Финансовый менеджмент

Варіант № 1

ЗМІСТ

 

  ВВЕДЕННЯ………………………………………………………………………………………2

 

         ТЕОРЕТИЧНА  ЧАСТИНА

1. Сутність і принципи фінансового менеджменту, його функції і задачі…………………………………………………………………………………5

 

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Задача №1………………………………………………………………….17

Задача №2………………………………………………………………….19

Задача №3………………………………………………………………….22

Задача №4………………………………………………………………….23

Задача №5………………………………………………………………….26

 

ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………………….28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

 

 

 

ВВЕДЕННЯ

      Управління з'явилося разом з людьми. Там де хоча б дві людини, об'єднувалися в прагненні досягти який, або загальної мети, виникала завдання координації їх спільних дій, рішення якої хто з них повинен був брати на себе. У цих умовах він став керівником, керуючим, а інший - його підлеглим, виконавцем. 
На всіх етапах становлення суспільства проблема управління стояла досить гостро і багато люди намагалися вирішити її але їхні праці мали розрізнений характер і не становили узагальненої теорії. 
Поступово з розвитком товарно-грошових відносин розвивалося і управління. У часи рабовласництва процвітала торгівля; пізніше, в часи феодалізму і процвітання натурального господарства значення торгівлі в селі трохи зменшилася, але з розвитком міст і ремесла вона знову набула своє первинне значення. У часи становлення капіталізму і первісного накопичення капіталу процвітало фінансове підприємництво, а пізніше - промислове. У середині ХІХ століття управління придбало нові форми. Якщо до цього одноосібним управлінцем був господар, то в період бурхливого зростання промислового структура значно змінилася. 
        Саме на цьому етапі і почав розвиватися менеджмент в тому вигляді, в якому ми звикли сприймати це слово. Не можна сказати, що він раптово з'явився саме з розвитком капіталізму, він існував і раніше. У часи рабовласництва були керуючі на плантаціях, які стежили за правильністю виконання робіт, але це правильніше було б назвати наглядом, ніж управлінням. У часи феодалізму і процвітання натурального господарства, також існували керуючі, помічники господаря, це, мабуть, можна вважати одним з перших проявів саме управління, а не тільки нагляду над працюють, оскільки у керуючого була можливість маневру: він міг замінити вид робіт у вигляді заохочення або покарання селян, міг знизити податок (щоправда, лише за рахунок підвищення податку для інших). Це було жахливим, але все ж прояв управління. 
        І лише у другій половині минулого століття після перемоги промислової революції на Заході ситуація різко змінилася. Ринкові відносини володіли всіма сферами життя суспільства. Як гриби після дощу росли великі фірми, які вимагали великого числа керівників вищого і середнього рівнів, здатних приймати грамотні раціональні рішення, які вміють працювати з великими масами людей. Тому від керуючих потрібний високий професіоналізм, компетентність, вміння порівнювати свою діяльність з існуючими законами. В результаті з'являється група людей, які спеціально займаються управлінською діяльністю. Цим керівникам вже не потрібно тримати своїх підлеглих у покорі владною рукою. Головним завданням стає копітка організація, і щоденне управління виробництвом в цілях забезпечення найбільшої прибуток власникам фірми. Ці люди стали називатися менеджерами. 
          Яскравим прикладом є Америка: безліч контор, які працюють в різних областях. Кожна з них має свою управлінську структуру, де крім президента (господаря) є ще і керуючий, фінансисти і аналітики, які займаються розробкою політики фірми. Ті з них, чиї фахівці виявилися найбільш талановитими, досвідченими і грамотними вижили в море дикої конкуренції. Всі самі знамениті американські бізнесмени: Генрі Форд, Рокфеллер і багато інші починали з малого, але, швидко зорієнтувавшись у ситуації, що склалася на ринку ситуації, змогли набрати команду і зробити свою роботу максимально ефективною, працюючи швидше і краще за інших, вони стали лідерами у своїй галузі. 
Основна мета існування будь-якого бізнесу та створення будь-якої фірми - привести фірму до вершини Успіху, закріпити її там і дати їй можливість сміливо дивитися в майбутнє, бачачи там нові перспективи її розвитку. Сутність бізнесу полягає в постійному вдосконаленні самої фірми, її стратегії і тактики в боротьбі за місце на ринку, в прагненні до досконалості. Примноження капіталу, здобуття прибутків і розвиток фірми, надія на майбутнє - ось ті складові, без яких бізнес немислимий. Так само він немислимий без талановитих менеджерів, які можуть повести за собою людей і реалізувати задумане. 
Метою даної роботи є дослідження основ фінансового менеджмент. Питання, як майстерно керувати рухом фінансових ресурсів і фінансовими відносинами між організаціями, становить зміст фінансового менеджменту. Він являє собою процес вироблення цілі управління фінансами та здійснення впливу на фінанси з допомогою методів і важелів фінансового механізму для досягнення поставленої мети.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теоретична  частина

1. Сутність і принципи фінансового менеджменту, його функції і задачі.

