Формування, розподіл і використання прибутку підприємства

Але найважливішого значення набувають чинники, визначені третьою  групою, оскільки їх мобілізація передбачає визначення місця реалізації в системі  управління діяльністю. Тут доцільно розглядати внутрішні та зовнішні відносно до підприємства фактори. Адже факторами внутрішнього середовища можливо оперувати на рівні підприємства, а от зовнішніми факторами управляти майже неможливо, оскільки вони потребують зазвичай суттєвих структурних зрушень, розгалуження інфраструктури підприємства, залучення інституціональних механізмів для забезпечення належних передумов функціонування підприємства, і взагалі - удосконалення та розробки дієвих державних економічних та соціальних програм розвитку суспільства.

В умовах ринкової економіки прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Саме завдяки отриманню прибутку підприємство має можливість купувати нове устаткування, приміщення, транспорт. Тобто тільки завдяки прибутку може відбуватись розширене відтворення.

Основними факторами  зростання прибутку підприємства є:

• зростання реалізації продукції;
• зниження собівартості продукції;
• зниження різного роду витрат, утрат, збитків

Проаналізуємо більш  детально вплив даних факторів на ПАТ «Мотор Січ»

Зростання прибутку за рахунок зростання реалізації продукції. За період з 2010 по 2012 рік виручка підприємства від реалізації продукції збільшилась на 229 тис. грн. або на 0,004%. Таким чином ми можемо спостерігати стале зростання реалізації продукції в аналізованому періоді. Це обумовлено в першу чергу збільшенням номенклатури реалізованої продукції, а також вихід на нові ринки збуту.

Планова величина виручки  від реалізації продукції  на 2010 рік становить 5106987 тис. грн. Досягнення даного рівня прибутковості передбачається за рахунок зростання торгової мережі підприємства.

Зростання прибутку за рахунок  зниження собівартості продукції. Собівартість продукції належить до вирішальних  чинників, що впливають на прибуток підприємства. Зниження собівартості продукції має винятково важливе значення, оскільки дозволяє поліпшити підприємству свої конкурентні позиції на ринку. Основними шляхами зниження собівартості є скорочення тих витрат, які мають найбільшу питому вагу у її структурі.

Собівартість продукції, що складається в Україні є нижчою за готову продукцію іноземного виробництва на 25-30%.

Особливу увагу слід також приділити можливостям  зниження адміністративних витрат та витрат на збут. У 2012 році вони становили -372556 тис. грн., та -302294 тис. грн. відповідно. За попередніми даними у 2011 році вони дещо зменшились і становили -474070 тис. грн. та -315110 тис. грн. відповідно

Зростання прибутку за рахунок  зниження різного роду витрат, втрат, збитків. З метою зниження ризику різного роду позареалізаційних  втрат, таких як невиконання партнерами своїх зобов’язань, прострочення термінів оплати за відвантажену продукцію (підприємство має декілька надійних партнерів, з якими воно давно співпрацює і відпускає їм продукцію без передоплати) тощо на підприємстві планується створення власної фінансово-юридичної служби, яка буде займатися фінансовою та юридичною експертизою контрактів, захистом інтересів підприємства в господарських судах, питаннями страхування на випадок стихійних лих і техногенних катастроф тощо. Це дозволить у майбутньому уникнути різкого погіршення фінансового положення підприємства через зазначені причини.

Таким чином, оцінка потенційних  можливостей ПАТ «Мотор Січ» заснована на аналізі займаній ніші і репутації на ринку, її якості, факторах, що можуть негативно вплинути на показники прибутковості підприємства, дозволяють розробити комплекс заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробництва і, відповідно, збільшення прибутковості підприємства. Основними з них є заходи щодо збільшенню реалізації готової продукції за рахунок виходу на нові ринки збуту та впровадження нових схем реалізації продукції; зниження собівартості продукції; удосконалювання організаційної структури підприємства (за рахунок посилення фінансової і юридичної служб).

3.2 Вдосконалення  політики розпорядження прибутку підприємства

 

Перехід України до ринкових відносин потребує від підприємств  раціонального і економічно обґрунтованого підходу до планування своєї діяльності, визначення фінансової і виробничої політики, аналізу й оцінки їх прибутковості.

