Лекция по "Финансам"

ТЕМА 13. КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

1.Економічна  сутність кредиту, його форми,  види та принципи кредитування

2.Види  банківського обслуговування

3.Порядок  отримання банківського кредиту  та планування його потреби

4.Погашення  короткострокового кредиту

5.Аналіз  кредитоздатності позичальника

Кредит ( від лат. позика, борг) — це позика в грошовій або натуральній формі, яка надається на умовах повернення із сплатою відсотків за користування однією юридичною чи фізичною особою іншій.

У періоди, коли в одних підприємствах, організаціях, в установах частина коштів перебуває  тимчасово вільною, для нормальної діяльності їх необхідні додаткові  кошти. Здебільшого така потреба  виникає в суб‘єктів господарювання з сезонним характером виробництва.

До об‘єктивних  факторів виникнення кредиту належать:

- галузева  належність підприємства;

- характер  виробничого процесу;

- сезонність  виробництва.

До суб‘єктивних факторів належать:

- рівень  організації виробництва;

- рівень  організації збуту й постачання;

- інші  фактори.

Основними об'єктами короткострокового  кредитування в оборотні кошти є:

— виробничі запаси (сировина, основні й допоміжні матеріали, запасні частини, паливо, інструмент);

— незавершене  виробництво та напівфабрикати власного виробництва;

— витрати  майбутніх періодів (сезонні витрати, витрати на освоєння випуску нових виробів тощо);

— готова продукція і товари;

— платіжні та розрахункові операції з постачальниками  й покупцями;

Планування  потреби в кредиті для формування оборотних коштів підприємства здійснюється таким способом. На першому етапі  розраховується потреба в оборотних  коштах у цілому та за окремими напрямами: формування виробничих запасів, незавершеного  виробництва, готової продукції.

 На  другому етапі визначається необхідний  розмір залучення кредитів банку  на покриття збільшення потреби  в оборотних коштах. Для цього  можна послуговуватися формулою:

Коб= ОК – ОК_поч. – Окпр + КЗ

Коб — необхідний розмір кредитів, які залучаються в оборотні кошти;

ОК — потреба в оборотних коштах;

ОК поч — власні оборотні кошти на початок періоду;

ОКпр — поповнення оборотних коштів за рахунок прибутку підприємства;

КЗ —  зменшення кредиторської заборгованості.

Потреба підприємства в кредитах під інвестиційні проекти визначається на підставі інвестиційної  програми за окремими етапами її реалізації та з урахуванням власних джерел фінансування.

Власні  кошти для фінансування інвестиційних  програм складаються з амортизаційних відрахувань, частини прибутку, яка  спрямовується на реконструкцію, технічне переоснащення, будівництво.

Суть  кредиту проявляється через його функції. У період переходу до ринку кредит виконує такі функції:

- перерозподілу  грошових коштів з метою найбільш  ефективного їх використання в народному господарстві;

-  заміщення  наявних грошей в платіжному  обороті;

- здійснення  контролю за цільовим використанням  коштів.

В умовах ринку розрізняють такі види кредиту:

- банківський  (фінансовий);

- комерційний  (товарний);

- податковий;

-   споживчий;

-  державний;

-  міжнародний.

Кредит  може надаватися в грошовій або натуральній  формах.

Банківський кредит — грошова позика, що надається банками та іншими кредитними установами функціонуючим підприємствам і підприємцям. Це найбільш поширена форма кредиту в період переходу до ринкової економіки.

Комерційний кредит — це кредит, який надається споживачу постачальником продукції у вигляді грошей або товарів з відстроченням платежу. В останньому випадку оформлюється вексель, як заставне зобов'язання покупця. У ньому вказується сума позичених коштів і плата за кредит, терміни платежу та інші умови, узгоджені сторонами.

Податковий кредит - це кредит, що надається фінансовим органам на основі кредитної угоди, укладеної підприємством з податковою адміністрацією за місцем реєстрації підприємства для сплати податків на доход (прибуток).

 Споживчий кредит — це кредит, що надається населенню у вигляді відстрочення платежу за товари довгострокового користування, на купівлю худоби, будівництва житла, садових домівок та інші види послуг.                                               

Державний кредит - це сукупність кредитних відносин між позичальником в особі держави та підприємцями і населенням, як його кредиторами. Основними формами державного кредиту є державні ощадні сертифікати, казначейські зобов'язання, облігації, позики та грошово-речові лотереї. Через ці форми держава мобілізує грошові кошти юридичних і фізичних осіб на умовах повернення і платності та використовує їх на покриття державних витрат.

Міжнародний (зовнішньоекономічний) кредит — це позики, які одержують держава, банки, підприємці тощо від іноземних кредиторів або надають іноземним позичальникам.

Кредитування здійснюється на основі таких принципів:

   строковості; цільового характеру;  забезпеченості; платності.

Нині  найпоширенішим видом кредиту є  банківський. За такого кредитування підприємство виступає тільки в ролі позичальника.

Відповідно  до банківської практики не можуть отримати кредити підприємства:

• проти  яких порушено справу про банкрутство (крім кредитування заходів фінансової санації");

• під  укладені ними контракти, які не передбачають захисту позичальника від можливих втрат, пов'язаних із затримками в поставках  товарів;

• коли вони мають прострочену заборгованість за раніше надані кредити.

Підприємства  можуть отримати різноманітні види кредитів та послуг кредитного характеру (рис. 7.1.)

