Механізм реалізації фінансового менеджменту

 

Механізм реалізації фінансового менеджменту.

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ.

1. Визначення  мети  і  цілей  фінансової  політики.
2. Створення  фінансового  механізму.
3. Побудова  системи управління.

Висновки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Фінансовий менеджмент набуває  практичного втілення завдяки фінансовій політиці підприємства.

В останні роки проблемі визначення фінансової політики надається  важливе значення, приділяється велика увага з боку держави та підприємств, присвячується значна кількість публікацій. Проте єдиної думки щодо теоретичного аспекту цього питання сьогодні не існує.

Теоретичні основи та принципи формування механізмів управління фінансовою діяльністю підприємств представлені в працях таких зарубіжних науковців: М.Абрютіної, І.Балабанова, П.Бароле, В.Бочарова, Р.Брейлі,  А.Гончарова,  О.Стоянової,  А.Роя,  І.Романе,  Е.Нагашева, Ж.Франшона  та ін. Необхідність розв’язання теоретико-методологічних, організаційних,  практичних  проблем  системи  управління фінансовою  діяльністю  вітчизняних  підприємств  та її  подальше  реформування  розглядалось  в  працях  вітчизняних  вчених  В. Андрущенка,  М.Білик, О.Білоусової, І.Бланка, В. Забродського, А. Поддєрьогіна, Т. Смовженко, В. Суторміної, О. Терещенко, Т. Унковської  й ін.

В сучасних умовах поняття  фінансової політики пов’язується не тільки зі сферою держави, а й з окремими галузями економіки, з підприємницькими структурами, з населенням, в залежності від рівня задач, які вирішує фінансова політика.

Мета даної роботи - розглянути процес реалізації фінансової політики на підприємстві, який відбувається в три етапи :

• визначення  мети і цілей фінансової  політики;
• створення  фінансового  механізму;
• побудова  системи  управління.

 

 

 

1. Визначення  мети і цілей фінансової  політики

 

Головною метою розробки фінансової політики підприємства є створення раціональної системи управління фінансовими ресурсами, здатної забезпечити стратегічні і тактичні завдання його діяльності. Визначення  мети має індивідуальний зміст для кожного підприємства. Вона може виражатися у досягненні фінансової стійкості і платоспроможності, рентабельності активів і вкладеного капіталу тощо. Застосування фінансового, податкового і управлінського обліку та аналізу господарсько-фінансової діяльності спрямовує управління на досягнення визначеної мети.

Сучасна фінансова діяльність багатьох підприємств здебільшого  характеризується оперативною формою управління фінансовими ресурсами. Управлінські рішення відображають реакцію на поточні проблеми фінансово-господарської діяльності. Така форма управління фінансами не відповідає інтересам підприємства та його інвесторам і партнерам. Сучасні умови господарювання вимагають переходу до управління фінансовими ресурсами на базі розробленої стратегічної мети відповідно до ринкових умов та пошук шляхів поставленої мети у межах прийнятої фінансової політики.

Фінансова політика підприємства являє собою цілеспрямоване застосування фінансів для вирішення довготермінових цілей та короткотермінових завдань, визначених статутними вимогами. В умовах нестабільного економічного середовища, непередбачуваної податкової грошово-кредит-ної політики держави багато підприємств вимушені турбуватися про своє виживання. Це відображається в розв'язанні поточних фінансових проблем у формі реакції на невизначені макроекономічні дії владних структур.[8; 74] Така політика в управлінні фінансами породжує окремі протиріччя між інтересами суб'єктів господарювання і фіскальними інтересами держави. Зміст фінансової політики виражається у вирішенні таких завдань:

а)  розробка оптимальної  концепції управління фінансовими ресурсами, яка дозволяє забезпечити узгодження оптимального обсягу їх надходжень з одночасним захистом підприємницького ризику;

б) визначення основних напрямів використання фінансових ресурсів на поточний період та на перспективу. При цьому необхідно враховувати перспективи розвитку виробничої і комерційної діяльності та стан макроекономічної кон'юнктури (оподаткування, облікова ставка банківського відсотка, норми амортизаційних відрахувань на основні засоби тощо);

в)   фінансово-економічна  діяльність   суб'єктів   господарювання, спрямована на досягнення поставленої мети з врахуванням реальних показників за даними фінансового аналізу, внутрішньогосподарського контролю, оцінки реальних інвестиційних проектів та інших показників.

