Роль та місце національного банку україни в банківській системі

ЛЕКЦІЯ 2.

РОЛЬ ТА МІСЦЕ  НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

В БАНКІВСЬКІЙ СИСТЕМІ

 

1. Характеристика НБУ, як банку банків
2. Функції та операції комерційних банків в Україні

 

1. Характеристика НБУ, як банку  банків

 

Національний Банк України — державний банк країни, який, разом із своїми філіями, є першим рівнем банківської системи і виконує функції резервної системи. Його було утворено згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 30 березня 1991 року Згідно із цим законом, на нього було покладено такі основні функції:

- емісія національних грошей та організація їх обігу;

- грошово-кредитне регулювання економіки (монетарна політика);

- акумуляція і зберігання резервів кредитних установ;

- кредитно-розрахункове обслуговування уряду (обслуговування державного боргу країни, проведення операцій на ринку державних цінних паперів та валютному ринку);

- кредитор останньої інстанції для комерційних банків;

- організація розрахунків між банками;

- видача комерційним банкам ліцензій на здійснення банківських операцій та операцій з іноземною валютою;

- контроль за діяльністю комерційних банків;

- накопичення, зберігання та проведення операцій із золотовалютними резервами країни.

НБУ є особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом «Про Національний банк України», іншими законами України.

Національний банк має статутний капітал, що є державною власністю. Розмір статутного капіталу становить 10 млн грн. Розмір статутного капіталу може бути змінений за рішенням Ради Національного банку. Джерелами формування статутного капіталу Національного банку є доходи його кошторису, а за необхідності — Державний бюджет України.

Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває в його повному господарському розпорядженні.

 

Емісія національної грошової одиниці

Національному банку належить виключне право випуску готівкових грошей в обіг та їх вилучення з обігу, тобто виконання функцій резервної системи.

У зв'язку з цим НБУ:

- визначає порядок ведення касових операцій у народному господарстві;

- організовує виготовлення банкнот і металевих грошей;

- встановлює правила перевезення, зберігання та інкасації готівкових грошей;

- забезпечує створення резервних фондів банкнот та металевих грошей;

- визначає ознаки грошових знаків, а також порядок обліку пошкоджених банкнот і монет та їх знищення.

Для друкування банкнот та карбування монет в Україні створено власний банкнотно-монетний двір. Із введенням у дію Малинської фабрики банкнотного паперу Україна має замкнутий цикл виготовлення національних грошей. Забезпечення економіки готівковими грошима здійснюється через мережу регіональних управлінь Національного банку на замовлення комерційних банків.

 

Монетарна політика

На Центральний банк покладається регулювання грошового обігу в країні, тому він з певною періодичністю готує для уряду аналіз стану та свої пропозиції з цього питання.

Основні засади грошово-кредитної політики ґрунтуються на основних критеріях та макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрах економічного й соціального розвитку України на відповідний період, що включають прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торгового балансів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Щорічно Національний банк інформує Верховну Раду України про напрями грошово-кредитної і валютної політики, розробленої Національним банком на наступний рік і на більш тривалий період.

Основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через:

- визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків та фінансово-кредитних установ;

- відсоткову політику;

- рефінансування комерційних банків;

- управління золотовалютними резервами;

- операції з цінними паперами на відкритому ринку;

- регулювання імпорту та експорту капіталу.

 

Банк банків

Щоб підтримати стабільність банківської системи та розширити її кредитні можливості, Національний банк надає комерційним банкам кредити, що використовуються для задоволення тимчасових потреб банків і кредитування потреб, пов'язаних із структурною перебудовою економіки України.  Виконуючи функцію кредитораостанньої інстанції, Національний банк України надає комерційним банкам кредити під програми фінансового оздоровлення банків.

Рефінансування комерційних банків здійснюється через аукціони (з 1994 р.), що забезпечує створення рівноправних умов доступу комерційних банків до централізованих кредитних ресурсів. Запроваджено ломбардний кредит (з 1996 р.) та операції «РЕПО» під заставу державних цінних паперів (з 1997 р.).

 

Банківське регулювання і нагляд

Система банківського регулювання та нагляду створена з огляду на необхідність:

- забезпечити державою стабільність грошового обігу;

- підтримати довіру до банків з боку суспільства;

- гарантувати державою збереження заощаджень суспільства, довірених банківській системі;

- сприяти зниженню банківських ризиків;

- запобігати кризовим явищам в економіці з вини банків;

- стимулювати цивілізовану конкуренцію в банківському секторі економіки.

Міжнародній банківській практиці відомі чотири способи організації банківського регулювання і нагляду:

- під егідою Центрального банку (зокрема в Україні);

- провідна роль належить Уряду, як правило, в особі Міністерства фінансів (Франція);

- незалежне агентство, що несе відповідальність перед парламентом чи президентом (Федеральне відомство банківського нагляду в Німеччині);

- змішаний тип організації, наприклад, у США — Федеральна Резервна Система (ФРС), Федеральна Корпорація страхування депозитів (ФКСД), Контролер грошового обігу (КДО), Федеральний Комітет відкритого ринку (ФКОР).

