Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Мая 2015 в 13:57, контрольная работа
Термін "фінанси" походить від латинського слова ">finansia" - грошовий платіж. Отже, фінанси безпосередньо пов'язані з грішми. Без грошей неможе бути фінансів.
Фінансам притаманні такі спільні риси як:
1. економічна категорія що з процесом виробництва;
2. вони пов'язані з товарно-грошовими відносинами;
3. є грошовою категорією;
4. здійснюють розподіл і перерозподіл ВВП (валовий внутрішній продукт) і НД (національний дохід);
5. втілюються у реальних грошових фондах, сукупність яких складає фінансові ресурси.
1. Вступ....................................................................................................................3
2. Система управління фінансами.........................................................................5
3. Класифікація податків, їх ознаки......................................................................9
4. Міжнародні фінанси та міжнародний фінансовий ринок..............................14
5. Задача...................................................................................................................19
6. Висновок..............................................................................................................20
7.Список використаної літератури........................................................................21
Податки можна класифікувати за певними ознаками:
1) за ознакою органів
державної влади, які їх встановлюють.
Розподіл за цією ознакою
— загальнодержавні податки і збори — обов'язкові платежі, що встановлюють найвищі органи влади в державі; вони є обов'язковими до сплати за єдиними ставками на всій території України. Ці податки можуть формувати дохідну частину як державного, так і місцевого бюджетів (ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток тощо);
— місцеві податки та збори — обов'язкові платежі, які встановлюють місцеві органи влади; є обов'язковими до сплати за встановленими ставками тільки на певній території; надходять виключно до місцевих бюджетів (комунальний податок, податок на рекламу, ринковий збір тощо);
2) стосовно джерела сплати
розрізняють такі види
— податки, збори й обов'язкові платежі, що належать до валових витрат і собівартість (збір на обов'язкове соціальне страхування; збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; плата за землю; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; податок на промисел; фіксований сільськогосподарський податок; податок на рекламу; комунальний податок тощо);
— податки, збори й обов'язкові платежі, які сплачуються з прибутку підприємства або капіталу (податок на прибуток підприємства; податки з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; збір за забруднення навколишнього середовища; державне мито тощо);
— податки та збори, що входять до складу ціни виробу (податок на додану вартість; акцизний збір);
3) за економічною ознакою об'єкта оподаткування:
— податки на доходи та прибутки — обов'язкові збори" які стягуються з чистого доходу з фізичних і юридичних осіб у момент його отримання (заробітна плата, прибуток, валовий дохід);
— податки на споживання — обов'язкові збори, що стягуються в процесі споживання товарів, робіт і послуг, їх плата залежить не від результатів фінансово-господарської діяльності, а від обсягу споживання;
— податки на майно — обов'язкові збори, які стягуються у зв'язку з наявністю конкретного виду майна, що перебуває в приватній, колективній та державній власності (податок на нерухоме майно (на нерухомість), податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів);
4) за засобом вилучення:
— прямі податки безпосередньо сплачуються платником до бюджету держави залежно від величини об'єкта оподаткування (податок на прибуток підприємств, плата (податок) на землю, податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість) та ін.);
— непрямі податки не залежать безпосередньо від доходу платника та сплачуються ними опосередковано через цінові механізми (податок на додану вартість, акцизний збір, мито);
5) за суб'єктами оподаткування:
— податки з юридичних осіб — податок на прибуток, комунальний податок;
— податки з фізичних осіб — податок із доходів фізичних осіб;
— змішані податки — плата (податок) на землю; податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
6) за характером використання податкових платежів:
— загальні. Такі податки знеособлюються під час надходження до бюджету (ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток, податок із доходів фізичних осіб та ін.);
— спеціальні (цільові) — мають цільове призначення (збори на обов'язкове соціальне страхування і державне пенсійне страхування).
4. Міжнародні фінанси
та міжнародний фінансовий
Міжнародні фінанси — сукупність відносин, пов'язаних зі створенням і використанням грошових коштів, необхідних для здійснення зовнішньоекономічної діяльності державами, фірмами, іншими юридичними та фізичними особами.
