Удосконалення механізму формування капіталу підприємств переробної галузі

 

 

З огляду на обмеженість бюджетного фінансування переробних підприємств АПК, нестачу вільних фінансових коштів, високу капіталоємність та низьку фондовіддача, залежність від постачальників зумовлює необхідність залучення підприємствами коротко– і довготермінових банківських кредитів. Динаміку кредитування переробних підприємств агропромислового комплексу України за 2005– 2009 роки представлено в табл.2.3.

Таблиця 2.3

Динаміка кредитування переробних підприємств агропромислового комплексу України за 2005– 2009 рр., млн. грн.

Показники	Період
	2005	2006	2007	2008	2009
Кількість підприємств, які залучили кредити	9380	13044	14708	9785	9409
Кількість підприємств, які залучили пільгові кредити – всього	7817	10870	12257	8065	7841
з них – сільгосппідприємства	7297	10281	11644	7258	7564
переробні підприємства АПК	520	589	613	807	277
Питома вага кількості переробних  підприємств у загальній кількості, %	7	5	5	10	4
Обсяги наданих кредитів – всього	8993	10400	12815	14611	20053
з них: короткострокові	6709	6656	8069	9789	10293
середньострокові	2284	3744	4746	4822	6539
Отримано пільгових кредитів – всього	3642	7647	7046	7753	15131
з них: короткострокові	2716	4835	3203	5505	9008
середньострокові	926	2812	3843	2250	3722
Передбачено коштів в державному бюджеті – всього	144	416	320	658	1347
Фактично ком пенсовано з бюджету – всього	144	416	320	551	1022
в т.ч. – сільгосппідприємствам	118	378	240	501	937
переробні підприємства АПК	26	38	80	50	85
Залучено пільгових кредитів на 100 грн. компенсації кредитних ставок (грн.)	2529	1838	2205	1407	1481

Джерело: розроблено за даними НБУ України

 

Протягом 2005–2007 років продовжувалася активізація залучення кредитів переробними підприємствами, що свідчить з одного боку, про зростання ефективного використання залучених коштів та забезпечення гарантій повернення запозичень що обумовлено розвитком інтегрованих систем агробізнесу, які забезпечують цілісність технологічного ланцюга з виробництва кінцевих продуктів шляхом органічного поєднання виробництва та переробки сільськогосподарської сировини в єдину організаційно– виробничу структуру, що дозволяє знизити залежність переробних підприємств від виробників сільгоспсировини та забезпечує зростання обсягів отриманих кредитних ресурсів. У 2009 році кількість підприємств, які залучили кредити становила 9409, з них пільгові кредити залучило 7841 підприємств, серед яких 7564 сількогосподарський і лише 277 переробних підприємств АПК, що зумовлено погіршенням загальних обставин та інтеграційно– економічних зв’язків у агропромисловому комплексі.  

Найбільший рівень участі кредитів у формуванні капіталу переробних підприємства АПК, у регіональному аспекті, протягом досліджуваного періоду спостерігається у Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Київської, Одеської, Харківської областей та м. Києва. Місце кредитних ресурсів у формуванні капіталу переробних підприємств АПК наведено в табл.2.4.

Таблиця  2.4

Кредитні ресурси у формуванні капіталу підприємств АПК за видами економічної діяльності, млрд.грн.

Показники	Сільскогосподарські підприємства						Переробні підприємства АПК
	2008 рік		2009 рік		динаміка		2008 рік		2009 рік		динаміка
	сума	%	сума	%	+/–	%	сума	%	сума	%	+/–	%
Капітал, всього	68,5	100	90	100	21,5	31,4	11,7	100	18,8	100	7,1	60,9
оборотний	32,8	47,9	46,4	51,6	13,6	41,5	6,0	51,1	10,2	54	4,2	69,8
необоротний	35,7	52,1	43,7	48,4	8	22,4	5,7	48,9	8,7	46	2,9	51,5
Джерела формування капіталу
власні ресурси	38	55,5	49,8	55,3	11,8	31,1	5,9	50,1	7,8	41,7	2,0	33,80
кредитні ресурси	11,7	17,1	16,5	18,3	4,8	41,0	1,7	14,7	2,4	12,9	0,7	41,90
інші зобо`язання	18,8	27,4	23,7	26,3	4,9	26,1	4,1	35,2	8,5	45,4	4,4	107,46

 

  

 

Протягом 2008– 2009 років у структурі капіталу переробних підприємств АПК питому вагу займають оборотні активи, показник яких у 2008 році становив 51,1%, а у 2009 році зріс до 54%. За джерелами формування у 2008– 2009 роках переважають власні ресурси та інші зобов’язання, показники яких у 2008 становили 50,1% і 35,2%, а у 2009 році– 41,7% та 45,4 % відповідно, що свідчить про низький фінансово– економічний потенціал переробних підприємств АПК. 

