Сутність та функції податків; система оподаткування в Україні

     Сьогоднішній стан системи оподаткування в Україні можна схарактеризувати як створення основ, реформування самої податкової системи (впровадження податків, характерних для більшості розвинутих країн з ринковою економікою, наприклад, податку на додану вартість, наповнення нових форм оподаткування ринковим змістом.

     Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспільства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій.

     Платниками податків є юридичні та фізичні особи, на які відповідно до законодавчих актів, покладено обов’язок сплачувати податки і обов’язкові платежі. Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Пенсійного фонду України (ст. 2 Закон України "Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування» № 77/97 від 18 лютого 1997 р.).

     Об’єктами оподаткування є доходи, додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому  числі митна або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об’єкти, визначені законами України про оподаткування.

 

2.1.Класифікація податків і обов’язкових зборів

 

         I.В залежності від рівня державних органів влади, які всановлюють податки, вони бувають:

а)загальнодержавні;

б)місцеві податки та збори.

     Загальнодержавні податки і збори включають:

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств;

4) податок на прибуток фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно (нерухомість);

8) плата (податок) за землю;

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

15)збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідаціі наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

16) збір на обов’язкове соціальне страхування;

17) збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

18) збір до Державного інноваційного фонду;

19) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

20) фіксований сільськогосподарський податок;

21) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

22) гербовий збір.

     Загальнодержавні податки і збори встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

 

     Місцеві податки включають:

1) комунальний податок – не більше 10% неоподаткованого мінімуму доходів громадян;

2) податок з реклами – не більше 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами, 0,5% вартості послуг за розміщення реклами на тривалий час.

 

     Місцеві збори включають:

1) готельний збір – не більше 20% добової вартості;

2) збір за паркування автотранспорту не більше 3% неоподаткованого мінімуму доходів громадян у спеціально обладнаних місцях і 1% у відведених місцях;

3) ринковий збір – для громадян – не більше 20% мінімальної заробітної плати, для юридичних осіб – не більше 3-х мінімальних заробітних плат;

4) збір на видачу ордера на квартиру – не більше 30% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

5) курортний збір – не більше 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

6) збір за участь у бігах  на іподромі - 3% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

7) збір за виграш на бігах  на іподромі – не більше 6% від суми виграшу;

8) збір з осіб, які беруть участь  у грі на тоталізаторі на  іподромі – 5% від суми плати, визначеної за участь у грі;

9) збір за право використання місцевої символіки – не більше 0,1% вартості виготовленої продукції (виконання робіт, послуг) – для юридичних осіб; не більше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – для громадян-підприємців;

10) збір на право проведення кіно- і телезйомок – сума, що не перевищує фактичної витрати на проведення зазначених заходів;

11) збір на проведення місцевих аукціонів, конкурентного розпродажу і лотерей – не більше 0,1% вартості до заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів або від суми, на яку випускається лотерея;

12) збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон – до 0,5% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян – з юридичних осіб і громадян України; від 5 до 50 – юридичні особи і громадяни інших країн;

13) збір на видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі і сфери послуг – не більше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - для суб’єктів, які здійснюють торгівлю постійно; 1(один) неоподатковуваний мінімум доходів громадян на день за одноразову торгівлю.

14) збір з власників собак – не більше 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

     Місцеві податки і збори, механізм справляння та порядок їх сплати визначається сільськими, селищними, міськими радами відповідно до вищенаведеного переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. Виключення становить збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами.

 

     II. В залежності від форми оподаткування є:

1) прямі податки;

2) непрямі податки.

     Об’єктом оподаткування прямими податками є дохід, прибуток, майно. Вони накладаються безпосередньо на платників і розмір цих податків залежить від розмірів об’єкта оподаткування. Наприклад, податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, плата за землю.

      Непрямі податки входять до складу цін на товари та послуги, їх розмір не залежить від доходів платника. Непрямі податки вважаються найбільш соціально несправедливими, поскільки вони є обтяжливими для незаможніх верств населення. Проте фіскальне значення цих податків надзвичайно велике, тому що вони забезпечують державі постійні і значні доходи. В складі непрямих податків є універсальні акцизи (податок на додану вартість), специфічні акцизи (акцизний збір).

 

     III. В залежності від об’єкта оподаткування існують:

1) податки на доходи (податок  на прибуток підприємств,податок на доходи фізичних осіб);

2) податки на споживання (податок на додану вартість, акцизний збір);

3) податки на майно (податок на нерухоме майно, плата за землю).

 

     IV.В залежності від розміру ставок податків розрізняють:

1) пропорційні податки — стягуються за стабільною ставкою незалежно від величини об’єму оподаткування (податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість);

2) погресивні податки — ставки  їх збільшуються відповідно до зростання об’єкта оподаткування (податок на доходи фізичних осіб).

