Об'єкт взаємовідносин місцевих бюджетів з Державним бюдже¬том України

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                             Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………. 3

1. Сутність державного  бюджету як економічної категорії……….…4

2. Сутність та характеристика  місцевих бюджетів……………………7

3. Об’єкт взаємовідносин місцевих бюджетів з Державним бюджетом України …………………………………………………………………11

Висновки..………………………………………………………………20

Список використаної літератури……………………………………...21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                   Вступ

Разом із здобуттям незалежності перед Україною постало важливе  завдання - створення власної фінансової і бюджетної систем, а в даний  час - їх подальше вдосконалення. Вирішення  цього завдання вимагає переосмислення природи бюджету взагалі і місцевих бюджетів зокрема, визначення їх місця і ролі в економічній системі держави, теоретичного обґрунтування процесів формування доходної бази і напрямів витрачання бюджетних коштів, сутності місцевого оподаткування і його ролі в доходах місцевих бюджетів, створення ефективної системи міжбюджетних відносин. Місцевим бюджетам як основній фінансовій базі органів місцевого самоврядування належить особливе місце в бюджетній системі нашої держави. Важлива роль відводиться місцевим бюджетам і у соціально-економічному розвитку території, адже саме з місцевих бюджетів здійснюється фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров'я населення, засобів масової інформації; також фінансуються різноманітні молодіжні програми, видатки на упорядкування населених пунктів. Саме з місцевих бюджетів здійснюються видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення населення.

Діюча система формування місцевих бюджетів характеризується низьким  рівнем фінансової автономії, зменшенням частки власних доходів та збільшенням трансфертних платежів, а також відсутністю дієвих стимулів соціально-економічного розвитку, не сприяє впровадженню ефективної державної регіональної політики, як одного з головних чинників забезпечення ринкових перетворень та подальшого розвитку економіки України.

Однією з ключових проблем сучасного розвитку національної економіки є обмеженість фінансових ресурсів. Її розв'язання вимагає не тільки визначеної державної діяльності в підтриманні збалансованості  місцевих бюджетів, але й відповідної  взаємозалежності між доходами та видатками, оскільки обмеженість фінансових ресурсів звужує економічну базу функціонування бюджетної системи держави, зокрема її складової ланки - місцевих бюджетів.

 

 

 

 

 

 

 

        1. Сутність державного бюджету як економічної категорії

Бюджет як самостійна економічна категорія є формою існування  реальних, об'єктивно обумовлених  розподільних відносин, які виконують  специфічне призначення — задоволення  потреб як суспільства в цілому, так і його адміністративно-територіальних структур у фінансових ресурсах.

Бюджет як економічна категорія  має такі ознаки (рис. 10.2.1).

Бюджет також має такі особливості (рис. 10.2.2)1.

Сутність  категорії.

Сутність бюджету, його економічну природу відображають певні  економічні відносини. Учасниками цих  відносин є держава, суб'єкти господарювання всіх форм власності та населення:

- держава має потребу у фінансових ресурсах для виконання своїх функцій;

-  суб'єкти господарювання всіх форм власності та напрямів діяльності як постачають грошові ресурси державі, так і можуть їх отримувати від неї залежно від місця і ролі в системі економічних відносин;

- населення, яке може бути як платником податків (переважно особи працездатного віку), так і отримувачем грошових коштів (допомога дітям, матерям, інвалідам, пенсіонерам тощо).

Сутність бюджету проявляється також у тому, що він є основною ланкою державних фінансів. На рис. 10.2.3 відображено рівні та ланки державних фінансів, серед яких бюджет держави відіграє провідну роль.

Сутність бюджету реалізується через його функції. Основних, чітко  структурованих функцій є дві  — розподільна і контрольна. В  економічній літературі називаються  також і додаткові функції  — економічної безпеки держави, забезпечення існування держави  тощо.

