Лекция по "Финансам"

Банки здебільшого  віддають перевагу періодичному внесенню коштів на погашення, оскільки воно поступово  зменшує кредитний ризик протягом періоду кредитування.

На відміну  від звичайних надання дисконтних позик передбачає утримання позичкового відсотка (дисконту) під час видачі кредиту.

Законодавством  України видачу дисконтних позик  заборонено.

За погашення періодичними внесками деяка частка основної суми кредиту сплачується однаковими внесками протягом всього терміну дії кредитної угоди, а більша частина його — після його закінчення.

За «амортизаційного» погашення основну суму кредиту підприємства сплачують поступово. Платежі здійснюються однаковими сумами регулярно і включають відповідну частину суми основного боргу і відсотків. Разом з останнім внеском погашають залишкову суму кредиту. Погашення однаковими внесками передбачає, що кожен наступний платіж менший за попередній, оскільки відсоткові виплати з часом знижуються.

Інші способи погашення кредиту:

1) порядок  погашення може бути пов'язаний  з доходами від заходу, що кредитується (погашення кредиту з перервою, тобто з пільговим періодом, а  регулярні внески для погашення  здійснюється тільки тоді, коли  проект починає давати доход);

2)   внески для погашення основної  суми кредиту здійснюються

нерегулярно й неоднаковими сумами.

Джерелами погашення кредиту, отриманого підприємством, можуть бути:

виручка від реалізації продукції, яку отримає  підприємство

в процесі  реалізації проекту кредитування;

виручка від реалізації продукції власного виробництва, не пов'язаного з проектом кредитування;

інші  кошти від господарської діяльності;

Умови погашення  кредиту обумовлюються під час  підписання договору підприємства з  банком, виходячи з:

- цільового  спрямування кредиту;

- обсягів  та терміну позики;

- порядку  та термінів надходження коштів  на рахунок

підприємства;

- сезонності  та циклічності виробництва;

-  рівня  платоспроможності та надійності  матеріального забезпечення підприємства  тощо.

Відсотки  за користування кредитом нараховуються  щомісячно в розмірі, передбаченому  договором. Їх сплата здійснюється за фактичну кількість днів користування позикою.

 

 

ТЕМА 14. ФІНАНСОВА САНАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ

1. Фінансова  санація підприємства, її економічний  зміст та порядок проведення

2. Планування  та фінансування санації підприємства

3. Економіко-правові  аспекти санації та банкрутства  підприємств

 

Термін «санація» походить від латинського «sanare» —оздоровлення, видужання. У Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 1999 р. розрізняються поняття «санація» та «досудова санація». У цьому разі санація розглядається як система заходів, які здійснюються під час виробництва у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом і його ліквідації. Ця система спрямована на оздоровлення фінансово-господарського стану боржника, а також на задоволення у повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу і (або) зміни організаційно - правової і виробничої структури боржника.

Аналіз  літературних джерел показав, що немає  єдиної думки з приводу визначення санації.

Але найбільш точним визначенням санації, є те, в якому зазначаються ці заходи. У зв‘язку з цим під поняттям санація будемо мати на увазі систему  фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових і соціальних заходів, які спрямовані на досягнення або поновлення платоспроможності, ліквідності і конкурентоспроможності підприємства-боржника у довгостроковому  періоді.

Це визначення найбільш повно охоплює суть санації  і має комплексний підхід до цієї важливої складової поняття антикризового  управління.

Тобто санація — це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

В Законі України ”Про відновлення платоспроможності  боржника та визнання його банкрутом” санацію визначають як: „ систему заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Процес організації фінансової санації підприємств можна подати трьома основними функціональними блоками:

1. Розробка санаційної концепції та плану санації.
2. Проведення санаційного аудиту.
3. Менеджмент санації.

Вирішальне значення для успішного проведення фінансового оздоровлення підприємства має організація ефективного менеджменту санації.

Фінансувати санацію можна за рахунок:

- власних коштів підприємства (самофінансування: чистий прибуток, амортизація, реструктуризація активів);

- фінансових засобів власників;

 - за допомогою кредиторів.

Тобто, бачимо, що всі ці форми фінансування класифікуються за джерелами надходження та за правовим статусом інвесторів.

 

Рис. 11.1. Класифікація форм фінансування підприємств

 

Отже, за джерелами мобілізації фінансових ресурсів розрізняють зовнішнє ( внески учасників і засновників; кредиторська заборгованість; кредитне фінансування) та внутрішнє фінансування (чистий прибуток, амортизація; реструктуризація активів);

за правовим статусом інвесторів — власний (чистий прибуток, амортизація; реструктуризація активів; внески учасників і засновників) та позичковий (кредиторська заборгованість, кредитне фінансування)  капітал.

Сукупний капітал підприємства складається з власного та позичкового капіталу.