 

Види банківського обслуговування

Кредити

Кредитно-гарантійні послуги

Послуги кредитного характеру

позичка на строк

кредитна лінія

контокорентний кредит овердрафт)

кредит під облік векселів

акцептний кредит

авальний кредит

факторингинг

Рис. 7.1. Банківське обслуговування підприємства

 

Строковий кредит  - це кредит, який надається цілком відразу після укладення угоди.   Він погашається або періодичними внесками, або одноразовим платежем наприкінці терміну.

Кредитна лінія — це згода банку-кредитора надати кредит у майбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми за певний період часу без проведення додаткових спеціальних переговорів.

Нині  комерційні банки України відкривають  кредитні лінії, як звичайно, сільськогосподарським підприємствам, підприємствам переробних галузей народного господарства, торговельним підприємствам.

Овердрафт — короткостроковий кредит, який надає банк надійному підприємству понад залишок його коштів на поточному рахунку (в межах заздалегідь обумовленої суми) через дебетування його поточного рахунка. Якщо підприємство використовує контокорентний кредит без згоди з банком або виходить за встановлені межі кредиту, то цю частину кредиту називають терміном „овердрафт”.

Використання  контокорентного кредиту пов‘язане  з більшими витратами для підприємства. Відсотки за користування позичкою за контокорентним рахунком є найвищими  в банківській практиці.

Кредит під облік векселів (обліковий  кредит) – це короткостроковий кредит, який банківська установа надає пред‘явнику векселів, обліковуючи (скуповуючи) їх до настання строку виконання зобов‘язань за ними і сплачуючи пред‘явнику номінальну вартість векселів за мінусом дисконту.

До кредитно-гарантійних послуг, що надаються підприємствам банками, належать:

• акцептний  кредит;

• авальний кредит.

Акцептний кредит — це позичка, яка передбачає акцептування банком інкасованої підприємством-позичальником тратти за умови, що підприємство надає в розпорядження банку вексель до строку його оплати.

Особливість акцептного кредиту полягає в  тім, що банк дає підприємству не гроші, а гарантію оплатити векселі у визначений термін. При цьому банк стає першим боржником і з економічного погляду виконує умовне зобов'язання, тобто здійснює оплату векселя лише тоді, коли підприємство не виконає своїх зобов'язань.

Авальний кредит — це позичка, коли банк бере на себе відповідальність за зобов 'язаннями підприємства у формі поручительства або гарантії. Підприємство—одержувач платежу, як і за акцептного кредиту, отримує від банку-гаранта (аваліста) умовне платіжне зобов'язання. Якщо власник векселя вносить протест у зв'язку з несплатою векселя, банк-аваліст погашає всю суму векселя за платника.

За авальний кредит банк одержує комісійні, розмір яких залежить від виду вимог, що випливають із гарантії, а також терміну дії гарантії. Крім того, за наданий кредит стягується відсоток за діючими ставками.

Принципова різниця між авальним та акцептним кредитами полягає у характері відповідальності банку. За надання авального кредиту, без огляду на його суть як вексельного поручительства, банк несе тільки субсидіарну (додаткову) відповідальність, тобто вимога може бути звернена на нього тільки за невиконання її підприємством. За акцептного кредиту банк несе солідарну відповідальність З іншими учасниками вексельного обороту. Вимогу, на вибір кредитора, може бути звернено як на підприємство, так і на банк.

Факторинг — система фінансування, за умовами якої підприємство—постачальник товарів перевідступає короткострокові вимоги за торговельними операціями комерційному банку.

Планування  потреби в позичкових оборотних  коштах включає розрахунок необхідної суми кредиту з урахуванням залишку  нормованих товарно-матеріальних цінностей  і визначення розміру кредиту. Ця сума визначається для кожного об'єкта, як різниця між запланованою вартістю матеріальних цінностей за чинними цілями і власними оборотними коштами.

Процедура отримання кредиту підприємством  передбачає:

• попередні переговори;
•    подання в банк заяви та інших документів на отримання кредиту;  
• оцінка банком ефективності комерційної угоди (інвестиційного проекту) підприємства;

     - підписання кредитного договору  між підприємством і банком;

      - надання кредиту;

      - контроль банку за виконанням  підприємством умов кредитування.

В Україні  критерії оцінки фінансового стану  підприємств позичальника визначаються кожним комерційним банком самостійно. Для оцінки фінансового стану  підприємства — юридичної особи  враховуються такі об'єктивні показники  його діяльності:

-   обсяг реалізації;

-   прибутки і збитки;

-    рентабельність;

-  ліквідність;

- грошові  потоки (рух коштів на рахунках  клієнтів);

- склад  і динаміка дебіторсько-кредиторської  заборгованості.

На підставі проведеного аналізу системи  основних показників діяльності комерційним  банком визначається клас надійності підприємства-позичальника.

Порядок погашення кредиту — це спосіб погашення основної його суми і нарахованих  відсотків. Кредит погашають повністю після закінчення терміну кредитної  угоди або поступово, частинами. Відсоток нараховується на суму непогашеного кредиту.

За способом погашення позики можуть бути:

-    до запитання;

-    з погашенням у відповідний  термін;

-   з довгостроковим погашенням.

За позиками до запитання термін повного повернення конкретно не визначається і погашення  відбувається на вимогу банку.

За характером погашення кредити поділяються на такі види:

  - дисконтні;

- позички  які погашаються поступово, щомісяця, щокварталу, раз на півроку, щороку;

- позики, які погашаються одноразовим  платежем після закінчення терміну позики, тобто підприємство одночасно сплачує банку суму основного боргу та нарахованих відсотків;

-    амортизаційні (здійснюється поступова  виплата основного боргу та  відсотків рівномірними внесками).

Можуть  бути й інші способи погашення, які  визначають в кредитному договорі (наприклад, надання підприємствам пільгового періоду кредитування, тобто відстрочки погашення кредиту).