Через розподільну функцію держава зосереджує у своїх руках усі джерела бюджетних надходжень, щоб потім використати їх з найбільшою ефективністю. Жодна з інших ланок фінансів не здійснює такого багатопрофільного перерозподілу як по вертикалі, так і по горизонталі економіки. Це перерозподіл між міністерствами, відомствами, напрямами між блоками галузей, територіальний розподіл.

Сфера дії розподільної функції досить значна. Це пояснюється  тим, що в бюджетних відносинах беруть участь практично всі члени суспільства. Основою бюджетного розподілу є чистий дохід, який утворюється в суспільстві.

Сутність контрольної  функції полягає в тому, що суспільство  в особі специфічних державних  або недержавних структур контролює  і вирівнює бюджетний розподіл. Виконання  контрольної функції сприяє оптимальному рухові бюджетних ресурсів як в частині їх збирання, так і розподілення.

Функціонування бюджету  здійснюється у взаємодії двох його особливих форм — доходів і  видатків, кожна з яких має специфічне суспільне призначення.

За рахунок доходів формується фінансова база діяльності держави, а за рахунок видатків забезпечуються економічні та соціальні потреби всіх членів суспільства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                2 Сутність та характеристика місцевих бюджетів

Поняття „місцеві фінанси” є синонімом поняття „фінанси місцевих органів влади”. Синонімами цих понять можуть бути також муніципальні (комунальні) фінанси, фінанси громади, фінанси міста, області, району, селища. Це підтверджує те, що місцеві фінанси функціонують у різних формах у залежності від державного і територіального устрою тієї або іншої держави.

В Україні формами  місцевих фінансів є фінанси територіальної громади (комунальні фінанси), фінанси  автономної Республіки Крим, фінанси  областей (міст Києва і Севастополя), фінанси міст, фінанси районів (районів у місті), фінанси сіл, фінанси селищ.

Перш ніж створювати місцеві фінанси, необхідно визначити  межі між завданнями, що повинна  вирішувати центральна влада, і тими завданнями, що мають бути вирішені місцевими органами влади.

Місцеві фінанси формуються як самостійна складова фінансової системи держави.

Таким чином, місцеві фінанси –  це система формування, розподілу  і використання фінансових ресурсів для забезпечення виконання місцевими  органами влади покладених на них  функцій і завдань, як власних, так і делегованих.

Ключові питання, на які  нам необхідно відповісти, перш ніж  будувати місцеві фінанси, – це задачі, які необхідно вирішити центральним  органам разом з тими галузями влади, котрим доручено керувати місцевими  фінансами.

У кожній країні ці проблеми вирішуються по-різному. У колишньому СРСР ці функції виконувалися тільки центральними органами влади, а це викликало  серйозні проблеми в економіці країни, особливо в 70–80 роки минулого сторіччя.

Процес формування місцевих фінансів України, як свідчить практика десяти років самостійності нашої держави, супроводжувався рухом фінансів зверху вниз, тобто переважав дотаційний метод розподілу, від держбюджету дотації йшли в місцевий бюджет. А місцевому бюджетові потрібно було вирішувати проблеми фінансування: початкової і середньої освіти, охорони здоров’я, доріг місцевого значення, ветеринарної допомоги, благоустрою населених пунктів, догляду за інвалідами і сиротами, житлово-комунального господарства; здійснення житлового будівництва, забезпечення теплом, працевлаштування безробітних і їх перепідготовки, роботи ритуальних служб, збору й утилізації сміття, захисту екології, організації землекористування і т.пСлід зазначити, що витрати, які закріплюються за місцевими органами влади в межах їхньої компетенції, поділяються на обов’язкові і факультативні.

Обов’язкові витрати: здійснюються місцевими органами влади в обов’язковому  порядку за переліком, визначеним законодавство  України.

Факультативні витрати: здійснюються місцевими органами влади за їх власним розсудом, на основі рішень, прийнятих урядом країни, і відповідного законодавства.

Для виконання делегованих  повноважень орган, що їх визначає, передає органам місцевої влади  відповідні фінансові ресурси, тобто  компенсує витрати місцевим органам влади. Це положення закріплене в Європейській Хартії про місцеве самоврядування і неухильно виконується в Україні.