За формальними  ознаками розрізняють два види санації:

1. Санація без залучення додаткових  фінансових ресурсів на підприємство:

- зменшення  номінального капіталу підприємства;

- конверсія  власності в борг;

- конверсія  боргу у власність;

- пролонгація  строків сплати заборгованості;

- добровільне  зменшення заборгованості;

- самофінансування;

2. Санація із залученням нового  фінансового капіталу:

- альтернативна  санація;

- зменшення  номінального капіталу з подальшим  його - збільшенням (двоступінчаста санація);

- безповоротна  фінансова допомога власників;

- безповоротна  фінансова допомога персоналу;

- емісія  облігацій конверсійної позики;

- залучення  додаткових позик.

Розрізняють 3 форми санації:

1. Направлена  на реорганізацію боргу (без  зміни юридичної особи підприємства, що санується);

2. Направлена  на реорганізацію підприємства, як правило, його юридичної  особи);

3. Реструктуризація.

Реструктуризація  підприємства—це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.

Справа  про банкрутство порушується  господарським судом, якщо безспірні  вимоги кредитора(кредиторів) до боржника становлять не менше трьохсот мінімальних  розмірів зарплати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців  після встановленого для їх погашення  строку.

Заява і документи, які подаються  для порушення справи про банкрутство.

Заява про  порушення справи про банкрутство  подається боржником або кредитором в письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора, громадянином–суб‘єктом підприємницької діяльності і повинна  містити:

- найменування  господарського суду, до якого  подається заява;

- найменування  боржника;

- найменування  кредитора;

- ідентифікаційний  код кредитора;

- виклад  обставин, які підтверджують неплатоспроможність  боржника, з зазначенням суми  боргових вимог кредиторів, а  також строку їх виконання,  розміру неустойки;

- перелік  документів, що додаються до заяви.

Розпорядник майна призначається на строк  не більший за шість місяців. Цей  строк може бути продовжений або  скорочений судом на клопотання комітету кредиторів, самого розпорядника майна  або власника – боржника.

Повноваження  арбітражного керуючого як розпорядника майна припиняються з дня затвердження господарським судом мирової  угоди, призначення керуючого санацією чи ліквідатора.

Отже, на підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення  сторін, розглядає обґрунтованість  заперечень боржника та обґрунтованість заяви кредитора про наявність і безспірність боргу та неплатоспроможність боржника.

За результатами розгляду заяви кредитора та відзиву  боржника на підготовчому засіданні  приймається ухвала, що визначає:

- розмір  вимог кредиторів, котрі подали  заяву щодо порушення справи  про банкрутство;

- дату  подання розпорядником майна  реєстру вимог кредиторів(реєстр  має бути поданий до господарського  суду на затвердження не пізніше  ніж через два місяці й десять  днів після дня проведення  підготовчого засідання суду);

- дату  попереднього засідання суду, яке  має відбутися не пізніше ніж  через три місяці після дня  проведення підготовчого засідання  суду;

- дату  скликання перших загальних зборів  кредиторів, які мають відбутися  не пізніше ніж через три  місяці й десять днів після  дня проведення підготовчого  засідання суду.

- дату  підсумкового засідання суду, на  якому буде винесено увалу  про санацію боржника, чи про  визнання його банкрутом і  відкриття ліквідаційної процедури.

В ухвалі про порушення провадження у  справі про банкрутство вказується про введення мораторію на задоволення  вимог кредиторів.

Протягом  дії мораторію на задоволення  вимог кредиторів:

1.Забороняється  стягнення на підставі виконавчих  документів(штрафи, пені);

2. Не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції.

На Підготовчому засіданні господарського суду призначається  розпорядник майна.

Розпорядження майном боржника - система заходів  щодо нагляду та контролю за управлінням  та розпорядженням майном боржника, з  метою забезпечення збереження та ефективного  використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового  становища.

Розпорядник майна призначається на строк  не більш ніж 6 місяців. Цей строк може бути продовжений або скорочений судом за клопотанням комітету кредиторів чи самого розпорядника майна або власника боржника. Повноваження арбітражного керуючого як розпорядника майна припиняються від дня затвердження арбітражним судом мирової угоди чи призначення керуючого санацією або ліквідатора.

Порядок формування реєстру кредиторів та виявлення  бажаючих взяти участь у санації  боржника.

З метою  виявлення всіх кредиторів та осіб, які бажають узяти участь у  санації боржника, суддя на підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов‘язує заявника погодити за свій рахунок  в офіційному друкованому органі Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України ( газети „Голос України” та „Урядовий кур‘єр”) оголошення щодо порушення справи про банкрутство.

Кредитори в місячний строк від дня публікації в офіційному друкованому органі такого оголошення подають до арбітражного суду письмові заяви про грошові  вимоги до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Заяви з  майновими вимогами до боржника можуть подавати всі кредитори незалежно  від настання термінів виконання  зобов‘язань.

Визнані боржником грошові вимоги включаються  розпорядником майна до реєстру  вимог кредиторів. Заява кредиторів про грошові вимоги, щодо яких є  заперечення боржника, розглядаються  господарським судом у процесі  провадження справи.

Попереднє засідання арбітражного суду проводиться  не пізніш як через 3 місяці після проведення підготовчого засідання суду. На попередньому засіданні арбітражний суд: