Державне соціальне страхування

Стосовно нарахування та утримання страхових внесків з допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яка виплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності), то у зв'язку з тим, що допомога в разі тимчасової непрацездатності не входить до оплати праці за Інструкцією із статистики заробітної плати, страхові внески на неї не нараховуються в розмірі 2,1% і не утримаються в розмірі 0,5 % (відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" страхові внески для найманих працівників нараховуються на суми оплати праці, які включають основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян, а не від суми оподатковуваного доходу (прибутку), як було передбачено Порядком справляння збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття).

Щодо сум компенсації за невикористану відпустку при звільненні, то у зв'язку з тим, що суми компенсації за невикористану відпустку при звільненні включаються до витрат на оплату праці, які підлягають оподаткуванню, страхові внески на зазначені виплати нараховуються в розмірі 2,1% і утримуються в розмірі 0,5%.

Особи, які виконують роботи (послуги) тільки згідно з цивільно-правовими угодами, беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах. У разі, якщо така особа бере участь у страхуванні, страхові внески сплачуються нею у встановлених законодавством для цієї , категорії осіб розмірах.

Якщо особа є найманим працівником та у вільній від основної роботи час виконує на тому ж або іншому підприємстві роботи (послуги) за цивільно-правовими угодами, то вона не сплачує страхові внески з винагороди за роботу (послуги) за цією угодою.

Роботодавці, які укладають з особами, які не є найманими працівниками, угоди цивільно-правового характеру, не нараховують страхові внески на суму виплат винагороди за роботу (послуги) за цією угодою у зв'язку з тим, що ці особи самі сплачують (або не сплачують) страхові внески до Фонду на добровільних засадах.

При наявності витрат на вихідну допомогу, яка надається відповідно до статті 44 КЗПП України, то у зв'язку з тим, що витрати на вихідну допомогу не входять до витрат на оплату праці за Інструкцією із статистики заробітної плати, страхові внески на ці витрати не нараховуються і не утримуються.

При нарахуванні страхових внесків на підприємстві, де працюють інваліди, роботодавці нараховують страхові внески на суму фактичних витрат на оплату праці всіх найманих працівників, в т.ч. інвалідів.

Пільги щодо сплати страхових внесків роботодавцями - підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, майно яких є власністю громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, які існували при сплаті збору, не передбачені.

Працюючі інваліди не підлягають страхуванню на випадок безробіття та не сплачують страхові внески в розмірі 0,5 % (як особи, які отримують пенсію і не підлягають страхуванню на випадок безробіття).

Відносно філій підприємств, установ та організацій - платників страхових внесків до Фонду, то в тому випадку, коли ці філії, відділення та відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи, то вони не повинні реєструватися в центрах зайнятості за місцезнаходженням, а сплата страхових внесків проводиться централізовано з рахунку підприємства, установи або організації, які є засновниками цих філій (відділень або відокремлених підрозділів).

Матеріальна допомога, що надається Профспілковим комітетом підприємства чи організації працівникам своєї організації або стороннім особам за рахунок коштів Профкому, не є оплатою праці, тому страхові внески на неї не нараховуються.

3. Збір на обов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і затратами, зумовленими народженням

і похованням

Платники, які сплачують внески в обов'язковому порядку:

Роботодавці - власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання; фізичні особи, які використовують, працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ, організацій (у тому числі міжнародних), філії та представництва, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Найманий працівник - фізична особа, яка працює за трудовою угодою (контрактом) в установі, організації незалежно від форм власності, господарювання, виду діяльності або у фізичної особи.

Платники, які сплачують внески на добровільних засадах: Інші особи:

громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, у якій вони перебувають;

особи, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, у тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок).

Законодавчо-нормативна база:

1. Закон України "Про загальнообов'язкове державне  соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності затратами, зумовленими народженням і похованням" від 18.01.2001р. №2240-111. із змінами та доповненнями.

2.Закон України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.2001р. № 2213-ІП.

3. Постанова Кабінету  Міністрів України "Про максимальну величину фактичних витрат на оплату праці працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу)), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів" від 07.03.01 р. № 225.

Об'єкти нарахування:

Для роботодавців - суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, які підлягають обкладенню прибутковим податком із громадян.

