Правове регулювання банкiвськоi системи: загальнi положення

На другому рівні  банківської системи знаходяться  банки. Треба зазначити, що у першому Законі України «Про банки та банківську діялність»1991 р. був застосований надто широкий підхід до визначення поняття «банк» - це будь-яку установа, що виконує функції кредитування, касового і розрахункового обслуговування народного господарства та здійснює інші банківські операції. У Законі України «Про банки та банківську діяльність» 2000 р. банком визнається юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків [2, ст. 2] Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами послуг [2, ст. 4]. В Господарському кодексі наведено інше визначення банків: це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб. Банки є юридичними особами [3, ст.334]. Юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно після отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків. Забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії.  [2, ст. 16] Мінімальний розмір статутного капіталу на  момент державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, не може бути меншим 120 мільйонів гривень. Національний банк України має право встановлювати для окремих юридичних осіб, які мають намір здійснювати банківську діяльність, залежно від їх спеціалізації диференційований мінімальний розмір статутного капіталу на момент їх державної реєстрації, але не нижче розміру, передбаченого цією статтею [2, ст. 31] Банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності [2, ст. 5]. Банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25 відсотків капіталу банку [2, ст. 48]. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється  будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом. [2, ст. 5.] Банк має повне і скорочене офіційні найменування  українською та іноземними мовами. Найменування банку має містити слово "банк", а також вказівку на організаційно-правову форму банку. Банк має печатку зі своїм повним офіційним найменуванням. Не дозволяється використовувати для найменування банку назву, яка повторює вже існуючу назву іншого банку або вводить в оману щодо видів діяльності, які здійснює банк. Вживання у найменуванні банку слів Україна", "державний", "центральний", "національний" та похідних від них можливе лише за згодою Національного банку України. Відокремлений підрозділ банку використовує найменування лише того банку, відокремленим підрозділом якого  він є. До назви відокремленого підрозділу банку може додаватися найменування місцезнаходження цього відокремленого підрозділу. [2, ст. 15] Адже, відповідно до законодавства банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення,  представництва тощо) на території України. Про відкриття чи закриття підрозділів банк обов’язково повинен письмово повідомити Національний банк України, який включає відомості про відокремлені підрозділи  банку до Державного реєстру банків [2, ст. 23]. Після отримання ліцензії усі банки без винятку стають учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та сплачують до Фонду збори [6, ст. 17].

Банки виконують в ринковій економіці такі функції: посередництво при кредитуванні; посередництво при платежах; мобілізація грошових доходів та заощаджень і перетворення їх в капітал; створення кредитних знарядь обігу (банкнот, чеків, векселів), що замінюють металеві гроші. Найбільш важливі завдання банків (економічна функція) полягають у: наданні можливостей для необхідного фінансування промислових підприємств, державних бюджетів і приватних господарств; наданні можливостей для вкладання грошових коштів з метою нагромадження заощаджень в народному господарстві; забезпеченні безперебійного грошового обігу і обігу капіталу [27].

Аналізуючи викладений матеріал, можна зазначити, що з одного боку банк виступає як фінансовий посередник (є учасником руху капіталу в процесі  суспільного відтворення); з іншого - як підприємство, що продукує власний продукт, оскільки в якості виробленого продукту пропонує на ринку свої фінансові послуги [28].

Досить корисним є  визначення ознак банку як господарюючого суб’єкта.

1) Банк є комерційною  юридичною особою, тобто його діяльність спрямована на одержання прибутку.

2) Банк є підприємством,  а його діяльність є підприємницькою.

3) Банк створюється  в організаційно-правовій формі  акціонерного товариства або кооперативу.

4) Банк є фінансово-кредитною  установою.

5) Банк діє виключно на підставі ліцензії Національного банку України.

6) Банк є елементом  банківської системи держави.

