Фінансовий ринок: його сутність і роль в економіці

Для того, щоб набути статусу  міжнародного, кожен фінансовий центр  має пройти відповідний еволюційний  процес.

Стадії розвитку міжнародного фінансового центру:

• розвиток місцевого ринку;
• перетворення в регіональний фінансовий центр;
• розвиток до стадії міжнародного фінансового ринку.

Основні умови міжнародного фінансового центру:

• економічна свобода;
• стабільна валюта та стійка фінансова система;
• ефективні фінансові інститути й інструменти;
• активні та мобільні ринки — комплексні ринки;
• сучасна технологія та засоби зв’язку;
• фінансові спеціальні знання та людський капітал;
• підтримка відповідного правового та соціального клімату, створення сприятливих умов для міжнародних потоків капіталу.

Найбільш активно переливання  фінансових ресурсів здійснюється у  світових фінансових центрах (фінансових центрах світу). До них належать: Нью-Йорк і Чикаго — в Америці, Лондон, Франкфурт, Париж, Цюрих, Женева, Люксембург — у Європі, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн — в Азії. У майбутньому світовими фінансовими центрами можуть стати і сьогоднішні регіональні центри — Кейптаун, Сан-Паулу, Шанхай та ін. У світові фінансові центри перетворились деякі офшорні центри, насамперед у басейні Карибського моря — Панама, Бермудські, Багамські, Кайманові, Антильські та інші острови.

  Світові фінансові центри — це ті місця, де торгівля фінансовими активами між резидентами різних країн має особливо великі масштаби.

 Серед нових фінансових центрів, якщо брати до уваги тільки ринкову капіталізацію акцій, у Європі — ринки Польщі, Чехії, Угорщини та Росії, в Азії — Індії, Індонезії, Південної Кореї, Малайзії, Таїланду, Тайваню, Філіппін і, особливо, Китаю з Гонконгом, в Африці — Південно-Африканської республіки, а в Латинській Америці — Аргентини, Бразилії, Венесуели, Мексики, Чилі.

  Величина цих ринків невелика, але зміни кон’юнктури та інші ризики — значні. Однак високий рівень прибутковості та швидкі темпи зростання багатьох цих ринків приваблюють іноземних інвесторів. У 1996 р. чистий приплив капіталу на ці ринки з-за кордону перевищував 200 млрд доларів на рік, але в 1997—1999 рр. він знизився через фінансову кризу, яка охопила багато нових ринків.

 Найважливішими та  найбільшими фінансовими центрами є Нью-Йорк, Лондон, Токіо. Денний оборот на трьох найбільших ринках у 1973 р. становив 20—30 млрд дол. США; у 1983 р. — 60 млрд; у 1995 р. — 1,3 трлн і в 1998 р. — 1,5 трлн дол. США.

 

 

3. Особливості сучасного стану фінансового ринку в Україні.

 

Фінансова система є  фундаментальною підвалиною цивілізації. Як і

держава, ринок, гроші, власність, релігія вона – ефективне знаряддя здійснення державної політики, спрямованої на забезпечення життєдіяльності суспільства, і насамперед процесів розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту між різними верствами населення, окремими господарськими структурами й територіями, заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, підтримання рівня зайнятості, стабілізації економічного стану в державі. Фінансова система є найважливішою ознакою незалежності держави. Тому

вивчення витоків становлення  і розвитку національних фінансів є  особливо

актуальним у період розвитку в економіці та суспільстві.

Фінансова система —  це сукупність окремих її ланок, що мають особливості в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, які зосереджені в розпорядженні держави, не фінансового сектора економіки, певних фінансових інститутів, домогосподарств для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб в цілому, окремих його верств населення, господарських структур, окремих громадян.

Фінансова система України  пройшла досить складний шлях розвитку впродовж становлення незалежності держави. Отже, до основних факторів, які визначали розвиток фінансової системи в 1991 – 2006 роках можна віднести:

1. Перехід до ринкових  механізмів в економіці держави;

2. Зменшення бюджетного  фінансування і перехід до  комерційного фінансування реконструкції економіки;

3. Запровадження масштабної  приватизації і пов‘язані з нею:

• розміщення приватизаційних  цінних паперів;

• запровадження практики фінансування дефіциту державного бюджету  і поява облігацій внутрішньої державної позики.

Важливою особливістю  цього періоду є те, що вдалося  сформувати в державі систему органів по регулюванню ринків фінансових послуг:

- Національний банк  України (створений( у 1991 році);

- Державну комісію  з цінних паперів та фондового  ринку ( 1995р.);

- Структурний підрозділ  Міністерства фінансів по нагляду  за ринком (страхових послуг (створений у 1999 році, як окремий орган та реорганізований у підрозділ Міністерства фінансів України у 2000 році).

Структура фінансової системи  України складається з таких  елементів: державні фінанси, фінанси підприємницьких структур, централізовані та децентралізовані фонди фінансових структур, державний кредит, фінансовий

ринок, страхові та резервні фонди, фінанси домогосподарств.

Сучасний фінансовий ринок в Україні ще недостатньо  розвинутий. Разом з

тим, він уже досяг  того рівня розвитку, коли використання його можливостей може в значній мірі сприяти вирішенню ключових економічних проблем.

