Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Июня 2014 в 18:42, реферат
Ефективне управління капіталом, як основна складова системи управління, здатне забезпечити одержання і закріплення позитивних результатів господарської діяльності вітчизняних підприємств. Проте результативність їх роботи значною мірою залежить від глибини застосування аналізу для пошуку оптимальних управлінських рішень.
Ринкова економіка являє собою розвиток підприємств різних організаційно-правових форм, що засновані на різних видах приватної власності, поява нових власників – як окремих громадян, так й трудових колективів підприємств.
З’явився такий вид економічної діяльності, як підприємництво – це господарська діяльність, тобто діяльність, пов’язана з виробництвом та реалізацією продукції, виконанням робіт, послуг або продажем товарів, необхідних споживачу.
2) резервний капітал – сума резервів, створених, відповідно до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства;
3) інший додатковий капітал –
розкриває інформацію про
Законом України «Про господарські товариства» встановлено мінімальний розмір:
– резервного фонду – 25 відсотків від статутного фонду,
– щорічних відрахувань до резервного фонду – 5 відсотків від суми чистого прибутку.
Фактичний розмір резервного фонду та щорічних відрахувань до нього встановлюється в установчих документах, але він не може бути меншим за встановлений законом мінімум.
Якщо за даними річної фінансової звітності, яка подається на затвердження загальними зборами, власний капітал буде менше статутного капіталу товариства, до порядку денного річних загальних зборів повинно включатися питання про перетворення або ліквідацію товариства, зменшення статутного капіталу товариства, залучення додаткових коштів, санацію товариства, яка керується боржником, або вжиття інших заходів.
Процеси стабілізації економіки України зумовлюють зміни у структурі джерел коштів підприємств.
Як в індустріальних країнах, так і в Україні важко визначити оптимальну чи типову структуру власного капіталу. Проте, на відміну від індустріальних країн, в Україні оптимізація структури власного капіталу відбувається часто за рахунок його тіньової складової. Стихійний процес пошуку джерел фінансування підприємствами не завжди приводить до створення оптимальної структури капіталу і особливо – власного. Розміри складових частин власного капіталу підприємств України наведено в табл. 1.3.
Таблиця 1.3 – Розміри складових частин власного капіталу підприємств України у 2005–2008 роках
Капітал підприємств, млн. грн. |
Роки діяльності | ||
2006 |
2007 |
2008 | |
Статутний капітал |
363778,8 |
384997,4 |
400664,3 |
Додатковий капітал |
244049,1 |
248464,6 |
256146,6 |
Резервний капітал |
26270,7 |
27193,1 |
28175,5 |
Разом |
634098,6 |
660655,1 |
684986,4 |
З табл. 1.3 видно, що за 2005–2008 роки вартість власного капіталу підприємств України усіх видів діяльності зростала і на кінець 2008 року становила 684986,4 млн. грн.
Управління власним капіталом пов'язане не тільки з забезпеченням ефективного використання вже накопиченої його частини, але і з формуванням власних фінансових ресурсів, що забезпечують майбутній розвиток підприємства. Власні фінансові ресурси класифікуються за певними джерелами (таблиця 1.4).
Таблиця 1.4
Джерела формування власних фінансових ресурсів підприємства
№ з/п |
Джерела |
Склад джерел |
1. |
Внутрішні джерела |
1.Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства. 2.Амортизаційні відрахування 3.Інші внутрішні джерела |
2. |
Зовнішні джерела |
1. Залучення додаткового пайового або акціонерного капіталу. 2. Одержання підприємством безплатної фінансової допомоги. 3. Інші джерела формування |
У складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, він формує переважну частину його власних фінансових ресурсів, забезпечує приріст власного капіталу, а відповідно, і ріст ринкової вартості підприємства. Певну роль у складі внутрішніх джерел виконують також амортизаційні відрахування, особливо на підприємствах із високою вартістю власних основних засобів і нематеріальних активів; проте суму власного капіталу підприємства вони не збільшують, а лише є засобом його реінвестування. Інші внутрішні джерела не грають помітної ролі у формуванні власних фінансових ресурсів підприємства [20,c.214].
