Діяльність страхових компаній

Отже, діяльність страховика характеризується двоїстістю, що полягає як у проведенні власне страхування, так і у виконанні ним ролі активного інвестора, що і зумовлює специфіку його доходів.

1.3. Теоретичні  засади фінансового забезпечення  діяльності страхової компанії

Процес формування ринкової економіки в Україні вимагає надійного страхового захисту суб'єктів господарювання. Це спричиняє необхідність пошуку дієвих механізмів мобілізації фінансових ресурсів страхових компаній та їхнього ефективного використання.

Для забезпечення надійності виконання своїх зобов'язань страхова компанія повинна ефективно формувати та використовувати фінансові ресурси. Тому виникає потреба у вивченні теоретичних засад щодо формування фінансових ресурсів страхових компаній та їх функціонування в період ринкової трансформації економіки України.

Дослідженню окремих проблем формування та використання фінансових ресурсів у сфері страхування присвячені роботи українських вчених-економістів [23, c.8].

Зокрема висвітлене значення нагромадження  капіталів страховими товариствами та охарактеризовано такі види розміщення капіталів як:

• капітали, які зберігаються для задоволення потреб страхувальників;
• капітали, які можна назвати резервами для надзвичайних випадків (акціонерний та резервний капітал);
• готівкові кошти страхових товариств (так звана касова готівка), які передбачають виробниче розміщення лише на самий короткий час.

Охарактеризована роль страхових  резервів як джерела покриття зобов'язань  страховика. В якості показника додаткового  запасу стійкості розглядається показник співвідношення власних коштів страховика та величини резерву на звітну дату.

Фінансові ресурси страхових компаній поділяються на власні, залучені та запозичені.

До власних ресурсів страхової  компанії відносять:

• грошову частину сплаченого статутного фонду;
• гарантійний фонд страховика;
• вільні резерви.

Згідно ЗУ “Про страхування” при створенні  страховика статутний фонд повинен  бути сплачений виключно у грошовій формі. Крім цього, дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю, але не більше 25% загального розміру статутного фонду.

Забороняється використовувати для  формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, а також  кошти одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

Мінімальний розмір статутного фонду  страховика, який займається видами страхування  іншими ніж страхування життя,  встановлюється  в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України [2].

До гарантійного фонду страховика належать:

• додатковий капітал;
• резервний капітал;
• сума нерозподіленого прибутку.

Розмір суми нерозподіленого прибутку в значній мірі залежить від правильності визначення чистого прибутку страховика у вигляду різниці між загальним фінансовим результатом та сумою податку, що сплачується до бюджету.

Вільні резерви - це частка власних  коштів страховика, яка резервується з метою забезпечення платоспроможності  страховика відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності [24, c.51].

Складовими частинами залучених  фінансових ресурсів страхової компанії є залучений капітал та страхові резерви. До складу страхових резервів відносять: технічні резерви та резерви зі страхування життя.

Технічні резерви  – це показник, який виражає грошову  оцінку обов’язків страховика за страховими зобов’язаннями, і одночасно – сума коштів, що є гарантією виконання зобов’язань перед страхувальниками з огляду на наявні у портфелі страховика договори страхування. Страховики зобов'язані формувати і вести облік таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя) [13, c.152]:

• резерв незароблених премій;
• резерв заявлених, але не виплачених збитків;
• резерв збитків, які виникли, але не заявлені;
• резерв катастроф;
• резерв коливань збитковості.

Розкриємо суть кожного виду технічного резерву. Зокрема, резерв незароблених премій включає  в себе частки від сум надходжень страхових платежів, які відповідають страховим ризикам, що не минули на звітну дату, тобто це страховий резерв, який призначений для виплат страхового відшкодування в майбутньому.

Резерв збитків, що заявлені, але ще не врегульовані формується для забезпечення зобов’язань, які пов’язані з урегулюванням збитків за страховими випадками, про настання яких в обумовленому порядку було заявлено страховикові.

Резерв збитків, які виникли, але ще не відомі формуються у зв’язку з випадками, які сталися, але про факт настання яких страховикові не було повідомлено на звітну дату і зобов’язання за якими будуть виконані в наступному звітному році.

Резерв катастроф  формується з метою забезпечення страхових виплат у разі настання природних катастроф або значних  промислових аврій, у результаті яких буде завдано збитків численним страховим об’єктам і коли постає потреба здійснювати виплати страхового відшкодування в сумах, що значно перевищують середні розміри збитків.

Резерв коливань збитків дозволяє страховикам компенсувати перевищення своїх витрат, що пов’язані з відшкодуванням збитків, у випадках, коли фактична збитковість страхової суми за видом страхування на звітний період перевищує очікуваний рівень збитковості [12, c.321].

До запозичених фінансових ресурсів належать кредити та кредиторська заборгованість.

Страховики, які займаються страхуванням життя, створюють такі резерви: резерв довгострокових зобов'язань; резерв належних виплат страхових сум.

В процесі дослідження встановлено, що реальні інвестиційні можливості страховиків досить вузькі, це підтверджується  тим, що основним напрямком розміщення власних фінансових ресурсів страхових компаній є довгострокові банківські вклади, цінні папери та нерухоме майно [26].

Таким чином, від ефективності дії  механізму формування фінансових ресурсів страхових компаній в значній мірі залежить розвиток страхового ринку. Зокрема, для впровадження ІТ-технологій, залучення кваліфікованих кадрів, створення розгалуженої мережі філій необхідне вкладення значних інвестицій. Страхова компанія буде платоспроможною лише тоді, якщо вона виконає вимоги щодо формування статутного фонду.