Фінанси місцевих органів  влади як система містять у  собі кілька взаємозалежних структурних  основних елементів. Це витрати, доходи, способи

формування доходів, інститути, суб’єкти і системи, а також відносини  між суб’єктами.

Названі структурні елементи системи не можуть бути дзеркальним  відображенням її внутрішньої структури. У реальному житті ця система  набагато складніша і має свої особливості.

Головним елементом  фінансів місцевих органів влади  є витрати. Саме з витрат варто  починати аналіз фінансових систем цих  органів влади. Витрати є точним відображенням функцій і завдань, що покладені на місцеву владу.

Витрати місцевих органів  влади, у залежності від їх цілей, підрозділяються на кілька видів. У першу чергу, законодавство виділяє так звані обов’язкові витрати. Це витрати, спрямовані на виконання обов’язкових завдань, що покладені на всі органи місцевої влади. До обов’язкових витрат відносять також витрати місцевих органів влади, пов’язані з їх борговими зобов’язаннями по кредитах і позиках.

У структурі витрат місцевих органів влади виділяються витрати, що здійснюються з метою реалізації завдань у рамках своєї компетенції, а також так званих добровільних або факультативних зобов’язань. Ще один вид витрат – витрати для реалізації делегованих (доручених) центральною владою завдань.

Крім функціонального  розподілу, існують дві великі групи  витрат. Це поточні або адміністративні, капітальні й інвестиційні витрати.

Доходи місцевих органів  влади можуть бути класифіковані  за їх джерелами і за економічним  призначенням.

За джерелами доходи місцевих органів влади поділяються  на:

-податкові доходи;

-неподаткові доходи (платежі, доходи від майна, що належить місцевої влади, і від господарської діяльності підприємств комунальної (муніципальної) власності, притягнуті місцевими органами влади на ринку позичкового капіталу);

-доходи за рахунок кредитів і позик;

-інші доходи, передбачені законодавством.

До власних доходів місцевих бюджетів відносять доходи, що визначені ст.69 Бюджетного Кодексу України, і які формуються і збираються на відповідній території, а саме:

-місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;

- плата за землю;

- податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

- надходження сум за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;

- податок на промисел, що зараховується до бюджету місцевого самоврядування;

- надходження дивідендів, нарахованих на акції господарських утворень, що знаходяться у власності відповідних територіальних громад;

- плата за забруднення навколишнього середовища в частині, що зараховується до відповідного бюджету;

-  коштів від відчуження майна, що знаходиться в комунальній власності, у тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що знаходяться в комунальній власності;

ºфіксований сільськогосподарський  податок у частині, що зараховується до бюджету місцевого самоврядування;

ºплата за оренду майнових комплексів, що знаходяться в комунальній  власності;

ºтрансферти, одержувані від центральної влади й органів  влади вищого територіального рівня.

Структура доходів за джерелами у кожній країні має свої особливості.

За економічним значенням  доходи місцевих органів влади поділяються  на:

1.     Власні доходи.

2.     Доходи, передані вищестоящим органом місцевої влади.

Власні доходи – це доходи, що мобілізуються місцевою владою самостійно за рахунок джерел, визначених місцевими органами влади. До власних доходів відносяться:

ºмісцеві податки і  збори;

ºдоходи від майна, що належить місцевій владі і від  сільськогосподарської діяльності комунальних (муніципальних) підприємств.

ºкомунальні платежі.

ºдоходи за рахунок комунальних  кредитів і позичок.

До переданих доходів  відносяться доходи, що передаються  місцевій владі центральною владою або органами влади вищого територіального  рівня.

Закріплені доходи –  це форма передачі доходів місцевим органам влади на стабільній довгостроковій основі. Перелік закріплених доходів визначений законодавством про місцеве самоврядування. Природа закріплених доходів місцевих органів влади відрізняється від природи власних доходів.