Дохід підприємства

• виручка від реалізації всіх видів товарної продукції, напівфабрикатів, відходів;

• виручка від послуг промислового характеру (ремонтно-будівельних, транспортних абощо), що виконані та реалізовані “стороннім споживачам”.

3. Доходи від посередницької діяльності, отримані у вигляді:

• суми комісійних винагород (відсотків);
• додаткові виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), якщо підприємство є посередником і бере участь у розрахунках при виконанні домовленості;
• доходів від робіт (послуг), які виконані тимчасовими творчими колективами для інших підприємств тощо;

4. Доходи від інвестиційно-кредитної діяльності, до складу яких входять:

• доходи, отримані від пайової участі в спільних підприємствах;
• доходи, отримані від надання майна в оренду (лізинг);
• дивіденди (відсотки), отримані за акціями, облігаціями та іншими цінними паперами, що придбані підприємством;
• відсотки від надання комерційного кредиту;
• доходи від депозитних вкладів підприємства та інше [8, 214 - 215].

5. Доходи від продажу майнових та інтелектуальних прав (власності) підприємства отримані при реалізації:

• майна підприємства (включаючи основні фонди), матеріальних обігових активів;
• нематеріальних активів (“ноу-хау”, патентів, фірмового знаку, торгової марки), програмних продуктів.
6. Інші види доходів:
• доходи від курсової різниці валютних коштів та цінних паперів, які належать підприємству;
• суми економічних санкцій та відшкодувань збитків отриманих підприємством;
• доходи від об’єктів соціально-побутової сфери підприємства: плата за утримання дітей в дитячих дошкільних закладах, оплата путівок та інше [8, c.215].

Залежно від характеру  отримання доходів розрізняють  доходи від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і майна підприємства та доходи від використання тимчасово  вільних фінансових ресурсів, цінних паперів підприємства.

Дохід від реалізації є  результатом суспільного визнання споживчої вартості реалізованих товарів (робіт, послуг). Його складниками е  вартість праці, втілена у затрачених матеріальних ресурсах, та додана вартість, створена працею робітників. Останній складник, тобто додана вартість, у  свою чергу, розкладається на частини, а саме: заробітну плату робітників, що створювали товар, надавали послуги  чи виконували роботи, та валовий прибуток, який є джерелом покриття непрямих витрат, пов'язаних зі здійсненням функції  управління, створення резервів, накопичення  джерел майбутнього розширення виробництва, здійснення соціальних програм [5, c.51].

Розмір реалізаційних  доходів безпосередньо залежить від обсягів діяльності підприємства у звітному періоді та її ефективності (додаток Е).

Розмір доходів від  використання майна (капіталу) підприємства залежить від його наявності та можливості використання поза виробничим процесом підприємства (з об'єктивних причин чи прийнятих рішень стосовно переливу капіталу в інші підприємства та сфери економіки).

Залежно від повноти та місця відображення доходів розрізняють:

1. «бухгалтерські» доходи, які відображуються на рахунку реалізації готової продукції (товарів, матеріальних коштовностей, виконаних робіт та наданих послуг) і які використовуються для визначення фінансових результатів діяльності;
2. "приховані" доходи, не відображені на рахунку реалізації.

До них належать:

1. цільові кошти, отримані від підприємств-покупців (замовників) для власних потреб підприємства: для поповнення фонду ризику, резервного фонду, фонду споживання;
2. цільові кошти у вигляді безповоротної фінансової допомоги та безоплатно наданих товарів і таке інше;
3. доходи, отримані від товарообмінних операцій, які визначаються розрахункове, виходячи з різниці в ціні на товарно-матеріальні цінності, які обмінюються;
4. фактично отримані доходи в зв'язку з реалізацією товарів (продукції) за цінами, нижчими за ціни закупки (собівартості), їх розмір розраховується, виходячи з цін реалізації аналогічної продукції у відповідний період та інше [8, с. 236].

Доходи (виручка) від реалізації товарів, робіт, послуг.

 Виручка від реалізації  продукції – це сума коштів, які надійшли на рахунок підприємства за реалізовану продукцію. Вона є основним джерелом грошових доходів і фінансових ресурсів підприємств. Виручка від реалізації продукції є фінансовою категорією, яка виражає грошові відносини між постачальниками і споживачами товару [29, c. 65].

Для підприємства-виробника  реалізація продукції є свідченням, що вона за споживчими властивостями, якістю та асортиментом відповідає і  потребам покупців, суспільному попиту.

На практиці можуть використовуватись  два методи визначення моменту реалізації продукції:

а) продукцію відвантажено або відпущено споживачу (відбулася  передача права власності), – метод нарахування;

б) одержано кошти на рахунок  постачальника за реалізовану продукцію  – касовий метод.

Розмір виручки від  реалізації продукції, за інших однакових  умов, залежить від:

1) кількості,  асортименту та якості продукції,  що підлягає реалізації;

2) рівня реалізаційних  цін.

Обсяг (кількість) реалізованої продукції  прямо впливає на величину виручки, а сама кількість реалізованої продукції  залежить від обсягу виробництва  товарної продукції і зміни величини перехідних залишків нереалізованої продукції  на початок і кінець року. Асортимент реалізованої продукції справляє двоякий  вплив на величину виручки. Зростання  в загальному обсязі реалізованої продукції  питомої ваги асортименту з більш  високою ціною збільшує величину виручки, і навпаки.

