Державні фінанси

Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної  влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцево¬го самоврядування, інших держав або  міжнародних організацій на безоплатній  та безповоротній основі.

Доходи бюджетів поділяються  на доходи Державного бюджету України і місцевих бюджетів.

Доходи Державного бюджету  України формуються насамперед за рахунок  податку на додану вартість, акцизного  збору, ввізного мита, податку на прибуток підприємств у розмірах, визначених за¬коном України про Державний бюджет на поточний рік; надходжень коштів від продажу квот на здійснення зовнішньоекономічних опе-рацій, доходів від приватизації державного майна та від його реалі-зації, плати за оренду цілісних майнових комплексів загальнодержавної власності; єдиного збору, який справляється в пунктах про¬пуску через державний кордон України; митних зборів; рентної пла-ти за нафту, що видобувається в Україні; надходжень від розміщення в установах банків тимчасово вільних залишків бюджетних коштів, дивідендів, нарахованих на акції господарських товариств, які є в державній власності; плати за ліцензії на певні види господарської діяльності; плати за спеціальне користування природними ресурсами та інших доходів, встановлених законодавством України.

У законі України про Державний бюджет на відповідний рік структура доходів, їх джерела та обсяги встановлюються конкретно.

Бюджетна політика щодо доходів формується на основі аналізу  макроекономічних показників держави, їх прогнозування, а також виконання  дохідної частини бюджетів минулого та попередніх років, змін у податковому законодавстві. Структура основних дохідних статей зведеного бюджету відображає політику щодо акумуляції до¬ходів бюджетної системи.

У доходи республіканського  бюджету А РК, обласних, Київського і Севастопольського міських бюджетів зараховується прибутковий податок з громадян; акцизний збір; податок на прибуток підпри¬ємств (у розмірах, передбачених законом України про Державний бюджет на поточний рік), платежі за спеціальне користування при-родними ресурсами місцевого значення, податок на промисел, плата за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності; місце-ві податки і збори; фіксований сільськогосподарський податок; єди-ний податок для суб’єктів малого підприємництва; плата за землю та інші встановлені законодавством надходження.

У доходи районних, міських (міст обласного підпорядкування) бюджетів у порядку, на умовах і в межах, вказаних законами Украї-ни, зараховуються  податок на прибуток підприємств  і організацій комунальної власності цього рівня; прибутковий податок з грома-дян у межах, визначених радою народних депутатів вищого рівня; плата за землю в розмірах, встановлених радою народних депутатів вищого рівня; місцеві податки і збори; частина доходів від привати-зації державного майна, що визначена радою народних депутатів вищого рівня; надходження від оренди цілісних майнових комплек-сів, що перебувають у комунальній власності цього рівня; відраху-вання, дотації і субвенції, отримані з бюджету вищого рівня; інші надходження.

Доходи районних бюджетів у містах практично не відрізняються від доходів районних бюджетів.

Доходи міських (міст районного підпорядкування), селищних і сіль-ських бюджетів також встановлюються залежно від податку на при-буток  підприємств і організацій комунальної власності цього рівня; прибуткового податку з громадян у відсотках відрахувань; плати за землю в розмірах, передбачених законодавством; місцевих податків та зборів, а також відрахувань, дотацій і субвенцій, отриманих з бю¬джету вищого рівня; інших надходжень.

У бюджетну систему України  входять різноманітні бюджети, а  тому для забезпечення їх необхідними  фінансовими ресурсами засто-совується  механізм регулювання міжбюджетних відносин. Основ¬ними засобами регулювання  є закріплення за місцевими бюджетами певних джерел доходів, а також застосування міжбюджетних транс-фертів.

За характером надходження  до бюджету доходи поділяються на закріплені, тобто які в повному  обсязі або за затвердженими норма-тивами зараховуються до бюджетів певного  рівня тривалий час, і ре¬гулюючі - зараховуються за нормативами до бюджетів різних рів¬нів з метою їх збалансування.

Податки і збори, що закріплені Бюджетним кодексом України на постійній  основі за бюджетами місцевого самоврядування та врахо-вуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, станов¬лять кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування.

Фінансові кошти рухаються  бюджетною вертикаллю завдяки си-стемі  міжбюджетних трансфертів - коштів, які  безоплатно і без по-вернення передаються  з одного бюджету до іншого у формі дотацій та субвенцій.

Система міжбюджетних трансфертів  реалізується в бюджетній си-стемі  України в такий спосіб. З Державного бюджету України в бю-джет АРК, бюджети областей, міст Києва і  Севастополя передається частина  доходів у вигляді дотацій  і субвенцій. Застосовується також зворотне передавання коштів, а саме в Державний бюджет України, бюджет АРК, відповідні місцеві бюджети з бюджетів нижчого рівня. Розмір цих відрахувань затверджується Верховною Радою України в законі України про Державний бюджет на відповідний рік з ураху-ванням економічного, соціального, природного і екологічного стану відповідних територій.

До проекту закону України про Державний бюджет Кабінет Мі-ністрів України додає  техніко-економічне обґрунтування  відраху-вань, дотацій і субвенцій бюджетам АРК, областей, міст Києва і Се-вастополя, яке повинно містити:

• статистичні дані про  економічний, соціальний, природний  та екологічний стан зазначених адміністративно-територіальних одиниць;

• розрахунки необхідних витрат для вирівнювання економічного, соціального, екологічного стану та ефективного використання природних умов адміністративно-територіальних одиниць;

• інформацію про урядові  та регіональні програми усунення відмінностей між адміністративно-територіальними  одиницями, виконані в попередні роки, та досягнуті результати; діючі програми і такі, що розроблюються, з прогнозом наслідків виконання. Порядок та умови надання і використання дотацій та субвенцій з

Державного бюджету  України, республіканського бюджету  АРК і місцевих бюджетів затверджує Верховна Рада України.

Наприклад, Законом України "Про Державний бюджет України на 2003 рік” передбачені такі основні міжбюджетні трансферти:

• дотації вирівнювання з державного бюджету обласним та Севастопольському міському бюджетам - 5,42 млрд грн;

• кошти, що передаються  в Державний бюджет України з  бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та Київського міського бюджету - 2,399 млрд грн;

• субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату  допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям та дітям-інвалідам- 1,624 млрд грн;

• субвенції на фінансування пільг та субсидій населенню на придбання  пічного побутового палива і скрапленого  газу - 352,6 млн грн;

• субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на виконання інвестиційних проектів - 225 млн. грн.

Передавати бюджетні кошти з одного бюджету в інший  одного й того самого рівня забороняється.

Диференційований підхід до фінансування регіонів ураховує їх економічний розвиток, а саме те, що в них домінує - промислова чи сільськогосподарська галузь, оскільки їх дохідні бази істотно різня-ться. Сільськогосподарські області потребують додаткових вкладень фінансів на розвиток сільського господарства і соціально-культурної галузі. У сучасних умовах при формуванні місцевих бюджетів необ-хідно враховувати економічний розвиток областей, міст, районів. Проблема дохідності областей нині є актуальною. Області України умовно поділяють на три види:

• які навіть при зарахуванні  всіх доходів потребують додаткових дотацій; в окремих областях 40-50 % доходів становлять транс-ферти з держбюджету;

• які в змозі покрити  власні потреби;

• які практично мають  більшу дохідність, ніж необхідна  для місцевих бюджетів.

Бюджети міст Києва та Севастополя складаються за принципами бюджетів областей. Розподіл областей за економічним розвитком дає змогу:

• спростити систему  державного регулювання їх бюджетів;

• визначитися з розвитком  їх промислово-виробничого потенціалу, особливо щодо виробництва товарів;

• запровадити рівнонапружене планування діяльності галузей промис-ловості та сільського господарства й розвиток соціальної інфра-структури.

Зрозуміло, проблему вирівнювання дохідності регіонів неможли-во розв’язати за короткий термін. Основна мета при  цьому - стабі-лізувати систему розмежування податків. Місцеві органи влади ма-ють чітко знати, на які кошти вони можуть розраховувати і звідки вони надійдуть. Без такої стабільності на місцях важко здійснювати довгострокове планування.

У процесі планування доходів усіх рівнів потрібно забезпечити  повне виявлення доходів за всіма джерелами їх створення.

Але увагу слід зосереджувати  не лише на механізмах закріплення  дохідних джерел між державним і  місцевими бюджетами, а й на за-кріпленні  відповідальності за фінансуванням  різних видів державних витрат і  формуванні нормальних взаємовідносин щодо виконання видаткової частини бюджету.

Закріплюючи бюджетні повноваження між рівнями бюджетної системи, необхідно передусім з’ясувати, влада якого рівня має забез-печувати виконання різних державних функцій  з фінансування видатків і надання послуг.

Кожне адміністративно-територіальне  угруповання має специ¬фічні  соціально-економічні інтереси. Відповідно до цього органи влади повинні  здійснювати соціально-економічну політику, витра¬чаючи бюджетні кошти. Водночас є утворення, які взагалі не в змозі самостійно здійснювати соціальну політику, підтримувати соціальну і виробничу інфраструктури.

Створення механізму  розвитку міжбюджетних відносин на регіо-нальному рівні сприятиме подоланню існуючої кризи. Налагодження системи міжбюджетних відносин є лише частиною загальної проблеми самостійності органів влади відповідного рівня. При найдосконалі-ших формах міжбюджетних відносин неможливо забезпечити достат-ність фінансових ресурсів без поліпшення стану економіки.

З метою вдосконалення міжбюджетних відносин необхідно:

• раціонально розмежувати  видатки і доходи між складовими бюджет-ної системи;

• стимулювати зацікавленість центральних і місцевих органів  ви-конавчої влади в мобілізації  загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів, тобто зробити їх регулюючими;

• підвищити рівень власних  доходів бюджетів адміністративно-територіальних утворень.

 

ВИСНОВКИ

Державні фінанси —  складова частина фінансової системи  держави, її центральна підсистема, через  яку здійснюється вплив держави на економічний і соціальний розвиток.

Вона має свої особливі принципи організації та функціонування. Це зумовлено функціями й роллю  держави в регулюванні й забезпеченні економічних, соціальних і демократичних  засад життя населення й створенні сприятливих умов для діяльності виробничих і невиробничих структур.

 Фінанси виникли  та упродовж тривалого часу  розвивалися як система мобілізації  коштів, матеріальних і фінансових  ресурсів для потреб правлячої  еліти різних форм державних  утворень і оборони своєї території. Для зазначених цілей запроваджувалися різні форми податків, зборів і платежів.

 В економічному  житті фінанси є досить складним  явищем. За їх допомогою держава  перерозподіляє значну частину  валового внутрішнього продукту, який є головним об’єктом фінансових відносин. З огляду на це фінанси слід розглядати як систему відносин, що склалася в суспільстві в процесі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту.

 Державні фінанси  — головна ланка фінансової  системи держави. Вона опосередковує майже 80% усіх фінансових ресурсів і містить різноманітні фінансові інститути за допомогою яких держава здійснює свою фінансову діяльність. Державні фінанси охоплюють: сукупність усіх бюджетів держави; централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення; фінанси підприємств і організацій державної форми власності; державний кредит.

 Усі ланки державних  фінансів мають власну сферу  функціонування і тісно пов’язані  між собою.

 Бюджет держави  — це основний фонд грошових  коштів і визначальна ланка державних фінансів. Він призначений для фінансового забезпечення виконання державою її функцій: управління суспільством, оборони країни, економічної та соціальної. Через бюджет регулюється діяльність усіх сфер і ланок фінансової системи, тобто з позицій управління фінансами це визначальна ланка, яка спрямовує в заданому напрямі розвиток суспільства.

 Фонди цільового  призначення являють собою централізацію  коштів для вирішення конкретних  завдань і проблем. Їх характерною  ознакою є чітко визначені  джерела формування і напрями використання. Створення таких фондів визначається конкретними потребами, тому їх склад досить різноманітний у різних країнах і в різні часи.

 Державний кредит  відображає відносини, при яких  держава виступає позичальником  або гарантом за позичками юридичних осіб даної країни. Кредиторами можуть бути юридичні й фізичні особи даної країни та інших країн, уряди інших країн, міжнародні організації та фінансові інституції. Мобілізовані державою кошти спрямовуються на покриття бюджетного дефіциту або в окремий фонд, призначений для інвестицій при випуску цільових позик.

 Фінанси державного  сектора економіки включають  ті самі відносини, що й фінанси  будь-якого суб’єкта господарювання, оскільки характер і напрями  господарської і фінансової діяльності не залежать від форми власності. Водночас фінансові ресурси й отримані доходи цих підприємств належать державі, а їх фінансова діяльність регламентується державою як на підставі законів, так і у формі державного управління.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