У складі зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить залученню підприємством додаткового пайового (шляхом додаткових внесків у статутний фонд) або акціонерного (шляхом
такої оцінки виступає показник "коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства". Його динаміка відображає тенденцію забезпеченості розвитку підприємства власними фінансовими ресурсами.
2. Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах.
Ця потреба визначається за такою формулою:
де, Пвфр – загальна потреба у власних фінансових ресурсах підприємства у планованому періоді;
Пк – загальна потреба в капіталі на кінець планового періоду;
Пвк – питома вага власного капіталу в загальній його сумі;
ВКп – сума власного капіталу на початок періоду, що планується;
П – сума прибутку, що спрямовується на споживання в плановому періоді.
Розрахована загальна потреба охоплює необхідну суму власних фінансових ресурсів, формованих як за рахунок внутрішніх, так і за рахунок зовнішніх джерел.
3. Оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел.
Така оцінка проводиться в розрізі основних елементів власного капіталу, сформованого за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел. Результати такої оцінки є основою розробки управлінських рішень щодо вибору альтернативних джерел формування власних фінансових ресурсів, що забезпечують приріст власного капіталу підприємства.
4. Забезпечення максимального
обсягу залучення власних
Перш ніж звертатися до зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів, повинні бути реалізовані всі можливості їх формування за рахунок внутрішніх джерел. Основними внутрішніми джерелами формування власних фінансових ресурсів підприємства є сума чистого прибутку й амортизаційних відрахувань. Таким чином, у першу чергу, необхідно у процесі
Для аналізу діяльності підприємства важливим є не тільки визначення таких коефіцієнтів на окрему дату, скільки спостереження за їх зміною в динаміці та порівнянні зі значеннями, отриманими в попередніх періодах.
Фінансово– економічний стан підприємства необхідно систематично оцінювати з використанням різних методів, прийомів і методик аналізу.
Основними напрямками аналізу фінансово– економічного стану підприємства є:
аналіз фінансових результатів та прибутковості підприємства.
Розглядаючи питання регулювання формування і використання капіталу переробних підприємств АПК державою, регіонами, підприємством варто зупинитися на аналізі економічного стану досліджуваної галузі застосовуючи статистичний підхід до визначення обсягів реалізації та прибутку підприємств, товарної структури експорту основних видів продукції, використання асигнувань в аграрному секторі України, динаміки кредитування переробних підприємств, рівню відсоткових ставок комерційних банків України за надані кредити переробним підприємствам, обсягів інвестицій в основний капітал, оборотних активів, оборотних активів в запасах товарно– матеріальних цінностей, власного капіталу переробних підприємств, поточних зобов’язань, рівню участі кредитів в формуванні потенціалу підприємств АПК за видами економічної діяльності та в розрізі регіонів, місця кредитних ресурсів у формуванні потенціалу переробних підприємств АПК за видами економічної діяльності в аспекті макро та саморегулювання капіталу переробних підприємств АПК (табл.2.1).