Рух грошових потоків у світовому господарстві виконується за такими напрямами:
— взаємовідносини між суб'єктами господарювання різних країн;
— взаємовідносини держави з урядами інших країн та міжнародними організаціями;
— взаємовідносини держави та суб'єктів світових господарських зв'язків з міжнародними фінансовими інституціями.
Суб'єктами міжнародних фінансових відносин є уряди, підприємства, фірми, банки, установи та фізичні особи.
Загалом перерозподіл фінансових коштів у світовому масштабі забезпечує зростання конкуренції й ефективніше використання виробничих потужностей та інших ресурсів економічного розвитку.
Міжнародні фінансові операції здійснюються на грошових, валютних і фондових ринках. Економічна сутність цих ринків змінюється під впливом науково-технологічної революції, транснаціоналізації та глобалізації економічних процесів.
Аналіз міжнародних фінансів свідчить, що їм характерні розподільна та контрольна функції. Сутність розподільної функції полягає у тому, що за допомогою механізму міжнародних фінансів здійснюється грошовий розподіл і перерозподіл світового продукту. Певний вплив на розподіл світового суспільного продукту має й політика (інтереси) суб'єктів міжнародних відносин.
Контрольна функція ґрунтується на тому, що міжнародні фінанси відображають рух суспільного продукту в грошовій, тобто універсальній (зіставлюваній) формі. Це дає змогу здійснювати у будь-який час, на будь-якому етапі облік та аналіз руху світового суспільного продукту в грошовій формі. Можливість та ефективність практичної реалізації контрольної функції залежать від ступеня розуміння цієї можливості, політики держави, характеру та рівня її економічного розвитку, технічного оснащення процесу збирання й обробки інформації.
Міжнародні фінанси — історична категорія, що постійно розвивається. В основі їх розвитку — об'єктивні соціально-економічні закони та закономірності. Міжнародна фінансова політика представлена сукупністю заходів і рекомендацій держави у галузі міжнародних фінансів. Юридично вона оформлюється в нормах і принципах міжнародного фінансового права. Міжнародна фінансова політика є частиною економічної політики (вони взаємопов'язані). Успішна фінансова політика сприяє загальному розвитку національної економіки, і навпаки, прорахунки у міжнародних фінансах уповільнюють розвиток національної економіки.
Передумовами успішної міжнародної фінансової політики вважаються:
— належний рівень економічних знань і прогресивні погляди осіб, які ухвалюють рішення з питань міжнародних фінансів і впроваджують їх у життя;
— оперативний і гнучкий механізм розробки, прийняття і виконання фінансової політики;
— стабільний та сприятливий характер міжнародних економічних відносин;
— стабільний і передбачуваний стан внутрішньої фінансово-економічної політики.
Розрізняють такі форми реалізації міжнародної фінансової політики: планування, укладання міжнародних угод, видання нормативних актів, оперативне керівництво та контроль з боку компетентних державних органів. У міру зростання кризових явищ спостерігається посилення державного регулювання у всіх формах.
Міжнародна фінансова політика за характером заходів і рекомендацій, а також їх наслідків поділяється на довгострокову (структурну) та поточну.
Довгострокова політика передбачає структурні зміни міжнародного фінансового механізму, тобто суттєві зміни у:
— системі міжнародних розрахунків;
— режимі валютних паритетів і курсів;
— ролі золота в міжнародних відносинах;
— сукупності резервних (ринкових) валют;
— міжнародних розрахункових і платіжних засобах;
— завданнях міжнародних і регіональних фінансових організацій;
— методах сальдування та вирівнювання платіжних балансів;
— перегляді пріоритетів податкової та кредитної політик тощо.
Поточна політика — щоденне оперативне регулювання кон'юнктури валютних ринків і ринків капіталу, міжнародної інвестиційної діяльності, податків. Таке регулювання здійснюється з метою підтримки рівноваги платіжного балансу та забезпечення стабільності й чіткого функціонування національної, світової та регіональних валютних систем. Складовими цієї є:
— валютна політика, що охоплює низку методів: дисконтну та девізну політики; валютні інтервенції; девальвацію та ревальвацію національної валюти; політику валютних обмежень; політику конвертованості (оборотності) валют; диверсифікації валютних резервів тощо;
— податкова політика;
— кредитна політика.
