Фінансові ресурси підприємств

Невласні фінансові ресурси – це кошти, які утворюються за рахунок залучення до господарської діяльності підприємства фінансових ресурсів інших підприємств або фізичних осіб з метою збільшення власного капіталу.

Невласні фінансові ресурси виступають у вигляді позикових фондів (позики банку, позики кооперативних та інших організацій), залучених засобів (кредиторська заборгованість організаціям, підприємствам, установам і особам) та засобів, одержаних безоплатно.

 Правильне співвідношення між власними і невласними фінансовими ресурсами відіграє важливу роль у зміцненні фінансового стану підприємства.

За терміном використання фінансові ресурси поділяються на вкладені та використані. Вкладені ресурси застосовуються протягом тривалого терміну використання і постійно беруть участь у процесі відтворення. Вони можуть обновлятися, поповнюватися, змінюватися. До вкладених ресурсів належать основні засоби, оборотні кошти та інші ресурси.

На відміну від вкладених, використані ресурси – це поточні витрати, виражені у грошовій формі. Їх розмір включений в ціну товару і повністю відшкодовується у процесі одного відтворювального циклу. Величина використаних ресурсів залежить від рівня господарювання і раціональності використання [3, с.158]. Розмір вкладених ресурсів часто не збігається з розміром використаних ресурсів. В умовах формування ринкових відносин найважливішим завданням є підвищення ефективності застосування, як вкладених, так і використаних ресурсів.

За характером вкладення фінансові ресурси поділяються на вкладені у матеріальні та нематеріальні активи.

Фінансові ресурси , вкладені у матеріальні активи – це ресурси, що мають матеріальну основу і можна визначити очікувану величину доходів від їх використання. Фінансові ресурси, вкладені у нематеріальні активи – це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду.

За змістом вкладення виділяють фінансові ресурси, вкладені у необоротні активи (в основні засоби), які постійно забезпечують виробничий процес, і у ті, що перебувають в обігу, обслуговуючи окремий виробничий цикл – фінансові ресурси вкладені в оборотні активи.

За метою використання фінансові ресурси поділяються на цільові та універсальні. Цільові фінансові ресурси використовуються за цільовим призначенням: резервний капітал, спеціальні фонди і т.д. Наприклад, оскільки основні засоби постійно зношуються, то частка їх оновлення переходить в амортизаційні відрахування, що є видом цільових фінансових ресурсів.

Універсальні фінансові ресурси можуть використовуватися на різноманітні цілі: фінансування розширеного відтворення, покриття витрат господарської діяльності, благодійні внески.

За напрямами розподілу фінансові ресурси можна поділити на три групи:

• на поповнення фонду відшкодування – покриття витрат;
• на формування фонду споживання – розвиток матеріально-технічної бази підприємства;
• на формування фонду нагромадження – збільшення власного капіталу.

Основною метою  діяльності ТОВ “Чернівці Поліхімбуд” є своєчасне, повне та якісне задоволення потреб населення у продукції, розвиток комерційних зв`язків  з підприємствами виробниками, постачальниками та споживачами продукції, з метою отримання прибутку.

ТОВ “Чернівці Поліхімбуд” є юридичною особою за законодавством України, має своє відокремлене майно, самостійний баланс, круглу печатку, кутовий та інші штампи, товарний знак, бланки з фірмовим найменуванням та інші реквізити: розрахунковий, депозитний та інші рахунки в банках (Додаток А).

Товариство має право від свого імені володіти,  користуватись та розпоряджатись своїм майном відповідно до мети, предмету діяльності Товариства та згідно з чинним законодавством України, набувати майнових і особистих немайнових прав, брати на себе зобов’язання, виступати позивачем та відповідачем в суді (Додаток А).

Майно ТОВ “Чернівці Поліхімбуд” становлять основні фонди, оборотні кошти, інші матеріальні та нематеріальні цінності та фінансові ресурси, вартість яких відображається у самостійному балансі. Майном Товариства також є майно його структурних підрозділів, що створюються за рахунок майна та коштів Товариства (Додаток А).

