Аналіз грошового ринку як складової фінансового ринку України

Загальний обсяг активів кредитних спілок станом на 30.06.2011 року складав 2 321,0 млн. грн. і порівняно з аналогічним періодом 2010 року зменшився на 22,0% (станом на 30.06.2011 року становив 2 983,5 млн. грн.).

Обсяг капіталу кредитних спілок станом на 30.06.2011 року складав 859,6 млн. грн. Найбільшу питому вагу в структурі капіталу кредитних спілок складає пайовий капітал – 586,9 млн. грн.

Станом на 30.06.2011 року в порівнянні з аналогічним періодом 2010 року внески (вклади) членів кредитних спілок на депозитні рахунки зменшились на 29% (до 1 187 млн. грн.); кредити, надані членам кредитних спілок, також зменшились на 20% (до 2 199 млн. грн.).

Загальна сума заборгованості 269,7 тис. членів кредитних спілок, які мали діючі станом на 30.06.2011 кредитні договори, становила 2 199,0 млн. грн., тобто в середньому кожен член – позичальник кредитної спілки на кінець періоду мав 6,8 тис. боргу по кредиту (у першому кварталі 2011 року 8,2 тис.).

Незважаючи на суттєве скорочення обсягів кредитування кредитними спілками, як і в попередні роки, найбільший попит мають споживчі кредити, частка яких становить 41,74% (Рис.2.3).

Рис.2.3.Структура кредитів за видами

Друге місце посідають кредити на інші потреби – 28,0%. Значна частка припадає на кредити, видані на придбання, будівництво та ремонт житла, а також комерційні кредити. Кредитування селянських та фермерських господарств, як і в попередні періоди, має невелику питому вагу в загальному обсязі виданих кредитів. [9]

Активи інших кредитних установ станом на 30.06.2011 складали 2 492,8 млн. грн., порівняно з аналогічним періодом попереднього року зменшилися на 21,0% (станом на 30.06.2010 становили 3 132,0 млн. грн.).

Капітал інших кредитних установ збільшився на 22,0% і станом на 30.06.2011 дорівнює 996,6 млн. грн. (станом на 30.06.2010 – 800,2 млн. грн.). Обсяг виданих кредитів іншими кредитними установами станом на 30.06.2011 складав 1 179,9 млн. грн. Основні показники діяльності кредитних установ та їх динаміка зображені на Рис. 4.(Додаток Г)

Активи юридичних осіб публічного права станом на 30.06.2011 складали 6 273,1 млн. грн., що свідчить про їх зростання на 45,0% порівняно з аналогічним періодом 2010 року (станом на 30.06.2010 складали 4 324,1 млн. грн.). Обсяг виданих юридичними особами публічного права кредитів станом на 30.06.2011 складав 2 665,7 млн. грн. У діяльності фінансових установ-юридичних осіб публічного права спостерігається тенденція до збільшення активів та капіталу. Це простежується на Рис. 2.2.5.

Рис.2.5.  Динаміка основних показників діяльності юридичних осіб публічного права (млн. грн.)

Активи юридичних осіб публічного права станом на 30.06.2011 року складали 6 273,1 млн. грн. У порівнянні з І півріччям 2010 року у І півріччі поточного року відбулося збільшення (на 12%) обсягів виданих кредитів юридичним особам публічного права. Зростання основних показників діяльності юридичних осіб публічного права за І півріччя 2011 року порівняно з аналогічним періодом минулого року було зумовлено головним чином активною діяльністю Державної іпотечної установи.

Динаміка розвитку іншого сегмента фінансового ринку – ринку цінних паперів – теж має стійку тенденцію зростання. За оперативною інформацією, протягом 2011 року загальний обсяг торгів на ринку цінних паперів становив близько 1 трлн. грн., що більше на 120 млрд. грн. порівняно з даними за 2010 рік (2010 рік – 883,42 млрд. грн.), становить відчутну величину для нашої країни. За результатами торгів на фондових біржах, протягом 2011 року обсяг біржових контрактів з цінними паперами становив 36,02 млрд. грн., що менше на 1,74 млрд. грн. порівняно з даними за 2010 рік . [8]

Проведений аналіз показав, що розвиток реального сектору економіки прямо залежить від стану грошового ринку. Погіршення економічної ситуації, пік якої припав на І квартал 2009 року, призвів до відпливу коштів з банків, зниження ліквідності банківської системи, дефіциту іноземної валюти. Подолання кризових явищ в економіці та грошовому ринку може бути досягнуто лише поєднанням економічних реформ і незалежним регулюванням грошового ринку.

