Оцінка фінансового стану ВАТ "Шляховик"

 

Таблиця 1.5

Динаміка показників рентабельності підприємства

Назва показника	2011	2012	2013
1. Коефіцієнт рентабельності  активів	-	0,0729	0,114
2. Коефіцієнт рентабельності реалізації	0,034	0,0745	0,167
3. Коефіцієнт рентабельності  операційної діяльності	0,013	0,05	0,115
4. Коефіцієнт рентабельності  основної діяльності	0,035	0,081	0,199
4. Коефіцієнт рентабельності  власного капіталу	-	0,103	0,2
5. Період окупності власного капіталу	-	9,71	5

 

 Рис. 1.5. Динаміка коефіцієнтів рентабельності за 2011-2013 р.

Рис. 1.6. Динаміка періоду окупності власного капіталу за 2011-2013 р.

 

Коефіцієнт рентабельності активів (всього капіталу) відображає, скільки прибутку за рік отримано на кожну одиницю коштів, вкладених у підприємство незалежно від джерела їх залучення. Коефіцієнт рентабельності має тенденцію до зростання. Середньорічний темп приросту становить 7%.

В коефіцієнті рентабельності реалізації знаходять відображення зміни в політиці ціноутворення та здатність підприємства контролювати собівартість реалізованої продукції. Динаміка коефіцієнтів підприємства за 2011-2013 рр. свідчила про необхідність перегляду цін або посилення контролю за використанням матеріально-виробничих запасів. Позитивним є зростання даного показника у 2013 р.

Динаміка коефіцієнту рентабельності основної діяльності відображає збільшення співвідношення отриманого прибутку від реалізації до витрат на виробництво продукції, виробництво і реалізація якої є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходів.

Динаміка коефіцієнта рентабельності власного капіталу відображає, неухильне збільшення частки грошових одиниць чистого прибутку, які "заробила" кожна грошова одиниця, інвестована власниками підприємства, тобто характеризую збільшення ефективності використання інвестованого капіталу.

Показник періоду окупності власного капіталу є оберненим до попереднього і визначає, через скільки років капітал, авансований в діяльність підприємства буде поверненим власнику за рахунок отриманого підприємством прибутку. Позитивним є зменшення значення цього показника у 2013 р. порівняно з 2012 р. на 4,41 рік.

 

2.3. Узагальнююча оцінка фінансового стану підприємства

 

Отже, протягом 2011 – 2013 рр. мало місце неухильне збільшення показників рентабельності підприємства.

 

Прибутковість підприємства характеризується комплексом показників. Коефіцієнт рентабельності активів (всього капіталу) відображає, скільки прибутку за рік отримано на кожну одиницю коштів, вкладених у підприємство незалежно від джерела їх залучення. Коефіцієнт рентабельності має тенденцію до зростання. Середньорічний темп приросту становить 7%.

В коефіцієнті рентабельності реалізації знаходять відображення зміни в політиці ціноутворення та здатність підприємства контролювати собівартість реалізованої продукції. Динаміка коефіцієнтів підприємства за 2011 - 2013 рр. свідчила про необхідність перегляду цін або посилення контролю за використанням матеріально-виробничих запасів.

Показник періоду окупності власного капіталу є оберненим до попереднього і визначає, через скільки років капітал, авансований в діяльність підприємства буде поверненим власнику за рахунок отриманого підприємством прибутку. Позитивним є зменшення значення цього показника у 2012 р. порівняно з 2011 р. на 4,41 рік.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Напрямки покращення показників фінансового стану підприємства.

 

Проаналізувавши розраховані вище показники, можна сформулювати критерії покращення фінансового стану підприємства.

Підприємству необхідно підтримувати певний обсяг запасів для забезпечення відповідного обсягу продажу. Оскільки, з другого боку, надмірні запаси відвертають грошові кошти, які можна використати більш прибутково для інших цілей. Підтримувати запаси слід на можливо низькому рівні, достатньому для реалізації відповідного обсягу продаж.

Негативним фактором є зростання залежності від позикових коштів. Оскільки дані свідчать про зростання прибутковості підприємства, то зменшення цієї залежності можливе шляхом виплати частини прибутку кредиторам. Високий рівень коефіцієнтів загальної ліквідності свідчить про те, що у підприємства високий рівень дебіторської заборгованості.

Аналіз показників оборотності капіталу вказує також на бездіяльність частини власних коштів підприємства. Тому необхідно збільшити швидкість обертання власного капіталу.

У роботі підприємства є і інші негативні моменти - підприємство випускає усього лише один вид продукції одного сорту, тобто відсутня диверсифікованість виробництва, унаслідок чого на показниках роботи підприємства може сильно позначитися коливання попиту на його продукцію. Потрібно удосконалити технологію виготовлення асфальтної суміші з добавками за німецькою технологією, яка робить асфальт дружнішим. Це хоч і призведе до подорожчання товару, проте зробить продукцію ВАТ „Шляховик” якіснішою і конкурентоспроможнішою на ринку.

Частину своєї продукції підприємство реалізує по більш низьких цінах іншим підприємствам у формі взаємозаліків, що негативно позначається на його фінансових результатах.

Не можна не відзначити деяке збільшення собівартості одиниці продукції в 2013 р. у порівнянні з 2012 р., хоча, швидше за все, воно викликано інфляційними моментами і компенсується ціною, що збільшилася.