     В умовах ринкової економіки управління різними аспектами діяльності підприємства неможливе без вирішення проблем фінансового характеру. Аналіз доцільності вибору засобів розв’язання завдання, прийняття остаточного управлінського рішення потребує сукупність спеціальних знань, що одержали назву « фінансовий менеджмент».

       За період існування  фінансового менеджменту істотно  розширилося коло досліджуваних  проблем. На початку його виникнення  вивчалися фінансові питання  створення нових фірм і компаній, а у процесі становлення і  розвитку - проблеми управління фінансовими  інвестиціями і різні напрямки  управління фінансами підприємства. Деякі проблеми фінансового менеджменту  виокремилися в самостійні галузі  знань – фінансовий аналіз, інвестиційний  менеджмент, ризик-менеджмент, антикризове  управління підприємством при  загрозі банкрутства.

        Вихідною умовою  виникнення фінансів є товарне  виробництво, опосередковане грошовими  відносинами. Початком фінансових  відносин є створення додаткового  продукту у сфері виробництва  і подальший його розподіл. Звичайний  відтворювальний процес може  забезпечуватися тільки в результаті  первинного розподілу додаткового  продукту і спрямування його  на поповнення витраченої частини  засобів виробництва і вартості  робочої сили. Такий кругообіг  фондів у змозі забезпечувати  без участі держави, тобто додатковий  продукт є основною і початком  виникнення фінансів.

        Історичний  характер фінансових відносин  знаходиться в суворій послідовності  і підпорядкованості елементам  розвитку суспільства. Розвиток  фінансових відносин відбувається  разом з розвитком суспільства  від простих відносин до більш  складних. Проте практика ефективного  фінансового менеджменту в нашій  країні перебуває  в стадії  становлення. Це пов’язано з  об’єктивними економічними труднощами перехідного періоду, недосконалістю нормативно-правової база, недостатньою підготовкою спеціалістів для роботи в кризових економічних умовах.

        Фінансовий  менеджмент являє собою науку  про управління фінансами підприємства  щодо вироблення і реалізації  управлінських рішень, пов’язаних  з формуванням, розподілом і  використанням фінансових ресурсів  підприємства.

         Вироблена  стратегія і тактика організації  підприємством фінансових відносин  являє собою фінансову програму, або фінансову політику підприємства. Вона, у свою чергу, є складовою  частиною економічної політики  і визначається такими чинниками:  закономірностями розвитку економічних  відносин у суспільстві; історичними  умовами, в яких держава здійснює  свої функції; конкретними завданнями  і цілями на даному етапі  розвитку підприємства.

          Накреслена  фінансова політика може бути  успішна реалізована тільки при  науковій організації процесу  управління семи підприємства. За  змістом процес управління фінансами  підприємства – це створення,  застосування, вивчення, аналіз, вдосконалення  форм фінансових відносин, призначених  для реалізації цілей і завдань,  визначених фінансовою політикою  підприємства. Форми фінансових  відносин являють собою законодавчо  оформлені у вигляді нормативних  актів об’єктивні фінансові відносини.

         Стадії  управління фінансами підприємства  утворюють відповідні ланки управління. До них належать:

 а) розробка форм фінансових відносин, їх вдосконалення (фінансове право); б) практичне застосування форм фінансових відносин ( фінансова діяльність, о полягає у розробці і виконанні фінансових планів і фінансових прогнозів); в) перевірка дотримання, вивчення, аналізу діючих фінансових відносин з метою підготовки пропозицій щодо подальшого удосконалення ( фінансовий контроль).

        Фінансовий  механізм підприємства - це сукупність  узгоджених між собою вироблених  на основі фінансової політики  управлінських рішень, пов’язаних  з формуванням розподілом та  використанням фінансових ресурсів  підприємства та організацією  обороту його коштів. Основною  умовою формування фінансового  механізму підприємства є його  ефективність, о може бути досягнута  тільки при  повній узгодженості  його складових частин.

       Результатом управління  фінансами підприємства у сфері  створення різних форм фінансових  відносин є розробка рішень (фінансових  важелів).  Фінансове рішення (фінансовий  важель) – це форма фінансових відносин, о є частиною фінансового механізму, за допомогою якого здійснюється матеріальний вплив на економічні інтереси суб’єктів господарювання.                       У будь – якій сфері діяльності підприємства  при виробленні управлінського рішення здійснюється прямий або непрямий  вплив на формування грошових потоків і результати фінансової діяльності.