 

 

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ГРОШОВОГО РИНКУ КРАЇНИ

 

Досвід побудови національних фінансових ринків латиноамериканських країн і Росії не може бути кращим прикладом для України, оскільки неможливо впроваджувати однакові засоби боротьби з фінансовою кризою у всіх країнах. Коли світові ринки дедалі більше інтегруються, координація їхньої діяльності й забезпечення інституційних основ функціонування залишається національним пріоритетом. Оздоровлення фінансового ринку України нині вимагає розробки науково обґрунтованої стратегії випуску і обігу державних цінних паперів, що базується на довготермінових конструктивних інтересах держави.

З метою забезпечення сталого економічного розвитку необхідно усунути ряд перешкод, які заважають подальшому розвитку фондового ринку: 

1) психологічне неприйняття та  недооцінка потенціалу фондового  ринку як важливого елементу  фінансової системи ринкової  економіки;

2) низький рівень специфікації  прав власності, що зумовлює численні  корпоративні конфлікти;

3) слабка зацікавленість стратегічних іноземних інвесторів у вітчизняному фондовому ринку;

4) недосконале законодавче забезпечення .

Ліквідний та прозорий фондовий ринок має забезпечити реалізацію національних інтересів України, сприяти підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної економіки шляхом:

1) акумуляції та перерозподілу  інвестиційних ресурсів між різними  галузями економіки та підприємствами;

2) формування коректної ринкової  вартості підприємств;

3) утворення інформаційних індикаторів  для інвесторів, індикації загального стану економіки для всіх суб’єктів господарювання;

4) залучення коштів для покриття  дефіциту державного та місцевих  бюджетів, фінансування державних  та місцевих програм розвитку;

5) створення ефективної системи  захисту прав та інтересів  інвесторів;

6) сприяння розвитку системи  недержавного пенсійного забезпечення  та  інститутів спільного інвестування. [8]

Підвищення конкурентоспроможності українського фондового ринку і цивілізована інтеграція до міжнародних ринків капіталу повинні стати пріоритетами державної політики на фондовому ринку України.

З цією метою можна сформулювати наступні пропозиції:

• впровадження в корпоративні відносини міжнародних стандартів корпоративного управління;
• трансформація українських торговців цінними паперами у повнофункціональні,
• фінансово стійкі інститути, що надаватимуть своїм клієнтам більш широкий спектр фінансових послуг та продуктів;
• стимулювання інститутів інфраструктури фондового ринку (організаторів торгівлі, прямих учасників Національної депозитарної системи) до впровадження нових фінансових послуг, фінансових продуктів і інструментів;
• здійснення кроків у напрямку інтеграції з фондовими ринками країн Східної Європи, Балтії та країн .ГУУАМ. (Грузія, Узбекистан, Україна, Азербайджан, Молдова);
• впорядкування інтеграційних процесів до фондових ринків ЄС та Росії на засадах цивілізованості і врахування національних інтересів;
• міжнародне співробітництво в рамках IOSCO та інших міжнародних організацій як основа для створення позитивного іміджу українського фондового ринку. [12]

На сучасному етапі ефективними є наступні заходи щодо удосконалення законодавчого та організаційного регулювання діяльності банків на фондовому ринку:

1) ініціювання та участь у  розробці стратегії розвитку  фінансової системи України;

2) удосконалення  законодавчого  та  інституціонального  забезпечення діяльності банків на фондовому ринку:

• участь у допрацюванні проекту Закону України "Про акціонерні товариства"; ініціювання та участь у розробці законопроекту про інвестування для забезпечення лібералізації інвестиційних відносин та утвердження засад ефективного захисту прав інвесторів;
• забезпечення функціонування центрального депозитарію на базі приватної власності професійних учасників ринку;

3) сприяння зростанню обсягу  операцій банку з цінним паперами:

• удосконалення умов випуску та обігу на внутрішньому ринку одержаних цінних паперів України;
• створення сприятливих умов для випуску банками власних цінних паперів для розміщення їх за кордоном, зокрема на умовах субординованого боргу;
• подальше удосконалення порядку створення резервів під цінні папери.

Найбільшою проблемою в найближчі роки стане регуляторний арбітраж (різниця між витратами учасників ринку на дотримання комплексу регулятивних вимог у тій чи іншій країні), пов’язаний з процесом масштабного переміщення ринків в офшорні зони для створення ринку, паралельного внутрішньому. Економічне зростання України багато в чому залежить від зусиль держави і професійних учасників по концентрації ринку в країні та від здатності мобілізувати фінансові ресурси з метою інвестування в реальний сектор економіки. Важливою складовою державної політики, спрямованої на підвищення конкурентоспроможності фондового ринку України є податкове стимулювання розвитку інфраструктури фондового ринку, професійної діяльності суб’єктів фондового ринку, операцій з цінними паперами та доходів по них.

Пріоритетними напрямками розвитку фондового ринку, з урахуванням необхідності змін у його податковому регулюванні, вважаємо:

• встановлення спеціального порядку ведення податкового обліку фінансових результатів та декларування доходів професійних торговців цінними паперами та прирівняних до них осіб (інституційних інвесторів) від операцій з цінними паперами та деривативами, відмінного від обліку аналогічних операцій та декларування доходів від таких операцій інших суб’єктів фондового ринку, які не мають статусу торговців цінними паперами;
• звільнення від оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість некомерційних (неприбуткових) організацій фондового ринку (організатори торгівлі, Центральний депозитарій, добровільні об’єднання професійних учасників, фонди захисту прав інвесторів тощо), які забезпечують функціонування інфраструктури, діяльність яких спрямована на захист прав і законних інтересів інвесторів та здешевлення обліку та обігу цінних паперів;
• звільнення від оподаткування податком на додану вартість доходів від діяльності на фондовому ринку професійних учасників, чий статус встановлено відповідно до спеціального законодавства, та будь-яких операцій, пов’язаних з обігом цінних паперів (корпоративних прав) та деривативів.

Для створення ефективної ринкової системи необхідно також встановити ефективні механізми захисту, що стимулюватимуть інвесторів до захисту своїх прав, в тому числі запровадження норми колективного захисту прав та законних інтересів інвесторів можливе тільки за умови об’єднання зусиль законодавчої, виконавчої та судової гілок влади, громадських організацій, засобів масової інформації, емітентів та самих інвесторів. З цією метою пропонуємо:

• привести українське законодавство щодо інвестиційної діяльності у відповідність до законодавства країн ЄС.
• прийняти відповідні зміни та доповнення до цивільно-процесуального та арбітражно-процесуального, валютного, банківського, податкового законодавства, а також законодавства, що регулює фондовий ринок.

Глобальна тенденція розвитку фондових ринків вимагає концентрації торгівлі корпоративними цінними паперами на організованому ринку на засадах конструктивної конкуренції та інновацій: організатори торгівлі повинні забезпечити ефективну торговельну платформу разом з фінансовими продуктами, які потрібні клієнтам, та за ціною, яку ці клієнти готові платити. Зважуючи на вищевикладене пріоритетними вважаємо наступні заходи:

1. забезпечення прозорого ціноутворення, при якому ціни організованого ринку можуть бути основою для оцінки активів інститутів спільного інвестування і для цілей оподаткування;
2. створення через державне регулювання та саморегулювання професійних учасників ефективної системи контролю за торгівлею за участю афілійованих осіб;
3. встановлення обов’язковості укладання угод з великими пакетами цінних паперів українських емітентів на організованих ринках;
4. створення рівних умов вторинного обігу однотипних фінансових інструментів у різних організаторів торгівлі;
5. створення умов для торгівлі на організованому ринку акціями молодих компаній росту (венчурних компаній);
6. створення умов для торгівлі на організованих ринках іноземними цінними паперами;
7. запровадження заходів для розміщення українськими емітентами цінних паперів на організованих ринках.
8. розвиток технологій торгівлі похідними на організованих ринках;
9. здійснення організаторами торгівлі розрахунково-клірингової діяльності з похідними;
10. впровадження електронного документообігу при укладанні та виконанні угод з корпоративними цінними паперами, прийняття єдиних стандартів та сертифікації систем електронного цифрового підпису та шифруванні даних, придатних для використання у будь-яких технічних та технологічних системах, які будуть підтримувати функціонування інфраструктури фондового ринку України.[21]