Специфіка державного регулювання

- заборона на інвестиції  нерезидентів та продаж національних цінних паперів іноземцям (практикувалась у Швейцарії, Японії, Німеччині);

- обов’язкова конверсія  позик у іноземній валюті у  центральному банку (практикувалась  у Швейцарії);

- заборона виплату процентів  по  строковим вкладам іноземців в національній валюті (практикувалась у Швейцарії);

- введення від’ємної  процентної ставки по вкладам  нерезидентів у національній  валюті – від 12 до 40% річних (практикувалась  у Швейцарії, Бельгії, Нідерландах, Німеччині);

- обмеження на імпорт валюти в країну (практикувалась у Швейцарії);

- обмеження на форвардний  продаж національної валюти іноземцям (практикувалась у Швейцарії);

- примусові депозити (практикувалась  у Німеччині).

Таким чином, валютні обмеження сприяють тимчасовому вирівнюванню платіжного балансу країн.

 

 

Розділ3: Сучасні міжбанківські валютні ринки  та курс валют

3.1Особливості сучасних  міжбанківських валютних ринків

Сучасні міжбанківські валютні ринки характеризуються наступними основними особливостями.  
1. Інтернаціоналізація валютних ринків.

2. Операції відбуваються безупинно протягом доби поперемінно у всіх частинах світу.

3. Техніка валютних операцій уніфікована, розрахунки здійснюються по кореспондентських рахунках банків.  
4. Широкий розвиток валютних операцій з метою страхування валютних та кредитних ризиків.  
5. Спекулятивні та арбітражні операції набагато перевершують валютні операції, пов'язані з комерційними угодами, число їх учасників різко зросла і включає не тільки банки і ТНК, а й інші юридичні та фізичні особи.

6. Нестабільність валют, курс яких, подібно своєрідного біржового товару, має найчастіше свої тенденції, які не залежать від фундаментальних економічних факторів. Межбанковский валютный рынок - внебиржевой валютный рынок, на котором совершается купля-продажа иностранной валюты на основе спроса и предложения между банками. Міжбанківській валютний ринок це ринок, на якому здійснюється обмін іноземної валюти між банками, фінансовими установами, що мають відповідну ліцензію від Національного банку України (НБУ) на право здійснення валютними операціями. Контроль за Міжбанківським валютним ринком України здійснює Національний банк України. Національний банк постійно слідкує за ходом торгів на ринку та в разі необхідності здійснює відповідні дії. Якщо курс іноземної валюти росте і попит на неї збільшується, то Нацбанк може вийти на ринок з інтервенціями для стабілізування даного курсу. А якщо на Міжбанківському валютному ринку відслідковується перевищення пропозиції іноземної валюти то Нацбанк може скуповувати дану валюту та зміцнювати свій золотовалютний запас. 

Але все ж таки стабільність гривні та її курс по відношенню до іноземної валюти в першу чергу залежить від економіки країни, тобто чим стабільніша економіка тим стабільніша національна валюта та її курс (без різких коливань).

Торги на Міжбанку також впливають на готівковий курс іноземної валюти. Тому постійний контроль за ходом торгів дасть Вам змогу зберегти а в деяких випадках і примножить свої заощадження.

Нижче показані три валютні інформери (долар, російський рубль, євро) за допомогою яких Ви можете

слідкувати за торгами на Міжбанку та володіти найсвіжішою інформацією: 
 

	Курс гривны по отношению к доллару  на Межбанковском валютном рынке Украины
	Курс гривны по отношению к российскому рублю на Межбанковском валютном рынке Украины
	Курс гривны по отношению к евро на Межбанковском валютном рынке Украины

 

  

 

3.2 Курс валют НБУ та готівковий курс банків України

Готівковий курс валют банків України (максимум-покупка, мінімум-продаж)

В Украине поведение межбанковского рынка определяет состояние всей финансовой системы  страны, показателем стабильности экономики и тенденций развития. Сегодня межбанковский рынок складывается из двух важных составляющих. Особое место в межбанке занимает валютный рынок, который определяет состояние экспорта-импорта. По поведению валютного рынка определяется состояние наличного рынка. Курс валют на торгах межбанковского рынка позволяет спланировать большинство финансовых коммерческих операций, выделить основные направления развития экспорта и импорта в стране. Большинство коммерческих банков, других финансовых институтов являются постоянными игроками на межбанковском валютном рынке, пытаясь не только продвинуть свои контракты и оказать влияние на формирование курса валют, но и заработать. Более детально о финансовом рынке на Банки, помимо торговли валютой и ценными бумагами, активно участвуют в кредитном межбанковском рынке. Именно получение кредитов на выгодных условиях гарантирует банкам благоприятное будущее и возможность пополнить собственные финансовые ресурсы.  Оба направления, межбанковский валютный рынок и рынок межбанковских кредитов лежат в основе всей финансовой системы любой экономики. Поведение ведущих операторов  и игроков обеих рынков, определяется коммерческими интересами, порой и под влиянием политических веяний и интересов. Каждый день на межбанке происходят торги, по итогам которых составляются и формируются контракты, подписываются долгосрочные проекты и меморандумы. Влияние курса валют, состояние кредитного рынка позволяют коммерческим банкам вести динамичную работу  и осуществлять свою деятельность на рынке в более прозрачных и предсказуемых условиях.

