Місцеві фінанси

 

ВСТУП

На сучасному етапі  розвитку економіки без перебільшення  надається  вирішальне значення місцевим податкам та зборам. Вони є складовою  частиною податкової системи держави  і покликані відповідати інтересам  органів місцевого самоврядування, оскільки оцінюються як самостійне  джерело доходів місцевих бюджетів.

 У вітчизняній економічній  науці дослідження проблем та  перспектив  місцевого оподаткування  широко висвітлюються в працях  провідних вчених  та економістів,  серед них:  В. Андрущенко, О.Василик,  О. Кириленко, А.  Крисоватий, В.  Павлов, В. Симоненко, В. Суторміна,  Л.Тарангул, В. Федосов, С. Юрій  та інші.

 Особлива увага до  місцевих податків та зборів  приділяється через те, що даний  вид  оподаткування повинен  виступити важливим джерелом  формування доходів  місцевих  бюджетів в частині власних  доходів. Саме вони покликані   зміцнювати місцеві бюджети, розширяти  їх фінансову автономію. Але  в місцевому оподаткуванні існує  ряд не розв’язаних проблем.  Перш за  все інститут місцевих  податків та зборів перебуває  в стадії  становлення, про  що свідчить їх незначна частка  в доходах місцевих  бюджетів. По-друге, практика справляння  місцевих податків та зборів  в  Україні за останні роки  виявила багато недоліків, які  зумовлені  невирішеністю як  суто теоретичних проблем, так  і невизначеністю багатьох  технічних  процедур - механізму обчислення, пріоритетів  у наданні пільг,  планування  місцевих податків та зборів  тощо. Тому на даному етапі  економічного розвитку перед  урядом нашої країни поставлено  ціль, - створити таку модель місцевого  оподаткування, яка б  забезпечила  стабільну фінансову базу місцевого  самоврядування, основу  яких повинні  складати місцеві податки та  збори. 

Актуальність обраної  теми та недостатній рівень її вивчення у вітчизняній економічній науці  зумовили вибір даної теми.

Об’єкт дослідження –  місцеві податки і збори.

Предметом дослідження є  фінансові відносини, що виникають  у процесі наповнення місцевих бюджетів, шляхом місцевого оподаткування.

Мета дослідження  полягає  в  обґрунтуванні шляхів реформування системи місцевого оподаткування  для покращення системи соціально  – економічного розвитку.

 Відповідно до поставленої  мети у роботі передбачено  вирішити такі  теоретичні та  практичні завдання:

• розглянути теоретичні підходи до сутності місцевих податків і зборів та  визначити їх роль у системі оподаткування України;
• вивчити механізм справляння місцевих податків і зборів до бюджету;
• проаналізувати  надходження місцевих податків та зборів на різних етапах економічного розвитку;
• окреслити сучасні проблеми та шляхи удосконалення системи справляння  місцевих податків і зборів.

Методологічною основою  роботи є праці класиків економічної  науки, а також роботи сучасних вітчизняних  та зарубіжних  вчених-економістів, де висвітлюються питання місцевого  оподаткування та  механізм справляння місцевих податків і зборів.

Методами дослідження  є діалектичний метод наукового  пізнання, системний  та комплексний  підхід, у межах якого у роботі використовувались  методи аналізу, синтезу, аналогії, графічно-табличний  метод.

Інформаційною базою дослідження  є наукові статті, законодавчі  і нормативні акти України та практичні  матеріали Державного фінансового  моніторингу, Державної податкової служби України.

Курсова  робота складається  зі вступу,  трьох розділів, висновків, списку використаних джерел,  п’яти  додатків.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МІСЦЕВОГО ОПОДАТКУВАННЯ

1. Місцеві бюджети та джерела їх наповнення

Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах  у містах самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві  бюджети згідно з Бюджетним кодексом України [26].