Виручка від  реалізації продукції, робіт і послуг є основним джерелом відшкодування коштів на виробництво і реалізацію продукції, утворення доходів і формування фінансових ресурсів. За ринкової економіки обсягу продажу і виручці приділяється особлива увага. Від величини виручки залежить не тільки внутрішньовиробниче відшкодування витрат і формування прибутку, а й своєчасність і повнота податкових платежів, погашення банківських кредитів, які впливають на рівень виплачених відсотків, що в кінцевому рахунку позначається на фінансовому результаті діяльності підприємства[25,c.44].

Формування доходу підприємства неможливе без самої стратегії  формування доходу того чи іншого підприємства.

Стратегія формування доходу – це логічно побудована програма перспективних заходів, спираючись на яку підприємець зможе досягти поставлених цілей. Така стратегія передбачає розробку правил і прийомів, за допомогою яких досягається основна мета підприємництва - отримання прибутку.

Вирішення цієї проблеми вимагає  розробки стратегії розвитку підприємств  на основі вибору ефективних джерел формування доходу й обґрунтування раціональних напрямів його використання.

Особливе місце в такій  стратегії посідає прогнозування  оптимальною рівня й обсягу доходу. Кінцевою метою прогнозування є  визначення ефективних джерел одержання  і доцільних напрямів розподілу  доходів підприємства. Тому стратегія  доходу охоплює програму дій підприємців, спрямовану на пошуки стійких та ефективних джерел його формування і розробку раціональної системи використання [21, c.87].

При розробці стратегії необхідно  пам'ятати: ринкові відносини визначають самостійність стратегічних розробок підприємств, але не анархію. Самостійність  знаходиться під регулюючим впливом  держави. 
Розробка стратегії доходу підприємства вимагає знань загальної стратегії управління підприємницькою діяльністю, під якою прийнято розуміти формування системи довгострокових цілей діяльності і вибір ефективних шляхів їхнього досягнення.

Загалом під стратегією доходу суб'єктів підприємницької діяльності слід розуміти систему довгострокових цільових завдань, спрямованих на одержання  такого обсягу доходів, якого вистачить  для сплати податків і обов'язкових  зборів, відшкодування витрат і одержання  прибутку для забезпечення саморозвитку підприємства та винагороди праці й  капіталу. 
Стратегія в такому розумінні передбачає форму розімкнутого кола, в якому завершальний етап – використання доходу – потребує виходу на новий, вищий, рівень його формування. Спіралеподібна стратегія здатна вивести підприємство на вищий рівень прибутковості і забезпечити поступальні темпи розвитку [11, c.209].

Здійснення стратегії  доходу в підприємницькій діяльності являє собою розтягнутий у  часі процес реалізації базової економічної  стратегії розвитку підприємства. При  цьому враховуються сильні сторони  існуючих видів і форм підприємства і сильні сторони самого підприємства, які можуть відігравати вирішальну роль при виборі стратегії нарощування  доходів. Важливо також вишукати можливості розширення діяльності в  нових для підприємства умовах, які  мають резерви для росту доходу. Вибір стратегії росту повинен  спиратися на стратегію концентрованого  або інтегрованого росту[21, c. 108]:.

Механізм розробки стратегії  доходу підприємства неможливий без  повної, точної, систематизованої інформації про практику його формування, розподілу  та використання. Таку інформацію дає  моніторинг. 
        Моніторинг доходу – це механізм постійного спостереження, аналізу та підготовки даних для прогнозування можливостей розвитку підприємств на власній доходній основі.

Результати аналізу доходу є інформаційною базою для  коригування діючої або вибору нової  стратегії формування та використання доходу. Без усебічного моніторингу  неможливо обґрунтування стратегії  і тактики формування та розподілу  доходу підприємств. Схема стратегічного  планування доходу підприємства представлена в додатку Ж.

Отже, грошові надходження  підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи  авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюють економічні умови  для нового циклу виробництва  і реалізації продукції, удосконалення  та розширення власного господарства, збільшення власного капіталу.

Підводячи підсумок, можна  сказати що дохід (прибуток) є метою  діяльності кожного підприємства і  він характеризує ефективність роботи того чи іншого підприємства. Дохід  – це збільшення економічних вигод  у вигляді надходження активів  або зменшення зобов’язань, які  призводять до зростання власного капіталу.

3.   Методика аналізу доходів підприємства

Аналіз доходів—це частина економічної стратегії підприємства. Він спрямований на створення економічних умов, що забезпечують відшкодування постійних витрат підприємства, покриття змінних витрат, які залежать від обсягу реалізації продукції, повної і своєчасної оплати всіх видів податків, обов'язкових платежів та забезпечення отримання прибутку. Досягнення цих умов пов'язане з:

1) обгрунтуванням цін на товари, які закуповуються;

2) раціональністю умов  комерційних угод;

3) встановленням економічно  обгрунтованих цін продажу товарів, які стимулюють збільшення попиту і, відповідно, реалізації;

4) скороченням кількості  ланок товаропросування, яке дозволяє збільшити розміри доходів за рахунок скорочення кількості посередників;

5) формуванням оптимального  асортименту товарів для реалізації, які відповідали б структурі  споживчого попиту та забезпечували  б отримання необхідного обсягу  доходів;

6) диверсифікацією діяльності (асортиментної, регіональної, за  видами діяльності), що дозволяє  забезпечувати компенсацію можливих  втрат доходу у випадку несприятливих  змін на окремих товарних, регіональних  ринках чи погіршення можливостей  здійснення окремих видів діяльності[20, с. 241].

Таким чином, аналіз доходів  торгового підприємства передбачає: