Амортизаційна політика підприємства

Прямолінійний метод є найбільш поширеним в усьому світі. Для  вітчизняних підприємств за винятком кількох видів транспортних засобів, вартість яких амортизували з використанням  виробничого методу, до 01.07.1997 р. прямолінійний  метод був єдиним методом нарахування  амортизації основних засобів. Він  є простим у застосуванні його нормативи легко коригувати.

На даний час, як оптимальний, прямолінійний  метод може бути рекомендовано для  нарахування амортизації вартості будівель і споруд, більшості видів  промислового обладнання різних галузей, інструментів, приладів, інвентарю  тощо.

Наступні три методи (зменшення  залишкової вартості, прискореного зменшення  залишкової вартості, кумулятивний) становлять групу прискорених методів амортизації. Характерною особливістю цих  методів є те, що в перші періоди  амортизуються більші суми, а в  останні – менші, тому їх ще називають  регресивними методами амортизації. Тобто  при використанні методів зменшення  залишкової вартості зменшення сум  амортизації, що їх нараховують кожного  року відбувається нерівномірно.

У країнах з розвиненими ринковими  відносинами основне призначення  прискорених методів полягає  у зниженні податкового навантаження у початковий період використання основних засобів. Кошти, які зекономили у  цей час на сплаті податку, можуть бути спрямовані на компенсацію витрат, пов'язаних з оновленням обладнання. Але для нашої країни це питання  не є актуальним, оскільки "податкову" амортизацію встановлює держава  у законодавчому порядку.

Застосування методу зменшення  залишкової вартості передбачає використання фіксованої (в процентах) норми річної амортизації. Цей метод засновано  на припущені, що новий об'єкт основних засобів дасть найбільшу віддачу  в першій рік його експлуатації Потім  його віддача (продуктивність, потужність) з року в рік меншає. Відповідно в перший рік експлуатації об'єкта буде отримано більше економічних вигод, ніж у кожному наступному.

При методі зменшення залишкової вартості річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної  вартості на дату початку нарахування  амортизації та річної норми амортизації. Залишкова вартість - це різниця  між первісної вартістю та сумою  нарахованого зносу у попередніх періодах.

Річна норма амортизації (у відсотках ) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості  років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної  вартості об'єкт на його первісну вартість.

Річна сума амортизації (АВ) визначається за формулою:

 

Залишкова вартість об'єкта (Зв):

Зв = Пв – З

 

Норма амортизації (На) визначається так:

,

де Зв - залишкова вартість;

З- сума нарахованого зносу у попередніх періодах;

Пв - первісна вартість;

АВ - норма амортизації,

Т - термін корисного використання об'єкта основних засобів;

Лв - ліквідаційна вартість.

За методом прискореного зменшення  залишкової вартості річна сума амортизації  визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації  та річної норми амортизації. Річна  норма амортизації обчислюється виходячи із строку корисного використання об'єкта і подвоюється.

 

,

,

де АВ - річна сума амортизації;

Зв - залишкова вартість;

На - норма амортизації;

Т - термін корисного використання об'єкта.

Сума амортизації останнього року корисного використання об'єкта повинна  бути такою, щоб його залишкова вартість на кінець останнього року експлуатації дорівнювала його ліквідаційній  вартості.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості щодо розрахунку норми амортизації - найпростіший із прискорених методів. У цьому випадку норму визначають як подвійну норму прямолінійного методу. Дещо лякає нелінійний характер нарахування  амортизації за цим методом. Але  для деяких об'єктів, зокрема для  комп'ютерів, які зазнають швидко морального зносу, метод прискореного зменшення  залишкової вартості є найбільш прийнятним.

На відміну від двох попередніх методів кумулятивний метод хоч  і є прискореним (регресивним), але  належить до лінійних методів.

Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості  років, що залишаються до кінця очікуваного  строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання:

 

,

де АВ - річна сума амортизаційних відрахувань,

Пв - первісна вартість;

Лв - ліквідаційна вартість;

Т3 - кількість років, що залишилося до кінця корисного використання об'єкта;

Tc - сума числа років служби об'єкта основних засобів.

Т3( кількість років, що залишилося до кінця корисного використання об'єкта основних засобів) кожного року зменшуватиметься на 1.

Тз/Тс - це кумулятивний коефіцієнт, в якому знаменник - показник постійний, а чисельник змінюється щороку.

Зазвичай прискорені методи застосовують у випадках, коли об'єкти основних засобів  зазнають швидкого модального зносу, як, наприклад, персональні комп'ютери. Прискорені методи нарахування амортизації  можна також використовувати  з метою збереження відносної  рівноваги між сумую витрат на ремонт об'єктів основних засобів  і амортизацією, яку щороку нараховують  протягом усього терміну їх корисного  використання. Прикладом основних засобів, у міру старіння яких значно зростають  витрати на ремонт, технічне обслуговування та експлуатацію можуть слугувати транспортні  засоби.

За виробничим методом місячна  сума амортизації визначається як добуток  фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується  на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

 

,

де АВм - місячна сума амортизаційних відрахувань;

Ом - місячний обсяг продукції (робіт, послуг);

Ba - виробнича ставка амортизації

 

,

де О - загальний обсяг продукції (робіт, послуг);

Пв - первісна вартість;

Лв - ліквідаційна вартість.

Цей метод можна назвати також  методом нарахування амортизації  пропорційно обсягу виконаних робіт.

Виробничий метод засновано  на припущенні, що розмір амортизації (зносу) залежить тільки від інтенсивності  експлуатації об'єкта незалежно від  терміну, тобто тривалість (кількість  років) експлуатації об'єкта не впливає  на суми амортизації, що нараховується.

Застосування виробничого методу обмежене не тільки тим, що не завжди є  можливість визначити виробничу  потужність об'єкта протягом усього терміну  його корисного використання. Не рідко в цьому немає потреби. Але для амортизації вартості основних засобів, які самостійно можуть виконувати конкретний обсяг робіт, цей метод є вкрай ефективним.

Зазначимо, що із загального переліку дозволених до застосування методів  нарахування амортизації один метод  виділено особливо - так званий "податковий метод".

Закон України "Про оподаткування  прибутку підприємств" , на відміну  від П(С)БО 7, жорстко регламентує  порядок нарахування амортизації  і не допускає можливості будь-якого  вибору. Тому який би метод (або методи) не вибрало підприємство для нарахування  амортизації в бухгалтерському  обліку в податковому обліку потрібно діяти твердо дотримуватись вимог, викладених у ст.8 Закону "Про оподаткування  прибутку підприємств", яка так  і називається "Амортизація" Проте, якщо розглядати ст.8 ширше, то можна  стверджувати, що вона регламентує  не тільки порядок нарахування амортизації, але й податковий облік основних фондів загалом. Звертає на себе увагу  і те, що в назві ст. 8 основні  фонди не згадуються, а це дозволяє зробити висновок, що з погляду  оподаткування, інтерес викликають не основні фонди як такі, а тільки їхній вплив на об'єкт оподаткування. А цей вплив саме і проявляється переважно через амортизацію, адже відповідно до ст. З Закону "Про  оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток який визначається за формулою:

 

,

де П – прибуток (об’єкт оподаткування);

ВВс – скоригований валовий дохід;

Вв – валові витрати;

АВ – сума амортизаційних відрахувань.