  Низький ступінь капіталізація є основною проблемою фінансового ринку України. Недостатній рівень капіталізації банків України свідчить про

їхню низьку конкурентноздатність з іноземними банками, число яких на земними банками, число яких на українському фінансовому ринку поступово збільшується.

Набагато більше структурних  і інституційних проблем існує  в діяльності небанківських фінансових посередників і в функціонуванні фондового ринку. Найбільш розвинуті - страхові компанії, займають 7% від всього ринку фінансових послуг та 89% від небанківського ринку фінансових

посередників.

Відсутність системного вирішення проблеми реєстрації, регулювання  та нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ протягом

1995-2008р. створює реальну загрозу повторення "фінансових пірамід",

прикладом чого можуть слугувати  випадки згубної діяльності деяких

кредитних спілок.

Найскладніші проблеми України пов'язані із розвитком  фінансового ринку.

Українська фондова  біржа має досить обмежені обороти. Нині більш-менш

активно проводяться  операції з державними цінними паперами. Дуже важливо створити насичений ринок, адже саме він може відіграти роль пускового механізму для всебічного розвитку фінансової системи України.

Для підвищення дієвості прогресивних змін, у системі необхідно  терміново впроваджувати всі інші елементи фінансової і стабілізаційної політики, пріоритетними напрямками такої політики мають бути: оптимізація

ефективності фінансування завдань, які належать до сфери компетенції держави та місцевої влади; розвиток страхових механізмів пенсійного забезпечення, медичного обслуговування, страхових принципів фінансування

отримання вищої та спеціальної  освіти тощо; заохочення комерційного кредитування суб’єктів господарської діяльності; заохочення розвитку механізмів випуску корпоративних облігацій, розрахованих як на внутрішній, так і на зовнішній ринки; цілеспрямований розвиток інститутів та інструментів фондового ринку.

Функціонування кожної зі складових фінансової системи держави можливе лише за умов чіткого законодавчого урегулювання їхньої взаємодії та якщо вони доповнюють одна одну.

 

Тести № 4, 17, 26, 37, 44, 59, 87, 99.

4. Визначте процеси, які характеризують інтегрований фінансовий ринок:

а) розвиток новітніх технологій, які сприяють розвитку високоефективної інфраструктури фінансового ринку;

б) концентрація діяльності учасників ринку у світових фінансових центрах;

в) лібералізація фінансових ринків;

г) усі відповіді правильні.

5.   Регулювання банківської діяльності — це:

а) використання монетарних інструментів з метою впливу на обсяг і структуру банківських резервів;

б) застосування превентивних і протекційних заходів, що спрямовані на забезпечення стабільності функціонування банківської системи;

в) розробка та ухвалення законів, що регламентують діяльність банків;

г) усі відповіді правильні.

6. Підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних або залучених фінансових коштів і поєднує в собі елементи кредитування в натуральній і грошовій формі, — це:

а) факторинг;

б) благодійність;

в) лізинг;

г) страхування.

 

7.  Ризик, пов'язаний із загальною економічною ситуацією в країні та світі, визначають як:

а) систематичний;

б) несистематичний;

в) ліквідності;

г) галузевий.

8. Підберіть правильну відповідь:

 

	Категорія		Її визначення	Вірна відповідь
1	Завдання ціноутворення	А	якість та інвестиційні характеристики цінних паперів, заходи державного регулювання цін, конкуренція, монополізм, ступінь розвитку ринкових відносин, рівень податків, ступінь технічної озброєності виробництва емітента
2	Принципи ціноутворення	Б	непередбачена інфляція та її приріст, різниця дохідностей за довгостроковими і короткостроковими зобов'язаннями, приріст промислового виробництва, премія за ризик як різниця між дохідностями ризикованих боргових зобов'язань і державних облігацій
3	Фактори, що впливають на формування цін	В	рівень інфляції, відношення обсягу експорту до валового національного продукту, коефіцієнт обслуговування боргу, відношення міжнародних резервів (золота, валюти) до обсягу імпорту
4	Показники, що використовують для оцінювання ризику країни	Г	інфляційні процеси, дії конкурентів, політичні й економічні кризові явища, екологічні вимоги, зміни в податковій політиці, природно-кліматичні умови
5	Фактори, що впливають на рівень фінансового ризику	Д	відображення реального співвідношення попиту і пропозиції, реалізація конкретних цілей ціноутворення, формування ціни із урахуванням різноманітних факторів, що впливають на ціни
6	Фактори, що впливають на ціни активів за арбітражною теорією ціноутворення	Е	достовірність втілення в ціні паперів фактичних витрат на емісію, поєднання стратегії і тактики ціноутворення, обґрунтованість цілей ціноутворення, відображення реального рівня витрат на фінансові операції

9.  До зниження курсу національної грошової одиниці призводить:

а) активний платіжний баланс;

б) високий темп інфляції;

в) пасивний платіжний баланс;

г) низький темп інфляції.

10.  Контракти, що закінчуються поставкою близько 95 % реального товару, — це:

а) ф'ючерси;

б) форварди;

в) депозитарні розписки;

г) варанти.

11.  Організація випуску і розміщення цінних паперів — це функція:

а) емісійна;

б) представницька;

в) консалтингова;

г) депозитарна.