Ефективність господарськофінансової діяльності підприємства та шляхи її підвищення (на прикладі ТОВ «Металоіндустрія Плюс

Відмітимо, що необхідні  для одержання певного результату виробництва (діяльності) ресурси розподіляються на одноразові (інвестиційні) та поточні, які витрачаються щоденно.

Слід зазначити, що процес вимірювання очікуваного чи досягнутого  рівня ефективності діяльності підприємства (організації) методологічно пов’язаний передовсім із визначенням належного  критерію і формуванням відповідної  системи показників.

Критерій – це головна  відмітна ознака й визначальна міра вірогідності пізнання суті ефективності виробництва (діяльності), відповідно до якого здійснюється кількісна  оцінка рівня цієї ефективності. Правильно  сформульований критерій має якнайповніше характеризувати суть ефективності як економічної категорії і бути єдиним для всіх ланок суспільного  виробництва чи господарської діяльності.

Суть проблеми підвищення ефективності виробництва (діяльності) полягає в тім, щоб на кожну  одиницю ресурсів (витрат) – трудових, матеріальних і фінансових – досягати максимально можливого збільшення обсягу виробництва (доходу, прибутку). Виходячи з цього, єдиним макроекономічним критерієм ефективності виробництва (діяльності) стає зростання продуктивності суспільної (живої та уречевленої) праці. Кількісна визначеність і зміст  критерію відображаються в конкретних показниках ефективності виробничо-господарської  та іншої діяльності суб’єктів господарювання.

Формуючи систему показників ефективності діяльності суб’єктів  господарювання, доцільно дотримуватися  певних принципів, а саме [28]:

• забезпечення органічного взаємозв’язку критерію та системи конкретних показників ефективності діяльності;
• відображення ефективності використання всіх видів застосовуваних ресурсів;
• можливості застосування показників ефективності до управління різними ланками виробництва на підприємстві (діяльності в організації);
• виконання провідними показниками стимулюючої функції в процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва (діяльності).

Система показників ефективності виробництва (діяльності), що її побудовано на підставі зазначених принципів, має  включати кілька груп:

1) узагальнюючі показники  ефективності виробництва (діяльності);

2) показники ефективності  використання праці (персоналу);

3) показники ефективності  використання виробничих (основних  та оборотних) фондів;

4) показники ефективності  використання фінансових коштів (оборотних коштів та інвестицій).

Кожна з цих груп включає  певну кількість конкретних абсолютних чи відносних показників, що характеризують загальну ефективність господарювання або ефективність використання окремих  видів ресурсів (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Система показників ефективності виробництва (діяльності) первинних суб’єктів господарювання [29]

Узагальнюючі показники	Показники ефективності використання
	праці (персоналу)	виробничих фондів	фінансових коштів
· Рівень задоволення потреб ринку · Виробництво чистої продукції на одиницю витрат ресурсів · Прибуток на одиницю загальних витрат · Рентабельність виробництва · Витрати на одиницю товарної продукції · Частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва · Народногосподарський ефект використання одиниці продукції	· Темпи зростання продуктивності праці · Частка приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці · Відносне вивільнення працівників · Коефіцієнт використання корисного фонду робочого часу · Трудомісткість одиниці продукції · Зарплатомісткість одиниці продукції	· Загальна фондовіддача (за обсягом продукції) · Фондовіддача активної частини основних фондів · Рентабельність основних фондів · Фондомісткість одиниці продукції · Матеріаломісткість одиниці продукції · Коефіцієнт використання найважливіших видів сировини й матеріалів	· Оборотність оборотних коштів · Рентабельність оборотних коштів · Відносне вивільнення оборотних коштів · Питомі капітальні вкладення (на одиницю приросту потужності або продукції) · Рентабельність інвестицій · Строк окупності вкладених інвестицій

 

Для всебічної оцінки рівня  й динаміки абсолютної економічної  ефективності виробництва, результатів  виробничо-господарської та комерційної  діяльності підприємства (організації) поряд із наведеними основними варто  використовувати також і специфічні показники, що відбивають ступінь використання кадрового потенціалу, виробничих потужностей, устаткування, окремих видів матеріальних ресурсів тощо.

 

1.2 Методичні аспекти до визначення результативності та ефективності функціонування підприємства.

 

Конкретні види ефективності можуть виокремлюватися не лише за різноманітністю результатів (ефектів) діяльності підприємства (організації), а й залежно від того, які  ресурси (застосовувані чи споживані) беруться для розрахунків.

Застосовувані ресурси –  це сукупність живої та уречевленої  праці, а споживані – це поточні  витрати на виробництво продукції (надання послуг). У зв’язку з  цим у практиці господарювання варто  виокремлювати також ефективність застосовуваних і споживаних ресурсів як специфічні форми прояву загальної  ефективності виробництва (діяльності). У даному разі йдеться про так  звані ресурсні та витратні підходи  до визначення ефективності із застосуванням  відповідних типів показників [31].

Узагальнюючий показник ефективності застосовуваних ресурсів підприємства (організації) можна розрахувати, користуючись формулою [27]:

 

Е_ЗР = V_ЧП / (Ч_П + (Ф_ОС + Ф_ОБ) / k_ПВП),      (1.3)

 

де Е_ЗР – ефективність застосовуваних ресурсів, тобто рівень продуктивності

суспільної (живої та уречевленої) праці;

V_ЧП – обсяг чистої продукції підприємства;

Ч_П – чисельність працівників підприємства;

Ф_ОС – середньорічний обсяг основних фондів за відновною вартістю;

Ф_ОБ – вартість оборотних фондів підприємства;

k_ПВП – коефіцієнт повних витрат праці, що визначається на макрорівні як відношення чисельності працівників у сфері матеріального виробництва до обсягу утвореного за розрахунковий рік національного доходу і застосовується для перерахунку уречевленої у виробничих фондах праці в середньорічну чисельність працівників.