Проведений економічний аналіз переробних підприємств АПК України дозволив визначити дестабілізуючи чинники що негативно впливають на регулювання формування і використання капіталу переробними підприємствами державою, регіонами, підприємством, зокрема, неефективна структура аграрного сектора економіки, вплив якої посилився в період фінансової кризи; жорстка конкуренція на міжнародних ринках у сфері агропромислового комплексу; відсутність необхідної державної політики щодо регулювання економіки з боку держави та розвитку ринкового середовища, зокрема, визначення пріоритетних галузей АПК та зосередження на них наявних державних ресурсів шляхом прямого асигнування; недофінансування державних програм та неефективне використання виділених коштів, що свідчить про відсутність ефективної бюджетної підтримки сільського господарства, зокрема, недосконалість механізмів розподілу на надання бюджетних асигнувань, наслідками якої є  повна відсутність асигнувань у переробні підприємства АПК; обмеженість бюджетного фінансування переробних підприємств АПК; висока капіталоємність та  низька фондовіддача; залежність від постачальників; недостатність власних фінансових ресурсів, зокрема елементів власного капіталу, для технічного переозброєння виробництва та впровадження інноваційної техніки. 

 

2.2   Проблеми формування і використання  капіталу переробних підприємств  АПК

 

 Практика господарювання у кризовий період розвитку української економіки показує об'єктивну необхідність врахування попереднього вітчизняного досвіду з питань формування та використання капіталу, як обов'язкової умови стабілізації економіки переробних підприємств АПК, підвищення їх ефективності та адаптації до сучасних умов. Для високорозвинених економік світу характерно майже 100% використання продукції сільського господарства в переробній промисловості. Простежується закономірність зростання частки сировинної сільськогосподарської продукції в експорті країни зі зменшенням загального рівня її технологічного та інноваційного розвитку на відміну від динаміки продукції переробних підприємств АПК промисловості. Можна зробити висновок про низько– технологічну структуру українського експорту та відповідно суттєвий вплив на ціноутворення в переробній промисловості України зовнішніх чинників: цінова кон‘юнктура на зовнішніх ринках, динаміка валютного курсу тощо. Оскільки будь– яке явище має дві сторони, тому з погляду довгострокової перспективи, недолік низько технологічної структури українського експорту на сучасному етапі розвитку економіки України перетворюється у важливу перевагу в міжнародній конкуренції. Попит на українську сировину міжнародними ринками повинен  сприяти більш динамічному розвитку цієї галузі порівняно з іншими та притоку як прямих, так і портфельних інвестицій до переробних підприємств АПК. Діяльність АТВТ « Гілєя» –   виробництво, закупка цукрового буряку, цукру– сирцю та їх переробка, в тому числі, на договiрних давальницьких умовах з власниками сировини, виробництво, закупка та реалiзацiя за договiрними цiнами сiльскогосподарської продукцiї рослинного та тваринного походження, виробництво i реалiзацiя цукру– пiску з буряка та цукру– сирцю. Головна проблема, яка впливає на дiяльнiсть пiдприємства – це вiдсутнiсть цукрового буряка у господарствах областi. Замiсть запланованих 180 тис. тонн було перероблено у 2008 роцi 112,7 тис. тонн цукрового буряка.   

 Сутність агропромислової інтеграції полягає у безпосередньому поєднанні сфер виробництва, переробки та реалізації продукції. Необхідність агропромислової інтеграції обумовлюються тим, що на сьогоднішній день в АПК країни спостерігаємо велику кількість, з одного боку, збиткових сільськогосподарських підприємств, а з іншого, монополізованих переробних підприємств, а для функціонування бракує сировинної бази та умов для розширеного відтворення. Втрачаючи сировинну базу, вони не мають можливості повністю завантажувати виробничі потужності, що призводить до подорожчання переробки сільськогосподарської продукції, а відповідно і до підвищення цін на ринку, зниження конкурентоспроможності та рентабельності.

