Місцеві податки і збори як джерела наповнення відповідних бюджетів

В Україні існує суттєва  диференціація бази оподаткування  за ознакою галузі походження створеної  доданої вартості, адже в Україні  існують регіони із суттєвими  диспропорціями спеціалізації: промислові, сільськогосподарські тощо. Так, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Полтавська, Харківська області та м. Київ виробляють понад 70 % промислової  продукції всієї держави [27]. Регіональний податковий потенціал як в Україні, так і її регіонів слід розглядати крізь призму аналізу надходжень податків до державного бюджету України за областями, тому що він побічно характеризує розвиток ринкових відносин у регіонах.

Суми фактичних надходжень податків і зборів (обов’язкових платежів) мобілізованих органами Державної  податкової служби станом на 1 січня  2010 року становили  155,83051 млн. грн. , а станом на 1 січня 2011 року 819,4488млн.грн.. Тобто величина податкових надходжень дещо знизилась. Відповідно порівнюючи частки надходжень по регіонам України, то суттєвих змін не відбулося. Беззаперечними лідерами залишаються Донецька, Одеська, Харківська  області та м. Київ.

В цілому по Україні протягом станом на 01. 01. 2011  від справляння місцевих податків і зборів до державного бюджету надійшло 819,4488 млн. грн. Відповідно  частка кожної з областей складає: АР Крим -  36,7977 ; Вінницька - 16,65564 ; Волинська - 12,861 ; Дніпропетровська – 52,37826; Донецька – 59,71241; Житомирська – 19,2209; Закарпатська – 11,41033; Запорізька – 31,68773; Івано – Франківська – 14,44848; Київська – 23,56099;  Кіровоградська – 9,97911; Луганська – 34,51725; Львівська – 31,51725; Миколаївська – 18,43263; Одеська – 69,33227; Полтавська – 20,82784; Рівненська – 14,35311; Сумська – 12,07018; Тернопільська – 10,13341; Харківська – 64,09761; Херсонська – 16,32216; Хмельницька - 46,02383; Черкаська – 29,83182; Чернівецька – 29,83182; Чернігівська – 13,81715; м. Київ – 126,78107; м. Севастополь – 9,36554млн. грн.

Розглянемо надходження  окремих податків і зборів  регіональному  аспекті.

Надходження  податку  з реклами станом на 01. 01. 2011 року в цілому по Україні становили  55,67814 млн. грн.

Сума надходжень комунального податку  на території України  відповідно на 01.01. 2011 склала 151,09606 млн. грн.

Надходження  збору за паркування автотранспорту  станом на 01. 01. 2011 року становили 41,0888 млн. грн.

Частка ринкового збору  на 01. 01. 2011 у загальних надходженнях до бюджету від місцевого оподаткування  складає 62, 7 % ( 513,47193 млн. грн. )

Спираючись на аналіз структури  податкового потенціалу, чинників, що впливають на його формування, а  також на вимоги й можливості чинного  податкового законодавства, можна  назвати головні шляхи збільшення податкової бази регіону:

•   оздоровлення економіки підприємств — платників податків, стабілізація їхнього фінансового стану, особливо це стосується тих підприємств, які сьогодні працюють збитково;
•   підвищення результативності використовуваних механізмів стимулювального впливу на підвищення ефективності господарювання, що сприяє розширенню податкової бази. Оптимальне співвідношення стимулювальної й фіскальної функцій податків у межах повноважень органів місцевої влади ;
•   створення умов для розвитку й зміцнення малого бізнесу;
•   ефективне використання можливостей чинного податкового законодавства з метою максимального розширення податкової бази на основі систематичного й усебічного аналізу удосконалення механізму дії загальнодержавних і місцевих податків;
•   виховання високої культури платників податків, формування позитивного ставлення суспільства до сплати податків як до конституційного обов'язку кожного громадянина;
• поліпшення системи адміністрування податків, у тому числі за рахунок удосконалення роботи фіскальних органів [20].

Отже, чинна система місцевого  оподаткування хоч і була реформована  з прийняттям Податкового кодексу, проте все ж ще потребує  внесення деяких змін.  Тому пошук нових  форм і методів зміцнення фінансової незалежності органів місцевого  самоврядування залишається досить актуальним завданням для науковців  і практиків.