Підсумковим показником, результатом фінансово-господарської  діяльності підприємств як суб’єктів  господарювання є прибуток, максимізація якого є головною метою підприємства в ринкових умовах, умовах самооплатності і самофінансування. В умовах ринкової економіки прибуток стає найважливішим оціночним показником діяльності підприємства, джерелом матеріального добробуту самого підприємства та його працівників, держави в цілому.

За умов переходу економіки  України до ринкових відносин, суттєвого pозшиpення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцiнки їхньої лiквiдностi, платоспpоможностi i фiнансової стiйкостi та пошуку шляхiв пiдвищення і змiцнення фiнансової стабiльностi.

Фiнансова дiяльнiсть  пiдпpиємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження  й ефективного викоpистання фiнансових ресуpсiв, дотpимання pозpахункової i кpедитної  дисциплiни, досягнення рацiонального  спiввiдношення власних i залучених коштiв, фiнансової стiйкостi з метою ефективного функцiонування підприємства, чим зумовлюється необхiднiсть i пpактичне значення систематичної оцiнки фiнансового стану пiдпpиємства, якiй належить суттєва pоль у забезпеченні його стабiльного фiнансового стану.

Становлення ринкових відносин вимагає вдосконалення практики управління всіма видами витрат з  урахуванням особливостей  перехідного  до ринкової економіки періоду і  міжнародного досвіду, що дозволить  фірмі вижити в  конкурентній боротьбі, максимізувати прибуток і мінімізувати витрати, забезпечити рентабельну діяльність підприємства.

Отримання найбільшого  ефекту з найменшими витратами, економія трудових, матеріальних і фінансових ресурсів залежать від того, як підприємство вирішить питання зниження собівартості продукції. Зниження витрат є одним з головних завдань керівництва будь-якого підприємства.

Виявлення резервів зниження собівартості повинно спиратися  на комплексний техніко-економічний  аналіз роботи підприємства: вивчення технічного і організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв’язків.

Вивчення економiчної лiтератури з даного аспекту дослiдження  дозволило визначити,що механізм управління витратами підприємств виконує наступнi функції: організацію; нормування; планування і прогнозування; облік і розподіл; аналіз і поточний контроль; регулювання; мотивацію.

З метою вдосконалення  економічного механізму управління прибутком для вітчизняних фірм можна запропонувати наступні заходи.[2]

 

1. Проведення ефективної  політики у сфері підготовки  персоналу.

Зростання продуктивності праці є критерієм підвищення ефективності проблема якого полягає в забезпеченні максимально можливого результату на кожну одиницю затрачених трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

2. Підвищення ефективності  діяльності підприємства зі збуту  товарів.

Необхідно приділяти  більше уваги швидкості руху оборотних коштів, скороченню усіх видів запасів, домагатися максимально швидкого просування готових виробів від виробника до споживача.

3. Зниження непродуктивних  витрат шляхом їх нормування, планування та аналізу.

4.  Підвищення якості  продукції.

В сучасних умовах насиченого ринку якість продукції стає основним чинником успішної реалізації. Її підвищення – дуже складний комплексний процес, який потребує додаткових витрат, але  економія коштів на непродуктивних витратах сприятиме успішному впровадженню даного заходу, результатом якого стане зростання обсягу продаж продукції та, як наслідок, прибутковості підприємства.

5.Застосування найсучасніших  механізованих  і автоматизованих  засобів для аналізу прибутку  і рентабельності.

6.Впровадження в практику системи оперативного обліку витрат підприємства, що дасть змогу регулювати абсолютно всі витрати та раціонально використовувати власні ресурси і, як наслідок, безпосередньо управляти прибутком фірми.

7.Впровадження державного  характеру управління прибутками підприємств у виді чіткої та стабільної податкової політики.

Впровадження запропонованих заходiв  пiдвищення  ефективностi  управлiння прибутком дозволить  вдосконалити процесс здiйснення  ефективної господарської дiяльностi в сучасних умовах.