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Валютний ринок – це одна з важливих частин складного фінансового процесу, і, як наслідок, ринок іноземної валюти відбиває порушення рівноваги частотою й інтенсивністю зміни курсів валют. Зміни обмінних курсів валют на ринку забезпечують центральні банки, уряди і МВФ механізмом, за допомогою якого проблеми з платежами можуть бути частково вирішені. Нарешті, валютний ринок є важливим компонентом приватних міжнародних фінансових ринків, що підсилюють тісні зв'язки між різними міжнародними секторами грошового ринку.

Першим таким ринком був ринок золота як грошового товару, де золото продавалось на основі офіційної ціни, що була закріплена міжнародним договором. Офіційна ціна золота за одну тройську унцію (31,1035г) становила в 1837-1934рр. – 20,67 дол. США. Остання офіційна ціна золота становила 42,22 дол. США. Валютні ринки у сучасному розумінні склались в XIX ст.

Глобалізація – складна й багатоперспективна проблема, за якою стоїть багато реальних явищ і процесів, а також проблем , які турбують усе людство.  
У найбільш узагальненому вигляді валютний ринок - це організаційно оформлена система стійких взаємозв'язків між уповноваженими структурами по купівлі-продажу іноземної валюти.

Основними суб’єктами сучасних валютних ринків виступають держави, юридичні та фізичні особи, банки, валютні біржі та брокерські фірми. 
Основними видами операцій, які виконують суб’єкти цього ринку є традиційні операції до яких відносять операції спот, форвард та ф’ючерсні операції та нетрадиційні валютні операції - своп, опціони, а також процентні інструменти.  
Ключовими вимогами, які необхідні для успішного функціонування валютного ринку є:

1.забезпечення відповідної ліквідності. Ця умова припускає існування офіційних резервів в урядів країн, які приймають участь у міжнародній торгівлі. Також потребує стимулів для того, щоб комерційні банки, які діють в якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні її резерви для забезпечення потреб приватного сектору;

2.дія механізму вирівнювання (регулювання). Ця мета потребує, щоб: окремі країни проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові механізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди сприяли збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти.

3 впевненість у міжнародній грошовій системі. Якщо фірми та інвестори приватного сектору будуть впевнені у тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної системи платежів, вони будуть мати довіру до системи.

Отже, з усього вище сказаного можна побачити, що організація валютних відносин здійснюється в межах валютного ринку, який можна розглядати в широкому та вузькому розумінні. Міжбанківський валютний ринок в широкому розумінні можна розуміти як сукупність економічних відносин, що виникають при здійсненні операцій з відчуження іноземної валюти, а також операцій, пов’язаних з переміщенням валютних капіталів. У вузькому розумінні валютні ринки можна розглядати як сукупність певних інститутів та механізмів, які у своїй взаємодії забезпечують можливість здійснювати валютні операції із врахуванням поточної ринкової ситуації. Основними суб’єктами міжбанківського валютного ринку виступають комерційні банки, які відіграють роль інститутів цього ринку.

Центральний банк є найдієвішим органом регулювання валютних відносин в країні, що лише підкреслює його значення у сучасній системі регулювання економіки відкритого типу. При цьому однією з головних переваг такої моделі регулювання є те, що центральний має найкращі можливості здійснювати його комплексно, системно, що обумовлено наявністю в його розпорядженні інструментів різного характеру та типу. В цілому ж можна стверджувати, що НБУ сформував досить жорстку й ефективну систему валютного регулювання, яка поєднує в собі як економічні, так і адміністративні важелі. До того ж, у моменти кризових явищ центральний банк використовує здебільшого адміністративні заходи. Це пов’язано з тим, що валюти перехідних економік значною мірою схильні до девальвації і короткострокових коливань курсу. Їх ринок не має належної глибини і суттєво залежить від пропозиції іноземної валюти, рівновага на ньому менш стійка і потребує великих зусиль з боку влади. Такі зусилля і проявляються в різного характеру обмеженнях.

Україна повинна здійснювати поступову лібералізацію валютних відносин, враховуючи при цьому досвід розвинених країн та близьких сусідів у цій сфері та надаючи перевагу економічним важелям впливу. Разом з тим, поруч із подальшим розвитком та впровадженням ринкових інструментів валютного контролю та регулювання при нестабільній економічній ситуації і не надто стійкому валютному ринку, Національний банк має залишати за собою право на застосування певних адміністративних методів та інструментів управління валютними відносинами. Таким чином, на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки регулятивний вплив та контроль за валютними операціями повинні не скасовуватись, а вдосконалюватись

 
 

ЛІТЕРАТУРА  
1.     Закон України. Про порядок здійснення розрахунків і іноземній валюті. / Постанова Верховної Ради України від 23.09.1994 року.  
2.     Правила торгівлі іноземною валютою / Постанова НБУ № 281 від 10.08.2005 року.  
3.     Шелутько В.М. Фінансовий ринок. – Київ: «Знання-Прес», 2006. – с.534.  
4.     http://www.finiz.ru  
5.     http://www.businessdivss.ru

1. Монетарний огляд Національного  банку України за ІІІ квартали 2011 року. Генеральний департамент  грошово – кредитної політики.  
2. Щербакова О. Валютна політика Національного банку України / О.Щербакова // Вісник НБУ. – 2007. – №6. – С.6-9.  
3. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» // Відомості Верховної Ради України - 2000.№1  
4. Инструкция НБУ № 10 «О порядке регулирования и анализе деятельности коммерческого банка» от 30.12.97г. № 469.  
5. Звіт НБУ. Аналіз інфляції (2011) / Електронний ресурс. Режим Доступу: http://www.bank.gov.ua/Publication/econom/Infla tion/CPI02-11.pdf.  
6. http://www.bank.gov.ua/Fin_ryn/Pot_tend_v/