Місцеві фінанси

Право органів місцевого  самоврядування на встановлення місцевих податків і зборів, відповідно до закону, також закріплено у  статті 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»[14].

Центральне місце у  правовому регулюванні місцевого  оподаткування посідає Податковий кодекс України, прийнятий 02.12.2010 р, який набрав чинності з 01.01.2011 року, та до якого на протязі 2011 року постійно вносилися зміни.

Відповідно до статті 8-ї  Податкового кодексу України  до місцевих податків і зборів належать податки і збори, що встановлені  відповідно до переліку і в межах  граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських раду межах  їх повноважень, і є обов’язковими  до сплати на території відповідних  територіальних громад[25].     

На основі вищезазначеного  ми простежуємо, що правове регулювання  місцевих податків і зборів має певну  специфіку, оскільки здійснюється на двох рівнях: на загальнодержавному і місцевому. По-перше, держава визначає вичерпний  перелік таких обов’язкових платежів, коло платників, об’єкти оподаткування, граничні розміри ставок, тобто встановлює основи їх справляння, надаючи повноваження органам місцевого самоврядування на введення таких податків і зборів на відповідній території. По-друге, місцеві органи влади, peaлізуючи надані державою повноваження, встановлюють і детально регламентують механізми справляння окремо кожного з податків і зборів, а також уводять їх у дію. Таким чином, місцеві податки і збори — це обов’язкові платежі, що установлюються державою, регламентуються і справляються органами місцевого самоврядування і надходять до місцевих бюджетів.

До місцевих податків та зборів належать, відповідно до статті 10 Податкового кодексу України:

— єдиний податок;

— податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

— збір за місця для паркування транспортних засобів;

— збір за проведення деяких видів підприємницької діяльності;

— туристичний збір [25].

Отже, місцеві податки і збори існують, перш за все, як фінансова база місцевого самоврядування, але з огляду на історичні аспекти їх існування вони ніколи не розглядались у відриві від загальнодержавного управління фінансами - держава завжди надавала дозвіл на введення податків і зборів на своїй території і визначала основи справляння місцевих податків і зборів.

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН МІСЦЕВОГО ОПОДАТКУВАННЯ ЯК СКЛАДОВОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ  УКРАЇНИ

2.1 Аналіз надходжень  місцевих податків і зборів  у системі оподаткування України

Розглянувши динаміку податкових надходжень протягом 2007 – 2012 років (додаток Г),  в цілому слід відмітити зростаючу тенденцію.

У 2006 році надходження місцевих податків та зборів становили 642,3млн  грн.  Надходження місцевих податків та зборів займають незначну частку у  доходах загального фонду місцевих бюджетів. У період протягом 2006 року їх питома вага становила лише 2,1 %, хоча за розглянутий період цей показник є найвищим [3].

Надходження місцевих податків та зборів станом на 1 липня 2007 року склали 346,2 млн грн, що на 43,4 млн грн або  на 14,3 % більше, ніж на аналогічну дату в 2006 році.  При цьому, по причині  обмеженості бази оподаткування  і недосконалості порядку адміністрування  місцевих податків і зборів продовжується  тенденція зменшення частки цих  податків в доходах загального фонду  місцевих бюджетів при збільшенні обсягів  їх номінальних надходжень.   Так, станом на 1 липня 2007 року питома вага місцевих податків та зборів в доходах загального фонду місцевих бюджетів становила  лише 1, 6 % [4].

Місцеві податки і збори  продовжують бути  четвертим джерелом надходжень наповнення місцевих бюджетів. У 2008 році ці надходження склали 0,8 млрд грн, що на 12,3 % більше, ніж у попередньому році. Слід зазначити, що при повільному  зростанні номінальних обсягів  цих податків і зборів у 2008 році, як і в попередніх роках, зберігається тенденція до зменшення їх питомої  ваги в надходженнях загального фонду  місцевих бюджетів. Порівняно з 2007 роком  ця частка зменшилась на 0,3 % і складає 1, 4 % обсягу доходів загального фонду  місцевих бюджетів [5]. Така динаміка спостерігалася через неефективність більшості місцевих податків і зборів, а також обмеженість їх бази оподаткування. Для покращення ситуації, необхідно було докорінно змінювати підходи до адміністрування низки місцевих податків і зборів, розширювати базу оподаткування за рахунок введення в дію нових податків і ліквідації малоефективних податків.

