Державна контрольно-ревізійна служба

Реферат на тему:

Державна контрольно-ревізійна  служба, її функції та структура

Державна контрольно-ревізійна  служба України створена в 1993 р. на базі Контрольно-ревізійного управління Міністерства фінансів України і  є його правонаступницею у частині майнових прав та обов'язків.

Указом Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1572 керівний орган державної контрольно-ревізійної служби — Головне контрольно-ревізійне  управління — віднесено до складу центральних органів виконавчої влади зі статусом державного комітету. Пізніше цей статус було закріплено Указом Президента України від 27 серпня 2000 р. № 1031 «Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи» та Положенням про Головне контрольно-ревізійне управління України.

Служба має централізовану організаційну структуру. До складу органів Державної контрольно-ревізійної служби в Україні входять Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) у районах, містах, районах у містах.

Контрольно-ревізійні  управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі  є органами виконавчої влади і  підпорядковуються ГоловКРУ. Відділи є структурними підрозділами контрольно-ревізійних управлінь в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, підпорядковуються їм та входять до складу державної контрольно-ревізійної служби в Україні. ГоловКРУ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку контрольно-ревізійні управління, відділи, групи, в тому числі і міжрайонні контрольно-ревізійні відділи.

Діяльність Головного  контрольно-ревізійного управління спрямовується і координується  Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України.

Кабінет Міністрів  України визначає також видатки  на утримання державної контрольно-ревізійної служби, які фінансуються з державного бюджету.

ГоловКРУ очолює Голова, якого призначає на посаду і звільняє з посади Президент України в установленому законодавством порядку. Голова ГоловКРУ персонально відповідає перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на ГоловКРУ завдань і здійснення ним своїх повноважень.

Голова ГоловКРУ має заступників, які призначаються на посаду і звільняються з посади відповідно до законодавства.

Для погодженого  вирішення питань, що належать до компетенції  ГоловКРУ, обговорення найважливіших  напрямів його діяльності в ГоловКРУ утворюється колегія у складі Голови (голова колегії), заступників Голови за посадою, інших керівних працівників державної контрольно-ревізійної служби. Члени колегії затверджуються та звільняються від обов'язків Кабінетом Міністрів України за поданням Голови ГоловКРУ. Структуру ГоловКРУ, положення про структурні підрозділи ГоловКРУ, контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, типове положення про контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) у районах, містах, районах у містах затверджує Голова ГоловКРУ.

Державна контрольно-ревізійна  служба забезпечує контроль за використанням  відповідно до законодавства бюджетних  коштів та коштів державних цільових фондів міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами й організаціями незалежно від форми власності, відомчої належності та підпорядкованості, збереженням державного і комунального майна, веденням бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Підконтрольними для органів державної контрольно-ревізійної служби є центральні та місцеві органи виконавчої влади (крім Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України), інші бюджетні установи й організації, казенні підприємства незалежно від джерел фінансування, а також підприємства та організації, їх об'єднання незалежно від форми власності, організаційно-правових форм, відомчої належності та підпорядкованості, які отримують (отримували в ревізійному періоді) кошти з бюджетів усіх рівнів чи державних цільових фондів, інші державні кошти (в тому числі державних валютних фондів) та/або кошти, що залишаються у розпорядженні суб'єктів господарювання у зв'язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів.

Відповідно до завдань, покладених на державну контрольно-ревізійну службу, Головне контрольно-ревізійне управління виконує такі функції:

• проводить ревізії  та перевірки, у тому числі за дорученням Президента України, Кабінету Міністрів  України та правоохоронних органів  фінансово-господарської діяльності підприємств, установ і організацій, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів, позабюджетних фондів, перебувають у державній, комунальній власності, а також таких, у статутних фондах яких є частка державного, комунального майна;

• проводить перевірки  використання бюджетних коштів, отриманих  на виконання державних програм, перевірки фінансово-господарської  діяльності щодо бюджетних позик, позик  і кредитів, гарантованих коштами  бюджетів, цільового використання дотацій  і субсидій, належного виконання державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів, а також у передбачених законодавством випадках використання коштів, що залишаються у розпорядженні суб'єкта господарювання у зв'язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів;

• здійснює аналіз стану  дотримання фінансової дисципліни і  повідомляє про його результати відповідні центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, правоохоронні органи, а за необхідності передає матеріали ревізій і перевірок органам, які згідно із законодавством наділені правом застосування санкцій за виявленими фактами порушень;

• готує і передає  до відповідних органів пропозиції щодо усунення причин і умов, які  призвели до недостачі державних  коштів і матеріальних цінностей, неефективного і нецільового витрачання державних фінансових ресурсів;

• здійснює контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених ревізіями та перевірками, і в разі потреби вживає додаткових заходів до їх усунення;

• систематично інформує Президента України, Кабінет Міністрів України про факти порушень фінансової дисципліни, виявлені ревізіями та перевірками фінансово-господарської діяльності.

Аналогічні функції  виконують контрольно-ревізійні  управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) у районах, містах і районах у містах.

Крім означених функцій, на Головне контрольно-ревізійне  управління (ГоловКРУ) покладено розроблення  інструктивних та інших нормативних  документів з проведення ревізій та перевірок, здійснення методичного керівництва і контролю за діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів.

Головне контрольно-ревізійне  управління узагальнює досвід проведення ревізій та перевірок і поширює  його серед контрольно-ревізійних служб, розробляє пропозиції щодо удосконалення контролю, надає організаційно-методичну допомогу контрольно-ревізійним службам центральних та місцевих органів державної виконавчої влади.