Узагальнюючим показником ефективності споживаних ресурсів може бути показник витрат на одиницю товарної продукції, що характеризує рівень поточних витрат па виробництво і збут виробів (рівень собівартості).

Як відомо, до собівартості продукції споживані ресурси  включаються у вигляді оплати праці (персонал), амортизаційних відрахувань (основні фонди і нематеріальні  активи) і матеріальних витрат (оборотні фонди).

За допомогою узагальнюючих  показників ефективності виробництва (діяльності) того чи того первинного суб’єкта господарювання виокремлюють насамперед відносний рівень задоволення потреб ринку. Він визначається як відношення очікуваного або фактичного обсягу продажу товарів (надання послуг) суб’єктом господарювання до виявленого попиту споживачів.

До важливих узагальнюючих  показників ефективності виробництва (діяльності) належить також частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва. Це зумовлюється тим, що за ринкових умов господарювання вигіднішим економічно й соціальне є не екстенсивний (через збільшення застосовуваних ресурсів), а саме інтенсивний (за рахунок ліпшого  використання наявних ресурсів) розвиток виробництва.

Визначення частки приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва здійснюється за формулою [30]:

 

Ч_ІНТ = 100 ´ (1 – DР_З / DV_В),        (1.4)

 

де Ч_ІНТ – частка приросту обсягу продукції, зумовлена інтенсифікацією

виробництва;

DР_З – приріст застосовуваних ресурсів за певний період (розрахунковий

рік), %;

DV_В – приріст обсягу виробництва продукції за той самий період (рік), %.

Народногосподарський ефект  використання одиниці продукції  як узагальнюючий показник ефективності того чи того виробництва обчислюється як приріст чистого прибутку (доходу), тобто як приріст загального ефекту (збільшення прибутку внаслідок зростання  обсягу виробництва і продуктивності праці, економії експлуатаційних витрат та інвестиційних ресурсів тощо) за відрахуванням вартості придбаної (купленої) продукції виробничо-технічного призначення.

Щодо решти системи  показників, диференційованих за видами ресурсів та наведених у табл. 1.1, то вони використовуються відповідно до заздалегідь визначеної цілі вимірювання  ефективності та способів використання результатів такого вимірювання.

Існує дві загальні і постійно існуючі цілі [32]:

1) виявлення, оцінка та  узагальнення відносної ефективності  виробничих підрозділів і діяльності  функціональних ланок з наступним  пошуком пріоритетних напрямів  мотивації та реальних механізмів  впливу на її позитивну динаміку  у майбутньому;

2) порівняння ступеня  ефективності, досягнутого даною  фірмою і його конкурентами  на ринку, для недопущення зниження  престижу і конкурентоспроможності  у сфері бізнесу.

Планування результативності діяльності підприємства можна здійснювати, використовуючи такі три головні  його системи [38]:

1) прогнозування рівня  результативності діяльності підприємства  та його використання;

2) поточне планування  рівня результативності діяльності  підприємства та його використання;

3) оперативне планування  рівня результативності діяльності  підприємства та його використання.

Оцінка розробленої політики регулювання результативності діяльності підприємства має провадитися за такими головними параметрами:

1) ступінь узгодженості  політики із зовнішнім середовищем  (у процесі оцінки визначається, наскільки розроблена політика  регулювання результативності діяльності  підприємства відповідає прогнозованому  розвиткові економіки країни  та змінам кон'юнктури товарного  і фінансового ринків);

2) рівень внутрішньої  збалансованості політики (при цьому  визначається, наскільки вона узгоджується  із загальною фінансовою стратегією  підприємства, наскільки узгоджуються  між собою окремі цілі й  цільові показники політики регулювання  результативності діяльності підприємства, наскільки ефективні й узгоджені  між собою заходи щодо забезпечення  її реалізації);

3) можливість реалізації  політики з урахуванням наявного  ресурсного потенціалу підприємства (виробничого, фінансового, інноваційного,  кадрового тощо);

4) прийнятність рівня  ризиків, пов'язаних із реалізацією  політики (позаяк рівень результативності  діяльності підприємства тісно  пов'язаний із рівнем ризиків,  то у процесі оцінки необхідно  визначити, наскільки рівень господарських  ризиків допустимий для діяльності  підприємства з позицій можливого  розміру фінансових втрат);

5) очікувані результати  реалізації політики. Окрім того, можна оцінити зростання ділової  репутації підприємства, підвищення  рівня керованості його структурними  підрозділами, поліпшення умов роботи  і побуту працівників, підвищення  рівня матеріальної і соціальної  задоволеності персоналу тощо.

Розроблення політики регулювання  результативності діяльності підприємства дає змогу вживати ефективних управлінських заходів з усіх головних аспектів формування її рівня  та використання у процесі поточного  планування.

Система поточного планування формування і використання рівня  результативності діяльності підприємства (друга із зазначених трьох систем планування) базується на політиці її регулювання і полягає у  розробленні конкретних видів планів.

Вихідними показниками для  таких поточних планів є: цільові  показники, розроблені у процесі  формування політики регулювання результативності діяльності підприємства; заплановані  обсяги операційної, інвестиційної  і фінансової діяльності підприємства; системи розроблених на підприємстві норм і нормативів затрат окремих  видів ресурсів; наявна система ставок податкових платежів; дані аналізу  результативності діяльності підприємства за попередній період.