 

 

Прибуток розподіляється між державою, власниками підприємства і підприємством. Взаємини між державою і підприємством із приводу прибутку будуються на основі оподаткування прибутку. На підприємстві розподілу підлягає прибуток після сплати податків і виплати дивідендів. З нього також можуть виплачуватися податки в місцеві бюджети. Деякі аспекти розподільного процесу фіксуються в статуті підприємства. Відповідно до   статуту чи рішення розпорядницького органа на підприємстві створюються фонди:

• нагромадження - використовується на науково-дослідні роботи, проектні, конструкторські, розробку й освоєння нових видів продукції, технічне переозброєння і реконструкція діючого виробництва, на погашення довгострокових позичок і сплати відсотків і податків по них, фінансування приросту оборотних коштів;
• споживання - використовується на соціальний розвиток і соціальні потреби, за рахунок його фінансуються витрати по експлуатації об’єктів соціально-побутового призначення, що знаходяться на балансі господарюючого суб'єкта,  будівництво об'єктів невиробничого призначення;   проведення оздоровчих і культурно-масових заходів;
• резервних фондів - він забезпечує резервний капітал. 

У ринковій економіці  відрахування в резервний капітал  носять першочерговий характер. Його величина характеризує готовність підприємства до страхування ризику, пов'язаного з підприємницькою діяльністю.

     При розподілі  перетинаються інтереси як суспільства  в цілому в особі держави,  так і підприємницькі інтереси  господарюючих суб'єктів  і  їхніх контрагентів.

Порядок розподілу чистого  прибутку на підприємстві ілюструє рис 3.1

 

 

 

Рис 3.1 - Розподіл чистого прибутку

Верхню границю потенційного розвитку підприємства визначає рентабельність власних засобів, що показує ефективність використання власного капіталу. Рентабельність  власних засобів можна представити як відношення суми засобів, спрямованих на нагромадження і споживання, до величини власних засобів.

R_cс =   Чистий прибуток    х 100%;  

                                             Власний капітал

 

Переважна більшість промислових підприємств для оцінки ефективності своєї підприємницької діяльності використовують показник рентабельності продажу.

Таблиця 3.1 - Рентабельність власного капіталу

З таблиці 3.1 видно, що рентабельність власного капіталу підприємства зменшилась у порівнянні з попередніми роками на -12%.

Рентабельність власного капіталу показує ефективність використання власного капіталу підприємством, указує на величину прибутку отримуваного з  кожної гривні, вкладеної в підприємство власниками.

Для досягнення високих  темпів росту обороту потрібно підвищувати  можливості збільшення рентабельності  власних засобів.

Рентабельність - у загальному значенні, це відношення результатів  до витрат.  Рентабельність характеризує прибуток, одержуваний з кожної гривні, вкладених у  підприємство чи інші фінансові операції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Процес управління прибутком на підприємстві правильніше було б назвати процесом управлінням виживання підприємства на ринку.

    Проведений  в ході дослідження аналіз дозволяє зробити висновок, що   значення прибутку полягає в тому, що він відбиває кінцевий фінансовий результат. Разом з тим на величину прибутку, його динаміку впливають фактори, що як залежать, так і не залежні від зусиль підприємства. Практично поза сферою впливу підприємства знаходяться кон'юнктура ринку, рівень цін на споживані матеріально-сировинні і паливно-енергетичні ресурси, норми амортизаційних відрахувань тощо. Певною мірою  залежать від підприємства такі фактори, як рівень цін на реалізовану продукцію і заробітну плату, рівень господарювання, компетентність керівництва і менеджерів, конкурентноздатність продукції, організація виробництва і праці, його продуктивність, стан і ефективність виробничого і фінансового планування.

Перераховані фактори впливають на прибуток не прямо, а через обсяг реалізованої продукції і собівартість, тому для з'ясування кінцевого фінансового результату необхідно зіставити вартість обсягу реалізованої продукції і вартість витрат і ресурсів, використовуваних у виробництві.

Прибуток також має  стимулюючу функцію. Його зміст полягає  в тому, що він одночасно є фінансовим результатом і основним елементом  фінансових ресурсів підприємства. Реальне  забезпечення принципу самофінансування визначається отриманим прибутком. Частка чистого прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства після сплати податків і інших обов'язкових платежів, повинна бути достатньою для фінансування розширення виробничої діяльності, науково-технічного і соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників і майстерність менеджерів підприємства виявляється в тому, щоб таким чином організувати процес управління та розподілу прибутку підприємства, який забезпечить досягнення перелічених вище цілей.