Міжнародний фінансовий ринок – це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію і перерозподіл капіталу між кредиторами і позичальниками через посередників на основі попиту і пропозиції на капітал. За своєю структурою світовий ринок – це сукупність кредитно-фінансових організацій, які виступають посередниками між кредиторами і позичальниками. Саме через них здійснюється рух позичкового капіталу. До них належать транснаціональні банки, фінансові компанії, фондові біржі, державні агентства, кредитно-фінансові інститути, фінансові посередники.
Головне призначення міжнародного фінансового ринку полягає у забезпеченні перерозподілу між країнами акумульованих вільних фінансових ресурсів для сталого економічного розвитку світового господарства та одержання від цих операцій певного доходу. Через структури міжнародного фінансового ринку тимчасово вільні кошти переводяться у ті сектори, де вони необхідні. Завдяки цьому стає можливим валютне, кредитне, розрахункове обслуговування міжнародної торгівлі товарами та послугами, закордонних інвестицій, урядових запозичень.
Головною функцією фінансового міжнародного ринку є забезпечення міжнародної ліквідності, тобто можливості швидко залучати достатню кількість фінансових засобів у різних формах на вигідних умовах на наднаціональному рівні. Залучення ресурсів на міжнародному фінансовому ринку значно розширює фінансові можливості кожної країни, сприяє вирівнюванню економічного розвитку країн та створює умови для підвищення їх добробуту.
Міжнародний фінансовий ринок виник на основі інтеграційних процесів між національними фінансовими ринками. Процес інтеграції національних ринків привів до їх глобалізації – це проявилось через швидке зростання світової фінансової системи, де циркулюють валютні, кредитні та інші фінансові ресурси. Ринки різних країн стали взаємопов’язаними між собою і певною мірою залежать один від одного. Вони розвиваються за одних умов функціонування.
На сьогодні міжнародний фінансовий ринок є глобальною системою акумулювання вільних фінансових ресурсів та надання їх за принципами ринкової конкуренції, він перетворився в найважливіше джерело фінансових ресурсів, став визначальним фактором господарського життя всіх без винятку країн світу.
Грошовий ринок об’єднує капітал у формі грошей, переважно депозитів. Позики на світовому грошовому ринку є короткотерміновими та призначеними для обслуговування міжнародної торгівлі.
5. Задача
Нехай 6000 грн. інвестовані на 1 рік і 4 місяці під складні відсотки за ставкою 22% річних. Знайти нарощену до кінця строку суму а) за схемою складних відсотків.
Розв’язання:
МВ=ТВ(
МВ = 6000(=6000 * 1,3 =7800 грн.
Відповідь: нарощена сума до кінця строку становить 7800грн.
6. Висновок
Отже, детально вивчивши сутність
даних питань, ми можемо зробити певні
висновки. Що фінанси — це система
економічних відносин між державою, юридичними та фі
Управління фінансами здійснюється на всіх рівнях фінансової системи. Методами і формами управління фінансами служать фінансове планування, прогнозування, фінансове регулювання, фінансовий контроль, оперативне управління, система методів мобілізації фінансових ресурсів та інше. Мета управління фінансами – фінансова стійкість і фінансова незалежність, як у мікроекономічної збалансованості, профіцит бюджету,зниження державного боргу, твердості національної валюти, в поєднанні економічних інтересів держави і суспільства вцілому.
Податки – обов`язкові нормативні платежі в державний або місцевий бюджет, що їх вносять як окремі особи, так і підприємства різних форм власності. За економічним змістом – це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.
Міжнародні фінанси — сукупність відносин, пов'язаних зі створенням і використанням грошових коштів, необхідних для здійснення зовнішньоекономічної діяльності державами, фірмами, іншими юридичними та фізичними особами. Міжнародний фінансовий ринок – це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію і перерозподіл капіталу між кредиторами і позичальниками через посередників на основі попиту і пропозиції на капітал.