Отже, амортизаційні відрахування з метою оподаткування не включаються  до валових витрат, вони є самостійним  показником, що бере участь (на рівні  з валовими витратами) у розрахунку оподатковуваного прибутку Для того, щоб цей показник визначити, потрібно дотримуватись правил податкового  обліку основних фондів, встановлених ст. 8 Закону "Про оподаткування  прибутку підприємств". До основних можна віднести такі правила податкового  обліку основних засобів:

- амортизується не вартість (як  у бухгалтерському обліку) основних  фондів, амортизуються витрати на  їх виготовлення, придбання або  поліпшення Тому не амортизується  в податковому обліку, наприклад,  вартість безкоштовно отриманих  основних фондів. З іншого боку, основні фонди можуть бути  не введені в експлуатацію, можуть  повністю або частково не використовуватися,  але оскільки витрати здійснено,  амортизація продовжує нараховуватися;

- об'єктом нарахування амортизації  с балансова вартість групи.  Ця величина, хоча і формується  внаслідок операцій з основними  фондами, все ж відносно самостійна. Рух основних фондів не завжди  супроводжується зміною балансової  вартості групи Тому може виникнути  ситуація, коли основних засобів  уже немає, а балансова вартість  ще залишилася. Можлива й протилежна  ситуація: балансова вартість тієї  чи іншої групи дорівнює нулю, але в складі цієї групи  ще є основні фонди;

- для цілей податкового обліку  обов'язковий пооб'єктний облік  балансової вартості тільки основних  фондів групи 1. Основні фонди  груп 2,3 і 4 враховуються не пооб'єктно, а за сукупною балансовою вартістю відповідної групи.

Порядок нарахування амортизації  викладено в пп.8.3.1 ст.8 Закону "Про  оподаткування прибутку підприємств" і може бути подано у вигляді формули

 

,

де АВ – сума амортизаційних відрахувань;

БВ – балансова вартість групи  на початок звітного періоду;

На – норма амортизації для  відповідної групи.

Норми амортизації – показники  задані, вони встановлені в п.8.6 ст.8 Закону. Норми амортизації з розрахунку на квартал встановлені в таких  розмірах:

1 група - 2%;

2 група - 10%;

3 група - 6%;

4 група -15%.

Отже, основним для цілей податкового  обліку є поняття балансової вартості груп основних фондів, оскільки саме цей  показник платник податку розраховує самостійно. Від правильності розрахунку балансової вартості групи залежить правильність нарахування амортизації.

 

4. Методи нарахування амортизаційних відрахувань

Важливим фактором підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств, постійним джерелом фінансування їхнього розвитку є амортизаційні  відрахування. Відповідно до чинних законодавчих актів підприємства формують свою амортизаційну  політику, яка складається із сукупності способів управління порядком нарахування й використання амортизаційних відрахувань. Ефективність амортизаційної політики залежить від того, наскільки точно визначено терміни експлуатації активів, що вводяться в дію, а також від вибору підприємством методу нарахування амортизації.

За побудови ефективної амортизаційної політики підприємства одним з основних показників, який має бути постійним  об'єктом моніторингу, є термін окупності  активів. Серед сукупності чинників, котрі впливають на окупність  активів, варто насамперед виділити два: ціна продукції (робіт, послуг); обсяг  збуту продукції (робіт, послуг).

Підприємства мають за результатами кожного звітного місяця здійснювати  розрахунок через зміни методу амортизації  на ціну продукції і обсяг її реалізації, виходячи з кон'юнктури ринку. Це дасть змогу вибирати оптимальний  варіант. Як свідчить практика, вибір  методу амортизації потребує такої  послідовності дій:

1. Прогнозування обсягу продажу  продукції на найближчий звітний  період за заявками-замовленнями торговельних підприємств.

2. Прогнозування зміни цін із  урахуванням кон'юнктурного, сезонного  попиту на товар тощо.

3. Розрахунок норм амортизації  за різними методами з метою  порівняння зміни розміру собівартості  продукції.

4. Прогнозування ціни продукції  з урахуванням вибраного методу  амортизації.

 

Висновки

 

Ефективне використання основних виробничих фондів та виробничих потужностей має важливе значення для підприємства, оскільки їх повніше використання сприяє зменшенню потреб у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, веде до збільшення обсягів випуску продукції.

Основними напрямками поліпшення використання основних фондів підприємства: