Отчет по практике в Ощадбанке

• резерви під стандартну заборгованість інших банків;
• резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;
• результат переоцінки статутного капіталу з урахуванням індексу девальвації чи ревальвації гривні;
• результат переоцінки основних засобів;
• прибуток поточного року;
• субординований борг, прирівняний до капіталу (субординований капітал).

Субординований капітал  включає кошти, залучені від юридичних осіб (резидентів та нерезидентів) як у національній, так і в іноземній валюті на умовах субординованого боргу. Субординований борг— це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які не можуть бути вилучені з банку раніше, ніж через п’ять років, а у разі банкрутства чи ліквідації банку повертаються інвестору після погашення претензій решти кредиторів. Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, включаються до капіталу банку після отримання дозволу НБУ за умови їх відповідності таким критеріям:

• є незабезпеченими, субординованими і повністю сплаченими;
• не можуть погашатися з ініціативи власника;
• можуть вільно використовуватися для покриття збитків без пред’явлення банку вимоги про припинення торговельних операцій;
• передбачають можливість відстрочення виплат за відсотками, якщо недостатній рівень прибутковості банку не дозволяє здійснити такі виплати вчасно.

На капітал другого рівня  накладаються певні обмеження, зокрема, його величина не може бути більше ніж 100 % основного капіталу, а субординований капітал не може перевищувати 50 % основного капіталу.  Основною складовою власного капіталу банку, як за значенням, так і за величиною, є статутний капітал, що формується з акціонерного або приватного капіталу емісією акцій чи внесків засновників. Статутний фонд може створюватися лише за рахунок власних коштів учасників чи акціонерів. Не допускається його формування за рахунок банківських кредитів, коштів неприбуткових організацій (таких, які за статутом не мають права на здійснення комерційної діяльності та отримання прибутку), бюджетних коштів, які мають інше цільове призначення.

Залучені та запозичені банківські ресурси складають переважну  частину банківських ресурсів (85-90%). Тому їм притаманний широкий спектр форм і видів залучення, що характеризується їх класифікацією. Залучені ресурси  банків існують у двох основних юридично-правових формах: у формі депозитів та формі  короткострокових боргових цінних паперів.

Характеристика залучених банківських  ресурсів.

1. Кошти до запитання суб'єктів  господарської діяльності - поточні  рахунки суб'єктів, кошти за  довірчими операціями, кошти в  розрахунках, розподільчі рахунки  суб'єктів господарської діяльності, цільові кошти до запитання,  кошти для розрахунків платіжними  картками.

2. Строкові кошти суб'єктів господарської  діяльності - короткострокові й довгострокові  депозити суб'єктів господарської  діяльності, кошти отримані за  операціями РЕПО.

3. Кошти до запитання фізичних  осіб - поточні рахунки, кошти  за довірчими операціями фізичних  осіб, кошти в розрахунках, кошти  фізичних осіб для розрахунків  платіжними картками.

4. Строкові кошти фізичних осіб - короткострокові та довгострокові  депозити фізичних осіб.

5. Кошти бюджету й позабюджетних  фондів України - кошти бюджетів  України до розподілу, кошти  Державного бюджету України, бюджетні  кошти клієнтів, які утримуються  з Державного бюджету України,  кошти місцевих бюджетів та  бюджетні кошти клієнтів, що утримуються  з місцевих бюджетів, кошти позабюджетних  фондів.

6. Кредиторська заборгованість - кредиторська  заборгованість за операціями  з клієнтами банку, сума транзитних  рахунків за операціями з клієнтами  банку.

7. Цінні папери власного боргу  (крім субординованого боргу) - прості  векселі, емітовані банком, ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані  банком.

Запозичені банківські ресурси  також характеризуються двома юридично-правовими  формами реалізації: кредити, отримані від інших банків (в тому числі  НБУ), та цінні папери субординованого  боргу.

Характеристика запозичених банківських  ресурсів.

1. Кошти НБУ - коррахунок НБУ  в комерційному банку, короткострокові  кредити, отримані від НБУ-(овердрафт  за коррахунком, за операціями  РЕПО, через аукціони, ломбардні  кредити, стабілізаційний кредит, інші кредити), довгострокові кредити,  отримані від НБУ (через аукціон,  за рахунок коштів міжнародних  фінансових організацій, стабілізаційний  кредит, інші довгострокові кредити).

2. Кошти інших банків - кошти  до запитання інших банків (кореспондентські  рахунки), строкові депозити інших  банків (депозити овернайт, гарантійні  депозити, короткострокові та довгострокові  депозити), кредити, отримані від  інших банків (овердрафт за коррахунками, кредити овернайт, за операціями  РЕПО, інші короткострокові та  довгострокові кредити, отримані  від інших банків, фінансовий  лізинг від інших банків).

3. Кредиторська заборгованість  за операціями з банками - кредиторська  заборгованість за операціями  з готівкою, інша кредиторська  заборгованість за операціями  з банками.

4. Цінні папери субординованого  боргу - боргові цінні папери, випущені банком, що відносяться  до категорії інвестиційних (більше  одного року) - банківські облігації,  як правило, безстрокові або  конверсійні. 

У загальному обсязі ресурсів, якими  володіє комерційний банк, переважають  зобов’язання банку. Під зобов’язаннями банку слід розуміти вимоги до активів банківської установи, що зобов’язують її сплатити фіксовану суму коштів у визначений час у майбутньому.

До залучених  коштів банку належать залишки коштів на поточних, бюджетних рахунках клієнтів, депозитні вклади фізичних та юридичних осіб, вклади до запитання, залишки на пластикових платіжних картах, кредиторська заборгованість тощо.

Склад, величину та структуру  зобов’язань АТ «Ощадбанк» за 2011 рік можна розглянути у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Структура зобов'язань банку  в 2011році в розрізі кожного кварталу
		1 квартал, тис.грн	2 квартал, тис.грн.	3 квартал, тис.грн.	4 квартал, тис.грн.
1	Коштибанків	16 135 267	15 583 830	16 643 749	15 847 923
2	Коштиюридичнихосіб	12 407 266	12 858 750	13 735 775	13 356 870
3	Коштифізичнихосіб	20 721 599	23 721 672	24 519 534	25 228 543
4	Борговіцінніпапери	204 316	204 271	204 253	204 267
5	Іншізалученікошти	-	-	-	-
6	Відстроченіподаткові зобов’язання	510 712	510 712	510 712	413 107
7	Резерви за зобов'язаннми	2 728	4 624	5 484	7 875
8	Іншіфінансовізобов'язання	368 399	1 237 457	1 319 014	352 060
9	Іншізобов'язання	76 285	109 568	69 546	83 438
10	Субординований борг	804 440	824 456	806 665	827 416
11	Усьогозобов'язань	51 243 225	55 055 340	57 814 732	56 321 499

 

Регулятивний  капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які беруть банки на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

Регулятивний капітал  банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу.

Ефективна діяльність банку  залежить від відповідної організації  фінансової роботи в банку, а саме фінансового планування, оперативна і контрольно-аналітична робота. Для  забезпечення виконання банком своїх  функцій особливо відіграють фінансові  ресурси банку, а саме забезпечення ними і ефективний розподіл.

Зі структурою капітулу можна  ознайомитись в таблиці 2.2

Таблиця 2.2

Структура капіталу банку  в 2011році в розрізі кожного кварталу
		1 квартал, тис.грн	2 квартал, тис.грн.	3 квартал, тис.грн.	4 квартал, тис.грн.
1	Статутнийкапітал	13 892 00	14 496 000	14 496 000	14 496 000
2	Емісійнірізниці	-	-	-	-
3	Резерви, капіталізованідивіденди  та іншіфонди банку	1 168 399	1 168 399	1 168 399	1 168 399
4	Резервипереоцінкинеоборотнихактивів	1 116 716	1 116 652	1 116 633	1 116 586
5	Резервипереоцінкинерухомості	1 113 815	1 113 815	1 113 815	1 113 811
6	Прибуток/збитокминулихроків	461 323	323 208	323 226	323 295
7	Прибуток/збиток поточного  року	126 607	247 410	384 937	530 991
8	Резервипереоцінкиціннихпаперів	72 998	44 503	44 975	11 708
9	Усьогокапіталу	16 838 043	17 396 172	17 534 170	17 646 979

 

2.4. Грошові розрахунки за банківськими  та клієнтськими операціями

Залежно від платіжного інструменту  виділяють такі форми розрахунків: готівкові та безготівкові. Перевагами безготівкового обігу є: скорочення суспільних витрат обігу; створення  сприятливих умов для державного регулювання грошового обігу, прискорення  обігу грошових коштів суб’єкта.

Безготівкові розрахунки поділяються  на дві групи:

1. розрахунки за товарними операціями (за товарно-матеріальні цінності, надані послуги та виконані роботи);
2. розрахунки за нетоварними операціями (перерахування податків до бюджету та позабюджетних фондів, одержання та повернення позичок тощо).

Важливим елементом системи  безготівкових розрахунків між  підприємствами та організаціями є  їх форми. Згідно з Інструкцією про  безготівкові розрахунки в Україні  в національній валюті, затвердженою Постановою НБУ № 135 від 29 березня 2001 р., безготівкові розрахунки здійснюються за такими формамирозрахункових документів:

• платіжне доручення ;
• платіжна вимога-доручення;
• меморіальний ордер;
• розрахунковий чек;
• акредитив;
• вексель;
• платіжна вимога;
• пластикові картки.

Застосування тієї чи іншої форми  розрахункових документів визначається особливостями господарських взаємовідносин підприємств, спрямоване на зміцнення  договірної дисципліни, забезпечення безперебійних платежів і прискорення  обігу грошових коштів.

За складом учасників розрахункові операції поділяються на:

• внутрішньобанківські;
• клієнтські;
• міжбанківські.

За видами розрахунків розрахункові операції поділяються на:

• акредитивні;
• переказні;
• інкасові;
• клірингові.

Частина сукупного грошового обігу, яка здійснюється за допомогою готівки, називається готівково-грошовим обігом. Раціональна організація готівкового  обігу є однією з найважливіших  функцій НБУ, яка пов’язана з  вирішенням таких завдань:

• установлення випадків здійснення розрахунків готівкою;
• визначення шляхів усунення невиправданого руху готівкових коштів, скорочення витрат грошового обігу;
• правильність розподілу грошової маси в територіальному розрізі;
• визначення розміру готівкової грошової маси, необхідної для організації грошового обігу, динаміки її зміни та структури;
• виявлення впливу факторів на зміну готівкової грошової маси.