Останнім часом окремі банківські операції (насамперед з корпоративними цінними паперами) переходять під контроль іншого державного органа — Комісії з цінних паперів та фондового ринку в Україні, Федеральної комісії з цінних паперів — у Росії.

Банківський нагляд може бути двох видів: прямий (превентивний) і більш ліберальний — захисне регулювання. На практиці переважає цоєднання обох методів. Закордонна банківська теорія використовує термін «розумний банківський нагляд».

Регулювання банківської діяльності комерційних банків — це створення органами державної влади чи уповноваженими органами системи норм і правил здійснення цього виду діяльності (рис. 1.1). Правове поле діяльності банків окреслюється:

- чинним законодавством, яке регулює безпосередньо чи опосередковано цю сферу діяльності через Закони України, Укази Президента України;

- нормативно-правовими актами уповноважених органів, у яких конкретизуються основні положення законодавчих актів. Нормативно-правові акти НБУ видаються у вигляді інструкцій, положень, постанов та правил.

 

 

 

Рис. 1. Форми регулювання банківської діяльності в Україні

Банківський нагляд — це система контролю за дотриманням банками в процесі їхньої діяльності системи норм і правил, установлених регулятивно-наглядовими органами. Органи банківського нагляду мають повноваження застосовувати адекватні заходи впливу за допущені банками порушення. Саме тому банківський нагляд розглядають як одну із адміністративних форм регулювання банківської діяльності.

Порядок реєстрації комерційних банків в Україні регулюється Положенням про порядок створення і державної реєстрації комерційних банків, відкриття їхніх філій, представництв, відділень, затвердженим постановою Правління НБУ 31.08.2001р., №375.

Порядок ліцензування банківської діяльності регулюється Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженим постановою Правління НБУ 17.07.2001 р № 275.

Правила, що регламентують діяльність банків на банківському ринку України, розробляються Національним банком України у вигляді інструкції, положень, правил, які обов'язково затверджуються постановою Правління НБУ і набувають чинності з моменту їх реєстрації в Міністерстві юстиції України. Зміни та доповнення до нормативно-правових актів НБУ затверджуються в такому самому порядку. Нормативно-правові акти НБУ публікуються в періодичних виданнях для широкого кола користувачів, а до відома банків доводяться електронною поштою. Порушення правил, що випливають із нормативно-правових актів НБУ, веде до застосування адекватних заходів впливу відносно банків-порушників.

Правила бухгалтерського обліку та звітності розробляються Національним банком України. З початку 1998 р. у банківській системі України запроваджено міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО). Усі зміни в бухгалтерський облік та вимоги до форм звітності запроваджує Національний банк України. Перелік щоденних, щомісячних, щоквартальних та щорічних форм звітності міститься в Правилах організації фінансової та статистичної звітності банків України, затверджених постановою Правління НБУ 12.12.1997 р. № 436. Роз'яснення щодо їх змісту та порядку складання доводяться до банків окремими нормативними актами, що регулюють окремі сфери діяльності, та окремими листами НБУ електронною поштою .

Для регулювання діяльності комерційних банків Національний банк України визначає такі економічні нормативи:

- мінімальний розмір статутного фонду;

- граничне співвідношення між розміром власних коштів банку і сумою його активів;

- показники ліквідності балансу. Визначаються у вигляді нормативного співвідношення між активами і зобов'язаннями банку з урахуванням терміну їх погашення, а також можливості реалізації активів;

- розмір обов'язкових резервів, що розміщуються в Національному банку;

- максимальний розмір ризику на одного позичальника. Визначається у відсотковому відношенні до загальної суми власних коштів банку. В розрахунок ризику включається вся сума вкладень і кредитів даному позичальнику, а також видані за його дорученням гарантії, доручення та інші зобов'язання;

- максимальні розміри валютного, відсоткового та курсового ризиків. Являють собою максимальну суму незбалансованості різних видів активів і пасивів за їх валютною та відсотковою структурою.

Центральний банк здійснює контроль за дотриманням комерційними банками банківського законодавства. У разі систематичного недотримання комерційними банками цього законодавства Центральний банк може:

- ставити перед засновниками комерційного банку питання про здійснення заходів з фінансового оздоровлення банку (збільшенню власних коштів, зміні структури активів тощо), про організацію чи ліквідацію банку;

- застосовувати санкції у вигляді стягнення грошового штрафу в розмірі додаткового доходу, одержаного внаслідок неправомірних дій банку;

- підвищувати норми обов'язкових резервів;

- призначати тимчасову адміністрацію для управління банком на строк, необхідний для його фінансового оздоровлення;

- відкликати ліцензію на здійснення банківських операцій.

 

Банк уряду

Національний банк організовує і здійснює через уповноважені банки касове обслуговування державного бюджету України.

Законом України «Про Національний банк України» Національному банку забороняється фінансувати дефіцит державного бюджету.

До 1995 р. надання прямих кредитів на покриття дефіциту державного бюджету здійснювалося Національним банком України в межах, установлених Верховною Радою України при затвердженні державного бюджету на відповідний рік. Починаючи з другої половини 1995 р., покривати дефіцит бюджету можна лише за рахунок випуску державних цінних паперів, а на Націоналіний банк України покладено виконання операцій з державними цінними паперами, для обліку яких створено депозитарій.