Розширене відтворення основного капіталу промислових підприємств

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

  НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ  УКРАЇНИ 

Кафедра економіки промисловості

 

 

 

 

 

 

Індивідуальне завдання

з дисципліни «Економіка підприємства»

за темою

«Розширене відтворення основного капіталу

промислових підприємств»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Викона ла,

Студентка гр. ФК- 01-12                                                        Матвієнко Ю. А.

Перевірив,  доц..каф. економіки                                                  Педько А.Б.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ НМетАУ 2014

ЗМІСТ

1. ЗМІСТ……………………………………………………………………..2
2. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА………………………………………………3
3. ЕМПІРИЧНА ЧАСТИНА………………………………………………..7
4. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ………………………………………………11

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

 

Основний капітал формує ту частину активів підприємства, що беруть участь у багатьох виробничих циклах, частинами переносячи свою вартість на вартість готової продукції. Основні активи становлять виробничу основу підприємств (будівлі, споруди, машини, устаткування, ін.) – звідси їх назва.      На відміну від оборотних основні активи не беруть участі в обороті коштів. Свою вартість вони відтворюють через оборотні активи, поступово переносячи її на вартість виробленої продукції. Отже, основні активи знаходяться поза безпосереднім оборотом коштів. Звідси – їх ще дві назви: «необоротні», або «позаоборотні» активи.

Подібний за значенням зміст простежується в англомовній термінології. Основний капітал (основні активи) називають «базовим» – basic capital (basic assets), або «фіксованим”, тобто “нерухомим» – fixed capital (fixed assets).

Конкретними формами основного капіталу (необоротних активів) на підприємстві є основні засоби, нематеріальні активи, фінансові інвестиції. Така термінологія була закріплена Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (ПБО-7) № 7 «Основні засоби».

Основний капітал сільського господарства трактується як частина авансованої вартості, представленої засобами праці, що бере участь у виробничому процесі тривалий час; зберігає натурально-уречевлену форму; поступово переносить свою вартість на готовий продукт, в результаті чого частина вартості обертається разом із продуктом і переходить із товарної форми у грошову, а інша частина вартості, що зменшується внаслідок зносу, залишається у сфері виробництва до зношування усього основного капіталу; централізується в амортизаційному фонді для відшкодування вибуття основних засобів.

Основний капітал сільського господарства в сучасних умовах доцільно класифікувати за групами: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будівлі, споруди і передавальні пристрої, машини й устаткування, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар (меблі), робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження, нематеріальні активи, інші основні засоби.

Встановлено, що відтворення основного капіталу – це процес постійного повторення його виробничого використання, зносу, амортизації, підтримки в робочому стані через здійснення ремонтів і відновлення в натурі. Поняття “Раціональне відтворення основного капіталу” слід розглядати як обґрунтований тип відтворення, при якому досягається таке оптимальне поєднання кількісних і якісних характеристик капіталу, що на відповідному етапі господарювання забезпечує необхідні обсяги випуску продукції при мінімальних затратах ресурсів. Раціональне відтворення основного капіталу можна досягти за будь-якої форми при певній економічній ситуації, в якій опинився суб’єкт господарювання. Під ефективним раціональним відтворенням слід розглядати такий тип відтворення, при якому досягається позитивна динаміка кількісних і якісних змін у капіталі, що забезпечує максимальний вихід продукції при мінімальних витратах ресурсів. Ефективне раціональне відтворення можливе лише при розширеній формі відтворення як кількісного, так і якісного збільшення потенційних можливостей основного капіталу.

На сучасному етапі у сільському господарстві поширені такі форми відтворення основного капіталу як просте – в межах попередніх параметрів, розширене й звужене. Джерелами простого і розширеного відтворення основних засобів є власні, позичкові, залучені та спеціальні кошти (рис.1).

З метою аналізу раціонального відтворення основного капіталу в сільському господарстві раціонально використовувати показники у натурально-уречевленій та вартісній формах, що враховують особливості галузі, специфіку ведення господарства, природно-економічні умови, характер формування й експлуатації основних засобів, їх різні функції у виробничих процесах. Для встановлення реального стану та забезпечення співставності окремих складових елементів основного капіталу доцільно проводити їх експертно-економічну оцінку з комплексним визначенням первісної, відновної та залишкової вартості.

При здійсненні системного аналізу раціонального відтворення основного капіталу передбачено застосування показників його руху, стану та ефективності використання. До основних показників руху основного капіталу відносять: коефіцієнт (швидкість) обороту, коефіцієнт зростання, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт оновлення, коефіцієнт сукупного відтворення.