Розробка ефективної системи  управління фінансами пов'язана  з розв'язанням проблем гармонізації інтересів власників підприємства і управлінського персоналу та інтересами працівників, узгодження інтересів підприємства з інтересами суспільства тощо. Розв'язання цих та інших проблем вимагає достатнього обсягу фінансових ресурсів для розширення виробництва і збереження високої платоспроможності. Тому, виходячи з тривалості періоду і характеру вирішення завдань, фінансову політику поділяють на фінансову стратегію і фінансову тактику.[14; 34]

Фінансова стратегія - довготривалий  курс фінансової політики, розрахований на перспективу (більше одного року), який передбачає вирішення великомасштабних завдань розвитку підприємства. У процесі її розробки прогнозують такі тенденції розвитку підприємства:

а) ріст обсягів виробництва  і реалізації продукції (робіт, послуг);

б) відношення до конкурентної боротьби (наслідування лідера, завоювання лідерства), що відображається показниками рентабельності капіталу і реалізації;

в) зміцнення фінансового  стану, уникнення банкрутства і великих фінансових втрат;

г) максимізація вартості (цінності) суб'єкта господарювання.

З позиції стратегії фінансової політики підприємства формуються конкретні цілі і завдання виробничої і фінансової діяльності та приймаються оперативні управлінські рішення.

Розробка фінансової стратегії включає такі найважливіші напрями:

а)  розробка облікової, кредитної, цінової, дивідендної, інвестиційної і податкової політики;

б) управління основним і  оборотним капіталом та кредиторською заборгованістю;

в) управління витратами, доходами і прибутком.

На результати діяльності суб'єкта господарювання безпосередньо впливають зовнішні фактори: кон'юнктура ринку, податкова, бюджетна, грошово-кредитна політика держави. Тому вибір стратегії підприємства не може гарантувати отримання прогнозованого ефекту.[8; 109]

Складовою фінансової стратегії є перспективне фінансове планування, орієнтація на досягнення основних параметрів діяльності: обсягу і собівартості реалізації, прибутку і рентабельності, фінансової стійкості і платоспроможності.

На вирішення локальних  завдань конкретного етапу розвитку підприємства шляхом своєчасної зміни способів організації фінансових зв'язків, перерозподілу фінансових ресурсів між видами витрат і структурними підрозділами спрямована фінансова тактика. За відносної стабільності фінансової стратегії досягнення поставленої мети фінансова тактика повинна відрізнятися гнучкістю, що зумовлюється змінами ринкової кон'юнктури. Стратегія і тактика фінансової політики тісно взаємопов'язані. Правильний вибір стратегії створює сприятливі можливості для вирішення тактичних завдань.

Якщо одним з пріоритетних завдань стратегічного управління фінансовими ресурсами є забезпечення платоспроможності, то головним завданням оперативного управління фінансами підприємства є забезпечення його ліквідності. Тактичні рішення мають доповнювати і конкретизувати стратегічні. Водночас між ними повинна зберігатися фінансова рівновага. Збереження належної платоспроможності і високої ліквідності забезпечується ефективністю управління його грошовими потоками (надходженням і використанням грошових коштів). Тому плануванню і контролю за грошовими потоками на підприємстві належить пріоритетне значення.

Визначальною метою вибору фінансової тактики є визначення оптимального обсягу оборотних активів і джерел (власних, позикових, залучених) їх фінансування. За рахунок цих джерел фінансується поточна діяльність підприємства.

Отже, розробка науково обґрунтованих  цілей функціонування та розвитку фінансів підприємств формується на основі вивчення вимог економічних законів, всебічного аналізу перспектив удосконалення виробництва і стану потреб підприємства і його власників. Перший етап механізму реалізації фінансового менеджменту полягає у визначенні мети, цілей та основних задач фінансової політики. Реалізація фінансової політики на підприємстві залежить від економічного стану держави, мети створення підприємства, організаційної форми та форми власності даного підприємства. Визначення основних напрямків використання фінансів полягає у розробці стратегії і тактики фінансової політики, виходячи з поставленої мети, враховуючи можливості зростання і зменшення фінансових ресурсів, а також зовнішніх і внутрішніх факторів.

 

 

 

 

 

 

2. Створення  фінансового  механізму

 

Реалізація фінансової політики забезпечується використанням фінансового механізму підприємства.

Фінансовий механізм підприємства являє собою систему економічних заходів (методів, інструментів і важелів), що функціонують в межах нормативно-правової регламентації, спрямованих на забезпечення обслуговування фінансовими ресурсами операційної, фінансової, інноваційної й інших видів діяльності, передбачених власною фінансовою політикою. Фінансовий механізм підприємства включає визначену фінансовою політикою взаємодію фінансових методів (фінансове планування, ціноутворення, інвестування, фінансування, страхування, кредитування, стимулювання і контроль), фінансових інструментів (перспективне, поточне і оперативне фінансове планування, види цін, фінансові ресурси, грошовий капітал, ревізія, фінансові стимули, фінансові санкції тощо) та фінансових важелів, які конкретизують дію функціонування фінансового інструменту у фінансовому механізмі (баланс доходів і витрат, бізнес-план, цінові знижки і цінові надбавки, прибуток, внутрішній аудит, кредит, векселі, норми прискореної амортизації, страхові тарифи, норми штрафних санкцій, ліцензування, атестація, акредитація тощо) в межах нормативно-правового регламентування.[9; 55]

Важливою складовою механізму  фінансового менеджменту є системи забезпечення, до складу яких входять:

• система організаційного забезпечення;
• система інформаційного забезпечення;
• система кадрового забезпечення;
• система технічного забезпечення;
• програмне забезпечення;
• фінансове забезпечення.

Кожна з перерахованих  систем забезпечення є важливим компонентом механізмів підготовки, прийняття та реалізації фінансових рішень. Важлива не тільки їхня наявність, а й дотримання за її формування та функціонування вимоги ефективності системи.

Система організаційного  забезпечення - взаємопов'язана система внутрішніх підрозділів, служб, керівників суб'єкта господарювання, які уповноважені здійснювати підготовку та прийняття фінансових рішень, несуть відповідальність за їх здійснення і результати фінансово-господарської діяльності, досягнення мети та реалізації завдань фінансового менеджменту.

Система організаційного  забезпечення фінансового менеджменту  залежить від таких чинників:

• величини суб'єкта господарювання;
• організаційно-правового типу господарювання;
• галузі;
• форми власності;
• структури управління;
• національних традицій;
• культури та етики управління;
• професійного рівня персоналу.

Щодо переліку чинників, що впливають на особливості системи  організаційного забезпечення, у вітчизняній практиці зустрічаються різні їх варіанта. Щодо побудови систем організаційного забезпечення прийнято виокремлювати такі принципи:

• ієрархічний;
• функціональний;
• змішаний [7; 26].

Цим принципам відповідають створювані суб'єктами господарювання системи організаційного забезпечення, що мають свої особливості та відмінності.

Із середини XX ст. у системах організаційного забезпечення фінансового менеджменту багатьох корпорацій виокремились такі підрозділи, як казначейство та бухгалтерія. Спільними завданнями обох служб було оперативне, поточне управління, фінансове регулювання, аналіз, планування та розробка фінансової стратегії, політики і тактики. Головними завданнями казначейської служби стало управління грошовими потоками, портфелем цінних паперів, фінансовими ризиками, капіталом, робота з фінансовими посередниками.

Бухгалтерія відповідає за облік, антикризове фінансове управління, звітність та здійснює управління доходами, витратами, прибутком, податками, займається бюджетуванням, контролем та внутрішнім аудитом.