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ  УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ МІСЦЕВОГО  ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

3.1 Досвід розвинутих  країн світу щодо системи місцевих  податків і зборів та можливості  його використання в Україні

На протязі XX століття спостерігалась чітка тенденція скорочення питомої  ваги місцевих податків у сукупних податкових надходженнях. Однак, в останній час, зважаючи на зростання обсягу та складність завдань, які вирішуються  на місцевому рівні, ситуація почала змінюватися. Певну роль у цьому  зіграли і вимоги Європейської партії самоврядування: частина фінансових ресурсів самоврядування повинна надходити  у вигляді місцевих податків і  зборів. В деяких країнах місцевій владі відкривається доступ до більш  ефективних податкових джерел. Так, оподаткування  доходів компаній на користь місцевих органів влади в провінціях Канади коливається від 3 до 17 %. В США  оподаткування індивідуальних доходів  штатами знаходиться на рівні   7 %. В Данії місцевий прибутковий  податок дає біля 2/3, а в Норвегії - 93 % всіх місцевих податкових надходжень.

В цілому місцеві податки  складають в загальній сумі доходів  місцевих бюджетів Австрії 72 %, США - 58%, Японії - 55%, Франції - 48%, Німеччини - біля 40%, Англії 38%.

У питанні встановлення місцевих податків майже всюди діє принцип: органи самоврядування користуються правом податкової ініціативи в межах, установлених національним законодавством. Хоча наявність  власних джерел фінансових надходжень у місцевого самоврядування закріплено не тільки в чинному законодавстві, але в деяких країнах - і в Конституціях. У більшості розвинутих країн  податковою ініціативою в межах  своїх конституційних повноважень  володіють органи державної влади  суб'єктів федерації. В Канаді суб'єкти федерації - провінції - мають право  регулювати ставки другорядних податків, крім основного місцевого податку - на нерухомість. Як правило, передбачена  можливість застосування досить значної  кількості місцевих податків: у Франції - більше 40, Німеччині - 55, Італії  -  біля 70,   Бельгії - біля 100. Але зазвичай національне законодавство регламентує, які місцеві податки можуть стягуватися, як їх розраховувати і збирати, лишаючи на розсуд місцевої влади лише визначення ставок податків. Проте чимало органів місцевої влади обмежені у виборі ставок податку, навіть якщо вони самостійно здійснюють розрахунки і стягнення місцевих податків. Існує тенденція з боку центрального уряду до встановлення обмежень на свободу вибору ставок місцевих податків, а також визначення переліку пільг і скидок [2].

Статистичний аналіз показує, що в світі є ряд держав, в  яких місцеві бюджети наділені дуже високою фінансовою автономією, тобто  практично не залежать або слабо  залежать від бюджету центральної  адміністрації. Це Ісландія, США (включаючи  штати), Люксембург, Ісландія, Австрія, Швеція. В зазначених країнах фінансова  автономія місцевих бюджетів знаходиться  в інтервалі від 99,2 до 72,8 %. відносно. У Німеччині, Японії, Франції, Фінляндії, Бельгії і Данії фінансова  автономія місцевих бюджетів коливається  від 68 до 56%. Основу їх фінансової автономії  складають місцеві податки і  місцеві надбавки до загальнодержавних  податків, тому застосування терміну "податкова  автономія" стосовно місцевих бюджетів вищезгаданих країн цілком правомірно.

В Люксембурзі, Іспанії, Австралії, Канаді, Великобританії "податкову  автономію" місцевих бюджетів забезпечують непрямі місцеві податки. До них  відносяться загальний місцевий податок на споживання, різні акцизи, податки на користування так званими "суспільними благами" (тобто  місцями громадського відпочинку, спортивними  об'єктами і т.п.). В Люксембурзі, наприклад, місцеві непрямі податки складають 54 % поточних доходів місцевих бюджетів, в Іспанії - 43% [2].

Місцеві податки використовуються на всіх рівнях місцевого самоврядування. В унітарній Франції це комуни, департаменти регіони. До місцевих зараховуються  також податки, що застосовуються у  федеративних державах суб'єктами федерації. У Німеччині це - землі, у США - штати. Тобто кожний рівень влади  у більшості розвинених країн  Заходу має свою податкову систему.

Ще однією особливістю  місцевих податків і зборів на Заході є їхня масовість.

Особливістю місцевих податків і зборів більшості розвинених країн  є також їхня регресивність, тобто  частка місцевих податків і зборів зменшується стосовно сукупного  розміру доходів, якщо доходи зростають. У той же час частина країн  щодо головних місцевих податків застосовують прогресивні ставки оподаткування. Це характерне, наприклад, для Фінляндії, Норвегії, Іспанії, Швеції, Швейцарії  при оподаткуванні особистого майна  громадян.