Місцеві бюджети — це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування. Як складова бюджетної системи держави  і основа фінансової бази діяльності органів самоврядування місцеві  бюджети забезпечують необхідними  грошовими засобами фінансування заходів  економічного і соціального розвитку, що здійснюються органами влади і  управління на відповідній території. До місцевих бюджетів С.І. Юрій відносить бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, міст Києва та Севастополя.

Відповідно до статей 64, 66, 68 та 69 Бюджетного кодексу України до місцевих бюджетів зараховуються наступні надходження.

До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів  міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

• податок з доходів фізичних осіб:
• до доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується 100 відсотків загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих міст;
• до доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення зараховується 75 відсотків від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на території цих міст;
• до доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об'єднань зараховується 25 відсотків від загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на цій території.
• державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;
• плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;
• плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;
• плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;
• надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;
• єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частиш, що належить відповідним бюджетам [10].

Залежно від видів  та методів мобілізації неподаткові надхордження об’єднуються у п’ять груп:

1) доходи від  власності та підприємницької  діяльності;

2) адміністративні  збори і платежі, доходи від  некомерційного та побічного  продажу;

3) надходження від  штрафів та фінансових санкцій;

4) інші неподаткові  надходження;

5) власні надходження  бюджетних установ[1].

Вони є важливим дохідним джерелом бюджету і становлять близько третини від загальної суми доходів.

 

2. Економічна сутність і характеристика місцевих податків і зборів в Україні

Виникнення місцевих податків і зборів зумовлене необхідністю розмежування джерел доходів між  бюджетами різних рівнів. Це розмежування здебільшого має політичне забарвлення і свідчить про те, наскільки центральний уряд довіряє місцевим органам влади. З іншого боку, це розмежування свідчить про рівень розвитку демократії в державі, бо надмірна централізація фінансових ресурсів завжди приховує небезпеку встановлення фінансової диктатури [19].

Економічна сутність системи  місцевого оподаткування полягає  в тому, що вона забезпечує органи місцевої влади фінансовими ресурсами  для здійснення функцій, передбачених Конституцією України та іншими законодавчими  актами. Надходження місцевих податків і зборів забезпечує проведення соціальної політики вирівнювання рівнів соціального  та економічного розвитку територій, а  також комплексного розвитку територій. Таким чином, основне призначення  місцевих податків і зборів полягає  у створенні необхідної фінансової бази для місцевого самоврядування.

Існування місцевих податків і зборів відповідає в першу чергу  інтересам територіальних громад, від  імені яких діють органи місцевого  самоврядування, оскільки такі платежі  є виключно їх фінансовою базою. Виходячи з цього, метою введення місцевих податків і зборів є забезпечення місцевих органів влади коштами, необхідними для здійснення їх завдань  і функцій, що перебувають у їх самостійному розпорядженні і концентруються у відповідних бюджетах [17].

Місцеві податки і збори  – обов'язкові платежі, що встановлюються сільськими, селищними, міськими радами згідно законодавства, справляються в  межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються до їх бюджетів.

Платниками місцевих податків і зборів є юридичні і фізичні  особи, незалежно від форм господарювання та власності, які здійснюють діяльність на території України і визначені  платниками згідно з базою оподаткування [25].

Місцеві податки і збори  є складовою частиною системи  оподаткування . Їх суть полягає в  тому, що держава для свого функціонування повинна мати певні фінансові  ресурси, які забезпечували б  діяльність як на загальнодержавному, так і на місцевих рівнях. Ефективність структурних перетворень та загальний  стан розвитку на місцях багато залежить від того, які бюджетні ресурси  отримають у своє розпорядження місцеві органи державної влади та через які фінансові важелі це здійснюється.

З урахуванням особливостей кожного регіону держава шляхом правового регулювання податкових і бюджетних відносин надає місцевим органам самоврядування право запроваджувати місцеві податки і збори, які  в межах своєї компетенції  також мають право застосовувати  пільгові ставки, повністю відміняти  місцеві податки і збори або  звільняти від їх сплати певні  категорії платників та надавати відстрочки у їх сплаті [15].