Надходження місцевих податків і зборів за аналізований період - 2009 рік скали 808, 6 млн грн, що на 1,4 % менше ніж у 2008 році. Їх частка  у структурі доходів загального фонду місцевих бюджетів демонструвала спадну тенденцію і складала лише 1,4 % [6].  Це можна пояснити впливом на податкову систему складної економічної ситуації яка склалася в Україні у 2008 році в зв’язку з економічною кризою, що позначилось і на зменшенні податкових надходжень як до загальнодержавного бюджету, так і до місцевих.

У 2011 році від місцевих податків і зборів було отримано 819, 4 млн грн, що фактично відповідало обсягам двох попередніх років. Їх частка у структурі доходів загального фонду місцевих бюджетів продовжила демонструвати спадну тенденцію і становила 1,3% [7].

Основну частину надходжень  складав ринковий збір, комунальний  податок та податок з реклами  та збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг. Інші місцеві податки та збори відігравали досить незначну роль у формуванні місцевих бюджетів. Існувало багато місцевих податків та зборів, витрати на адміністрування яких для держави були  набагато більшими, аніж обсяг їх надходжень. До таких податків відносились: курортний збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір з власників собак, збір за виграш у бігах на іподромі, збір з осіб, які беруть участь у бігах на іподромі, збір за участь у бігах на іподромі, збір за право проведення кіно і телезйомок тощо.

Дослідимо динаміку надходження  окремих місцевих податків і зборів, які складають суттєву частку у податкових надходженнях (додаток  Е, рис Е. 1).

Протягом багатьох років  найбільша за обсягом вага належала ринковому збору. За період 2007 – 2011 років спостерігалася  позитивна тенденція, щодо його надходжень. Відповідно надходження цього податку складали: у 2007 – 58,2 %; 2008 – 59,9 %; 2009 – 60,4%; 2010 – 63,4 %; 2011 – 62,7% у загальній структурі місцевих податків та зборів [7]. Це пояснюється багатьма факторами і чинниками. В першу чергу тим, що Україна є країною з ринковою економікою і перебуває в процесі розвитку. Ринковий збір -  був платою за торговельні місця на ринках і в павільйонах, на критих і відкритих столах, площадках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що стягується за кожний день торгівлі юридичними особами всіх форм власності та фізичних осіб, що реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію й ін. Оскільки протягом цього періоду сфера торгівлі в Україні зазнала значного розвитку, то й відповідно надходження від цього податку зростали.

Другим за обсягом у  структурі місцевих податків і зборів був комунальний податок. Комунальний  податок - це обов'язковий місцевий податок, який нараховувався на основі неоподаткованого мінімуму доходів  громадян та середньоспискової чисельності  працюючих. Відповідно за розглянутий  нами період надходження цього податку  складали: 2007 – 24,4 %; 2008 – 23,0%; 2009 – 21,0 %; 2010 – 19,3%; 2011 – 18,4% у загальній структурі місцевих податків і зборів [7].  Як бачимо, спостерігається спадна тенденція у розмірах надходжень цього податку. Оскільки основними платниками цього податку були юридичні особи, за виключенням бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств, а об’єктом оподаткування фонд оплати праці, розрахований виходячи з офіційно встановленого неоподаткованого мінімуму доходів громадян (незалежно від фактично сплаченої заробітної плати), помноженого на середньоспискову чисельність працюючих за звітний місяць. То можна припустити, що саме через приховування офіційної кількості працівників на підприємствах і за рахунок «видачі зарплат у конвертах», могла й зменшитись величина надходжень цього податку. Тобто вплив тіньової економіки позначився і на системі місцевого оподаткування.

Податок з реклами був  місцевим податком, що повністю зараховувався  до місцевого бюджету, і був третім за обсягом у структурі місцевих податків і зборів. Платниками податку  з реклами були юридичні особи  та громадяни. Об'єктом - вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Надходження цього податку складали : 2007 – 6, 3%; 2008 – 7,1%; 2009 – 8,0 %; 2010 – 6, 2%; 2011 – 6, 8%  до загальної суми надходжень від місцевих податків і зборів [7].

 В умовах стрімкого  розвитку рекламної діяльності, що стала невід'ємною частиною  сучасного ділового життя, відповідно  і зросли надходження цього  податку у період до 2008 року, надалі  у 2009 році спостерігається зменшення  на 1,8 в.п. порівняно з аналогічним  періодом 2008 року. Проте у 2010 вже  намітилась збільшення  – на 0, 6 в.п. у порівнянні з 2009 роком. 