У ході оцінки були виявлені резерви зростання прибутку за рахунок декількох факторів:

- за рахунок збільшення обсягу  реалізації продукції. Це можливо  перш за все завдяки активізації  діяльності на ринку, участі у  тендерах. Україні за географічним розташуванням – транзитна держава, що робить діяльність ВАТ. „ „Шляховик” затребуваною на ринку;

- за рахунок зниження собівартості  товарної продукції. Це можливе  завдяки вдосконалення структури  виробництва;

- за рахунок підвищення середньореалізаційних  цін внаслідок оптимізації структури реалізації продукції.

Усе це говорить про успішне функціонування підприємства в звітному році. Більш того, порівнюючи темпи зростання прибутку і виторги від реалізації, можна зробити висновок, що підприємство йде по інтенсивному шляху розвитку, тобто при не значному росту випуску продукції показники прибутку і рентабельності виросли на досить значну величину. Це говорить про досить ефективне використання підприємством своїх ресурсів.

У результаті проведеної оцінки можна зробити висновок, що для даного підприємства на мікрорівні доцільним є використання підприємством антикризової фінансової стратегії за кожним із напрямів:

• проведення поглибленого аналізу структури кредиторської 
  заборгованості у динаміці з метою пошуків способів і джерел її погашення:
• аналіз структури заборгованості за довгостроковими кредитами з  
  метою з'ясування причин несвоєчасності їх погашення;
• аналіз структури дебіторської заборгованості, причин її виникнення і 
  можливостей погашення;
• забезпечення необхідного рівня самофінансування виробничого роз 
  витку підприємства за рахунок прибутку, оптимізації податкових платежів, 
  ефективної амортизаційної політики;
• підвищення рівня ліквідності активів шляхом збільшення питомої ваги 
  оборотних активів;ч

— проведення інвентаризації основних виробничих фондів для визначення їх придатності й необхідності в експлуатації:

— проведення аналізу ефективності й доцільності довгострокових фінансових вкладень:

— забезпечення компенсації можливих фінансових збитків шляхом:

1. резервування частини фінансових ресурсів у вигляді формування 
   цільових резервних фондів, страхового фонду підприємства відповідно до 
   вимог чинного національного законодавства;
2. формування системи штрафних санкцій — за несвоєчасної оплати 
   поставленої продукції встановити штрафи у розмірі 0,5% від суми несплати за 
   кожний день прострочення;

— ефективне управління портфелем цінних паперів, у т. ч, прибутковими 
операціями на фондовому ринку.

За результатами аналізу рентабельності підприємства можна сформулювати наступні пропозиції:

1) По-перше, для одержання максимального  прибутку підприємство повинне  найбільше повно використовувати  ресурси, що знаходяться в його  розпорядженні, і, в першу чергу, воно повинно використовувати  виявлений резерв по виробництву  на наявному в нього устаткуванні додаткової продукції. Збільшення випуску знижує витрати на одиницю продукції, тобто витрати на її виготовлення в розрахунку на одиницю продукції знижуються, а отже, знижується собівартість, що в остаточному підсумку веде до збільшення прибутку від реалізації продукції. Ну а крім цього, додаткове виробництво рентабельної продукції вже саме по собі дає додатковий прибуток. Таким чином, при збільшенні випуску і, відповідно, реалізації рентабельної продукції збільшується прибуток у розрахунку на одиницю продукції, а також збільшується кількість реалізованої продукції, кожна додаткова одиниця якої збільшує загальну суму прибутку. Унаслідок цього, збільшення рентабельної продукції, що випускається, за умови її реалізації дає значний приріст обсягу прибутку. Додатковий приріст обсягу продукції, що випускається, може дати підприємству 237,405 тис. грн. додаткового прибутку.

2) Зниження собівартості також  значно може збільшити одержуваний  підприємством прибуток. Як описувалося  в попередньому пункті, одним з факторів зниження собівартості є збільшення обсягу продукції, що випускається. Іншими факторами є:

- злагоджена робота всіх складових  виробничого процесу (основного, допоміжного, обслуговуючого виробництва);

- оптимізація потокових процесів  на підприємстві.

Аналіз показав, що після проведення відповідних заходів щодо зниження собівартості підприємство може дістати додатковий прибуток у розмірі 440,000 тис. грн.

3) Вагомим фактором одержання  додаткового прибутку є оптимізація  структури збуту. При проведенні даної оптимізації питома вага продукції, реалізованої по договірним, більш високих цінах, повинна збільшитися до свого максимального рівня, а в ідеалі - до 100%. Відповідно, частка продукції, реалізованої підприємством іншим організаціям по лінії взаємозаліків по більш низьких цінах повинна бути якнайнижче.

На ряду з постійним замовником — державною корпорацією "Укравтодор", потрібно також розширювати коло приватних замовників. Серед пріоритетних ринків збуту повинні бути Київська, Одеська та Волинська області, будівництво міжнародних автобанів.

4) Організаційна структура.

Проаналізувавши специфіку діяльності підприємства, можна сформулювати пропозицію щодо удосконалення організаційної структури.

5) Диверсифікація ринків отримання  сировини.

Джерелами постачання основних будівельних матеріалів є: - щебіню — Коростенський кар'єр Житомирської області; - бітуму — Кременчуцький нафтопереробний завод. Щодо постачання бітуму, то потрібно налагодити взаємозв’язки з Херсонським нафтопереробним заводом.

Таким чином, підприємство може обрати реальні для себе 
чинники підвищення платоспроможності порівняно з граничними розмірами 
або, навпаки, створити умови, коли сам граничний рівень невеликий і його 
порівняно нескладно досягнути.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан 
Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність.