Фінансове планування

Основним джерелом надходження  коштів є виручка від реалізації продукції.

У практичній діяльності варто враховувати  залежність між надходженням виручки  від реалізації продукції, обсягом  реалізації й зміною залишків дебіторської заборгованості (2):

ГК = В +D Деб_Заб_поч  -D Деб_Заб_кін (2)

де ГК – грошові надходження від операційної діяльності;

В – виручка від реалізації продукції;

DДеб_Заб_поч; DДеб_Заб_кін – дебіторська заборгованість відповідно на початок і кінець періоду.

Щоб визначити величину дебіторської заборгованості на кінець періоду, необхідно заздалегідь розрахувати коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості за попередній період. Припускаючи, що умови розрахунків з покупцями не будуть змінюватися, слід розрахувати середні залишки дебіторської заборгованості на кінець періоду за формулою:

  (3)

Рис. 2 – Взаємозв’язок операційних і фінансових бюджетів

 

Більш детально про методи бюджетного планування ви можете дізнатися з посібників [3-7] і в процесі виконання курсової роботи.

Метод бюджетного планування знайшов широке розповсюдження в західній практиці. Він забезпечує прийнятну точність фінансових планів, оснащений достатньою кількістю методичної літератури й набором прикладних програм, що багато в чому полегшує його практичне застосування.

Незважаючи на глибоку розробку методів бюджетного планування, застосування його в сучасній вітчизняній практиці пов’язане з величезними труднощами. Пояснюється це рядом фундаментальних причин:

• цей метод орієнтований на традиційний для ринкового господарства рівень аналітичного обліку витрат і є досить трудомістким;
• метод бюджетного планування базується на фундаментальному припущенні - наявності рівноважного стану в ринковому господарстві і досконалого фінансового ринку. В умовах найжорстокішої кризи ліквідності в реальному секторі економіки таке вихідне припущення, щонайменше, недоречно.

Впровадження розробленого за кордоном пакета програмних модулів SAP/R3 вимагає часу, і чималого, для ліквідації розриву між рівнем і якістю систем управління на вітчизняних підприємствах. Для цього треба  перебудувати всі організаційні процедури, системи діловодства й документообігу під відповідні західні стандарти. Але подібні системи вимагають вкладення чималих коштів, причому на консалтинг іде звичайно в кілька разів більше грошей, чим коштує сама система.

Все це спонукало вітчизняних фахівців до пошуку інших методів фінансового планування, адекватних особливостям національного середовища бізнесу.

Нормування операційного і фінансового циклу [дивись тему №7] відкриває шлях іншому методу фінансового планування – розрахунково-аналітичному.

Розрахунково-аналітичний  метод фінансового планування спирається на наступні вихідні бюджети й припущення:

А. Бізнес-план розвитку фірми на найближчі кілька майбутніх років, побудований за стандартною схемою. Без нього ефективне поточне фінансове планування в принципі неможливо. Якщо фірма здійснює широкомасштабне капітальне будівництво, то при складанні фінансового плану на майбутній рік дуже важливо знати ступінь зв'язаності капітальних вкладень з приростом діючих потужностей. Від цього багато в чому залежить схема фінансування капітальних вкладень і можливості фінансового маневру джерелами грошових коштів.

Б.  Бюджет інвестицій на плановий рік.

В. Кредитний план на майбутній рік. По суті це розрахунок доступного обсягу позикового капіталу. Головне його призначення – відразу ж відновити виробничі запаси в межах нормативу на початок календарного періоду.

Г. Операційні бюджети й кошториси.

Д.  Нормативи операційного циклу.

Алгоритм фінансового  планування за цим методом полягає в тому, щоб під задані параметри плану збуту забезпечити раціональні  джерела фінансування окремих елементів оборотних коштів за «золотим правилом» фінансування [дивись тему 7] з одночасним їхнім відбиттям в агрегованому балансі і в плані руху грошових коштів. Після цього робиться оцінка ефективності варіанту фінансового плану і оформляється зведена аналітична записка.

З методичної точки зору найбільш складним є побудова агрегованого бюджетного (планового) балансу. Його складання ґрунтується на двох фінансових постулатах: ліквідності як фактору фінансової рівноваги балансу фірми; ліквідності як функції часу й ризику. Дотримання цих постулатів забезпечується строгим виконанням вихідних обмежень і припущень. Як обмеження кожна фірма вибирає найбільш важливі для неї показники. Зміст набору обмежень багато в чому визначається: вихідним фінансовим становищем фірми; фінансовою політикою; характером взаємодії фірми із зовнішнім середовищем, від чого залежить доступ до перспективних джерел фінансування. Вихідними посилками для розробки агрегованого планового балансу з позицій першого постулату є: критерії банкрутства; «золоте правило» фінансування; необхідність конструювати структуру агрегованого балансу, забезпечуючи взаємозв’язки даних балансу з формами бюджету доходів та видатків і графіком руху грошових коштів. Практична реалізація цієї посилки означає врахування у агрегованому балансі можливих корегувань, що відображаються у стандартній схемі потоку грошових коштів.

За «золотим правилом» фінансування в плановому агрегованому балансі 10% власних оборотних коштів мають дорівнювати сумі виробничих запасів і витрат. Реальна ж картина нерідко показує або проїдання, або надлишок власних оборотних коштів; Формування статей активів планового балансу, виходячи з характеристик переглянутого циклу грошового обігу фірми, одночасно дозволяє забезпечити оптимізацію структури оборотного капіталу.

Приклад 2. За звітний період чиста виручка від реалізації продукції підприємства становила 2 000 тис. грн. На основі прогнозу обсягу продаж встановлено можливості збільшення виручки від реалізації на 20%, тобто за планом виручка від реалізації становитиме 2 400 тис. грн.

