Державне соціальне страхування

Міністерство освіти і науки України

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Державне соціальне страхування»

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала студентка групи УМЛ-52

Шутка І. М.

 

 

 

 

 

 

 

Івано-Франківськ-2014

План  

Вступ

І. Загальне поняття про загальнообов'язкове

соціальне страхування

ІІ. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття

Висновки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Соціальне страхування проводиться в обов'язковому порядку і регламентується Постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 1993 р. №398 "Питання соціального страхування".

Соціальне страхування включає такі конкретні види: страхування пенсій за віком, по інвалідності, з приводу втрати годувальника, страхування конкретних пільг серед тих чи інших груп населення.

Збір на обов'язкове соціальне страхування (у тім числі на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття) перераховується в державний бюджет платниками збору. Це здійснюється одночасно з отриманням грошей у банках на оплату праці. Кошти від збору зараховуються на окремі рахунки державного бюджету: обов'язкового соціального страхування, обов'язкового соціального страхування на випадок безробіття. Забороняється використання цих коштів не за цільовим призначенням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Загальне поняття про загальнообов'язкове

соціальне страхування

Соціальне страхування включає такі конкретні види: страхування пенсій за віком, по інвалідності, з приводу втрати годувальника, страхування конкретних пільг серед тих чи інших груп населення. Особливість збору полягає в тім, що він включає і збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

Платниками збору на обов'язкове соціальне страхування (у тому числі збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття) є:

1) суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;

2) філії, відділення  та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади;

3) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, приватні нотаріуси;

4) фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок тощо.

Об'єктом оподаткування є:

1) для платників  збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, - фактичні витрати  на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату  основної і додаткової заробітної  плати та інших видів заохочень  і виплат, виходячи із тарифних  ставок, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній  формі, які підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян). До цих витрат не відносяться витрати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами, виплату доходів у вигляді дивідендів, процентів тощо, а також інші витрати, які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

2) для платників  збору, визначених пунктом 3 статті 1 цього Закону, - сума оподатковуваного  доходу (прибутку), яка обчислена  в порядку, визначеному Кабінетом  Міністрів України відповідно до законодавства України;

3) для платників  збору, визначених пунктом 4 статті 1 цього Закону, - сукупний оподатковуваний  доход, обчислений відповідно до  законодавства України.

Забороняється використовування цих коштів не за цільовим призначенням, у тому числі на фінансування державних та інших органів, а також їх апарату.

Збір на обов'язкове соціальне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці.

Збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття платники зборів сплачують до Державного бюджету України в порядку, визначеному законодавством України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття

З 1 січня 2001 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, яким передбачено, що внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття мають сплачувати всі роботодавці (підприємства, установи, організації та фізичні особи, які використовують найману працю) незалежно від того, яку систему оподаткування вони обрали – загальну чи спрощену (сплачують фіксований сільськогосподарський податок, єдиний податок, прибутковий податок за фіксованим розміром шляхом придбання патенту або придбали спеціальний торговий патент). Пільг щодо сплати страхових внесків у зв'язку з обранням спрощеної системи оподаткування, в тому числі платникам фіксованого сільськогосподарського податку, зазначеним Законом не передбачено.

Головними регуляторами збору на обовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття виступають:

· Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000р. № 1533 - III. із змінами та доповненнями.

· Закон України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.2001р. № 2213 - III. із змінами та доповненнями.

· Постанова Кабінету Міністрів України "Про максимальну величину фактичних витрат на оплату праці працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу)), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів" від 07.03.01 р. № 225.

Платниками страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (страхувальниками) є:

- роботодавці;

- наймані працівники, а також інші особи, ((громадяни  України, іноземні громадяни), особи  без громадянства), на користь  яких здійснюється страхування  на випадок безробіття ;

До роботодавців відносяться підприємства, установи, організації та фізичні особи, які використовують найману працю, а саме:

- суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності і господарювання, виду діяльності та галузевої належності (їх відокремлені підрозділи -філії, відділення тощо - є платниками страхових внесків, якщо вони є юридичними особами; в тому випадку, коли вони не мають статусу юридичної особи та розрахунки з оплати праці працівників цих філій, відділень та відокремлених підрозділів проводяться централізованими бухгалтеріями зазначених платників страхових внесків, то страхові внески за свої філії, відділення та відокремлені підрозділи сплачують ці суб'єкти підприємницької діяльності);