 Стан основного капіталу визначають два взаємопов’язані показники: коефіцієнт зносу, що визначається як відношення суми зносу до первісної вартості основного капіталу; коефіцієнт придатності – як частка від ділення первісної вартості капіталу за мінусом усієї суми зносу на його первісну вартість.

Для комплексної оцінки ефективності використання основного капіталу ми вважаємо доцільним  використовувати систему показників, що характеризують масштаби й динаміку використання основного капіталу, порівняння рівнів продуктивного використання капіталу порівняно з нормативами та потужностями; показники інтегрального використання основного капіталу, що враховують сукупний вплив усіх факторів – як екстенсивних, так і інтенсивних.

Процес відтворення основного капіталу підприємства, кінцевою метою якого є забезпечення максимально ефективного використання всіх його складових елементів при мінімальних витратах на їх утримання та обслуговування, потребує стратегічного управління. Методичне забезпечення цього управління потребує: на стадії формування основного капіталу – визначення загальної потреби в прирості окремих елементів основного капіталу при обґрунтуванні розвитку виробничої бази підприємства та вибір форми задоволення потреби в прирості основного капіталу; на стадії експлуатації основного капіталу – раціоналізації експлуатації окремих елементів основного капіталу, обґрунтування ремонтної політики, оптимізації строків експлуатації основних засобів

Джерелами простого і розширеного відтворення основних засобів можуть бути власні, позичкові і залучені кошти та цільові надходження і благодійні внески.

До власних джерел відносять прибуток від основної операційної та іншої операційної діяльності; від фінансово-інвести­ційної діяльності та від позареалізаційних операцій; амортизаційні відрахування; надходження від реалізації вибулих основних засобів. Специфічним джерелом фінансування відтворення основних засобів, що не вимагає вкладень, є їх індексація. До позичкових коштів відносять кредити банків та інших фінансово-кредитних установ, а до залучених — випущені підприємством акції й облігації.

Головним джерелом відтворення основних засобів є амортизаційні відрахування і прибуток. Саме завдяки їм підприємство може здійснювати не лише просте, а й розширене відтворення цього ресурсу. Прийнято вважати, що амортизаційні відрахування є джерелом здійснення простого відтворення основних засобів. Проте вони нерідко можуть стати і джерелом розширеного відтворення у випадках, коли підприємству ще немає потреби замінювати працюючі основні засоби, а отримані суми амортизаційних відрахувань завдяки введенню прискореної амортизації є досить значними і можуть бути використані для придбання додат­кової кількості основних засобів.

В умовах ринкової економіки підприємства, як правило, не акумулюють амортизаційні відрахування у спеціальному амортизаційному фонді з цільовим реноваційним призначенням, а здійснюють просте і розширене відтворення в міру потреби за рахунок наявних власних або зовнішніх джерел фінансування. Проте підприємство може ввести в практику своєї діяльності закріплення фінансових ресурсів за формами відтворення основних засобів. В економічній літературі виділяють таких три форми їх відтворення:

-підтримання основних засобів у придатному для експлуатації стані без зміни їх первісної корисності. Для цієї мети може створюватися фонд ремонтних робіт;

-реновація основних засобів, тобто заміна фізично і морально зношених основних засобів новими нерідко з кращими технічними характеристиками. Джерелом цієї форми відтворення є амортизаційні відрахування, надходження від реалізації потриманих основних засобів;

-розширене відтворення основних засобів на існуючій та новій технічній основі (здійснення модернізації , переоснащення виробництва).

Воно здійснюється за рахунок прибутку підприємства і частково амортизаційних відрахувань, а також позичкових і залучених коштів.

Стосовно першої форми відтворення основних засобів, то вона здійснюється шляхом проведення їх технічних доглядів, поточних і капітальних ремонтів. Витрати на них залежать від їх кількості і розцінок, які в свою чергу залежать від складності ре­монту, вартості запасних частин, вузлів, рівня оплати праці тощо. В практиці роботи вітчизняних аграрних підприємств станом на 2002 р. продовжувала діяти система періодичного проведення ремонтів. Наприклад, для тракторів поточний ремонт здійснювався раз у два роки, капітальний — раз у чотири роки. Метою проведення поточного ремонту є усунення дрібних неполадок, запобігання інтенсивному фізичному спрацюванню вузлів основного засобу і завдяки цьому підтримання його в придатному для цільового використання стані. Капітальний ремонт проводиться з метою максимально можливого відновлення нормативних техніко-експлуатаційних характеристик основного засобу. Він вимагає значно більших витрат, ніж поточний ремонт і здійснюється, як правило, в спеціалізованих ремонтних підприємствах. Оскільки технічний догляд, поточний та капітальний ремонти забезпечують лише підтримання основних засобів у робочому стані і збереження первісно визначеної економічної вигоди від їх експлуатації, то цілком виправдано, що витрати на їх проведення від­носять до поточних.

Реновація (просте відтворення) основних засобів є необхідною умовою збереження виробництва в тих же масштабах. У роки економічної кризи для більшості аграрних підприємств був харак­терний звужений тип відтворення, який супроводжувався не  лише зменшенням фондооснащеності виробництва, а й старінням основного капіталу. В 2001 р. завдяки поліпшенню економічного середовища діяльності аграрних підприємств і позитивному впливу фактора приватної власності та приватної ініціативи намітилася тенденція до збільшення вкладень в основний капітал. У цих умовах закріплення фінансових ресурсів на реновацію основ­них засобів може принести підприємству додаткову економічну вигоду в разі законодавчого закріплення положення Концепції амортизаційної політики, яким передбачається надавати податкові знижки тим суб’єктам господарювання, які мають документальне підтвердження інвестиційного використання коштів амортизаційного фонду. Отже, підприємству стане вигідним створю­вати вказаний фонд і забезпечувати його цільове використання. 

Більшість аграрних підприємств у 2002 р. потребували розширеного відтворення основних засобів на якісно новій основі. Його здійснення вимагає рентабельного (прибуткового) ведення агропромислового виробництва. В умовах, коли багато аграрних підприємств ще економічно не зміцніли, важливим напрямом забезпечення розширеного (а нерідко і простого) відтворення основ­них засобів може стати лізинг.

 

 

 

 

 

 

 

ЕМПІРИЧНА ЧАСТИНА

 

 

 

1. Львівський проектний інститут

Завод з виробництва харчових продуктів.

Клієнт: корпорація «Nestle» ВАТ «Волиньхолдинг»

Сума інвестицій:~ € 60 млн.

Площа забудови: 16 240 кв. м.

Термін проектування: 2007- 2008рр.

Стадії проектування: «проектні пропозиції», «Проект»

 

Корпорація «Nestle» - це корпорація, яка входить в 10 лідерів у світі в галузі виробництва продуктів харчування. «Nestle» лежить 479 фабрик і промислових підприємств в 81 країні. Асортимент продукції «Nestle» нині налічує 8,5 тис. торговельних марок продуктів харчування. У групі «Nestle» працює понад 265 тис. працівників.

Корпорація «Nestle» започаткувала свою діяльність на Україні к 1998 р. придбанням контрольного пакету акцій одного із лідерів кондитерських виробників України – Львівської кондитерської фабрики «Світоч».

Перш за все «Nestle» закріплює свої позиції і поширює свою присутність в Україні за рахунок інвестицій в місцеве виробництво  та промислову інфраструктуру, активна підтримка і просування торгівельних марок (Nescafe, Nesquik, Maggi, Nuts, Friskies, Nestle ) та налагодження національної межі збуту.

У грудні 2003 року «Nestle» придбала 100% акцій у ВАТ «Волиньхолдинг» - луцької молодої динамічної компанії, яка випускає продукцію під відомою торгівельною маркою «Торчин Продукт» є одним із лідерів на українському ринку холодних соусів (40% ринку майонезів в Україні, 60-70% - ринку кетчупів і 40-45%- ринку гірчиці). У 2006 році корпорацією для завоювання лідируючих позицій на ринку України було прийнято рішення про будівництво заводу з виробництва харчових продуктів.

Спеціалісти інституту спільно з польською фірмою «BL-Polska» виконали проект заводу та його інфраструктуру.

Будівництво заводу планується в 1 кілометрі від населеної частини с.Смогилів біля траси Луцьк-Нововолинськ. Вартість інвестицій- 60 млн. євро. Розрахункова потужність- 73 тис. т. продукції в рік.

Технологічний процес передбачає варіння сировини до готовності в температурі не більше 90 °С, після цього продукція в широкому асортименті поступає на лінію охолодження. Працівники, що працюють безпосередньо з продукцією підлягають особливому контрою що до дотримання гігієни та санітарних норм.

В конструктивних рішеннях надано перевагу швидко монтованим металевим конструкціям та найсучаснішим системам кондиціювання.