Таблиця 2.1
Обсяги реалізації та прибутку підприємств АПК України за 2005–2009 роки, млн.грн
Показники |
Період | ||||
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
2009 | |
Обсяг реалізації сільськогосподарської продукції, млн. грн. |
77271 |
92531 |
92586 |
94895 |
88769 |
Обсяг реалізації продуктів переробки сільськогосподарської продукції, млн. грн. |
65680,4 |
73099,5 |
74994,7 |
79711,8 |
69239,8 |
Собівартість реалізованої продукції сільського господарства, млн. грн. |
75794,9 |
91247,7 |
91332,8 |
94264,6 |
84600,1 |
Собівартість реалізованої продукції переробної промисловості, млн.грн. |
51230,7 |
60745,7 |
65363,7 |
60931 | |
Прибуток від реалізації сільськогосподарської продукції, млн.грн. |
1476,1 |
1283,3 |
1253,2 |
630,4 |
4168,9 |
Прибуток від реалізації продукції переробної промисловості, млн.грн. |
24564,2 |
34961,1 |
587,1 |
28900,9 |
23669,1 |
Сукупний прибуток переробних підприємств АПК,млн.грн. |
26040,3 |
36244,4 |
31840,3 |
29531,3 |
27838 |
Рентабельність переробки сільськогосподарської продукції, % |
47,9 |
62,1 |
50,4 |
44,2 |
38,8 |
Рентабельність виробництва та реалізації продукції АПК, % |
20,5 |
24,6 |
20,9 |
18,5 |
19,1 |
Протягом 2005– 2008 років спостерігається збільшення обсягів реалізації продуктів переробними підприємствами АПК, так, у 2005 році показник становив 65680,4 млн.грн, а у 2008 році зріс до 79711,8 млн.грн., що є закономірним, оскільки в цей же період зростають обсяги реалізації і сільськогосподарської продукції агропромислового комплексу. Підвищення собівартості реалізованої продукції переробних підприємств АПК у 2008 році до 65363,7 млн.грн., що є наслідком зростання собівартості сільськогосподарської продукції. Однак, прибутки переробних підприємств АПК протягом аналізованого періоду значно перевищують показник від реалізації сільськогосподарської продукції, сукупний прибуток переробних підприємств АПК у 2009 році становив 27838 млн.грн., що на 8406,4 млн.грн. менше ніж у 2006 році, показник становив 36244,4 млн.грн., показник рентабельності переробки сільськогосподарської продукції значно вище рентабельності виробництва продукції АПК, що свідчить про наявність неефективної структури аграрного сектора економіки, вплив якої посилився в період фінансової кризи. Таким чином, можна дійти висновку, що загальні позитивні результати діяльності підприємств АПК, в першу чергу, забезпечуються завдяки ефективній переробці сільськогосподарської сировини.
В той же час, варто звернути увагу на зовнішньоекономічні ринки збуту переробних підприємств АПК України, які, мають достатній експортний потенціал, зокрема, природні ресурси, а саме: зручне географічне положення та відносно дешева робоча сила. Проте, існують і перешкоди реалізації потенціалу, одна з яких жорстка конкуренція на міжнародних ринках у сфері агропромислового комплексу (табл.2.2).
Таблиця 2.2
Товарна структура експорту основних видів продукції агропромислового комплексу України, тис. дол. США
Показники |
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
2009 |
Продукція АПК |
3713,2 |
4749,7 |
6247,7 |
11010,9 |
9689,59 |
Сільске господарство |
2392,4 |
2347,6 |
2473,5 |
6360,5 |
5597,24 |
Переробні галузі |
1320,8 |
2402,1 |
3774,2 |
4650,4 |
4092,35 |
продукція борошномельна та вироби з неї |
29,1 |
36,3 |
73,7 |
180,3 |
158,664 |
продукція харчової промисловості |
1291,7 |
1394,4 |
2056,2 |
2524,3 |
2221,384 |
цукор та кондвироби |
110,2 |
113,5 |
155,7 |
164,4 |
144,672 |
вироби з хлібних злаків |
97,8 |
114,9 |
166,6 |
245,8 |
216,304 |
вироби з м’яса, риби |
27 |
23,9 |
34,8 |
40 |
35,2 |
тютюн |
56,6 |
110,3 |
163,7 |
222,6 |
195,888 |
напої алкогольні і безалкогольні, оцет |
419,5 |
417,2 |
518,7 |
560 |
492,8 |
продукти переробки плодів, овочів |
119 |
135 |
250,5 |
194,5 |
171,16 |
Информация о работе Удосконалення механізму формування капіталу підприємств переробної галузі