 

2.2. Права і обов’язки платників податків і зборів

 

     Платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані:

-сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни;

-вести бухгалтерських облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами;

-подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до Законів України декларації, бухгалтерську звітність та інші документи, відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів);

-допускати посадових осіб державних податкових органів для перевірок, обчислення і сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

     Під час перевірки, що проводиться податковими органами, керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи зобов’язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами України, виконувати вимоги державних податкових органів, про усунення виявлених порушень законів України про оподаткування, а також підписати акти про проведення перевірки.

     Припиняється обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) – зі сплатою податку, збору або його скасуванням.

     Заборгованість платників податків і зборів у раді ліквідації юридичної особи сплачується у порядку, встановленому законами України.

     Обов’язок фізичної особи зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється зі сплатою податків і зборів обов’язкових платежів (або його скасуванням), а також у разі смерті платника.

 

     Платники податків і зборів (обов’язкових платежів) мають право:

-оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їхніх посадових осіб;

-одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, здійснених державними податковими органами;

-подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги з оподаткування у порядку, встановленому законами України.

 

     Облік платників податків і зборів здійснюється податковими органами та іншими державними органами відповідно до законодавства України. Банки та інші фінансово-кредитні установи відкривають рахунки платникам податків і зборів (обов’язкових платежів) лише за умови пред’явлення ними документів, що підтверджують взяття їх на облік у державному податковому органі, і у триденний термін повідомляють про це державний податковий орган.

 

 

2.3. Система оподаткування в Україні

 

     Сукупність податків і зборів до бюджетів і державних цільових фондів, що стягуються у визначеному законами України порядку, становить систему оподаткування.

     Податкова система повинна чітко визначити всю сукупність податків, зборів, їх форму та структуру, методи побудови і стягнення, постійно здійснювати фінансовий контроль за виконанням податкових зобов’язань.

     Кожна держава в світі енергійно використовує свою податкову систему для регулювання ринку та грошового обігу. Молода Українська держава протягом десяти останніх років створює свою власну податкову систему, яка враховує досвід інших країн, але не є простим його копіюванням. Адже, податкова система кожної окремо взятої держави повинна відображати конкретні особливості країни: рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню і внутрішню політику та безліч інших чинників. Ось чому форми оподаткування однієї країни суттєво відрізняються від форм оподаткування іншої, і в світі немає хоча б двох країн з повністю однаковими системами оподаткування.

     Податкова система повинна включати в себе такі податки та обов’язкові платежі, які б забезпечували стабільну фінансову базу держави. Без цього держава не в змозі безперервно фінансувати свої видатки.

     В Україні найкращими помічниками держави в цьому плані є такі непрямі податки, як мито, а також такі прямі податки, як податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, плата за землю.

     Основне призначення системи оподаткування полягає в тому, щоб максимально сприяти розвиткові підприємництва, тобто різних форм власності, й тим самим досягти максимально можливого росту дохідної частини Державного бюджету.

    За останні роки Державний бюджет України поповнюється за рахунок нових видів податків, зборів і платежів та неподаткових надходжень, таких як:

-плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин;

-рентна плата за нафту та природний газ, які видобуваються в Україні;

-надходження до інноваційного фонду;

-надходження від реалізації дорогоцінних металів.

     Постійні зміни та доповнення податкового законодавства України призводять до недодержання спрогнозованих показників виробничо-господарської діяльності підприємств та її недосягнення кінцевого результату - прибутку, рентабельності, окупності капіталовкладень.

     Це створює фактор невизначеності підприємств у податковій системі України.

     У світовій практиці податок на прибуток підприємства та податок на прибуток є однією з основних частин бюджету будь-якої країни. У більшості країн ставка не є єдино визначеною, існують знижені, мінімальні й максимальні ставки податку. В Україні ставка податку на прибуток залишається незмінною – 30%, але змінюється підхід до визначення об’єкта оподаткування, тобто прибутку.

     Методика оподаткування прибутку спонукає підприємців до збільшення продуктивності праці і максимального одержання прибутку, що зрештою призводить до збільшення надходжень до державного бюджету. До введення Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» об’єктом оподаткування вважався балансовий прибуток підприємства, що являв собою загальну суму прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, одержаний як на території України, її континентальному шельфі, у виключній економічній зоні, так і за її межами, відображений у його балансі, який включав прибуток від реалізації  продукції, в тому числі продукцію допоміжного і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей та інших видів фінансових результатів, матеріальних цінностей. А також прибуток від орендованих операцій, прибуток від позареалізованих операцій, тобто величина, яка обліковувалась на рахунку № 80 «Прибутки і збитки». Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97 ВР від 22 травня 1997 р. прибуток для оподаткування визначається сумою скоригованого валового доходу, одержаного шляхом зменшення суми валового доходу (виручки у грошовій та натуральній формах) звітного періоду на суму валових витрат виробництва (безпосередньо пов’язані з одержанням доходу), суму амортизаційних відрахувань.