Джерелами формування майна та коштів Товариства є:

• внески учасників;
• доходи від господарської діяльності;
• доходи від цінних паперів та операцій з ними;
• кредити банків;
• безоплатні та благодійні внески, пожертвування підприємств та громадян;
• придбання майна іншого підприємства або організації;
• інші не заборонені чинним законодавством джерела (Додаток А).

Товариство самостійно створює наступні фонди: резервний, а при необхідності інші фонди, передбачені чинним законодавством. Товариство самостійно здійснює господарську діяльність, формує плани свого економічного та соціального розвитку на базі економічних нормативів та замовлень споживачів з врахуванням попиту та ринкової кон`юнктури. Товариство веде оперативний бухгалтерський  та статистичний облік і звітність в порядку, встановленому чинним законодавством (Додаток А).

2.2 Дослідження  ефективності використання фінансових  ресурсів ТОВ “Чернівці Поліхімбуд”

Однією з важливих проблем дослідження фінансових ресурсів підприємств є оцінка ефективності їх функціонування. Така оцінка необхідна як у процесі формування фінансових ресурсів, так і їх використання, особливо в сучасних умовах господарювання. Завданням роботи є вибір показників ефективності процесу використання фінансових ресурсів підприємства та вдосконалення системи критеріїв оцінки ефективності.

Фінансовий стан підприємства знаходиться в прямій залежності від ефективності його діяльності. Незадовільний фінансовий стан підприємства призводить до зниження припливу зовнішніх фінансових надходжень, що відображається на об’ємі випуску продукції, тобто на величині фінансових ресурсів, які виробляються. Однак вміле маневрування фінансовими ресурсами, що є в розпорядженні підприємства, та ефективне їх використання дає можливість підприємству покращити його фінансовий стан.

У широкому розумінні “ефективний” означає такий, що приносить певну віддачу. “Ефективне використання фінансових ресурсів” має означати не тільки одержання максимальної віддачі від них, але й правильний розподіл їх вкладення, що забезпечить тим самим оптимальне співвідношення ресурсів з метою одержання максимального результату від їх використання [5, с. 12].

Необхідність оцінки ефективності використання фінансових ресурсів підприємства виникає лише за тих умов, при яких вона має практичну цінність. Наявність такої умови є, оскільки в зазначеній ефективності акумулюються результати (наслідки) всієї виробничо-господарської діяльності відповідного суб’єкта.

Найбільш істотним у розробленій в попередні роки теорії ефективності є питання про вибір критерію ефективності. Під критерієм соціально-економічної ефективності розумілася міра або ступінь досягнення заданої соціально-економічної мети в результаті здійснення окремого господарського заходу чи їх системи. Критерій повинний був показувати, якою мірою або ступенем здійснення господарських заходів він наближає суспільство до досягнення соціально-економічної мети його розвитку [4, с. 44].

Економічний прогрес ґрунтується на реальних досягненнях у процесі економічного росту, що і повинно слугувати критерієм оцінки господарських заходів. Будь-який процес, що відбувається в природі, суспільстві, науці і у всіх інших сферах людської діяльності, визначається ефективністю, і критерієм її є визначені досягнення, що характеризують цю ефективність. Критерій, з одного боку, має відбивати кінцевий результат здійснення господарських заходів згідно поставленої суспільством соціально-економічної мети його розвитку, а з іншого боку –давати якісну характеристику такому результату.

Критерієм ефективності використання фінансових ресурсів підприємства

є максимальне зростання доходу від залучених у виробництво наявних ресурсів визначеного призначення, за умови найбільш повного їх використання й оптимального співвідношення [4, с. 47].

Зазначимо, що ступінь використання фінансових ресурсів підприємства формується під впливом цілої низки факторів. До числа зовнішніх факторів можна віднести:

• Політичні –ступінь монополізації виробництва, розвиток зовнішньоекономічних зв’язків;
• економічні –рівень розвитку виробництва, наявність платоспроможного попиту;
• соціально-правові –форми власності, система оподаткування, соціальні гарантії;
• територіальні –джерела сировини, ринки збуту, розвиток інфраструктури;
• демографічні –чисельність населення, міграційні процеси;
• екологічні –стан навколишньої природного середовища.

Якщо розглядати внутрішні фактори, то вони, у свою чергу, поділяються на організаційно-технічні і фінансово-економічні.

До числа організаційно-технічних можна віднести технічну озброєність виробництва, ступінь використання передових технологій, рівень організації виробництва, механізм управління, продуктивність праці, маркетингову діяльність і інші. Фінансово-економічні містять обсяг продукції, що випускається, її конкурентоздатність, обсяг фінансових ресурсів, їхню структуру, доход і інші.

Одні з них прямо впливають на ефективність і відіграють вирішальну роль (первинні фактори), інші –опосередковано (вторинні фактори). Так, до числа первинних факторів, що впливають на ефективність використання фінансових ресурсів підприємства, відносяться: обсяг фінансових ресурсів, що визначає обсяг випуску продукції; обсяг складових фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення виробничого процесу; питома вага кожної із складової як фінансових ресурсів, так і джерел фінансування в загальному обсязі фінансових ресурсів підприємства [6, с. 152].

Узагальнюючим показником оцінки ефективності використання фінансових ресурсів підприємства вважає ресурсовіддачу [4, с. 57]. Даний показник характеризує ступінь віддачі фінансових ресурсів, причому відповіді на питання, як підвищити ефективність, ми не одержуємо. З урахуванням часткових показників узагальнюючий показник повинний трансформуватися у форму, що відбивала б структурний зміст і спрямованість факторів впливу на ефективність використання фінансових ресурсів підприємства.

Ефективність використання фінансових ресурсів припускає не тільки віддачу від кожного виду ресурсу, але й оптимальність їх структури. На практиці важливо не тільки визначити загальні економічні результати, але і проаналізувати фактори, що їх обумовили. Іншими словами, мова йде про встановлення причин підвищення або зниження рівня ефективності використання фінансових ресурсів. Причин цих може бути багато, але, насамперед, це динаміка зміни часткових показників, що у їхньому взаємозв’язку і взаємозумовленості формують узагальнюючий показник. Для того, щоб виконати подібного роду аналіз, автор представляє узагальнюючий показник як функцію від часткових показників оцінки ефективності.

Виділяють наступні основні напрямки оцінки ефективності формування і використання фінансових ресурсів підприємства:

 ·оцінка можливості утворення фінансових ресурсів і їх застосування для придбання активів у відповідності зі стратегією і тактикою економічного розвитку підприємства;

 ·оцінка формування структури джерел коштів для утворення фінансових ресурсів;

 ·оцінка економічної ефективності функціонування фінансових ресурсів [3, с.127].

Для оцінки можливості утворення фінансових ресурсів і їх використання в процесі придбання активів автори пропонують визначати дві групи показників.

1. Показники, які характеризують  можливості утворення фінансових  ресурсів, а саме: абсолютна зміна величини і темп зміни сукупних фінансових ресурсів; абсолютна зміна величини і темп зміни власних фінансових ресурсів; абсолютна зміна і темп зміни базової частини власного капіталу (статутного і додаткового капіталу); абсолютна зміна величини і темп зміни резервного

капіталу; абсолютна зміна і темп зміни величини нерозподіленого прибутку; коефіцієнт забезпечення підприємства власними фінансовими ресурсами; коефіцієнт позикового фінансування підприємства.

Зазначені показники мають істотне значення для оцінки можливості формування фінансових ресурсів. Однак, на нашу думку, можна виділити два найголовніших з них: темп зміни величини сукупних фінансових ресурсів і коефіцієнт забезпечення підприємства власними фінансовими ресурсами.

2. Показники, які характеризують  зміну величини фінансування  активів підприємства, а саме:

• абсолютна зміна величини необоротних активів;
• темп зміни самофінансування необоротних активів;
• абсолютна зміна величини оборотних активів;
• темп зміни самофінансування оборотних активів.