- установи та  організації, що утримаються за  рахунок державного або місцевих бюджетів;

приватні (приватно-орендні) сільськогосподарські підприємства, господарські підприємства, селянські (фермерські) господарства, господарські товариства,

сільськогосподарські кооперативи та інші суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, які займаються сільськогосподарською діяльністю;

- профспілкові, релігійні, благодійні та інші неприбуткові організації, об'єднання громадян, громадські організації та товариства, що утримуються за рахунок членських внесків (садово-городні, гаражні кооперативи та інше);

- фізичні особи, в тому числі суб'єкти підприємницької діяльності;

- розташовані в  Україні іноземні підприємства, установи, організації (в тому числі міжнародні), філії або представництва, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

До найманих працівників відносяться фізичні особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи. До осіб, які працюють на умовах трудового договору, відносяться працівники усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої приналежності, а також особи, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, які проходять альтернативну (невійськову) службу та які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

При сплаті єдиного податку, фіксованого сільськогосподарського податку та плати за спеціальний торговий патент з набранням чинності Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державною соціального страхування" втратив чинність Закон України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування". У зв'язку з цим, норми Указу Президента України від 3 липня 1998 р. №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" та Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" у частині включення збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття до єдиного податку, фіксованого сільськогосподарського податку та плати за спеціальний торговий патент не діють. Збір на обов'язкове соціальне страхування, в тому числі збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, входили до системи оподаткування, тому при запровадженні спрощеної системи оподаткування були включені до єдиного податку, фіксованого сільгоспподатку та плати за спеціальний торговий патент. Дія Закону України "Про систему оподаткування" щодо зборів на соціальне страхування поширювалася на відповідні правовідносини у сфері соціального страхування до прийняття законів України з питань загальнообов'язкового державного соціального страхування. Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття не входять до системи оподаткування і не можуть бути включені до єдиного податку, фіксованого сільськогосподарського податку та плати за спеціальний торговий патент.

У зв'язку з цим, суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують найману працю, сплачують внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за найманих працівників як роботодавці в установлених законодавством розмірах незалежно від того, яку систему оподаткування вони обрали - загальну чи спрощену (сплачують єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент).

Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують найману працю, повинні сплачувати страхові внески як роботодавці за найманих працівників, що стосується страхування самої фізичної особи, то вони беруть участь у страхуванні на добровільних засадах. Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують найману працю, беруть участь у цьому виді страхування на добровільних засадах.

У разі, якщо фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність із створенням юридичної особи, обіймають штатну посаду на цьому підприємстві та одержують відповідну заробітну плату, тобто є одночасно найманим працівником на підприємстві, в цьому випадку вони є застрахованими як наймані працівники.

Працюючі пенсіонери та особи, в яких виникло право на пенсію (тобто особи, які мають право на пенсію за віком відповідно до чинного законодавства, але пенсію не оформили), не підлягають страхуванню на випадок безробіття та не сплачують страхові внески до Фонду в розмірі 0,5 відсотків, оскільки вони не можуть бути визнані безробітними відповідно до

Закону України "Про зайнятість населення" та отримувати матеріальне забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Проте роботодавці нараховують страхові внески на суму фактичних витрат на оплату праці всіх найманих працівників, в тому числі і на працівників зазначеної категорії.

При наявності інших заохочувальних і компенсаційних виплат, на які нараховуються страхові внески, то при нарахуванні страхових внесків необхідно керуватись Інструкцією із статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Міністерства статистики України від 11.12.95 № 323 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.12.1995р. за № 465/1001, в якій є і перелік інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

У разі виплати працівникам заробітної плати у натуральній формі, тобто продукцією власного виробництва, її розмір для нарахування страхових внесків обчислюється за середньою ціною реалізації цієї продукції у місяці, за який проведено нарахування заробітної плати. Якщо у цьому місяці така продукція не реалізовувалась, її розмір обчислюється за ціною реалізації попереднього місяця. Вартість натуральної продукції інших виробників при визначенні доходу для нарахування страхових внесків обчислюється за ціною її придбання.

Фермери, які є юридичними особами і не мають найманих працівників, беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах. У разі, якщо вони беруть участь у страхуванні, то страхові внески сплачуються ними у встановлених законодавством для цієї категорії осіб розмірах.