Суть, склад та функції фінансів підприємств

Фінансове становище підприємства - сукупність показників, що оцінюють міру задоволення потреб підприємства в  фінансових ресурсах, необхідних для  його нормального функціонування, що відображають забезпеченість або незабезпеченість підприємства грошовими коштами  для здійснення нормальної господарської  діяльності (своєчасного погашення  заборгованості і т.д.)

Фінансові показники, що характеризують фінансове становище підприємства, являють собою обсяг інформації, що використовується внутрішніми і  зовнішніми користувачами.

Внутрішня інформація -  стан підприємства. фінансове становище  характеризується мірою забезпеченості фінансовими ресурсами. нормальне  фінансове становище - основа стабільності, яка характеризується збереженням  постійності і відсутністю різких коливань протягом тривалого часу в  наявності фінансових ресурсів.

Можливі певні протиріччя, які викликані невідповідністю  реальних потреб підприємства по характеру  його фінансової діяльності.

Основні показники фінансового  становища підприємства:

1. фінансова стійкість

2. ліквідність

3. платоспроможність

Кожний являє собою  систему показників більш низького рангу:

1) фінансова стійкість  буває внутрішня і зовнішня. Зовнішня  визначається стабільністю економічної  середи, внутрішня - матеріально-речовинною  і вартісною структурою виробництва.

Формування витрат на виробництво  і реалізацію продукції:

1.Витрати на виробництво  і реалізацію продукції, їх  склад і структуру.

2. Ефективність виробництва  і резерви зменшення витрат  на виробництво і  реалізацію  продукції.

3.Контроль і управління  витратами.

4. Джерела фінансування  витрат на виробництво і реалізацію  продукції.

5. Незалежно від організаційно-правової  форми, підприємства здійснюють  матеріальні і грошові витрати,  пов'язані з виробництвом і  збутом продукції, інвестиційною  діяльністю. Існують операційні  витрати на соціальні програми.

Найбільша питома вага в  сукупній величині витрат - витрати, пов'язані  з виробництвом продукції. Величина цих витрат визначає грошове вираження  витрат, пов'язаних з використанням  сировини, палива, енергії і т. д.Крім виробничих  витрат, підприємство здійснює витрати по збутовій діяльності позавиробничі  витрати: на тару і упаковку, транспортування  ті ін.

 

 

 

2. ГРОШОВІ НАДХОДЖЕННЯ  ПІДПРИЄМСТВ ПІДПРИЄМСТВ 
2.1. Характеристика і склад грошових надходжень підприємств

 

У процесі виробничо-господарської  діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки  від їх продажу характеризує кругообіг  коштів підприємств.

Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування  витрат виробництва й обігу, своєчасне  виконання фінансових зобов'язань  перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою  стороною діяльності підприємств.

Вхідні грошові потоки підприємств за їхніми джерелами  можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються  на фінансовому ринку, свідчить про  використання зовнішніх джерел. Структура  вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У країнах  з розвинутою ринковою економікою 60-70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел.

Внутрішні грошові надходження  згідно з чинною практикою обліку і звітності включали:

1) виручку від реалізації  продукції, товарів, робіт, послуг;

2) виручку від іншої  реалізації;

3) доходи від фінансових  інвестицій;

4) доходи від інших  позареалізаційних операцій.

За командно-адміністративної економіки, коли ще не було реального  фінансового ринку, уведення в класифікацію грошових надходжень доходу від позареалізаційних  операцій було цілком виправданим. Тоді підприємства майже не мали доходів  від цінних паперів, крім державних  облігацій, котрі мали зовсім незначну питому вагу в загальних грошових надходженнях.

В основному доходи від  позареалізаційних надходжень формувались  за рахунок штрафів і пені, прибутку минулих років, виявленого у звітному році, списаної раніше дебіторської заборгованості, яка вважалася безнадійною, але  котру, проте, було погашено у звітному періоді. Однак за ринкової економіки, коли функціонує і розвивається фінансовий ринок, а підприємства здійснюють фінансові  інвестиції, стало доцільним ввести в класифікацію грошових надходжень "Доходи від фінансово-інвестиційної  діяльності", відокремивши їх від "Доходів  від позареалізаційних операцій".

Трансформація ринкових відносин потребує створення необхідної інфраструктури. Розвивається фінансово-кредитна система, створюється і функціонує фінансовий ринок. За таких умов багато підприємств  поряд з основною займається і  фінансово-інвестиційною діяльністю: купівлею і продажем цінних паперів, укладанням тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки, лізингом; валютними  та іншими операціями з метою отримання  додаткових доходів.

Доходи від цієї діяльності мають значну питому вагу у вхідних  грошових потоках підприємств і  є мірою розвитку ринкової інфраструктури, особливо фінансового ринку. Ці доходи зростатимуть. Доходи від фінансових операцій справляють прямий, безпосередній  вплив на формування загального прибутку.

Відповідно грошові надходження  підприємств тепер включають:

- Доходи від основної (операційної) діяльності - виручка  від реалізації продукції, товарів,  робіт, послуг.

