Валютні ризики і методи їх хеджування

4.Компенсаційна угода  для страхування валютних ризиків  при кредитуванні: сума кредиту  погоджується з ціною у визначеній  валюті (може використовуватися  кошик валют) товару, що поставляється в рахунок погашення кредиту.

До теперішнього часу валютні застереження, як метод страхування  валютних ризиків експортерів і  кредиторів, в основному на практиці перестали застосовуватися. Замість  них з початку 70-х років стали  застосовуватися сучасні методи страхування: валютні опціони, форвардні валютні операції, валютні ф’ючерси, міжбанківські операції "своп" [21, c.64].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Валютні опціони  та форвардні контракти

Валютний опціон - угода  між покупцем опціону і продавцем  валют, що надає право покупцю опціону купувати чи продавати за визначеним курсом суму валюти протягом обумовленого часу за винагороду, що сплачується продавцю.

Валютні опціони застосовуються, якщо покупець опціону прагне застрахувати себе від утрат, пов'язаних із зміною курсу валюти у визначеному напрямку. Ризик утрат від зміни курсу валют може бути декількох видів.

1) Потенційний ризик присудження фірмі контракту на постачання товарів. Розглянемо даний вид ризику за допомогою наступного прикладу. Експортер і імпортер уклали контракт, по якому експортер зобов'язувався поставити партію товарів імпортеру на умовах поновлюваного акредитива. Після поставки частини товару експортер відмовився допоставити частину, що залишилась, звернувши на невиконання імпортером умов постачання. Імпортер порушив проти свого контрагента судовий процес, вимагаючи завершити постачання і відшкодувати збитки. Таким чином, експортер ризикує програти справу і понести збитки через прогнозоване падіння курсу валюти ціни. Прагнучи убезпечити себе від цього ризику, експортер купує опціон продавця цієї валюти й у випадку несприятливого для себе результату справи і знецінення іноземної валюти буде мати можливість продати свій виторг (реалізувати опціон) по заздалегідь обговореному курсі. Якщо ж він виграє справу чи курс іноземної валюти не зменшується, то експортер не реалізує опціон, утрачаючи при цьому виплачену продавцю опціону премію, але все рівно мінімізує свої збитки.

2) Хеджування вкладення капіталу в іншій валюті по більш привабливих ставках. Проілюструємо дану ситуацію наступним прикладом. У зв'язку з підвищенням ФРС процентної ставки по долару інвестор з Німеччини придбав долари і розмістив їх на 6-ти місячний депозит в американському банку. Тимчасово з цим він купує опціон продавця цієї валюти, тому що побоюється, що за час дії депозитного договору курс долара може упасти нижче розрахованого їм значення і він реально понесе збитки. У випадку, якщо це відбудеться, інвестор реалізує опціон і продасть долари за встановленим курсом (вище ринкового), утративши при цьому премію. Якщо курс долара не опуститься нижче критичного рівня, інвестор не реалізує опціон і втрачає тільки премію, сплачену продавцю опціону [11, c.329].

 

Крім опціонів на купівлю  і продаж валют використовуються опціони на купівлю цінних паперів. Опціон на купівлю цінних паперів - угода, при якій покупець опціону отримує право купувати чи продавати визначені цінні папери за курсом опціону протягом визначеного часу, сплативши при цьому премію продавцю опціону.

Опціон на купівлю  цінних паперів використовується тоді, коли інвестор бажає застрахуватися від падіння курсу цінних паперів, у яких він інвестує свої кошти.

Особливістю опціону, як страхової угоди, є ризик продавця опціону, що виникає внаслідок переносу на нього валютного ризику експортера чи інвестора. Неправильно розрахувавши курс опціону, продавець ризикує понести збитки, що перевищать отриману їм премію. Тому продавець опціону завжди прагне занизити його курс і збільшити премію, що може бути неприйнятним для покупця.

Форвардна валютна операція - продаж чи купівля визначеної суми валюти з інтервалом за часом між укладанням і виконанням угоди за курсом дня укладання угоди. Форвардні валютні операції здійснюються поза біржею. Сторонами форвардної угоди звичайно виступають банки і промислово-торгові корпорації. Сутність форвардної валютної операції можна пояснити на прикладі з експортером з України й американському імпортері. При укладанні контракту на постачання товарів експортер одночасно укладає із своїм банком угоду про продаж йому свого валютного виторгу через місяць по визначеному на момент укладання угоди курсу. При цьому банк приймає на себе валютний ризик експортера і як плату за це встановлює премію для себе, яка враховується при визначенні курс-форвард.

