Теоретичнi та органiзацiйнi основи фiнансового менеджменту

Управление финансами 
Книги

ТЕМА 1. ТЕОРЕТИЧНİ ТА ОРГАНİЗАЦİЙНİ ОСНОВИ ФİНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

1.1. Сутність фінансового  менеджменту

Категорія ”менеджмент” застосовується для характеристики трьох понять: системи економічного управління, органу управління (апарату управління), форми підприємницької діяльності. Найчастіше під менеджментом (англ. Management – управління) розуміють систему економічного управління виробництвом, яка включає сукупність принципів, методів, форм і прийомів управління.

Невід’ємною складовою менеджменту є фінансовий менеджмент – процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб’єкта господарювання та оптимізації обороту його грошових коштів.

Фінансовий менеджмент ґрунтується на системі принципів, засобів та форм організації грошових відносин підприємства, спрямованих на управління його фінансово-господарською діяльністю. Складовими фінансового менеджменту є:

-         визначення і реалізація фінансової політики підприємства;

-         інформаційне забезпечення (складання й аналіз фінансової звітності підприємства);

-         оцінювання інвестиційних проектів і формування ”портфеля” інвестицій;

-         поточне фінансове планування та контроль.

Фінансово-економічні відносини формуються у трьох взаємозв’язаних напрямах:

-         ринок грошей та капіталу;

-         ринок інвестицій;

-         фінансовий менеджмент.

На основі фінансового менеджменту здійснюється управління усією фінансово-господарською діяльністю підприємства, формування і використання усіх видів його фінансових ресурсів із застосуванням методів та важелів фінансового механізму, тобто формується мистецтво управління фінансовою діяльністю підприємства.

Матеріальною основою фінансового менеджменту є рух вхідних та вихідних грошових потоків, тобто економічний процес, який супроводжує рух вартості.

До основних принципів фінансового управління підприємством відносять:

1. Принцип фінансової  стратегії, що визначає можливість  збалансування матеріальних та  грошових ресурсів.

2. Принцип стратегії управління, тобто виявлення можливостей  розширення виробництва, прогнозування  інноваційних варіантів розвитку, пошук альтернативних шляхів прийняття рішень, вибір нових шляхів фінансування.

3. Контроль за виконанням  прийнятих рішень.

4. Урахування прогресивного  досвіду в питаннях управління  фінансами підприємства та його  екстраполяція на майбутнє.

5. Орієнтація на прийняття  у найкоротші терміни рішень з фінансових питань.

6. Визначення непередбачених  наслідків впливу зовнішніх факторів.

Об’єктом управління у фінансовому менеджменті є формування і використання усіх видів фінансових ресурсів, у тому числі грошових коштів, інвестицій, основних та оборотних активів, організація поточної фінансової роботи на підприємстві.   

У процесі організації фінансового менеджменту здійснюються планування, прогнозування, регулювання, координація, стимулювання, контроль та аналіз.

Розглянемо структурно-логічну схему фінансового менеджменту (рис. 1.1).

Фінансовий механізм в управлінні підприємством – це цілісна система управління фінансами підприємства, на якій ґрунтується фінансовий менеджмент і яка призначена для організації взаємодії об’єктів та суб’єктів господарювання у сфері фінансових відносин, формування та використання фінансових ресурсів, забезпечення ефективного впливу фінансової діяльності на кінцеві результати роботи підприємства.    

Вхід

Фінансове завдання (визначення цілей формування і вико-ристання фінансо-вих ресурсів)

Вибір методів, важелів і прийомів управління рухом фінансових ресурсів і капіталу

Прийняття рішення. Складання програми заходів із фінансо-вого оздоровлення та фінансового плану підприємства

Вихід

Аналіз та оцінювання фінансових результатів діяльності підприємства

Контроль за виконанням рішення

Організація виконання рішення

Рис.1.1. Структурно-логічна схема фінансового менеджменту

З метою управління фінансами підприємства застосовується фінансовий механізм.

Фінансовий механізм включає такі взаємопов’язані елементи, як фінансові методи, фінансові важелі, правове, нормативне та інформаційне забезпечення. 

1. Фінансові метод включають:

- планування;

- прогнозування;

- інвестування;

- кредитування;

- самофінансування;

- оподаткування;

- система розрахунків;

- матеріальне стимулювання;

- страхування;

- заставні, трастові операції;

- оренда, лізинг, факторинг;

- фондоутворення;

- взаємовідносини з різними  суб’єктами та засновниками.

Фінансові важелі:

-         прибуток;

-         дохід;

-         амортизаційні відрахування;

-         фінансові санкції;

-         ціна;

-         орендна плата;

-         дивіденди;

-         цільові економічні фонди;

-         вклади;

-         пайові внески;

-         котирування валютних курсів;

-         форми розрахунків;

-         види кредитів;

-         процентні ставки;

-         дисконт. 

3. Правове забезпечення – закони, укази, статут юридичної особи.

4. Нормативне забезпечення  – норми, інструкції, нормативи, методичні  вказівки.

5. İнформаційне забезпечення  – інформація різного виду  та роду.  

У загальному вигляді діяльність фінансового менеджера здійснюється за такими напрямами:

I.Аналіз і планування майнового та фінансового стану підприємства.

II. Забезпечення підприємства фінансовими ресурсами (управління джерелами ресурсів).

III  Розподіл фінансових ресурсів (інвестиційна політика та управління активами).

Цими напрямами діяльності визначаються основні завдання, що стоять перед фінансовими службами підприємства.

За першим напрямом здійснюється загальна оцінка:

·  активів підприємства та джерел їх фінансування;

·  величини і складу ресурсів, необхідних для забезпечення певного економічного потенціалу підприємства і розширення його діяльності;

·  джерел додаткового фінансування;

·  системи контролю за станом і ефективністю використання фінансових ресурсів.

Другий напрям передбачає визначення:

·  обсягу потрібних фінансових ресурсів;

·  додаткових джерел мобілізації фінансових ресурсів;

·  форми їх отримання (довгостроковий чи короткостроковий кредит, власний капітал);

·  витрат, пов’язаних із залученням усіх видів ресурсів;

·  фінансового ризику.

Третій напрям передбачає аналіз і оцінювання довгострокових і короткострокових рішень інвестиційного характеру:

·  доцільності розподілу фінансових ресурсів, їх місця в системі матеріальних, трудових та фінансових ресурсів;

·  ефективності вкладень в основні засоби;

·  наявності оборотних коштів (у цілому і за видами);

·  ефективності вкладень підприємств.

Головною метою фінансового менеджменту є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періоді, раціональне використання фінансових ресурсів, здатність підприємств покрити витрати, пов’язані з використанням ресурсів, і забезпечити прийнятний рівень доходів за мінімального ризику вкладників капіталу. Таке визначення мети отримує конкретне вираження у забезпеченні максимізації ринкової вартості підприємства, що реалізує кінцеві фінансові інтереси його власників.

Фінансове управління поточною діяльністю підприємства спрямовується на:

1. Забезпечення формування  достатнього обсягу фінансових ресурсів відповідно до завдань розвитку підприємства. Це завдання реалізується через визначення загальної потреби у фінансових ресурсах підприємства на наступний період, збільшення обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, визначення необхідних обсягів формування власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел, управління залученням позичкових фінансових ресурсів, оптимізацію структури джерел формування ресурсного фінансового потенціалу.

2. Забезпечення найефективнішого використання фінансових ресурсів у розрізі основних напрямів діяльності підприємства.

3. Оптимізація грошових  потоків підприємства (вхідних і  вихідних). Це завдання реалізується  шляхом ефективного управління  грошовими потоками підприємства  в процесі кругообігу його грошових коштів, забезпечення синхронізації обсягів надходження і витрат грошових коштів у кожному періоді, досягнення необхідної ліквідності його оборотних активів.   

4. Забезпечення максимізації  прибутку підприємства з найменшим рівнем фінансового ризику. Максимізація прибутку досягається на основі ефективного управління активами підприємства, залучення в господарський оборот необхідного обсягу позичкових фінансових ресурсів, вибором найефективніших напрямів операційної та фінансової діяльності.

5. Забезпечення мінімізації  фінансового ризику за очікуваного  рівня прибутку. Якщо рівень прибутку  підприємства прогнозується заздалегідь, важливим завданням є зниження  до рівня мінімально можливого  фінансового ризику, за яким гарантується отримання цього прибутку. Така мінімізація забезпечується шляхом диверсифікації видів операційної і фінансової діяльності, а також портфеля фінансових інвестицій; профілактикою мінімізації окремих фінансових ризиків, ефективними формами їх внутрішнього і зовнішнього страхування.

6. Забезпечення відносної  фінансової рівноваги підприємства  в процесі його розвитку. Така  рівновага характеризується високим  рівнем фінансової стійкості  і платоспроможності підприємства  і забезпечується формуванням  раціональної структури майн та капіталу, ефективними пропорціями в обсягах формування фінансових ресурсів за рахунок різних джерел, достатнім рівнем самофінансування інвестиційних потреб.

Розглянуті завдання фінансового менеджменту тісно взаємозв’язані між собою, хоча окремі з них і мають різнонапрямлений характер.

Ці завдання вирішуються за допомогою раціонального управління потоками фінансових ресурсів підприємства та оптимізації джерел фінансування підприємства (як внутрішніх, так і зовнішніх):

·   у результаті фінансово-господарської діяльності підприємства;

·   на фінансовому ринку під час продажу акцій, облігацій, отримання кредитів;

·   повернення суб’єктам фінансового ринку процентів і дивідендів як плати за капітал;

·   сплати податкових платежів;

·   інвестування і реінвестування у розвиток підприємства.

До основних базових показників, на основі яких оцінюється ефективність фінансової діяльності підприємства, належать:

1. Додана вартість. Цей показник за своєю сутністю є різницею між вартістю продукції, виробленої за певний час з урахуванням збільшення запасу готової продукції, витрат на реалізацію, неопераційних доходів, а також продукції для внутрішнього споживання та вартості матеріальних активів, які споживалися.

До показника доданої вартості входять:

-   виплати до державних та страхових фондів;

-   оплата праці;

-   проценти за кредит;

-   повернення боргів інвесторам та кредиторам;

-   прибуток на вкладений капітал.

2. Брутто-результат експлуатації інвестицій (БРЕİ) – це додана вартість за вирахуванням витрат на оплату праці та відрахувань з оплати праці.

3. Нетто-результат експлуатації інвестицій (НРЕİ).

НРЕİ = БРЕİ – Витрати на відновлення основних засобів.

На практиці за НРЕİ беруть прибуток, збільшений на суму фактичних витрат по заборгованості.

НРЕİ = Прибуток + Проценти за кредит.

4. Рентабельність активів (ЕРа).                                            

     Ефект виробництва

Ефективність виробництва = --------------------------- . 100%;