- Доходи від іншої операційної  діяльності (реалізація оборотних  активів, іноземної валюти; від  операційної оренди, операційних  курсових різниць; одержані пені, штрафи, неустойки; від списання  кредиторської заборгованості; одержані  гранти, субсидії, інші доходи).

- Доходи від фінансових  операцій: від спільної діяльності, інвестицій в асоційовані і  дочірні підприємства, одержані  дивіденди, одержані відсотки  за облігаціями, інші доходи.

- Доходи від іншої звичайної  діяльності: реалізації фінансових  інвестицій, основних засобів, нематеріальних  активів, інших необоротних активів;  ліквідації необоротних активів;  неопераційних курсових різниць;  безоплатно отриманих оборотних  активів; уцінки необоротних активів  і фінансових інвестицій.

- Доходи від надзвичайних  подій: відшкодування збитків  від надзвичайних подій; інші  надзвичайні доходи.

Отже, грошові надходження  підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи  авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюють економічні умови  для нового циклу виробництва  і реалізації продукції, удосконалення  та розширення власного господарства, збільшення власного капіталу.

В основному доходи від  позареалізаційних надходжень формувались  за рахунок штрафів і пені, прибутку минулих років, виявленого у звітному році, списаної раніше дебіторської заборгованості, яка вважалася безнадійною, але  котру, проте, було погашено у звітному періоді. Однак за ринкової економіки, коли функціонує і розвивається фінансовий ринок, а підприємства здійснюють фінансові  інвестиції, стало доцільним ввести в класифікацію грошових надходжень "Доходи від фінансово-інвестиційної  діяльності", відокремивши їх від "Доходів  від позареалізаційних операцій".

Трансформація ринкових відносин потребує створення необхідної інфраструктури. Розвивається фінансово-кредитна система, створюється і функціонує фінансовий ринок. За таких умов багато підприємств  поряд з основною займається і  фінансово-інвестиційною діяльністю: купівлею і продажем цінних паперів, укладанням тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки, лізингом; валютними  та іншими операціями з метою отримання  додаткових доходів.

Отже, грошові надходження  підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи  авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюють економічні умови  для нового циклу виробництва  і реалізації продукції, удосконалення  та розширення власного господарства, збільшення власного капіталу.

 

2.2. Доходи (виручка)  від реалізації продукції, робіт,  послуг

 

Процес виробництва завершується доведенням продукції до споживача. Реалізація продукції (Т - Г') - це кінцева  стадія кругообігу коштів підприємства (Г - Т ... В ... Т' - Г'), яка є його важливим показником. Рух товарів і коштів створює основу економічних відносин між виробниками, постачальниками, посередниками і покупцями.

Для підприємства-виробника  реалізація продукції є свідченням, що вона за споживчими властивостями, якістю та асортиментом відповідає і  потребам покупців, суспільному попиту.

На практиці можуть використовуватись  два методи визначення моменту реалізації продукції:

а) продукцію відвантажено або відпущено споживачу (відбулася  передача права власності), - метод  нарахування;

б) одержано кошти на рахунок  постачальника за реалізовану продукцію - касовий метод.

В обох випадках усі розрахунково-платіжні документи мають бути оформлені  відповідно до чинного положення. Реалізація продукції завжди передбачає зміну  форми вартості (Т - Г). Тому бартер, або  прямий товарообмін (Т - Т), не можна  вважати реалізацією продукції. За бартерного обміну товарів не відбувається руху коштів, нема надходжень виручки  від реалізації продукції, тобто  не відбувається зміни форми вартості.

Однак в економіці України  досить велика питома вага товарообмінних бартерних операцій.

Зростання бартерних операцій зумовлене кризовим станом платежів. Багато підприємств за браком коштів на рахунках змушені користуватися  бартерними операціями.

Згідно з діючим господарським  законодавством, бартерні операції нині включаються у звітність з  реалізації продукції підприємств, що певною мірою викривляє реальний стан справ.

Прибуток є однією з  основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються  в процесі суспільного виробництва.

Поява прибутку безпосередньо  пов'язана з появою категорії "витрати  виробництва". Прибуток - це та частина  додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається  після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції  у вигляді витрат виступає в грошовому  виразі як собівартість продукції.

Додатковий продукт - це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт  властивий усім суспільно-економічним  формаціям і є однією з важливих умов їхнього успішного розвитку.

Прибуток - це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

Отже, об'єктивна основа існування  прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового  продукту. Прибуток - це форма прояву вартості додаткового продукту.

Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні  процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу  валового внутрішнього продукту.

Водночас прибуток - це підсумковий  показник, результат фінансово-господарської  діяльності підприємств як суб'єктів  господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від  сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському  обліку, в офіційній звітності  суб'єктів господарювання, впливає  встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови  обліку фінансових результатів.

Прибуток - це показник, що формується на мікрорівні. Прибуток народного  господарства - це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних  зрушень в економіці, змін у порядку  обліку фінансових результатів.