Крім цього, органи контрольно-ревізійної служби розглядають листи, заяви і скарги громадян про факти порушення законодавства з фінансових питань; забезпечують ведення державної статистичної звітності контрольно-ревізійної роботи, беруть участь у наукових дослідженнях і розробках програм боротьби зі злочинністю у сфері економіки.

Для забезпечення покладених на них повноважень органи контрольно-ревізійної служби мають  право:

— ревізувати і  перевіряти у міністерствах, державних  комітетах та інших органах державної  виконавчої влади, державних фондах, на підприємствах, в установах і організаціях грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси та інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

— мати безперешкодний доступ на склади, у сховища, виробничі  й інші приміщення для обстеження та з'ясування питань, пов'язаних з ревізією або перевіркою. Припиняти на розрахункових та інших рахунках у банках, інших фінансово-кредитних установах операції у випадках, коли керівництво об'єкта, на якому необхідно провести ревізію або перевірку, перешкоджає працівникові державної контрольно-ревізійної служби виконувати свої обов'язки:

— залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних  міністерств, державних комітетів, інших органів державної виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для  проведення контрольного обмірювання  будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок з оплатою за рахунок спеціально передбачених на це коштів;

— вимагати від  керівників об'єктів, що ревізуються та перевіряються, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, у необхідних випадках опечатувати каси та касові приміщення, склади, архіви, а у разі виявлення підроблень, інших зловживань вилучати необхідні документи на час проведення ревізії або перевірки, залишаючи у справах акт вилучення та копії або реєстри вилучених документів;

— одержувати від  Національного банку та його установ, комерційних банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції й залишки коштів на рахунках об'єктів, що ревізуються або перевіряються, а від інших підприємств і організацій, у тому числі недержавної форми власності, довідки і копії документів про операції та розрахунки з установами, організаціями, підприємствами, що ревізуються або перевіряються;

— одержувати від  посадових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що ревізуються та перевіряються, письмові пояснення з питань, які  виникають у ході ревізій та перевірок;

— пред'являти керівникам та іншим посадовим особам об'єктів, що ревізуються та перевіряються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства  з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати до бюджету виявлені ревізіями або перевірками приховані й занижені валютні та інші платежі, порушувати перд відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо одержані підприємствами, установами й організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

— стягувати у дохід  держави кошти, одержані міністерствами, відомствами, державними комітетами, державними фондами, підприємствами, установами й  організаціями за угодами, укладеними без установлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства;

— накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших посадових  осіб підприємств, установ і організацій  адміністративні стягнення.

Безумовно, основна функція  державної контрольно-ревізійної служби — проведення ревізій та перевірок, оскільки вони є важливим чинником зміцнення фінансової дисципліни і саме через них здійснюється профілактична функція фінансового контролю (виявляються умови, що спричиняють збитки, та встановлюються особи, винні у фінансових порушеннях). Разом з тим інформація, одержана в результаті здійснення контролю, має стати основою для прийняття управлінських рішень і знайти своє відображення в наказах керівників підприємств, установ і організацій, рішеннях місцевих органів влади та самоврядування, розпорядчих документах і нормативно-правових актах Міністерства фінансів, Кабінету Міністрів і Президента України, актах інших центральних органів виконавчої влади.

З огляду на це, державній  контрольно-ревізійній службі надано повноваження щодо проведення досліджень ефективності використання бюджетних коштів, а сферою практичного застосування аудиту є державні програми, в тому числі із залученням коштів бюджетів різних рівнів, використанням державного і комунального майна. Із запровадженням такої форми контролю, як аудит ефективності управління державними ресурсами в окремих сферах соціально-економічної діяльності, ДКРС покликана:

• давати оцінку рівню  виконання державних програм  і всіх аспектів бюджетного процесу;

• виявляти резерви у  формуванні і витрачанні державних  ресурсів;

• установлювати причини  відхилень від законності й ефективності фінансово-господарських операцій, вишукувати резерви підвищення ефективності управління державними ресурсами;

• проводити моніторинг урахування та впровадження органами виконавчої влади наданих учасниками бюджетних програм пропозицій за результатами аудиторських досліджень.

З розширенням функцій  і повноважень Державної контрольно-ревізійної служби України потребує законодавчого уточнення і перелік підконтрольних органів, діяльність яких підлягає контролю з ініціативи органів ДКРС. Виходячи з того, що не тільки Адміністрація Президента України, Верховна Рада і Кабінет Міністрів мають статус, вищий за статус міністерства, підконтрольними для Служби законодавче треба визначити таких суб'єктів господарювання: державні органи та їхні підрозділи, державні установи та організації України (крім Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України і його органів, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Вищої ради юстиції, Верховного Суду України та органів судової влади, Рахункової палати, Генеральної прокуратури України і органів прокуратури, Національного банку України та його органів, Служби безпеки України, Центральної виборчої комісії), а також суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, що використовують кошти бюджетів усіх рівнів, державних позабюджетних фондів, інші державні кошти, позики чи кредити, гарантовані коштами бюджетів, державне чи комунальне майно та/або мають зобов'язання перед державою щодо цільового спрямування пільг як коштів, отриманих з бюджетів усіх рівнів. При цьому відносно міністерства, бюджетної установи чи одержувача бюджетних коштів органи Служби є зовнішніми контролерами, а відносно Уряду — внутрішніми, оскільки функціонують у системі центральних органів виконавчої влади.