Аналіз структури і динаміки формування доходів бюджету Петровського району у 2009-2010 рр

Доходи місцевих бюджетів повинні бути надійною та стабільною основою фінансової бази органів  місцевого самоврядування. Їхня недостатня кількість сьогодні призводить до того, що вони не можуть забезпечити ефективного  впливу органів місцевого самоврядування на соціально-економічні процеси.

Нормативно-правовими та законодавчими актами, які регламентують  процесс формування доходів місцевих бюджетів України, є Конституція України, Бюджетний кодекс України, щорічні закони “Про Державний бюджет України”, щорічні рішення про місцеві бюджети, інші закони України, укази Президента України, відповідні Постанови Кабінету  Міністрів України та нормативні документи органів державної виконавчої влади й місцевого самоврядування.

Варто відзначити, що загальноприйнятих  принципів формування доходів місцевих бюджетів, а також бюджетів органів  місцевого самоврядування у сучасній літературі не існує. Тому є доцільним  відмітити сформульовані принципи наповнення дохідної частини бюджетів на локальному рівні, базуючись на загальноприйнятих  принципах побудови бюджетної  системи  нашої держави, зазначених у Бюджетному кодексі України, Європейської Хартії про місцеве самоврядування.

 Згідно з принципом  демократичності органи місцевого  самоврядування повинні бути  реально незалежними при плануванні, формуванні, затвердженні, аналізі та здійсненні прогнозу обсягів доходів місцевих бюджетів адміністративно-територіальних одиниць, що, відповідно, стимулюватиме їх до пошуку найбільш оптимальних джерел формування доходів місцевих бюджетів. Тобто, забезпечення самостійності місцевих бюджетів повинно здійснюватися не лише шляхом реалізації права органів місцевого самоврядування на самостійний розгляд і затвердження бюджетів, а й шляхом закріплення за місцевими бюджетами різних рівнів такого обсягу доходів, який би забезпечував виконання делегованих їм повноважень.

Згідно з принципом  директивності, правом на визначення складу податкових і неподаткових надходжень, їх ставок, обсягів надходжень міжбюджетних трансфертів володіє держава. Водночас це повинно відбуватись на засадах справедливості, неупередженості, об’єктивності, врахування інтересів і рівня соціально-економічного розвитку адміністративно- територіальних одиниць.

Принцип поділу доходів на податкові, неподаткові та міжбюджетні  трансферти передбачає існування різних методик їх розрахунку. Так, податкові  надходження формуються за допомогою  податкового механізму, неподаткові  надходження – з необов’язкових надходжень, міжбюджетні трансферти надходять від бюджетів вищого рівня  в законодавчо визначеному обсязі.

Дія принципу поділу доходів  на власні та закріплені ґрунтується  на таких положеннях: власними доходами місцевих бюджетів є законодавчо  визначені види надходжень, що є  власною фінансовою базою органів  місцевого самоврядування. Закріплені доходи, відповідно до діючого законодавства, є власними доходами державного бюджету, які на певний період закріплені за місцевими бюджетами, і держава  володіє правом вилучити їх повністю або частково назад. Відповідно, у  такій ситуації основна увага  повинна акцентуватись на власних  доходах.

Ураховуючи основні положення  принципу відповідності доходів  місцевих бюджетів обсягам функцій  органів місцевого самоврядування, варто відмітити те, що величина надходжень до місцевих бюджетів відповідає завданням, що реалізуються за їх рахунок.

Згідно з діючою практикою  формування доходів місцевих бюджетів, органам місцевого самоврядування не вистачає обсягів власних доходів  і закріплених, тому держава змушена  надавати їм фінансову допомогу у  вигляді міжбюджетних трансфертів.

Характерною ознакою принципу повноти є те, що всі види надходжень повністю зараховуються до місцевих бюджетів відповідно до діючих нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Принцип матеріальної зацікавленості в пошуках резервів до збільшення обсягів доходів місцевих бюджетів передбачає таке: при  перевиконанні  плану мобілізації доходів залишаються  вільні залишки бюджетних коштів на фінансування додаткових функцій, що не передбачені рішеннями про  місцеві бюджети. Таким чином, органи місцевого самоврядування отримуватимуть додаткові фінансові можливості для розширення своїх повноважень, наприклад, для фінансування додаткових регіональних чи місцевих програм розвитку, що здійснюються на їх території.

Через контроль із боку відповідних  органів за правильністю формування фондів  грошових коштів органів  місцевого самоврядування реалізовуватиметься  принцип контролю, а принцип гласності  – через поінформованість членів територіальної громади щодо показників джерел, обсягів доходів відповідних  місцевих бюджетів і звітів про їх виконання.

 Щодо дії принципу  реальності, то потрібно зазначити,  що формування доходів місцевих  бюджетів ґрунтується на реальних  показниках економічного та соціального  розвитку держави та її адміністративно-територіальних  формувань, що здійснюються відповідно  до затверджених методик і  правил.

Існування єдиної правової бази, єдиної бюджетної класифікації, єдиних форм, методів, підходів щодо формування доходів місцевих бюджетів усіх рівнів, єдиного порядку ведення бухгалтерського обліку та звітності передбачено умовами застосування принципу єдності.

Дія зазначеного принципу планомірності характеризується тим, що обсяги доходів місцевих бюджетів на наступний рік розраховуються у процесі бюджетного планування на основі планових і прогнозних показників соціально-економічного розвитку як окремої  адміністративно-територіальної одиниці, так і держави загалом.

Системний підхід до формування дохідних частин місцевих бюджетів із врахуванням всіх чинників системи  у тісному взаємозв’язку з  базовими даними передбачено основними  положеннями принципу системності.

Дія принципу стабільності передбачає, з одного боку, стабільні  показники обсягів і джерел доходів, а з другого, – стабільні темпи  приросту надходжень з урахуванням  завдань та функцій, які здійснюються органами місцевого самоврядування. Згідно з принципом  відповідальності учасники бюджетного процесу відповідальні  за свої дії або бездіяльність  на кожній стадії бюджетного процесу.

При дотриманні визначених принципів забезпечуватиметься  оптимальний взаємозв’язок між  різними рівнями місцевих бюджетів, між державним і місцевими  бюджетами.

1.3 Джерела доходів  місцевих бюджетів

Місцеві податки та збори  є головним атрибутом місцевого  самоврядування в розвинених країнах. Наприклад, у США за рахунок місцевих податків забезпечується 65% доходів місцевих податків і зборів. В Україні їх питома вага у податкових надходженнях місцевих бюджетів незначна. Вони складають близько 1 % доходів місцевих бюджетів України.

Місцеві ради (сільські, селищні, міські) відповідно до переліку місцевих податків і зборів запроваджують  на своїй території місцеві податки, визначають механізм їх стягнення та порядок сплати, що передбачається Законом України "Про систему  оподаткування в Україні". Крім того, вказаним законодавчим актом визначено обов'язковість запровадження сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язано запровадження певних податків і зборів, комунального податку, а також зборів: за паркування автотранспорту, ринкового, за надання ордера на квартиру, за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, із власників собак.

Місцеві органи самоврядування розробляють положення, за кожним видом  місцевих податків та зборів, якими  регламентується порядок сплати та перерахування в місцевий бюджет податків та зборів відповідно до встановленого  переліку та граничних ставок. Органи (підприємства, установи та організації), які мають вести облік платників  податків (зборів) і несуть відповідальність за їх стягнення та перерахування  до місцевого бюджету, затверджують форми звітів за цими податками, порядок  та строки їх надання у податкові  органи, також визначаються органами місцевого самоврядування.

До складу повноважень  сільських, селищних та міських рад, згідно із     ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в  Україні", віднесене право надавати пільги зі сплати місцевих податків і  зборів у вигляді повного або  часткового звільнення від їх сплати певних категорій платників або  відстрочення сплати місцевих податків та зборів.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту  перерахування місцевих податків та зборів до місцевих бюджетів покладається на платників відповідно до чинного  законодавства.

Згідно з Податковим кодексом України, який набрав чинності 1 січня 2011 року, змінився список місцевих податків і зборів, у порівнянні з раніше діючими нормами закону про систему  оподаткування.

Раніше до місцевих податків відносили 14 видів платежів - податок  з реклами, комунальний податок, збір за паркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, курортний збір, збір за участь у  бігах на іподромі, збір за виграш на бігах на іподромі, збір з осіб, які  беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, збір за право використання місцевої символіки, збір за право проведення кіно-і телезйомок, збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, збір з власників собак.

Повний перелік місцевих зборів наведено в ст.10 та розділ ХІІ "Місцеві податки і збори" Податкового кодексу (ст.265-268). Згідно з новим податковим кодексом,  до місцевих обов'язкових платежів відносяться:

• податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (вводиться з 1 січня 2012 року, відповідно до п.1 розділу ХІХ НКУ);
• єдиний податок (підрозділ 8 розділу XX "Перехідні положення" про спрощену систему оподаткування, діє до внесення змін до розділу XIV "Спеціальні податкові режими" НКУ);
• збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності;
• збір за місця для паркування транспортних засобів;
• туристичний збір.

Розглянемо більш детально кожен із них.

Платниками податку  на нерухоме майно, відмінне від земельної  ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості. Об'єктом оподаткування  є об'єкт житлової нерухомості. Не є об'єктом оподаткування:

• об'єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності);
• об'єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом;
• будівлі дитячих будинків сімейного типу;
• садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об'єкта на одного платника податку;
• об'єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним сім'ям та прийомним сім'ям, у яких виховується троє та більше дітей, але не більше одного такого об'єкта на сім'ю;
• гуртожитки.

Ставки податку встановлюються сільською, селищною або міською  радою в таких розмірах за 1 кв. метр житлової площі об'єкта житлової нерухомості:

• для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів, ставки податку не можуть перевищувати 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;
• для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів, ставка податку становить 2,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів  малого підприємництва може застосовуватися  поряд з чинною системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є  платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів);

• податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 %;
• податку на прибуток підприємств;
• податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва);
• плати (податку) за землю;
• збору на спеціальне використання природних ресурсів;
• збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
• збору до Державного інноваційного фонду;
• збору на обов'язкове соціальне страхування;
• відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;
• комунального податку;
• податку на промисел;
• збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
• збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
• внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;
• внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
• плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"