Аналіз функціонування фінансового ринку України

 

 

ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП

 

Фінансовий ринок – складова фінансової системи держави. За своєю суттю це механізм перерозподілу фінансових ресурсів між окремими суб’єктами підприємницької діяльності, державою і населенням, між учасниками бюджетного процесу, деякими міжнародними фінансовими інститутами. Фінансовий ринок може успішно розвиватися і функціонувати лише в ринкових умовах.

За допомогою фінансового ринку, як правило, мобілізуються і використовуються тимчасово вільні фінансові ресурси або ресурси, що мали обумовлене раніше цільове призначення. Наявність фінансового ринку – об’єктивне явище, зумовлене особливостями функціонування фінансів в економічній системі держави. Він виник як гостра потреба в додатковій формі мобілізації коштів для фінансового забезпечення розвитку економіки держави.

Кругообіг коштів, що опосередковує економічну діяльність у державі, здійснюється постійно, проте в процесі цього руху коштів може настати час, коли їхня частка вивільняється з кругообігу на окремо взятому підприємстві або в організації, чи у конкретного громадянина. Інші суб’єкти економічного процесу в цей же час відчувають тимчасову потребу в коштах. Фінансовий ринок здатний задовольнити інтереси кожного з них.

Фінансовий ринок є життєво важливим для зростання, розвитку і стабільності ринкової економіки.

Мета курсової роботи – вивчити основні особливості функціонування  фінансового ринку України та його вплив на розвиток економіки.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення низки взаємопов’язаних завдань:

– розглянути структуру вітчизняного фінансового ринку; 

– дослідити особливості функціонування фінансового ринку та основних його сегментів;

– проаналізувати діяльність фінансового ринку та вплив на розвиток економіки;

–  окреслити перспективи розвитку ринку фінансового розвитку України.

Об’єктом дослідження виступає фінансовий ринок України.

Предметом є дослідження основних аспектів функціонування фінансового ринку.

Інформативною базою дослідження виступили праці вітчизняних та закордонних фахівців в галузі фінансів, матеріали періодичної преси, статистичні дані, закони України.

Дана курсова робота складається із:

Вступу, де визначено мету, об’єкт, предмет і завдання роботи;

Основної частини, що складається із трьох розділів:

• РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади дослідження фінансового ринку

• РОЗДІЛ 2. Аналіз функціонування фінансового ринку України

• РОЗДІЛ 3. Перспектива розвитку вітчизняного фінансового ринку

Заключна частина вміщує висновок, в якому наведено результати даного дослідження.

Для розв’язання визначених завдань, досягнення мети використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: методи системного аналізу, методи причинно-наслідкового аналізу, методи порівняльного аналізу, методи прямого структурного аналізу, моделювання.

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади дослідження фінансового ринку

 

Найбільш ефективною формою організації економіки є ринок, про що свідчить досвід багатьох країн світу. Сьогодні економісти під терміном «ринок» розуміють будь-яку впорядковану структуру, що забезпечує нормальну взаємодію продавців і покупців. Цей процес здійснюється на фінансовому ринку, де визначається попит і пропозиція на різноманітні фінансові інструменти.

  Фінансовий ринок  є складовою сферою фінансової  системи держави. Він може успішно  функціонувати лише в умовах  ринкової економіки, коли переважна  частина фінансових ресурсів  мобілізується суб'єктами підприємницької  діяльності на засадах їх купівлі-продажу.

Для всіх суб'єктів господарювання важливим є фінансовий ринок, де можна знайти необхідні кошти або інвестувати тимчасово вільні кошти та отримати від цього прибуток.

Поняття «фінансовий ринок» є дуже широким, тому немає однозначного його трактування:

• «це ринок, на якому визначаються попит і пропозиція на різноманітні фінансові інструменти» [14, c. 35].
• «Фінансовий ринок є цілісною системою, яка складається із взаємопов'язаних і взаємодоповнювальних елементів, кожний із яких спроможний окремо впливати на розвиток цієї системи» [24, c. 21].
• «є механізмом нагромадження та перерозподілу фінансових ресурсів країни; організованою або неформальною системою торгівлі фінансовими інструментами, основну роль в якій відіграють фінансові інститути, які направляють потоки грошових коштів від власників до позичальників» [27, c. 26].
• «це економічні відносини між підприємствами, державою, населенням з приводу перерозподілу тимчасово вільних грошових коштів на основі повної економічної самостійності та механізму саморегуляції ринкової економіки» [32, c. 17].
• «це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов'язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності» [15, c. 19].

Таким чином, можна стверджувати, що термін «фінансовий ринок» широко використовується в економічній літературі, але існує неоднозначність трактувань. Це ускладнює структуризацію фінансового ринку.

Принципи фінансового ринку ‒ це основні правила, за якими відбувається побудова реального й ефективного фінансового ринку.

Перші принципи для розвитку фондового сегмента ринку були затверджені Постановою Верховної Ради України «Про Концепцію функціонування та розвитку фондового ринку України».

Основні принципи та їх трактування подано в таблиці 1. [6, c. 22].

Впровадження таких принципів у більшості країн світу здійснюється відповідно до рекомендацій «Групи Тридцяти» ‒ міжнародної організації незалежних експертів, яка розробляє стандарти фінансових ринків. Вперше «Група Тридцяти» запропонувала головні характеристики та принципи для фондового ринку, якими були: цілісність, централізація, прозорість, застосування системи електронного обігу цінних паперів. Відповідно до рекомендацій «Групи Тридцяти» уряд України прийняв «Концепцію функціонування і розвитку фондового ринку України», яка включає названі принципи і, враховуючи специфіку розвитку економіки України, додатково затвердив свої правила розвитку фінансового ринку та конкретно фондового. Це ‒ соціальна справедливість, урегульованість, контрольованість, ефективність, правова упорядкованість, конкурентність.

Сутність та роль фінансового ринку в економіці держави найбільш повно розкривається в його функціях.

 

 

Таблиця 1

Основні принципи фінансового ринку та його сегментів

Назва принципів	Характеристика
Цілісність ринку у межах окремої країни	Забезпечується наявністю єдиної національної фондової біржі як єдиного місця котирування цінних паперів, єдиного Центрального депозитарію цінних паперів і єдиного Клірингового банку; також означає визначення єдиних курсів на усі цінні папери, які допущені до обігу й котирування на всій території країни
Централізація	Здійснення державного контролю та безпосереднє регулювання цілісної системи обігу цінних паперів, що забезпечується спеціально створеними державними органами
Прозорість	Доступність для всіх учасників ринку до значних обсягів достовірної інформації про фінансові послуги та суб'єктів, що їх надають, про цінні папери та їх емітентів

 

Функції фінансового ринку ‒ це основні завдання кожного сегмента ринку, що забезпечують його розвиток. Функції поділяють на загальні, які характерні для всіх сегментів фінансового ринку і спеціальні (конкретні) ‒ характеризують розвиток окремої сфери ринку.

Основними (загальними) функціями фінансового ринку є: [6, c. 25].

Забезпечення взаємодії покупців і продавців фінансових активів, у результаті якої встановлюються ціни на фінансові активи, що зрівноважують попит і пропозицію на них.

Запровадження фінансовим ринком механізму викупу в інвесторів належних їм фінансових активів і тим самим підвищення ліквідності цих активів.

Фінансові ринки сприяють знаходженню для кожного з кредиторів (позичальників) контрагента угоди, а також суттєво зменшують витрати на проведення операцій та інформаційні витрати.

Структура фінансового ринку ‒ це його побудова за певними ознаками: функціональною, інституціональною, сегментарною тощо.

За економічною сутністю фінансовий ринок ‒ це сукупність економічних відносин, пов'язаних з розподілом фінансових ресурсів, купівлею-продажем тимчасово вільних грошових коштів, цінних паперів та інших фінансових активів. Об'єктами відносин на фінансовому ринку є грошово-кредитні ресурси, цінні папери, фінансові послуги тощо. Суб'єктами відносин ‒ держава, підприємства різних форм власності, фінансові інститути, окремі громадяни.

Існує велика кількість ознак, за якими можна класифікувати фінансовий ринок. Розглянемо основні підходи та основні ознаки класифікації фінансових ринків (табл. 2) [11, c. 35].

 Таблиця 2

Класифікація фінансових ринків

№	Ознаки класифікації	Системи фінансового ринку
І	За терміном обігу фінансових активів	ринок грошей ринок капіталів
II	За видами фінансових активів, що  обертаються на ринку	ринок цінних паперів валютний ринок ринок фінансових послуг ринок золота та інших дорогоцінних металів і каменів ринок нерухомості га ін.
III	За умовами обертання фінансових активів	первинний вторинний
IV	За організаційними формами	біржовий (організований) позабіржовий (неорганізований)
V	За швидкістю реалізації угод	з негайною (терміновою) реалізацією ‒ ринок СПОТ реалізацією угод в майбутньому ринок СВОТ
VI	За умовами передачі фінансових активів у користування	ринок позикового капіталу ринок акціонерного капіталу
VII	За регіональною ознакою	місцевий регіональний національний світовий (міжнародний)

 

На ринку грошей здійснюються операції з купівлі-продажу фінансових активів з терміном обертання до одного року: короткострокові казначейські зобов'язання, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі, різні види короткострокових облігацій тощо.

Ринок капіталів ‒ це ринок, що призначений для довгострокового інвестування коштів в основний капітал; на цьому ринку здійснюються операції купівлі-продажу фінансових інструментів з терміном обертання більше одного року. Такі фінансові активи менш ліквідні, їм властивий найбільший рівень фінансового ризику і відносно високий рівень дохідності.

Ринок цінних паперів ‒ це система економічних і правових відносин, пов'язаних із випуском та обігом цінних паперів. Об'єктом купівлі-продажу виступають усі види цінних паперів, емітованих підприємствами, різними фінансовими інститутами, державою.

Валютний ринок ‒ це механізм, за допомогою якого встановлюються правові та економічні взаємовідносини між споживачами і продавцями валюти, валютних цінностей, між учасниками міжнародних розрахунків з приводу валютних операцій, зовнішньої торгівлі, надання фінансових послуг, здійснення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют.

Ринок фінансових послуг ‒ це сегмент фінансового ринку, який на законодавчому рівні у вітчизняній економічній літературі почали досліджувати після 2000 року з прийняттям Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»[19] і після затвердження Указом Президента «Положення про державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України». Ринок фінансових послуг ‒ це сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг.

Ринок золота та інших дорогоцінних металів і каменів ‒ це ринок, на якому фінансовими активами, що обертаються, є золото, платина, срібло, дорогоцінні камені та інші матеріальні цінності. Ринок розглядається через інвестиції в предмети колекціонування (художні твори, антикваріат, нумізматичні цінності і т.п.), у дорогоцінні метали, камені, інші матеріальні цінності.

Ринок нерухомості ‒ сегмент фінансового ринку, який розглядається як галузь вкладення капіталу в об'єкти нерухомості з метою отримання прибутку або ж з метою придбання нерухомості в особисту власність. Основними операціями на ринку нерухомості є іпотека, купівля-продаж нерухомості, надання об'єктів нерухомості в довірче управління, найм, надання послуг з оцінки майна тощо.

Первинний ‒ ринок перших емісій, на якому здійснюється початкове розміщення фінансових активів серед інвесторів і початкове вкладення капіталу в різні галузі економіки. Обов'язковими учасниками первинного ринку є емітенти цінних паперів і інвестори;