Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Февраля 2014 в 10:42, курсовая работа
Актуальність дослідження. У зв'язку з процесами приватизації та створення нових підприємств в Україні останніми роками набуває поширення такий тип господарської структури, як акціонерне товариство (AT).
Існує кілька цілей, яких повинні прагнути досягнути AT. Основні з них такі:
розширення діяльності;
збільшення прибутку;
підвищення доходів акціонерів, поліпшення їх добробуту.
ВСТУП…………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. СУТЬ І ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ……………………………………………………………………5
1.1. Зміст та основні фактори дивідендної політики………………………5
1.2 Основні методи виплати дивідендів. Прийняття рішень про виплату дивідендів……………………………………………………………………….6
1.3. Порядок нарахування та оподаткування дивідендів в Акціонерних товариствах. Проблеми АТ, які прийняли рішення про виплату дивідендів……………………………………………………………………..9
РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ НА ПРАКТИЦ.12
2.1. Модель виплати дивідендів за залишковим принципом………….…12
2.2. Прибуток, грошові потоки і дивіденди………………………….…….13
2.3. Плани реінвестування дивідендів………………………….………….15
2.4. Інші чинники, що визначають дивідендну політику………………….16
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ЇХ ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ, СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ І УПРАВЛІННЯ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ……………………………………………………………………18
3.1 Дивідендна політика підприємства: основні проблеми і шляхи їх подолання.……………………………………………………………………..18
3.2 Стратегічне планування і управління дивідендною політикою……………….……………………………………………………..20
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..24
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………25
РОЗДІЛ 3
ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ЇХ ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ, СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ І УПРАВЛІННЯ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ
3.1. Дивідендна політика підприємства: основні проблеми і шляхи їх подолання
Дивідендна політика як напрямок управління фінансами підприємств у вітчизняній практиці почала використовуватись лише у другій половині минулого століття і за своєю сутністю була повністю запозиченою з практики іноземних корпорацій. Навіть сьогодні практичні аспекти реалізації такої політики аналізуються на досвіді компаній інших держав. Проте слід враховувати той фактор, що національна економіка не є розвинутою в порівнянні з тими країнами, досвід яких використовується у діяльності сучасних українських підприємств.
Приймаючи рішення в галузі дивідендної політики, слід враховувати, що вони впливають на ряд ключових параметрів фінансово-господарської діяльності підприємства: величину самофінансування, структуру капіталу, ціну залучення фінансових ресурсів, ринковий курс корпоративних прав, ліквідність та ряд інших. При ефективній і прибутковій діяльності підприємство слід дослідити свої проблеми в області дивідендної політики і усунути їх.
На даний час існують такі проблеми, з якими стикається підприємство:
Існує багато проблем, але це залежить все від специфіки кожного підприємства. Серед причин виникнення таких недоліків можна виділити нестачу коштів на кваліфіковане фінансове планування, недостатній досвід та професіоналізм фінансових менеджерів, нестабільність ринкових умов, фінансового та інвестиційного ринку, низький ринковий курс акцій компаній та його коливання (особливо у зв’язку з фінансовою кризою), великі витрати підприємств (які потребують повного реінвестування прибутку у господарську діяльність).
Нестабільність зовнішнього середовища в Україні стає передумовою необхідності постійної адаптації до нових умов та усунення ризиків, що потребує організації на підприємстві постійної служби моніторингу (фінансової діагностики) й ефективної системи антикризового управління з метою вчасної ідентифікації та локалізації фінансових ризиків.
Пропонуються наступні шляхи подолання цих проблем, які є більш загальними для кожного підприємства.
По перше, дивідендна політика повинна бути зрозумілою усім, оскільки вона є певною системою передачі інформації. Повинна містить інформація в дивідендах пр. політику, яку здійснює підприємство, а в курсах акцій - про очікування інвесторів.
По друге, підприємство для реалізації дивідендної політики повинно правильно оцінювати реальний рівень дивідендів. Реальна оцінка може бути досягнута тільки у разі використовування дисконтованої ціни акції і дисконтованої величини дивіденду, обліку їх різночасності. Але і в цьому випадку виникають певні недоліки, які пов’язані з складнощами визначення змін купівельної спроможності гривні на дату покупки акцій і дату виплати дивідендів.
По третє, можна здійснити подрібнення акції у певному співвідношенні. Як правило, на подрібнення акцій ринок реагує позитивно, оскільки до такого роду операцій вдаються великі, динамічні підприємства. Однак значним недоліком подрібнення акцій є значні накладні витрати, зокрема пов’язані з емісією акцій, їх вилученням, внесенням змін у статут тощо.
Також до напрямків поліпшення її реалізації можна віднести:
Отже, реалізація зазначених вище заходів дозволить активізувати процеси розробки та впровадження програм дивідендної політики на українських підприємствах.
Динамічна зміна економічного середовища України спонукає до зміни умов існування підприємства, і його політики окремо, та усунення ризиків. Внаслідок цього спостерігається ситуація зменшення (хоча і незначного) кількості акціонерних товариств, як закритого, так і відкритого типів. За даними Держкомстату, кількість корпоративних підприємств зменшилась за 2002-2007 роки на 6% (-1932 од.). Окрім того, у структурі товариств України акціонерні займають лише 8,5% при повному домінуванні товариств з обмеженою відповідальністю, в той час як за кордоном корпоративні організації займають майже половину всіх підприємницьких структур. Перевагою товариства з обмеженою відповідальністю в даному випадку стає менший рівень відповідальності та незалежність діяльності підприємства від ринкового курсу акцій, який змінюється під впливом діяльності фондового ринку. Вплив низького ринкового курсу проявляється під час залучення компанією фінансових ресурсів. За низького ринкового курсу корпоративних прав емісія може або взагалі не відбутися, або відбутися з мінімальним курсом, відповідно і мінімальним емісійним доходом.
