Фінансові ресурси підприємств

Зміст

Вступ

Актуальність теми. Фінансові ресурси підприємства забезпечують безперервність процесу виробництва та реалізації продукції. Не потребує доведення той факт, що розвиток підприємництва неможливий без надходження фінансових ресурсів, які формуються з різних джерел. При цьому важливе значення має оптимальне визначення їхньої структури, що сприяє мінімізації залучення додаткових фінансових ресурсів за рахунок кредитів. Відомо, що висока питома вага залучених ресурсів ускладнює фінансову діяльність підприємств і потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів на акції, процентів на облігації, зменшує ліквідність балансу підприємств. Це обумовлює необхідність у кожному конкретному випадку глибоко обгрунтовувати доцільність залучення запозичених фінансових ресурсів у господарську діяльність підприємств. Для забезпечення економічного зростання як на макро-, так і на мікрорівні, підприємство повинно виважено управляти фінансовими ресурсами, зокрема ефективно їх формувати та використовувати. Адже саме від цього залежить фінансова стабільність держави. За сучасних умов значно підвищуються вимоги до ефективного управління фінансовими ресурсами. Від того, наскільки ефективно і доцільно вони трансформуються в основні засоби і оборотні активи, залежить фінансова успішність підприємства в цілому, його власників і працівників.

Фінансові ресурси за умов реформування економіки України – важливий вид ресурсів підприємства, що трансформується в будь-який інший вид ресурсів. Віддаючи належне дослідженням учених-економістів у цій сфері, зауважимо, що на сьогодні ще не повною мірою розв’язано питання щодо розкриття економічної природи і категоріальної сутності фінансових ресурсів суб’єктів господарювання, недостатньо досліджуваною залишається фінансова діяльність підприємств за умов перехідної економіки. Усе це об’єктивно потребує нових підходів до формування та використання фінансових ресурсів як з погляду теорії, так і практики.

Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є дослідження сутності фінансових ресурсів суб’єктів господарювання, механізму формування та умов для підвищення ефективності їх використання, а також з’ясування їхньої оптимальної структури.

Поставлена мета обумовила розв’язання таких завдань:

• уточнити категоріальну сутність дефініції “фінансові ресурси суб’єктів господарювання”, виявити її суспільне призначення і функції як “категорії в категорії”;
• розробити модель оптимізації фінансових ресурсів підприємства;
• обгрунтувати вплив фінансових ресурсів на фінансове забезпечення діяльності суб’єктів господарювання;
• визначити оптимальний обсяг амортизаційних відрахувань, потрібних для забезпечення відтворення основних виробничих засобів;
• виявити  можливості й напрямки підвищення ефективності використання запозичених фінансових ресурсів на підприємстві;
• дати оцінку ефективності використання фінансових ресурсів та їх впливу на кінцеві результати фінансово-господарської діяльності підприємств.

Об’єктом дослідження є фінансові ресурси підприємства ТОВ “Чернівці Поліхімбуд”. Товариство з обмеженою відповідальністю здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, положень міжнародних угод України та Статуту, затвердженого установчими загальними зборами учасників ТОВ (Протокол №1 від 15 лютого 2008 року), внутрішніх Положень, правил процедур, регламентів та ін. ТОВ “Чернівці Поліхімбуд” знаходиться за адресою: 58000, Україна, м. Чернівці, вул. Севастопольська, 36. Місцезнаходження Товариства є його юридичною адресою.

Предметом дослідження курсової роботи є фінансові відносини, що виникають у процесі формування та використання фінансових ресурсів на підприємствах за умов реформування економіки України.

Методи дослідження. В основу дослідження покладено діалектичний підхід до вивчення економічних та фінансових явищ, який передбачає виявлення закономірностей, тенденцій і взаємозалежностей, що постійно змінюються і розвиваються. У роботі використовувались методи: аналізу і синтезу - для виявлення перспектив розвитку процесу формування, розміщення та використання фінансових ресурсів суб’єктів господарювання; порівняльного аналізу – під час дослідження використання запозичених фінансових ресурсів, а також методи групування, ланцюгових підстановок, графічного зображення.