         Для виконання різноманітними формами фінансових відносин ролі фінансових важелі необхідно розробити порядок і методи їх організації. Вирізняють два основних методи організації фори фінансових відносин. Перший – наділення форм фінансових відносин економічними стимулами. Фінансові стимули являють собою можливість тієї або іншої форми фінансових відносин матеріально впливати на діяльність суб’єкта з метою збільшення зацікавленості  в результаті роботи.                                                          Другий метод – наділення форм фінансових відносин відповідними нормативами. Фінансові нормативи характеризують вагомість, розмір фінансового важеля. Вони забезпечують реальність і результативність фінансового важеля.

        Суб’єктивна  діяльність у галузі організації  форм і методів фінансових  відносин ( фінансових важелів, фінансових  стимулів, фінансових відносин) може  призводити до різноманітних  наслідків. Це знаходить відображення  і в прийнятті фінансових рішень. Якщо форми і методи фінансових  відносин відповідають вимогам об’єктивних економічних законів, процес становлення і розвитку підприємства йде по висхідній лінії. В інших випадках цього не відбувається. У результаті – незалежно від волі свідомості людей в економічному житті суспільства виникають позитивні або негативні наслідки, їх необхідно своєчасно виявити для того, щоб не знижувалася ефективність фінансового механізму і не збільшувалися втрати в економіці держави.

       Ефективний фінансовий  менеджмент сприяє формуванню  ресурсного потенціалу підприємств,  зростанню його продуктивності, забезпечує постійне накопичування  власного капіталу. Це сприяє  підвищенню конкурентної позиції  підприємства на фінансовому  і товарному ринках, стабілізує  економічне становище, формує  стійку стратегію розвитку.

        Головною метою  фінансового менеджменту є управління  вартістю підприємства в інтересах  його власника.

       Твердження про  конфлікт, що нібито виникає між  зайнятістю і збільшення добробуту  власників акцій, неправомірне, оскільки  успішні підприємства і фірми  в довгостроковий перспективі  нарощують і вартість для власників,  і продуктивність, і зайнятість.  У довгостроковій перспективі   ці завдання не піднімають, а  доповняють одне одного.

        Реальні відносини,  засновані на максимізації вартості  підприємства в інтересах його  власників, на практиці тісно  пов’язанні з більш високим  рівнем життя, більш високою  загальною  продуктивністю і  конкурентоспроможністю і більш  ефективним фондовим ринком. 

        У процесі  реалізації головної мети фінансового  менеджменту необхідно вирішувати  такі основні завдання:

а) фінансування діяльності підприємства: визначення раціональної структури пасивів підприємств ( співвідношення між власними і позиковими коштами); врахування допустимого рівня фінансового ризику; розробка дивідендної політики; формування оптимальної структури позикових коштів;

 б) використання активів з фінансового обліку: формування оптимальної структури активів; визначення стратегії і тактики підприємства, орієнтованої на ефективність господарської діяльності. Технічне переозброєння і зростання продуктивності праці; пов’язування фінансових результатів з прийнятним рівнем підприємницького ризику;

 в) здійснення стратегії фінансового менеджменту: проведення інвестиційної політики,  що враховує інтереси підприємства; аналіз інвестиційних проектів господарського і фінансового напрямку; фінансовий моніторинг втілення проектів у життя;

 г) здійснення тактики фінансового менеджмент: комплексне, оперативне управління активами і короткостроковими зобов’язаннями підприємства ( коштами, дебіторською заборгованістю, кредиторською заборгованістю і короткостроковими позиковими коштами);

д) здійснення стратегії і тактики: фінансовий аналіз підприємства; фінансове планування і прогнозування діяльності підприємства;

 ж) внутрішній фінансовий контроль: вивчення ефективності встановлених для даного виду діяльності форм і методів фінансових відносин; встановлення тісноти зв’язку між результатами  фінансово - господарської діяльності підприємства і тих форм і методами  фінансових  відношень, що опосередковували цей процес.

       Фінансовий менеджмент  як система управління фінансами  підприємства відіграє активну  роль у ринкових перетвореннях.  Ця система функціонує у відповідності  із принципами, о забезпечує її  дієвість та об’єктивність. До  числа основних принципів фінансового  менеджменту відносять:

а) стратегічну орієнтованість;

б) плановість і системність;

в) цільову спрямованість;

г) диверсифікацію.

       Принцип –  стратегічна орієнтованість полягає  у досягненні цілей спрямованих  на розвиток підприємства. Основна  мета стратегічного курсу полягає  насамперед у виявленні та  усуненні тих варіантів прийняття  рішень, що можуть зашкодити глобальним  задачам. Стратегія не може  задаватися лише перспективним  планом. Фінансова стратегія визначає  можливість збалансованого управління  матеріальними, трудовими та фінансовими  ресурсами підприємства.