Основну роль у країнах  із розвинутою ринковою економікою відіграють майнові місцеві податки, в першу  чергу на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб і на землю. У  США за рахунок податків на майно  формується близько 45% усіх доходів  місцевих бюджетів, у Франції -40%.

Діюча податкова система України  не повною мірою відповідає вимогам  нинішнього стану економіки та суспільних взаємовідносин і вимагає кардинальної заміни окремих елементів податкових механізмів. Для цього не обов'язково повністю замінювати чинні елементи податкової системи, оскільки це може призвести до хаосу, знищення звичних  для платників податків механізмів. Тому при підготовці розділу проекту  Податкового кодексу України, яким регулюється справляння податків, не ставилася мета вносити кардинальні  зміни до порядку його справляння, а лише передбачалося їх вдосконалити. При цьому ставилися такі головні  цілі:

• по-перше, послабити податкове навантаження на платників податків за рахунок зниження ставок окремих податків;
• по-друге, зробити податки нейтральними по відношенню до всіх категорій платників податків шляхом скасування цілої низки пільг та винятків в оподаткуванні;
• по-третє, спростити адміністрування всіх податків.

Але, як свідчить світова практика, введення нових економічних реформ приносить  очікуваний ефект не одразу, а через  певний час. Наслідки від цих нововведень  проявляться лише через 10-15 років.

Отже, характерними рисами сучасних місцевих податків зарубіжних країн  є їхня багаточисельність, регресивність, широке охоплення платників і  дуже часто архаїчність. Загальна кількість  місцевих податків у деяких країнах  досить значна, відповідно суттєвою є  роль місцевих податків у формуванні доходів місцевих бюджетів [13].

3.2 Шляхи реформування  системи місцевого оподаткування  в Україні

На сьогоднішній день в  Україні постала проблема щодо фінансового  забезпечення регіонального та місцевого  самоврядування. Місцеві податки  та збори, що є основою дохідної бази місцевих бюджетів, поки що не виконують  функції щодо надання їм фінансової автономії. Але зарубіжний досвід європейських та інших країн свідчить про те, що удосконалення потребує структура  та механізм дії місцевих податків.

Згідно Податкового Кодексу  України, кількість місцевих податків та зборів зменшились - з  чотирнадцяти місцевих податків та зборів залишилися п’ять [25].  Загалом місцеві податки і збори необхідні для того, щоб місцеві органи влади мали можливість надавати послуги, рівень яких відповідає обсягу сплачених податків. Тому, що кошти, які зібрані на місцях використовуються більш ефективно й заощадливо, ніж виділені центральним урядом. Тобто діє спрощена структура завдяки скасуванню дванадцяти місцевих податків і зборів: ринкового збору; комунального податку; податку з реклами; дев'яти інших місцевих податків і зборів.

Фактично залишаються  три «старих» збори: за провадження  деяких видів підприємницької діяльності; за місця для паркування транспортних засобів та єдиний податок. Та вводяться  «нові»: податок на нерухоме майно, крім податку на земельні ділянки  та туристичний збір.

Введення податку на майно  є стабільним доходом для місцевих бюджетів, які не враховуються при  визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. Цей податковий платіж виступає як оплата вартості суспільних товарів  і послуг, що пропонуються місцевими  органами влади, оскільки домовласники й підприємці обирають місце проживання, що забезпечує оптимальне співвідношення вартості майна і якості суспільних послуг. Вартість майна збільшується, якщо місцеві органи влади пропонують якісні суспільні послуги [21]. Це сприяє підвищенню ролі місцевого оподаткування.

Введення туристичного збору, який, на відміну від курортного збору, буде справлятиметься на всій території України – цей збір збільшує об’єкт оподаткування, такий  податок можна застосувати на більшій території внаслідок  більшої кількості об’єктів туризму  порівняно з курортними місцями.

До позитивних надбань  Податкового кодексу, слід віднести те, що більшість податків та зборів прив’язується до прожиткового мінімуму, який змінюється декілька разів на рік відповідно до законів України  про державний бюджет на поточний рік. Це дозволяє не тільки збільшувати  надходження від податків та зборів, але й обраховувати обсяг коштів у короткостроковому періоді  і прогнозувати подальший розвиток економічної ситуації. Тобто, система  місцевого оподаткування в Україні  не буде такою вразливою, оскільки не буде тенденції неодержання запланованих надходжень від встановлених податків та зборів.