Отже, місцеві податки  і збори виступають джерелом надходжень наповнення місцевих бюджетів. Загалом  ми можемо спостерігати зростаючу тенденцію  у величині надходжень місцевих податків і зборів, але зменшення частки місцевих податків і зборів у доходах  загального фонду місцевих бюджетів. Така динаміка спостерігалась через  неефективність більшості місцевих податків і зборів, а також обмеженість  їх бази оподаткування. Для покращення ситуації, необхідно було  докорінно  змінювати підходи до адміністрування  низки місцевих податків і зборів, розширювати базу оподаткування  за рахунок введення в дію нових  податків і ліквідації малоефективних податків. Саме тому система місцевого  оподаткування потребувала ґрунтовного  реформування.

2.2 Місцеве оподаткування  у контексті прийняття Податкового  кодексу України

Прийняття Податкового кодексу  України стало стартом податкової реформи. Оскільки в Україні існувало й на даний час існує безліч проблем щодо оподаткування, то саме Податковий кодекс спрямований на їх врегулювання . З його прийняттям  відбулися значні зміни й в  системі місцевого оподаткування, що суттєво позначилося на величину надходжень місцевих податків і зборів до бюджетів відповідних рівнів.

У 2011 році спостерігалося зростання  до 1,6 млрд грн , або майже у 2,7 рази , доходів бюджету розвитку місцевих бюджетів. Такі зміни відбулися, в  основному, через перенесення з 1 січня 2011 року, відповідно до нової  редакції Бюджетного кодексу України, доходів від справляння єдиного податку до бюджету розвитку. Надходження єдиного податку склали майже третину усіх доходів бюджету розвитку (469,0 млн грн), а їх зарахування до місцевих податків і зборів дозволило збільшити останні у понад три рази (навіть попри скасування значної кількості місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України  було скасовано податок з власників  транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що відповідним  чином позначилося на надходженнях до місцевих бюджетів. Так протягом січня – березня 2011 року в частині  податків на власність до місцевих бюджетів надходили збори за першу  реєстрацію транспортного засобу та податок з власників транспортних засобів за попередній рік, які разом  склали 239,8 млн грн (на 54,7 % менше, ніж  у 2010 році).

 Від місцевих податків  і зборів до загального фонду  місцевих бюджетів отримано 154,7 млн  грн, що на 16% менше аналогічного  попереднього року. Їх частка  у структурі доходів місцевих  бюджетів зменшилась і склала  лише 1,0 %.

Відповідно до затвердженого 2 грудня 2010 року Податкового кодексу України  та нової редакції Бюджетного кодексу  України, до спеціального фонду зараховано місцевих податків і зборів у сумі 479,3 млн грн. Їх частка у загальній  структурі спеціального фонду склала 14,8 %. Найвагомішим серед них був  єдиний податок для суб’єктів  малого підприємництва, якого надійшло  у сумі 469,0   млн грн , що на 10,5 % більше за обсяги надходжень за І квартал 2010 року [8] .

Отже, в цілому за останні  роки в Україні протягом 2007 – 2011 роки намітилась позитивна тенденція зростання абсолютних надходжень місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів. Таку тенденцію ми спостерігаємо і за січень – червень 2012 року. З прийняттям Податкового кодексу України дещо  змінилися надходження від справляння даних податків і зборів. Вони стали більш ефективними, оскільки охоплюють тільки найбільш прибуткові сфери діяльності. 

 Провівши аналіз надходжень  місцевих податків і зборів  як складової системи оподаткування  України, можна зауважити, що  на сучасному етапі розвитку  місцеві податки і збори   є другорядними по відношенню  до загальнодержавного оподаткування,  оскільки не повністю виконують  ні фіскальну, ні регулюючу  функції. 

2.3 Аналіз наповнення  місцевих бюджетів та місце  в них місцевих податків і  зборів

На сьогодні органи місцевої влади не мають достатніх джерел для забезпечення фінансової самостійності. В умовах суттєвої нестачі фінансових ресурсів пріоритетного значення набуває  політика підтримки регіонів, яка  не відповідає місцевим потребам. Для  вирішення питань регіонального  розвитку необхідно насамперед акцентувати  увагу на повному аналізі фінансових ресурсів, об’єктивній оцінці можливостей  адміністративно – територіальних одиниць у мобілізації власного фінансового потенціалу, важливим резервом якого є місцеві податки і  збори. Місцеві податки і збори  є основою «автономності», незалежності органів місцевого самоврядування. Саме тому в більшості країн вони становлять значну частку надходжень бюджету.