Як вже зазначалось, найважливішим в галузі дивідендної політики виступає її оптимізація. При розробці стратегії або тактики виплати дивідендів слід враховувати їх вплив на ряд ключових параметрів фінансово-господарської діяльності: обсяги самофінансування, структуру капіталу, вартість залучення фінансових ресурсів, ринковий курс корпоративних прав, ліквідність та ін.
Окрім того, відсутність довгострокового планування та встановлення напрямку реалізації стратегії дивідендних виплат може вплинути на довіру і незадоволеність інвесторів через невпевненість у отриманні доходу та нестабільність фінансового стану підприємства. На нашу думку, стратегічне управління дивідендною політикою на підприємстві може відбуватись за чітко виробленим алгоритмом (рис. 3.2).
Початковими етапами процесу стратегічного управління має виступати розробка довгострокових фінансових цілей підприємства, визначення потреби у власному та позиковому капіталі та розробка на їх основі фінансової стратегії компанії. Фінансова стратегія визначає напрямки фінансової діяльності, в тому числі дивідендної політики, і в даному разі виступає базою для її подальшого планування та реалізації.
Фінансова стратегія дозволяє підприємству сформувати модель свого подальшого фінансового розвитку, при цьому визначаючи потреби у щорічній тезаврації прибутку на довгостроковий період та планові обсяги доходів. Власниками корпоративних прав мають бути такі інвестори, які будуть підтримувати фінансову та дивідендну політику підприємства. Тому важливим етапом є формування потрібної структури акціонерів. Потреби власників акцій мають бути погоджені з потребами підприємства. У разі необхідності значного обсягу реінвестування прибутку інвестори мають надавати перевагу майбутнім довгостроковим доходам, а не неодмінним щорічним виплатам незначних дивідендів.
Рис. 3.2. – Алгоритм стратегічного управління дивідендною політикою на підприємстві.[11]
Відповідно до цього формується система методів та форм виплати дивідендів. Вона може бути комплексною, тобто передбачати використання певних методів або форм виплат за відповідних умов економічної та фінансової діяльності підприємства, а також відповідати потребам інвесторів у різні періоди отримання дивідендних доходів. Визначений комплекс попередніх дій надає можливість чіткого узагальнення і формування програми дивідендної політики, та, відповідно, її подальшої реалізації.
Головним принципом при плануванні має бути можливість адаптації до впливу чинників і ризиків зовнішнього та внутрішнього середовища (гнучкість). З метою дотримання такого принципу має бути створена та приведена в дію система постійного фінансового моніторингу задля швидкого вчасного реагування та усунення недоліків.
За результатами реалізації програми стратегії дивідендної політики має бути оцінена її ефективність для підприємства й акціонерів. Аналіз має поєднувати кількісний та якісний бік. Результати оцінки дозволять удосконалити процес планування у майбутньому та зменшити кількість можливих помилок та ризиків.
Отже, політика виплати дивідендів має на увазі прийняття рішення про виплату прибутку фірми акціонерам або її реінвестуванні, це рішення може вплинути на ціну акцій фірми як сприятливим, так і несприятливим чином. При ефективній і прибутковій діяльності підприємство слід дослідити свої проблеми в області дивідендної політики і усунути їх.
На практиці більшість фірм старається дотримуватися політики виплати дивідендів, що постійно збільшуються. Цей підхід забезпечує інвесторам стабільні надійні прибутки і, якщо вірна стратегія підприємства, то це дає інформацію про очікуване керівництвом зростання прибутку. Більшість фірм застосовують модель виплати дивідендів за залишковим принципом, яка дозволяє фірмі задовольняти свої потреби у власному капіталі за рахунок нерозподіленого прибутку.
План реінвестування дивідендів дозволяє акціонерам автоматично перелічувати дивіденди на придбання додаткових акцій своєї фірми. Подібні плани користуються популярністю серед тих інвесторів, які не потребують отримання поточного прибутку, оскільки вони дозволяють акціонерам придбавати додаткові акції без виплати звичайних брокерських комісійних.
При визначенні політики виплати дивідендів менеджери враховують і інші чинники, наприклад юридичні обмеження, інвестиційні можливості, доступність і ціну інших джерел, податки.
Кількість AT, безумовно, зростатиме, бо акціонерна форма власності має багато переваг, наприклад таких, як можливість акумулювати значні кошти шляхом продажу акцій, обмежена відповідальність власників за борги товариства, змога вільно розпоряджатися своєю часткою капіталу, одержання акціонерами прибутку на вкладений капітал (дивідендів).
Динамічна зміна економічного середовища України спонукає до зміни умов існування підприємства, і його політики окремо, та усунення ризиків. Внаслідок цього спостерігається ситуація зменшення (хоча і незначного) кількості акціонерних товариств, як закритого, так і відкритого типів.
Информация о работе Дивіденди і дивідендна політика підприємств