Форвардні валютні операції використовують також імпортери. Якщо очікується ріст курсу валюти, у якій імпортер здійснює платежі за контрактом, то імпортеру вигідно купити цю валюту сьогодні по форвардному курсу, навіть якщо він вище реального ринкового курсу, але при цьому убезпечити себе від ще більшого росту курси цієї валюти на день платежу за контрактом.

Крім валютних форвардних операцій з 1984 року практикуються форвардні  операції з кредитними і фінансовими  інструментами - так називані "угоди  про майбутню ставку" (forward rate agreements), що являють собою міжбанківські термінові угоди про взаємну компенсацію збитків від зміни процентних ставок по депозитах до 1 року ( як правило, на суми від 1 до 50 млн. доларів).

Форвардні валютні, кредитні і фінансові операції є альтернативою біржових ф’ючерсних і опціонних операцій [11, c.130-131].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3 Інші методи захисту  від валютних ризиків

Серед інших методів  захисту від валютних ризиків  в першу чергу слід розглянути валютні ф’ючерси. Валютні ф’ючерси вперше стали застосовуватися в 1972 році на Чикагському валютному ринку. Валютний ф’ючерс - термінова угода на біржі, що представляє собою купівлю-продаж визначеної валюти по зафіксованому на момент укладання угоди курсу з виконанням угоди через визначений термін. Відмінність валютних ф’черсів від форвардних операцій полягає в тім, що:

1. ф’ючерси це торгівля стандартними контрактами

2. обов'язковою умовою  ф’ючерса є гарантійний депозит

3. розрахунки між контрагентами  здійснюється через клірингову  палату при валютній біржі, що виступає посередником між сторонами й одночасно гарантом угоди.

Перевагою ф’ючерса перед форвардним контрактом є його висока ліквідність і постійне котирування на валютній біржі. За допомогою ф’ючерсів експортери мають можливість хеджування своїх операцій.

Крім валютних ф’ючерсів у світовій практиці отримали поширення ф’ючерси з золотом (з 1972 р.), з 1975 р. - з векселями, сертифікатами, облігаціями, депозитами; у 1982 р. з'явилися ф’ючерси, у яких ціною контракту виступають різні фондові індекси.

Для страхування валютних ризиків використовують також „своп” операції. „Своп” - операція, що являє  собою купівлю-продаж валюти з одночасним укладанням контр угоди на певний строк. Існує кілька типів операцій „своп”: валютні, процентні, боргові, із золотом і їхні різні сполучення.

Валютна операція „своп” являє собою купівлю іноземної  валюти на умовах „спот” в обмін  на вітчизняну валюту з наступним  викупом. Наприклад, німецький банк, маючи тимчасово зайві долари США, продає їх на євро американському банку й одночасно купує долари на термін з постачанням через 1 місяць.

Операція „своп” може бути використана для хеджування. Угоди „своп” зручні для банків, тому що не створюють непокритої валютної позиції - обсяги вимог і зобов'язань  банку в іноземній валюті збігаються. Цілями „своп” бувають:

1. придбання необхідної  валюти для міжнародних розрахунків

2. здійснення політики  диверсифікованості валютних резервів

3. підтримка визначених  залишків на поточних рахунках

4. задоволення потреб  клієнта в іноземній валюті й ін [10, c.22-24].

Сучасні стратегії захисту  від валютного й іншого видів  фінансових ризиків досягли такої  досконалості, що самі ці стратегії  переросли своє початкове призначення - а саме - хеджування, захист - і дозволяють на основі згаданих стратегій отримувати прибуток при мінімізації ризику. Ці стратегії більш складні і вимагають високого професіоналізму при їхньому виконанні, тому що найменше відхилення в розрахунках може обернутися значними втратами.

До таких стратегій  відноситься валютний арбітраж, тобто купівля/продаж іноземної валюти з подальшої зворотною операцією з метою рецепції прибутку від різниці валютних курсів у часі (валютний арбітраж "у часі" ), а також за рахунок розходжень у курсі валюти на різних валютних ринках (валютний арбітраж "у просторі"). Валютний арбітраж може відбуватися з двома (простий валютний арбітраж) і великим числом валюти (складний валютний арбітраж). Валютний простий (двосторонній) арбітраж припускає укладання валютної операції з метою рецепції прибутку за рахунок різниці, що існує в даний момент у курсах однієї і тієї ж валюти на валютних ринках двох країн. Валютний складний (багатобічний) арбітраж припускає валютні операції з метою рецепції прибутку за рахунок різниці в курсах декількох валют на різних валютних ринках.

По своєму змісті арбітраж поділяються на арбітраж "у часі" і арбітраж "у просторі".

Арбітраж "у часі" - це операції на одному і тому ж ринку, чинені з метою рецепції вигоди від  різниці в котируваннях з різними  термінами постачання (спред, стредл, стренгл). Ціни на біржові товари при постачанні в різний термін знаходяться на різних рівнях як під впливом вартісних факторів, так і під впливом співвідношення попиту/пропозиції і зміни оцінок перспектив розвитку кон'юнктури.

Арбітраж "у просторі". - одночасна операція на один товар, чи валюту цінний папір на різних ринках, заснована на різниці чи курсів котирування.

Більш досконалими, але  в той же час небезпечними формами  арбітражу є стратегії ігри на спред, стредл та стренгл.

1. Спред - одночасна  купівля і продаж ф'ючерсних контрактів на той самий актив з різними термінами постачання чи на два різних активи, але взаємозалежних чи одночасна покупка і продаж опціонів одного типу, але по різних базисних цінах чи з різним періодом до моменту закінчення опціону чи по різних базисних цінах і з різним періодом.

2. Стредл - з'єднання одночасної  покупки однієї валюти з продажем  іншої; при операціях по опціонах - подвійний опціон чи операція, яка дає власнику цінних паперів  право їх купити чи продати  за визначеною ціною. Стредли бувають двох видів - довгі і короткі. Довгий стредл - одночасна купівля опціонів "пут" і "колл" з однаковими цінами і термінами виконання з розрахунку на нестійкість кон'юнктури. Короткий стредл - одночасний продаж опціонів "пут" і "колл" з однаковими цінами і термінами виконання з розрахунку на прибуток від премії при зменшенні нестійкості кон'юнктури.

3. Стренгл - подвійний  опціон з одночасною покупкою  чи продажем пут-опціону і колл-опціону  з різними цінами реалізації (при  цьому ціна реалізації пут-опціону звичайно нижче за ціну реалізації колл-опціону).

Вищезгадані стратегії  і методи далеко не вичерпують усі  можливості страхування валютного  ризику в сучасній економічній системі, зате дають загальне уявлення про  принципи його здійснення на практиці [4, c.33].

 

 

 

 

 

Розділ 3. Нові підходи  до хеджування валютних ризиків

Компанії, які займаються зовнішньоторговельними операціями (експортери й імпортери), в усьому світі є  активними учасниками міжнародного валютного ринку, що ще має назву - Форекс. В експортерів існує постійний інтерес продавати іноземну валюту, а в імпортерів - купувати її.

Курси валют на міжнародному ринку Форекс постійно міняються. У  результаті цього реальна вартість товару що купується чи продається за валюту може значно змінитися, і контракт, який вважався вигідним, може в підсумку виявитися збитковим. Звичайно, можлива і зворотна ситуація, коли зміна курсу валюти приносить прибуток, але задачею торгової компанії не є одержання прибутку від зміни валютних курсів. Для торгової компанії важливо мати можливість планувати реальну собівартість товару що купується чи продається.

При великих фірмах, що займаються експортно-імпортними операціями, існують аналітичні відділи, які  займаються прогнозуванням валютних курсів. Однак прогнозування не дозволяє цілком виключити невизначеність, тому компанії широко використовують у своїй діяльності на ряду із давно відомими нові методи хеджування валютних ризиків.

На сьогоднішній день, завдяки ринку Форекс, з'явився досить надійний спосіб хеджування валютного ризику, що полягає у фіксації поточної вартості засобів за допомогою укладання угод на ринку Форекс. Хеджування приводить до того, що для компанії зникає ризик зміни курсів, що дає можливість планувати діяльність і бачити фінансовий результат, не перекручений курсовими коливаннями, дозволяє заздалегідь призначити ціни на продукцію, розрахувати прибуток, зарплату і т.д.

Угоди на ринку Форекс здійснюються за принципом маржинальної торгівлі. Цей вид торгівлі має  ряд особливостей, що і зробили  його дуже популярним.

Невеликий стартовий  капітал дозволяє здійснювати угоди  на суми, багаторазово (у десятки  і сотні разів) його перевищуючі. Це перевищення називають важелем (Leverage).

Торгівля проводиться  без реального постачання грошей, що скорочує накладні витрати і дає можливість відкривати позиції як покупкою, так і продажем валюти.

Хеджування валютного  ризику за допомогою угод без руху реальних засобів (з використанням  важеля) дає додаткові можливості:

· дозволяє не відволікати  з обороту компанії значні кошти ;