Нижче наведено баланс підприємства на кінець звітного (початок планового) періоду.

Таблиця 1 – Баланс підприємства на кінець звітного періоду, тис. грн.

Основні засоби		Власний капітал	1 500
Залишкова вартість	1 000
Первісна вартість                   3 000		Довгостроковий  кредит	860
Знос (амортизація)                 2 000
Оборотні активи	1 850	Поточні зобов’язання	490
Виробничі запаси сировини	500	Заборгованість постачальникам	240
Незавершене виробництво	200	Інші поточні зобов’язання
Готова продукція	400		250
Дебіторська заборгованість	420
Грошові кошти	330
Баланс	2  850	Баланс	2 850

 

Керівництво підприємства вирішило не змінювати параметри операційного циклу (див. тему 8.7) щодо запасів сировини, незавершеного виробництва, дебіторської і кредиторської заборгованості. Це означає, що ці статті балансу будуть змінюватися пропорційно зростанню виручки в 1,2 рази (дивись табл. 3). В той же час планується вдосконалити управління запасами сировини і знизити запаси на кінець планового періоду до 400 тис. грн. За попередньо виконаними розрахунками річна потреба в сировині на виробництво продукції становитиме 1 100 грн., з цієї суми 100 тис. грн буде списано на собівартість за рахунок зменшення товарних запасів сировини, а на закупки треба виділити 1 000 тис. грн. Складемо план доходів і витрат підприємства та визначимо обсяг прибутку (табл. 2).

Таблиця 2 – План доходів і видатків підприємства, тис. грн.

1. Закупки	1 000	1. Виручка від реалізації	2 400
2. Зменшення запасів сировини	100	2. Збільшення залишків:
3. Заробітна плата	670	а) незавершеного виробництва	40
4. Інші витрати	400	б) готової продукції на складі	80
5. Амортизація	200
6. Всього витрат	2370
7. Прибуток (2 520–2 370)	150
Разом	2 520	Разом	2 520

Примітка. Значення заробітної плати та інших витрат на виробництво валової продукції були визначені заздалегідь методом екстраполяції.

 

Податок на прибуток 150×25/100=37,5 тис. грн.; нерозподілений прибуток:

150–37,5=112,5 тис. грн.

Виходячи з того, що коефіцієнт обороту дебіторської заборгованості за умовами задачі не змінюється, дебіторська заборгованість на кінець планового року становитиме: 420×1,2=504 тис. грн. Звідси знайдемо надходження коштів від реалізації продукції на рахунки підприємства: 2 400–504=1 896 тис. грн.

Кредиторська заборгованість постачальникам буде становити: 240×1,2=288 тис. грн.

Звідси видатки грошових коштів постачальникам становитимуть: 1 000–288=712 тис. грн.

З врахуванням викладеного вище складемо план руху грошових коштів (табл. 3) і одночасно бюджетний баланс (табл. 4).

Таблиця 3 – План руху грошових коштів, тис. грн.

НАДХОДЖЕННЯ
Початковий залишок грошових коштів	330	табл. 1
Надходження коштів:
Погашення початкового залишку дебіторської заборгованості	420	табл. 1
Надходження виручки від реалізації (2 400–504)	1 896
1. Всього надходження грошових коштів	2 646
ВИДАТКИ
на погашення початкового залишку  кредиторської заборгованості	240	табл. 1
на закупки (1 000–288)	712
на персонал і інші видатки (670+400)	1 070	табл. 2
2. Всього видатки	2 022
3. Кінцевий залишок грошових  коштів (2 646–2 022)	624

 

Зважаючи на те, що заробітна плата  та інші видатки повністю погашаються  на протязі планового періоду, складемо бюджетний баланс (табл. 4).

Таблиця 4 – Бюджетний баланс

Основні засоби		Власний капітал	1 500
Залишкова вартість	800	Довгостроковий кредит	860
Первісна вартість                  3 000		Нерозподілений прибуток (150-37,5)	112,5
Знос (амортизація)                2 200
Оборотні активи, всього	2 248	Поточні зобов’язання	575,5
Виробничі запаси сировини	400	Кредиторська заборгованість постачальникам, 240 ×1,2	288
Незавершене виробництво, 200×1,2	240
Готова продукція, 400×1,2	480	Інші поточні зобов’язання	250
Дебіторська заборгованість, 420×1,2	504	Податок на прибуток	37,5
Грошові кошти (табл. 3)	624
Баланс	3  048	Баланс	3 048

На основі виконаних розрахунків  слід звернути увагу на наступне.

1. Взаємозв'язок БДіВ з бюджетним балансом відображає величину податкових зобов’язань і нерозподіленого прибутку, отриманого у плановому періоді.

2. Взаємозв'язок бюджетного балансу  з бюджетом руху грошових коштів  забезпечується за величиною  залишку грошових коштів.

 

Розрахуємо приріст потреби  в робочому капіталі, потребу в оборотних і грошових коштах:

Елементи фінансової рівноваги	Початок року	Кінець року	Зміна
Робочий капітал	1 850–490=1 360	2 248–575,5=1 672,5	312,5
Потреба в робочому капіталі	+1 030	+1 048,5	+18,5
Грошові кошти	330	624	294

Зростання суми грошових коштів від 300 тис. грн. до 624 тис. грн. у бюджетному балансі має місце з одночасним зростанням робочого капіталу на 312,5 тис. грн. і невеликим збільшенням реальної потреби в робочому капіталі на 18,5 тис. грн. Це забезпечено самофінансуванням: чистий прибуток+амортизація=112,5+800=912,5 тис. грн.