земля, праця, капітал як фактори виробництва виконують подвійну функцію. Вони й конкурують, і доповнюють один одного; часом вони стають суперниками у пошуках зайнятості, допускаючи обмежену взаємозамінність, але, з іншого боку, вони забезпечують «поля зайнятості» один одному. Загальний національний дохід є результатом дії всіх факторів і зростає зі збільшенням пропозиції факторів. Фактори виробництва (включаючи працю) створюють справжню вартість виробництва, яку відображено в ціні їх пропозицій. Ціна попиту відображає їхню граничну продуктивність. Розроблена для пояснення формування вартості теорія стала застосовною до будь-якого фактора виробництва. Таким чином, теорія розподілу є доповненням до загальної теорії вартості. Рушійною силою економіки Маршалл вважав свободу й конкуренцію. Великого значення він надавав також грошам.

        Важливим чинником організації та ефективного управління економікою, за Маршаллом, є людський капітал. Маршалл дотримувався думки, що здібності людини є так само важливі, як засоби виробництва, як і будь-який інший вид капіталу. Визнання освіти, фахової підготовки, навичок та здібностей капіталом дало йому змогу по-іншому трактувати рікардіанську динаміку капіталу, що базувалася на неухильному спаданні граничної продуктивності капіталу. Кінцевий результат, на думку Маршалла, залежить від способу застосування знань. Якщо капітал потрапить до рук обдарованих людей, то вони примножать його , якщо ні — вони його знищать.

3. Значення діяльності А.Маршалла в економічній науці.

Концептуальний підхід та основні  теоретичні здобутки А. Маршалла витримали  перевірку часом і займають важливе  місце в арсеналі сучасної економічної теорії. Перехід до неокласичної парадигми, який сприяв подальшому розвиткові економічної теорії, отримав назву «маршалківської революції», яка полягає в:

• Розширенні предметного поля економічних досліджень, запровадженні нового категоріального апарату, збагаченні методології економічної науки;
• Започаткуванні мікроекономічного аналізу та дослідженні економічних взаємозв`язків на системній і функціональній основі.
• Розробці синтетичної теорії, заснованої на рівноправності попиту і пропозиції у формуванні ринкової ціни;
• Включенні у економічний аналіз фактора часу, розмежування довгострокового та короткострокового періодів.

          Вплив А.Маршалла на економічну теорію доволі значний: мало хто з теоретиків завдав настільки ж сильного впливу на спосіб мислення економістів. Незважаючи на критику, якій часто піддавалися такі поняття, як корисність, рівновага, реальні сили, нормальність і економічний час, сучасна теорія в значній своїй частині виходить з розроблених їм ідей. І навіть тепер, більш ніж через сімдесят років, розвиток економічної теорії часто йде по шляхах, перший натяк на які міститься в "Принципах". Характерним прикладом служить теорія монополістичної конкуренції. Її часто пов'язують з ім'ям П'єро Сраффа, який у знаменитій статті "Закони прибутковості в конкурентних умовах", опублікованої в 1926 р., показав, що довгостроковий аналіз Маршалла недостатній для пояснення явищ зовнішньої і внутрішньої економії. Проте ця теорія іде коренями в трактування Маршаллом проблеми прибутковості при різних типах виробництва і у висловлене їм зауваження, що більшість фірм здатні створити особливі ринки для своїх продуктів.

       Маршаллу удалося зробити те, що вдавалося далеко не всім економістам: своїм навчанням і через свій особистий вплив він створив справді національну школу економічної науки, що одержала повну перевагу, у всякому разі в англосаксонських країнах.

        За словами Шумпетера: «Те, що грунтовно викладено в «Принципах економікс» А. Маршалла, менш важливе, ніж те, на що він лише вказав мимохідь. Більше, ніж будь-який економіст… Маршалл відкрив шлях дослідження для інших» [1, ст.493].

    Висновки

          А. Маршалл (1842—1924) був засновником і главою кембриджської школи, яка сформувалася у 90-х роках XIX ст. в Англії. Ця школа за своїм впливом на економічну науку не поступалася австрійській і започаткувала неокласичний напрям в економічній теорії. Основна праця А. Маршалла — «Принципи економікс» («The Principles of Economics», 1890). У цій та інших своїх працях він намагався розробити універсальну економічну теорію, поєднуючи різні концепції. Найбільшою його заслугою є створення синтетичної теорії, яка об'єднувала елементи трудової теорії вартості і теорії граничної корисності. Маршалл переосмислив, переробив теорію трудової вартості (дія об'єктивних факторів) і теорію граничної корисності (дія суб'єктивних факторів), поєднавши їх у власній теорії взаємних зв'язків попиту і пропозиції. Ключова ідея А. Маршалла полягала у відмові від теоретичних дискусій навколо вартості («цінності») на користь вивчення проблем взаємодії попиту і пропозиції як сил, що визначають процеси, котрі відбуваються на ринку. Він ґрунтовно проаналізував, як формуються і взаємодіють попит і пропозиція, увів поняття еластичності попиту, запропонував власну компромісну теорію ціни [5].

         Підводячи, виділимо окремі положення, які характеризують вклад Маршалла в розробку і систематизацію економічної теорії.

- Маршалл є засновником кембриджської школи, але його вплив поширився далеко за її межі. На його концепцію, його методологію, запропоновану ним термінологію опираються економісти, які представляють неокласичну школу, прихильники економікса.

  -  Одна із заслуг Маршалла полягає в запропонованому ним розмежуванні короткострокового і довгострокового періодів. Це дозволило не протиставляти, а поєднати трудову теорію вартості і теорію граничної корисності, виробити загальну концепцію. Положення Маршалла про "два леза ножиць" — взаємозв'язок попиту і пропозиції — допомагає зрозуміти, як витрати виробництва і споживацькі переваги впливають на ціни.

  - Теоретичні винаходи Маршалла отримали розвиток у працях інших економістів. У своїх працях він приділив недостатню увагу аналізу грошового фактора. Це був мінус, але деякі економісти поділяли подібну точку зору.

  - У цілому "Принципи..." Маршалла — одна із найбільш довговічних праць, одна із "працюючих" книг, що не так часто зустрічається в історії економічної науки. Нею користуються і сьогодні всі, хто цікавиться економічними проблемами, хто намагається осягнути механізм і лабораторію ринкової економіки.

Список  літератури

1. Базилевич В.Д. Історія економічних вчень: підручник, 1-ша частина, К: Київ «Знання», 2005
2. Злупко С.М. Історія економічної теорії: підручник
3. Проскурін П.В. Історія економіки та економічних вчень: навчальний посібник, К: КНЕУ, 2005
4. Степаненко С.В. Історія економіки та  економічної думки: навчальний посібник, К: КНЕУ, 2010 – 743 с.
5. www.info-works.com.ua