Місцеві органи самоврядування по кожному платежу розробляють,  затверджують положення, що визначають порядок сплати і перерахування  до місцевого бюджету податків, зборів. В  зв’язку з  прийняттям Податкового  кодексу України, кількість місцевих податків та зборів зменшились - з  чотирнадцяти місцевих податків та зборів залишилися п’ять (додаток А, табл. А.1)  Відповідно до ст. 10 ПКУ, до місцевих податків належать:

 — податок на нерухоме  майно, відмінне від земельної  ділянки;

 — єдиний податок. 

До місцевих зборів належать:

 — збір за провадження  деяких видів підприємницької  діяльності;

 — збір за місця  для паркування транспортних  засобів; 

 — туристичний збір [25].

Місцеві податки та збори - досить різнопланове явище в податковій системі. Як правило, вони не відіграють суттєвої ролі у формуванні як консолідованого, так і місцевих бюджетів, а виступають доповненням до загальнодержавних  податків. Місцеві податки можна  класифікувати за двома ознаками: за органами влади, які їх установлюють, та за розмежуванням між державним  і місцевими бюджетами.

Встановлення місцевих податків місцевими органами влади може бути цілком автономним, тобто не регламентуватися загальнодержавним законодавством, а може й обмежуватися цим законодавством. Місцеві органи влади можуть впроваджувати тільки ті податки та збори, які передбачені Податковим кодексом України.

Місцеві податки і збори  самостійно встановлюються органами місцевого  самоуправління в межах граничних  розмірів ставок, затверджених Верховною  Радою України.

Місцеві ради в межах своєї  компетенції мають право вводити  пільгові податкові ставки, повністю відміняти місцеві податки і  збори, які є необов’язковими  до сплати, звільняти чи надавати відстрочення окремим платникам [16].

Отже, місцеві податки  і збори — це платежі, які встановлюються місцевими органами влади і обов'язкові до сплати їх платниками на певній території. Наявність місцевих податків і зборів та їх стягнення дуже важливі, оскільки за їх рахунок в основному формуються місцеві бюджети, з яких фінансуються установи і організації невиробничої сфери, органи місцевої державної влади  і самоврядування, підприємства і  організації, які входять до складу місцевого господарства, тощо. Тобто, функціонування ефективної бюджетної системи України, що складається з державного бюджету та місцевих бюджетів, неможливе без функціонування надійної дохідної бази місцевих бюджетів

 

3. Нормативно-правове забезпечення місцевого оподаткування

Організація доходів держави  та місцевого самоврядування ґрунтується  на правових актах, а відповідні економічні відносини виступають зовні у формі правовідносин.

При законодавчому регулюванні  системи місцевих податків і зборів слід враховувати низку факторів: 1) закріплення за місцевими бюджетами  таких доходних джерел, які забезпечували б стабільне надходження доходів і фінансування власних повноважень місцевих органів; 2) поєднання, інтересів держави і місцевого самоврядування, при обмеженні необґрунтованого впливу державної влади на місцеве оподаткування; 3) доцільність та обґрунтованість уведення місцевих податків і зборів на відповідній території; 4) співвіднесеність сум коштів, що надходять до бюджетів від таких податків і зборів з витратами щодо їх справляння тощо [23].

Власне, місцеве оподаткування  в Україні закріплене в статті 143 Конституції України, якою визначаються вихідні положення щодо регулювання  місцевого оподаткування, а саме відповідно до даної статті, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону[18]. Важливе значення має положення Європейської хартії, а саме стаття 9, про те, що  органи  місцевого  самоврядування  мають  право  в  рамках національної економічної   політики   на  свої  власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень, а принаймні частина фінансових  ресурсів  органів  місцевого самоврядування  формується за рахунок місцевих податків та зборів.