8) Особливість статусу  банку пов’язана із підвищеним  контролем держави за його  діяльністю, встановленням спеціальних  вимог до банку та його діяльності та особливому порядку оподаткування [17]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Види  банків відповідно до законодавства  України

Сучасні банки пропонують своїм клієнтам широкий набір  послуг, беруть участь у найрізноманітніших фінансових операціях, забезпечуючи професійне виконання покладених на них функцій. Залежно від обраних критеріїв та ступеня деталізації можуть виділятися різні за структурою, кількістю та змістом функції банків. Банки класифікують за різними критеріями, основні з яких виділе-ні в науковій літературі [29].

Розглянемо основні  характерні риси  банків залежно  від різноманітних ознак їх створення і функціонування.

1. За формою власності розрізняють:

- державні банки –  це фінансово-кредитні установи  з власником-державою;

- приватні банки, коли  власниками є приватні особи;

- змішані - банки за  участю державного і приватного  капіталу.

В Україні, станом на сьогоднішній день, функціонує два державні банки:

1) Державний ощадний  банк України», який утворений  відповідно до розпорядження Президента України від 20 травня 1999 р. «Про акціонування Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України та Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 р. «Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України.

2) Державний експортно-імпортний  банк України» створений відповідно  до розпорядження Президента  України від 27 квітня 2000 р. «Про акціонування Державного експортно-імпортного банку України, Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2000 р. «Про утворення відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України. Відповідно до ст.7 закону України «Про банки і банківську діяльність» та вище зазначених постанов Кабінету Міністрів 100% статутного капіталу належить державі. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку.

Говорячи про  приватні банки, треба вказати, що вони створюються відповідно до закону України «Про господарські товариства» засновниками яких можуть бути , установи, організації, а також громадяни [7, ст. 3].

2. За кількістю власників розрізняють:

– унітарні комерційні банки. Унітарні банки мають одного власника в  особі держави чи приватної особи;

– банки з  колективною формою власності. Інші вітчизняні комерційні банки — це банки з колективною формою власності, тому що частка капіталу кожного із засновників законодавче обмежена 35% статутного фонду банку, тобто кількість засновників банку не може бути меншою трьох юридичних чи фізичних осіб [24].

3. За організаційно-правовою формою:

Відповідно  до законодавства [2, ст. 6] банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку.

1)Банки з колективною формою власності представлені на банківському ринку акціонерними товариствами відкритого і закритого типу. Відкрите акціонерне товариство - акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на  іржах;  закрите акціонерне товариство - акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі [7, ст. 25].

До вересня 2006 р. [8]банки створювалися також як товариства з обмеженою відповідальністю - що має статутний капітал, розділений на частки, розмір часток кожного з учасників визначається установчими документами,максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 100 осіб.

2) Кооперативні банки: створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки. Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. Статутний капітал кооперативного банку поділяють на паї. Кожний учасник кооперативного банку незалежно від розміру своєї участі у капіталі банку (паї) має право одного голосу [2, ст. 8]. Господарський кодекс визначає кооперативний банк як банк, створений суб'єктами господарювання, а також іншими особами за принципом територіальності на засадах добровільного членства та об'єднання пайових внесків для спільної грошово-кредитної діяльності [3, ст. 338]

Станом на 01.12.2013 р. в Україні  зареєстровано 183 банки [30].

4. За розміром активів банки поділяються на чотирі групи:

група I: більше 2,5 млрд. грн.(серед  них Приватбанк, Аваль, Укрсиббанк та ін);

група II: більше 1,3 млрд. грн.(Фінанси  та кредит,Експрес-банк, Правекс-банк та ін.);

група III: більше 0,4 млрд. грн.(Альфа-банк,Індустріалбанк, МТ-банк та ін.);

група IV: менше 0,4 млрд. грн.(Полтава  банк,Автозазбанк та ін.) [16].

5. За мережею філій існують:

– багатофілійні банки;

– малофілійні банки;

– безфілійні банки.

6. За діапазоном операцій:

– універсальні банки;

– спеціалізовані банки.