Наукова цінність роботи. У курсовій роботі досліджено на підставі аналізу стан формування і використання фінансових ресурсів суб’єктів господарювання виявлено закономірності й тенденції розвитку системи самоокупності і самофінансування підприємств у період реформування економіки України. Розкрито проблеми забезпечення фінансово-господарської діяльності підприємств власними фінансовими ресурсами та з’ясовано шляхи вдосконалення їх оптимального формування та ефективного використання.

Практична цінність роботи полягає в розробленні рекомендацій щодо визначення оптимальності формування та розміщення фінансових ресурсів підприємств за умов трансформації економіки України.

Структура роботи. Відповідно до мети, та завдань визначено структуру роботи, яка складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

В роботі використовувались нормативно-правові акти, підручники і навчальні посібники з фінансів, економіки підприємства, фінансового обліку, статті в газетах і журналах, а також джерела мережі Internet.

РОЗДІЛ І Теоретичні основи формування фінансових ресурсів підприємства

1.1 Сутність  та загальна характеристика фінансових  ресурсів підприємства

У сучасних умовах становлення економіки України розвиток вітчизняного бізнесу набуває особливої динамічності. Вона пояснюється наявністю досить жорсткої конкуренції як із боку українських, так і зарубіжних компаній, підвищенням вимог споживачів до товарів і послуг, що пропонуються на ринку. З іншого боку, підприємство є також споживачем різного роду ресурсів.

Отже, воно у процесі своєї господарської діяльності стикається з багатьма контрагентами (кредиторами, дебіторами). Тому, аби посісти своє місце на ринку й успішно працювати, підприємство має враховувати багато чинників, що впливають на його діяльність, планувати й прогнозувати власні кроки. Звичайно, досить важливе значення має професійна робота маркетингової служби підприємства. Однак на сучасному етапі розвитку дедалі вагомішого значення набуває саме управління фінансовою системою підприємства, оскільки фінансові ресурси є базисним ресурсом, без якого неможливе функціонування й розвиток підприємства [22].

Така значущість категорії фінансові ресурси в організації та розвитку будь-якого підприємства потребує чіткого визначення цього терміна. На жаль, в економічній літературі досі немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів, їх складу, методів впливу на ефективність господарювання.

Аналіз сутності фінансових ресурсів слід розпочати з визначення, яке наводиться у фінансово-кредитному словнику: "Фінансові ресурси — це грошові кошти, які перебувають у розпорядженні підприємств, господарських організацій та установ" [12]. Як бачимо, у наведеному значенні фінансові ресурси прирівнюються до коштів. Але кошти, які перебувають на поточному, валютному рахунках, у касі підприємства знеособлені й не мають цільового призначення. Отже, відбувається ототожнення фінансових ресурсів із грошовими, тоді як перші є специфічнішим явищем [22].

На думку В.С. Кудряшова , "фінансові ресурси - це сукупність коштів, що є в розпорядженні держави та суб'єктів господарювання" [8]. Знов-таки, це визначення не точне й не повне, оскільки зводить поняття "фінансові ресурси" до сукупної маси коштів на підприємстві. На противагу цьому фінансові ресурси характеризують грошові нагромадження, грошові фонди, які формуються в процесі розподілу створеного на підприємстві продукту.

Згідно з Опаріним фінансові ресурси – це сума коштів, які спрямовані в оборотні і необоротні активи підприємства. Поддєрьогін вважає, що фінансові ресурси – це грошові засоби, які є в розпорядження підприємства, а саме грошові фонди, а також частина грошових засобів в не фондовій формі. Відповідно до Павлової фінансові ресурси – це частина грошових доходів та надходжень суб’єктів господарювання, які використовуються для формування фондів фінансових ресурсів або в не фондовій формі для забезпечення процесів відтворення [10].

В умовах регульованого ринку частіше застосовується поняття "капітал", який є для фінансиста реальним об'єктом і на який він може впливати постійно з метою отримання нових прибутків підприємства. Таким чином, капітал - це частка фінансових ресурсів, введених підприємством в оборот і в дію, що приносять прибутки від цього обороту. У такому значені капітал виступає як перетворена форма фінансових ресурсів.

У такому трактуванні принципова відмінність між фінансовими ресурсами й капіталом підприємства полягає в тому, що на будь-який момент часу фінансові ресурси більше або рівні капіталу підприємства. Однак це не означає, що чим більше розмір капіталу наближається до розміру фінансових ресурсів, тим ефективніше підприємство працює.

З визначення фінансових ресурсів слідує, що за походженням вони розділяються на внутрішні (власні) і зовнішні (залучені). У свою чергу внутрішні в реальній формі представлені в стандартній звітності у вигляді чистого прибутку й амортизації, а в перетвореній формі - у вигляді зобов'язань перед службовцями підприємства, чистий прибуток являє собою частину прибутків підприємства, яка утвориться після вирахування із загальних сум прибутків обов'язкових платежів - податків, зборів, штрафів, пені, неустойок, частини процентів і інших обов'язкових виплат. Чистий прибуток знаходиться в розпорядженні підприємства і розподіляється за рішеннями її керівних органів.

Зовнішні або залучені фінансові ресурси діляться також на дві групи: власні й позикові. Такий розподіл, зумовлений формою капіталу, в якій він вкладається зовнішніми учасниками в розвиток даного підприємства: як підприємницький або як позиковий капітал. Відповідно результатом вкладень підприємницького капіталу є утворення залучених власних фінансових ресурсів, результатом вкладень позикового капіталу - позикових коштів.

За характером використання розрізняють цільові та універсальні фінансові ресурси. Цільові фінансові ресурси – це ресурси, що мають цільове призначення і використовуються на вказані цілі: це кошти амортизаційного, резервного фонду, бюджетних асигнувань тощо. Універсальні фінансові ресурси використовуються на різні цілі: фінансові вкладення, благодійні внески тощо.

Фінансові ресурси також класифікують за кругообігом на початкові – ті, з якими розпочинає підприємство свою діяльність, і прирощені – ті, що створюються в процесі діяльності [23].

Отже, фінансовими ресурсами доцільно вважати частину коштів підприємства у фондовій і не фондовій формі, яка формується у результаті розподілу виробленого продукту, залучається до діяльності підприємства з різних джерел і спрямовується на забезпечення розширеного відтворення виробництва. Хоча проблема визначення поняття „фінансові ресурси” залишається досить актуальною в сучасній економічній науці, оскільки потребує чіткого визначення й пояснення.

1.2 Принципи формування та ефективність використання фінансових ресурсів підприємства

Рух коштів, його швидкість і масштаби визначають працездатність фінансової системи компанії. З руху коштів розпочинається і ним же завершується грошовий кругообіг підприємства, оборот усього капіталу. Саме тому рух коштів, грошовий обіг на підприємстві є основною ланкою в процесі обороту капіталу.

Фінансові ресурси формуються ще до початку діяльності підприємства в процесі утворення статутного фонду. Далі ці кошти інвестуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення й розвитку виробництва. Саме так підприємство отримує можливість займатися виробництвом і збутом продукції, одержувати доходи. Грошові ресурси підприємств зберігаються в касі, а також на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах [20].

У процесі реалізації продукції, робіт, послуг на рахунки підприємств постійно надходять кошти у вигляді виручки від реалізації. Грошові ресурси надходять також від фінансово-інвестиційної діяльності підприємств: від акцій, облігацій та інших видів цінних паперів; від вкладання коштів на депозитні рахунки; від здавання майна в оренду. Однак підприємство розпоряджається не всіма коштами, які воно одержує. Так, у складі виручки від реалізації продукції па підприємство надходять суми акцизного збору, податку на додану вартість, мито, котрі підлягають внесенню до бюджету. Частина грошових надходжень, що залишилася після відрахувань до бюджету акцизного збору, податку на додану вартість, мита, спрямовується на заміщення коштів, авансованих в оборотні та основні фонди, на виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями та іншими суб'єктами господарювання. Частина грошових надходжень, яка залишилася, формує валовий і чистий дохід, прибуток [25].

Важливою особливістю фінансової системи підприємства є формування й використання різноманітних грошових фондів. Грошові фонди — це частина коштів, які мають цільове спрямування. Через них здійснюється забезпечення господарської діяльності необхідними грошовими ресурсами, а також розширеного виробництва: фінансування науково-технічного прогресу; опанування і впровадження нової техніки; економічне стимулювання; розрахунки з бюджетом, банками. До таких фондів належать: статутний фонд, фонд оплати праці, амортизаційний (на державних підприємствах), розвитку виробництва, соціального призначення, заохочення, резервний фонд тощо. При організації підприємство повинне мати статутний фонд, або статутний капітал, за рахунок якого формуються основні фонди й обігові кошти.