При вертикальній інтеграції відбувається міжгалузеве кооперування підприємств різних галузей народного господарства. Перевага вертикальної інтеграції полягає в тому, що відбувається поєднання підприємств по виробництву сільськогосподарської продукції, підприємств промисловості по її переробці заготівельних, транспортних організацій, а також підприємств по зберіганню збуту продукції, що дає можливість спрямовувати діяльність на забезпечення максимального кінцевого результату.

 

3 ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ  СТРУКТУРИ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ ПЕРЕРОБНОЇ ГАЛУЗІ

3.1 Покращення ефективності управління капіталом підприємства та стратегія  розвитку.

 

На основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що одним з напрямків підвищення рівня сільськогосподарського виробництва є розвиток інтеграційних процесів в АПК. Агропромислова інтеграція передбачає поєднання окремих галузей сільського господарства, які займаються виробництвом, переробкою, зберіганням, реалізацією сільськогосподарської продукції, а також допоміжних виробництв, що обслуговують сільське господарство, з метою підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва та прибутковості аграрних товаровиробників.

Для того, щоб ліквідувати виявлені проблеми, необхідно: прискорити оборотність капіталу, запровадити систему фінансового планування, оптимізувати структуру капіталу, покращити процеси управління майном, здійснити заходи щодо покращення контролю фінансової діяльності.

Основні напрями прискорення оборотності капіталу:

• скорочення тривалості виробничого циклу за рахунок інтенсифікації виробництва (використання нових технологій, механізації та автоматизації виробничих процесів, підвищення рівня продуктивності праці, більш повне використання виробничих потужностей підприємства, трудових і матеріальних ресурсів тощо);
• поліпшення організації матеріально– технічного забезпечення з метою безперебійного забезпечення виробництва необхідними матеріальними ресурсами та скорочення часу знаходження капіталу в запасах;
• скорочення часу знаходження коштів в дебіторській заборгованості;
• підвищення рівня маркетингових досліджень, направлених на прискорення просування товарів від виробника до споживача (включаючи вивчення ринку,вдосконалення товару і форм його просування до споживача, формування правильної цінової політики, організацію ефективної реклами і т.п.).

3.2 Напрямки оптимізації розмірів капіталу переробних підприємств.

 

Основою управління власним капіталом підприємства є управління формуванням його власних фінансових ресурсів. З метою забезпечення ефективності управління даним процесом на підприємстві розробляється спеціальна фінансова політика.

Політика підприємства щодо формування власного капіталу є частиною загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в забезпеченні необхідного рівня самофінансування його виробничого розвитку.

Так, у процесі господарської діяльності власники, керуючись економічною доцільністю, мають право змінювати (збільшувати, зменшувати) розмір статутного капіталу.

Однак, будь– які зміни, не зареєстровані у встановленому порядку, є порушенням і тягнуть за собою покарання у вигляді адміністративних штрафів за порушення обліку і звітності, в деяких випадках може бути анульована державна реєстрація підприємства, а саме підприємство ліквідоване. Таким чином, при зміні статутного капіталу потрібно внести зміни в установчі документи і реєстраційну карту.

Залежно від типу підприємства застосовуються ті чи інші методи та нормативне регулювання порядку збільшення (зменшення) статутного капіталу. Враховуючи ту обставину, що більшість підприємств організовано у формі акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю, порядок збільшення (зменшення) статутного капіталу розглянемо саме на прикладі цих організаційно– правових форм ведення господарської діяльності.

Перш ніж перейти до висвітлення питання щодо міни розмірів власного капіталу підприємств, розглянемо сутність номінального капіталу та корпоративних прав суб’єкта господарювання.

Корпоративні права – це права власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку, а також частки активів у разі її ліквідації. Емітентом корпоративних прав може бути держава в особі уповноваженого органу або юридична особа.

Основними видами корпоративних прав є акції, частки учасників у статутному капіталі товариств з обмеженою відповідальністю і паї.

Номінальна вартість акій (часток) це та вартість, яка відображається в сертифікаті акцій (чи у свідоцтві учасника) та в умовах їх випуску і береться до уваги при визначенні кількості голосів на зборах та реалізації інших прав власників.

Сукупна номінальна вартість корпоративних прав, випущених підприємством, становить його номінальний, або статутний, капітал.

Основними цілями збільшення статутного капіталу підприємств є: