Акціонерні товариства

Статут акціонерного товариства, крім відомостей, вказаних у статуті Закону, те що було сказано вище, повинні містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купується засновниками, наступні перевиконання зобов'язань по випуску акцій.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства.

В акціонерному товаристві може створюватись рада акціонерного товариства (спостережна рада, що здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу).

Виконавчим органом акціонерного товариства, який –здійснює керівництво його поточною діяльністю є правління або інший орган передбачений статутом.

Роботою правління керує голова правління, який здійснює правління акціонерним товариством, він має право без довіреності здійснювати дії від імені товариства.

Головою та членами правління товариства можуть бути особи, які перебувають з товариством у трудових відносин.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів.

 

Розділ ІІІ. Формування фінансових ресурсів акціонерних товариств

 

Формування фінансових ресурсів на підприємстві відбувається через формування статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень за рахунок відновлення і використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання, доходів на формування резервного фонду, фонду споживання і фонду нагромадження. У зв'язку із цим поняття “формування” та “розподіл” доцільно розглядати, як окремі процеси.

Утворення фондів грошових засобів завжди передбачає розподіл виручки  (та й взагалі грошових надходжень).

Формування та використання фінансових ресурсів на підприємствах – це процес утворення фондів грошових засобів для виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарської та фінансової діяльності, а також процесу відтворення на підприємствах.

Під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові засоби, що є в розпорядженні підприємства. Таким чином, до фінансових ресурсів належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід на прибуток.

До залучених – пайові та інші внески, засоби мобілізовані на фінансовому та кредитному ринках.

Перехід на ринкові умови господарювання, запровадження комерційних засад у діяльність підприємств, приватизація державних підприємств потребують повно підходів до формування фінансових ресурсів. Так, нині важливе місце у утворених фінансових ресурсів належать пайовим та іншим внескам фізичних і юридичних осіб, членів трудового колективу. Водночас значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих структур.

Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових засобів у формуванні фінансових ресурсів підприємств. Усе це змушує підприємства виявити ініціативу та винахідливість, нести повну матеріальну відповідальність.

Обсяг виробництва, його ефективність зумовлюють розмір, склад та структуру фінансових ресурсів підприємств.

У свою чергу, від величини фінансових ресурсів підприємства залежать зростання виробництва та соціально-економічний розвиток підприємства. Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя підприємства, платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.

Пошук фінансових джерел розвитку підприємства, забезпечення найефективнішого інвестування фінансових ресурсів набуває досить-таки важливого значення в роботі фінансових служб підприємства за умов ринкової економіки.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливе значення має структура інших джерел. Підвищення питомої ваги власних засобів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємства.

Питома вага залучених коштів та засобів укладають фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових втрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів на акції, доходів на облігації, зменшує ліквідність балансу підприємства.

Тому в кожному конкретному випадку необхідно продумати доцільність залучення додаткових фінансових ресурсів.

 

Розділ ІV. Емісія цінних паперів акціонерним товариством

 

Акція – це цінний папір без установленого строку обігу, що пересвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь  в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими та просити. Громадяни вправі бути власниками, як правило іменних акцій.

Обіг іменних акцій фінансується у книзі реєстрації акцій, що ведеться товариством. До неї має бути внесено відомості про власника, час придбання акції, також кількість акцій у кожного акціонера.

По акціям на пред'явника у книзі реєструється їх загальна кількість.

Привілейовані акції дають власникові привілейоване право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участі в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачене його статутом.

Привілейовані акції випускатися можуть із фіксованим  у процентах до їх номінальної вартості, щорічно виплачувати дивіденди. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства.

Порядок здійснення переважного права на одержання дивідендів визначається Статутом акціонерного товариства. Акція, як цінний папір повинна містити наступні реквізити: фірмове найменування акціонерного товариства, його місцезнаходження, найменування цінного паперу – “акція”, її порядковий номер, дату випуску, вид акції та її номінальну вартість, ім'я власника (для іменної акції), розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акцій, а також кількість акцій, яка випускається, строк виплати дивідендів, та підпис голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої особи, печатку акціонерного товариства.

Рішення про випуск акцій приймається засновниками акціонерного товариства або загальними зборами акціонерів акціонерного товариства. Рішення про випуск акцій оформлюється протоколом.

Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється у розмірі його статутного фонду або на всю вартість  майна державного підприємства (у разі перетворення його в акціонерне товариство). Додатковий випуск акцій можливий лише у тому разі, коли всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю не лише номінальної. Забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю акціонерного товариства.

При створені акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені шляхом відкритої підписки у (ВАТ) або розподілу акцій між засновниками (у ВАТ).

Відкрита підписка на акції при створені акціонерного товариства організується засновниками. Засновники у будь-якому випадку зобов'язані бути держателями акцій на суму не менше 25% статутного фонду і строком не менше 2 років.

Засновниками акціонерного товариства публікують повідомлення про наступну відкриту підписку. Строк відкритої підписки не повинен перевищувати  6 місяців. Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10% вартості акцій. Після закінчення вказаного у повідомлені строку підписка припиняється.

Для скликання установчих зборів, особи, які підписалися на акції, повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менше 30% номінальної вартості акцій. У випадку, коли всі акції, акціонерного товариства розподіляються між засновниками, вони повинні внести для скликання установчих зборів не менше 50% номінальної вартості акцій.

Акції оплачуються у гривнях, а у випадках, передбачених статутом акціонерного товариства, також і іноземній валюті або шляхом передачі майна. Акції можуть бути видані одержувачу тільки після повної оплати їх вартості.

Акціонерне товариство може викупляти в акціонера акції, що належать йому, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання.

Ці акції повинні бути реалізовані або анульовані в строк не більше одного року.

Власник акції має право не частину продукції (прибутку від неї, або на дивіденди, на участь в управлінні акціонерним товариством (крім власника привілейованих акцій), а також інші права, передбачені Законом України “Про товариства”, та іншими законодавчими актами України, а також статутом акціонерного товариства.

Дивіденди по акціях виплачуються за підсумками року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні після  сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет та процентів за банківський кредит.

 

Розділ V. Державне регулювання фінансової діяльності акціонерних товариств

 

Ринкова економіка розвинутих країн на сучасному етапі являє собою уміле поєднання важелів підприємництва, як конкуренція, попит і пропозиція, вільне ціноутворення з нинішньою стратегічною політикою державного регулювання економічних процесів.

На ранніх стадіях розвитку товарного виробництва, наші функціонуючі підприємства в переважній більшості були дрібні і середні за розміром капіталу, головними регуляторами суспільного виробництва служили конкуренція і вільний ринок. Роль держави полягала лише у створенні загальних умов для функціонування приватних капіталів.

Із розвитком форм власності, зокрема політики у підприємництві, розширилась сфера і напрямки політики державного регулювання, визначаються масштаби, форми і методи такого регулювання. Найефективнішими інструментами регулювання виявляє державні фінанси, грошовий обіг і кредит.

З використанням різних методів у державному регулюванні стало можливим здійснювати відповідну фінансову, кредитно-грошову політику, впливати на рух промислового капіталу, на міжнародній валюті й економічних відносин.

Чільне місце у проведенні політики державного регулювання посідають  саме методи регулювання фінансів підприємницьких структур як складової частини державних фінансів.

Важливу роль у теоретичній розробці нової системи господарювання відіграли праці Дж. Кейнса. Він і його прихильники говорили, що прогресу суспільство може досягти тільки тоді, коли держава активно втручатиметься у фінансову діяльність підприємств. Таке втручання має полягати у регулюванні економіки через проведення відповідної системи податків, амортизаційних відрахувань, бюджетних надходжень і витрат, субсидій і пільг виробниками і т.д..

На сучасному етапі державне регулювання фінансів підприємницьких структур в економіці України проводять двома напрямками:

1. Проведення бюджетно-податкової та кредитно-грошової політики;
2. Створення системи державної підтримки розвитку підприємницьких структур із метою стимулювання їх фінансової діяльності.

Державне регулювання фінансової діяльності за цими напрямками має бути узгоджене і не повинно заперечувати одне одному, оскільки через податкову політику створюється можливість наповнення переважної частини бюджету, а не вивірені заходи щодо стимулювання у фінансовій сфері підприємництва можуть призвести до бюджетного дефіциту.

Податкова система України має багато спільних рис із тими системами, які застосовують розвинуті країни світу.

Її основу становлять прямі прибуткові податки з підприємств громадян, а також непрямі – податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір (АЗ), мито, спеціальні відрахування на соціальне страхування та забезпечення.

Але, попри те, що Україна має досить сталу систему податків, особливою проблемою залишається перехід до суті економічних взаємовідносин товаровиробників із державою, подолання економічного необґрунтованого втручання державних відомств у діяльність підприємств і організації.

Якщо розглядати структуру зведеного бюджету України за 1996-1999 роки, то найбільшу питому вагу в  доходах мають місце такі податки, як податок на додану вартість і податок на прибуток. Водночас частина акцизного збору, державного мита, надходжень до Чорнобильського фонду, плати за землю – незначна.

У таблиці наведено питому вагу найважливіших податків та надходжень до державних цільових фондів у доходах зведеного бюджету України.

 

Таблиця

Структура зведеного бюджету України, %

№ п/п	Доходи	2000	2003	2004	2005	2006
1.	Податок на доходи (прибуток)	23,5	18,2	20,6	19,7	24,3
2.	Податок на додану вартість	21,9	20,7	29,3	28,8	30,1
3.	Акцизний збір	2,0	2,1	4,3	4,6	4,9
4.	Прибутковий податок з громадян	7,7	8,9	11,7	12,3	14,0
5.	Надходження до Чорнобильського фонду	5,0	4,9	6,0	5,2	4,6