Для найманих працівників - суми оплати праці, які включають основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Для платників внесків визначених пунктом з розділу 1 - сума оподаткованого доходу (прибутку).

Ставки зборів на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності:

1. Для роботодавців - 2,9 відсотків.

2. Для найманих  працівників:

- 0,25% - якщо зарплата  менша 150 грн.

- 0,5%-якщо зарплата  більша 150 грн.

3. Для осіб, які  забезпечують себе роботою самостійно, які беруть участь у соціальному страхуванні на добровільних засадах - 3%.

Один раз на місяць у день, установлений для отримання в установі банку коштів на оплату праці за відповідний період.

У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником, у тому числі шляхом ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, або неповної їх сплати, страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штрафів і пеню.

За порушення терміну реєстрації або несвоєчасну сплату страхових внесків стягується у розмірі 50% суми, належної до сплати за весь період, починаючи з дня, коли страхувальник повинен був зареєструватися.

За неповну сплату страхових внесків сплачується штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку згідно з Законом № 2240 нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі вказаної суми.

За порушення порядку витрачання страхових коштів накладається штраф у розмірі 50% належної до сплати суми страхових внесків.

Пеня нараховується виходячи із 120% облікової ставки НБУ, яка діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів).

4. Збір на обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності

Даний збір регулюється дакими нормативно-правовими документами, як: Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.99 р. № 1105-ХІУ.; Закон України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22.02.2001 р. № 2272-ІП; Постанова Кабінету Міністрів України "Про максимальну величину фактичних витрат на оплату праці працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу)), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів" від 07.03.01 р. № 225; Порядок визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2000 р. № 1423 (зі змінами та доповненнями).

Законом № 1105 встановлено загальнообов'язкове страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Тарифи на цей вид страхування для роботодавців - юридичних та фізичних осіб визначаються в відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих робітників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, що визначається відповідно до Закону України "Про оплату праці, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян.

Розмір тарифів на страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання диференційований по галузях економіки, пойменованих

згідно з Загальним класифікатором галузей народного господарства України. Галузі згруповані в класи професійного ризику виробництва.

Підсобно-допоміжні виробництва (підрозділи) підприємств, що займаються іншими видами виробництва і перебувають на самостійному балансі, при визначенні розмірів страхових внесків, відносяться до галузі економіки, яким відповідає їх діяльність. Тобто тариф для таких підрозділів буде відрізняться від тарифу головного підприємства.

Для бюджетних установ та організацій, які фінансуються або дотуються з бюджету, страхові тарифи встановлюються в розмірі 0,2 відсотка від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.

Добровільно застрахована фізична особа сплачує внесок до фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а якщо ця особа є інвалідом, - у розмірі 0,5 мінімальної заробітної плати, установленої на день сплати страхового внеску.

Страхові внески нараховуються у межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат. Наприклад, станом на 01.07.02 року -2200 грн.

Перерахування коштів на рахунок Фонду юридичною особою проводиться одночасно з отриманням грошових коштів на оплату праці в установах банку.

Фізичні особи перераховують збір не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем виплати заробітної плати.

Середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому визначаються згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

 

 

 

 

 

 

Висновки

З вищенаведеного можна зробити наступні висновки:

Склад платників збору на обов'язкове соціальне страхування і об'єкт оподаткування такі самі, як і щодо обов'язкового державного пенсійного страхування.

Пунктом 2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” зазначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що йому не суперечить.

У зв'язку з набранням чинності законів України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до Закону України від 11.01.2001 р. №2213-ІІІ „Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” втратив чинність Закон України „Про збір на обов'язкове соціальне страхування”. Законом України від 16.01.2003 р. №429-ІУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування” збір на обов'язкове соціальне страхування виключено із загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), тобто із системи оподаткування. У зв'язку з цим потребував відповідних змін і Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок” щодо виключення збору на обов'язкове соціальне страхування із складу податків і зборів (обов'язкових платежів), в рахунок яких сплачується фіксований сільгоспподаток, та норми, якою встановлено, що частина фіксованого сільськогосподарського податку перераховується на обов'язкове соціальне страхування.