Універсальні банки – це банки, які виконують широкий спектр банківсь-ких операцій. Треба зазначити, що закон України «Про банківську діяльність» щодо універсальних банків мови не веде. Хоча Господарський кодекс [3, ст. 334] та деякі науковці виділяють функціонування універсальних банків.

Спеціалізовані банки  – це банки, у яких більше 50% його активів є активами одного типу: 1) для інвестиційного банку – емісія та розміщення цінних паперів, що здійснюються за рахунок грошових коштів приватних інвесторів; 2) для іпотечного банку – активи, розміщені під заставу землі чи нерухомого майна; 3) для розрахункового (клірингового) банку – активи, що розміщуються на клірингових рахунках; 4)  Статусу спеціалізованого ощадного банку банк набуває в разі, якщо більше 50% його пасивів є вкладами фізичних осіб [31] Спеціалізовані банки обмежують свою діяльність обмеженим колом послуг: функціонують у певному секторі ринку чи обслуговують окремі галузі економіки. Найбільш розповсюдженими видами спеціалізованих комерційних банків є: ощадні, іпотечні, клірингові, експортні, інвестиційні банки, банки розвитку тощо. Іпотечні банки спеціалізуються на наданні довгострокових позик під заставу нерухомості (житлової чи комерційної) або землі. Клірингові банки спеціалізуються на наданні послуг взаємного заліку платежів учасникам фінансових ринків. Експортні банки спеціалізуються на операціях, пов'язаних із зовнішньою діяльністю: кредитування і видача гарантій за зовнішньоторговельними операціями та операціями, пов‘язаними із міжнародним рухом капіталів. Інвестиційні банки спеціалізуються на послугах андеррайтингу, фінансуванні операцій злиття-поглинання, здійсненні посередницьких операцій з цінними паперами (посередництво і гарантії розміщення цінних паперів на фондовому ринку) [28].

7. За походженням капіталу:

— з вітчизняним капіталом;

— за участю іноземного капіталу;

— зі 100-процентним іноземним  капіталом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Правовий  статус банківських об’єднань

Відповідно до чинного законодавства  [4, ст. 16] фінансові установи мають право на добровільних засадах об'єднувати свою діяльність, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України та вимогам законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг. Об'єднання фінансових установ набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації.

До 2013 р. в Україні створювались такі типи банківських об’єднань: банківська корпорація та банківська холдингова група. [14(втратив чинність)]

Але, говорячи сьогодні про  банківські об’єднання, треба зазначити, що в травні 2011 р. відбулися зміни в деяких законах України [9]. Тому сьогодні чинне законодавство не містить такого поняття як банківське об’єднання, а зазначена категорія розглядається як банківська група.

Банківська група –  група юридичних осіб, які мають спільного контролера, що складається: 1) з материнського банку та його українських та іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами; 2) з двох або більше фінансових установ і в якій банківська діяльність є переважною. Банківська холдингова компанія та компанія з надання допоміжних послуг, яка має спільного контролера з учасниками банківської групи, входять до складу банківської групи. Материнський  банк - український банк, серед дочірніх та/або асоційованих  компаній якого є банк та/або інша фінансова установа та який не є дочірньою компанією іншого українського банку або банківської холдингової компанії. Дочірня компанія - юридична особа, яка контролюється іншою юридичною особою (материнською компанією) [2, ст. 2]. Асоційована компанія - юридична особа, в якій інша юридична особа володіє прямо та/або опосередковано 20 або більше відсотками статутного капіталу та/або голосів

 [4, ст. 1, п. 13]. 
 Національний банк, протягом трьох місяців із дня отримання повного пакета документів, приймає рішення про визнання банківської групи, якщо:

1)група юридичних осіб  складається з материнського  банку та його українських та іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами;

2) група юридичних осіб, які мають спільного контролера, складається з двох або більше фінансових установ та в якій сукупне середньоарифметичне значення активів банків (банку) за останні чотири звітних квартали становить 50 і більше відсотків сукупного розміру середньоарифметичних значень активів усіх фінансових установ, що входять до цієї групи, за цей період;