Фінансові світові диспропорції

Світова фінансова криза звичайно розглядається як один із наслідків глобальних дисбалансів, що мав би одночасно допомогти позбутися існуючих деформацій, але станом на кінець 2010 р. очевидно, що кризові явища не cприяли подоланню платіжних дисбалансів світового масштабу, а окремі деформації навіть стали глибшими. США далі зберігають значний дефіцит поточного рахунку (станом на грудень 2010 р. цей показник становив $113,3 млрд.), а Китай та Німеччина – додатне сальдо поточного рахунку (відповідно $102,2 млрд. і $23,9 млрд.), що може бути наслідком як асиметрії приватного споживання, так і невідповідності обмінних курсів світових валют. Нещодавно Д. Сорос зауважив, що у США приватне споживання залишається на рівні 70% ВВП, тоді як у Китаї не перевищує 36% ВВП. Зміцнення китайського юаня може змусити американців вдатися до збільшення заощаджень, а китайцям дозволити споживати більше. Така думка, схоже, переважає в академічних колах і в Білому домі, але її не поділяють у Пекіні.