Поняття та принципи кошторисно-бюджетного фінансування

Львівський державний університет внутрішніх справ

 

Кафедра адміністративно-правових

дисциплін

 

 

 

 

Реферат

На тему: «Поняття та принципи кошторисно-бюджетного фінансування»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів 2013 р.

 

План

Вступ………………………………………………………………………….……3

1. Кошторис: його роль і правове значення. Види та принципи кошторисів…4

2.Кошторисно-бюджетне фінансування та його порядок…………………………………8

3. Кошторис як індивідуально-плановий акт. Порядок складання та затвердження кошторисів……………………………………………………….12

Висновок………………………………………………………………………….19

Список використаних джерел…………………………………………………..21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Фінансові відносини, що складаються у держави  з підприємствами, організаціями, установами і населенням, називаються бюджетними. Специфіка цих відносин як частини  фінансових відносин полягає в тому, що вони, по-перше, виникають в розподільчому  процесі, неодмінним учасником якого  є держава (в особі відповідних  органів влади), і, по-друге, пов'язані  з формуванням і використанням  централізованого фонду грошових коштів, призначеного для задоволення загальнодержавних  потреб.

Бюджетні  відносини характеризуються великим  різноманіттям, оскільки опосередковує  різні напрямки розподільного процесу (між секторами економіки, сферами  суспільної діяльності, галузями народного  господарства, територіями країни) і охоплюють всі рівні господарювання (федеральний, республіканський, місцевий).

Бюджетним відносинам властивий об'єктивний характер. Він обумовлений тим, що в руках  держави щорічно повинна концентруватися  певна частка національного доходу, необхідна для задоволення соціально-культурних потреб громадян, рішення оборонних завдань, покриття загальних витрат державного керування.

У процесі  функціонування бюджетні відносини  отримують відповідне їм матеріально-речовий  втілення: вони матеріалізуються (упредметнюються) у бюджетному фонді країни, що має складну організаційну структуру. Конкретна величина бюджетного фонду, що відображає ступінь централізації фінансових ресурсів у руках держави, залежить від ряду чинників: рівня розвитку економіки, методів господарювання на підприємствах, в організаціях, установах, розв'язуваних суспільством економічних, соціальних завдань і т.п.

 

1.Кошторис: його роль і правове значення. Види та принципи кошторисів.

Кошторис - фінансово-плановий акт, що визначає обсяг, цільове направлення і поквартальний розподіл асигнувань, що забезпечують функціонування бюджетних установ і організацій. Вона є планом фінансування установ і витрачання бюджетних коштів. Кошторис діє протягом фінансового року - з 1 січня по 31 грудня.

Правове значення кошторису полягає в  тому, що вона визначає права й обов'язки керівника бюджетної установи щодо цільового використання коштів, що виділяються з відповідного бюджету, а також обов'язки фінансових органів  з відпуску цих засобів і їх права на здійснення контролю за цільовим використанням бюджетних ресурсів. На підставі відповідним чином затвердженого кошторису в учасників правовідносин з виконання видаткової частини бюджету - керівників бюджетних установ, з одного боку, і у фінансових органів, що представляють інтереси держави, - з іншого, виникають права і обов'язки. З прийняттям Бюджетного кодексу РФ (далі - БК РФ) кардинально зросло значення кошторису. Особливо значення кошторису зростає з переходом на казначейську систему виконання бюджету. І оскільки для федерального рівня така система юридично сформований факт (є відповідні нормативні акти), кошторис починає проникати в усі сфери державної діяльності. Кошториси поділяються:

На індивідуальні, що містять витрати і доходи тільки однієї установи і дозволяють враховувати всі особливості його призначення, характеру і масштабу діяльності. Вони складаються бюджетною установою і містять лише витрати цього бюджетної установи. Для однотипних бюджетних організацій встановлюються типові форми кошторисів витрат. Вони включають три основні розділи: 1) загальні відомості про установу, загальну суму витрат з розподілом по кварталах і напрямами видатків, 2) оперативно-виробничі показники, необхідні для визначення витрат: кількість штатних одиниць, що обслуговується контингент (кількість класів, ліжок у лікарні і т.д.), 3) розрахунки за окремими статтями кошторису;

Зведені, в яких об'єднуються індивідуальні кошториси; зазвичай вони формуються федеральними міністерствами і відомствами по своєму відомству, виконавчими органами суб'єктів федерації і органами місцевого самоврядування в територіальному розмірі. Зведені діляться на: 1) індивідуальні кошториси бюджетних установ як зведених; 2) кошторису витрат на централізовані заходи в якості зведених. Зведені кошториси представляються у відповідні фінансові органи для внесення до бюджету; кошторису централізованих заходів, які складаються федеральними міністерствами і відомствами, органами виконавчої влади суб'єктів та органами місцевого самоврядування для централізованих заходів (наприклад, навчальний семінар для лікарів). Кошторис складається зі статей, кожна з яких містить однорідну групу витрат, що носять строго обов'язковий характер і не підлягають безпідставного зміни. Дані положення випливають з вимог кошторисно-бюджетної дисципліни і природи самого бюджету, що має силу закону. Всі установи фінансуються за трьома укрупнених статтях: заробітна плата, поточні витрати і капітальні вкладення (в тому числі капітальний ремонт). Статті витрат складаються на основі норм витрат. Складання проектів кошторису збігається за часом із складанням проекту бюджету. Складання кошторису здійснюється на основі контрольних цифр, які повідомляються вищими органами управління. Контрольні цифри повідомляють інформацію про ліміти бюджетних асигнувань. Вищі організації доводять такі контрольні цифри до кожного підвідомчої установи, причому самі вищі організації одержують цифри від відповідного фінансового органу.

При складанні  кошторису крім контрольних цифр бюджетна установа керується нормативами  витрат (розміри витрат на розрахункову одиницю, встановлені компетентними органами). Норми витрат визначаються по різних об'єктах Урядом РФ.

Кошториси бюджетної установи складаються  і підписуються керівником і головним бухгалтером установи, і направляють у вищестоящу організацію, де включаються складовою частиною до зведеного кошторису вищестоящої організації; у свою чергу зведені кошториси включаються складовою частиною до видаткової частини відповідного бюджету. Кошториси бюджетних установ затверджуються головними розпорядниками бюджетних коштів. Щомісяця, щокварталу, після закінчення року, бюджетні установи складають звіти про виконання кошторису. Існують типові кошторису, які затверджуються відповідно до бюджетної класифікації РФ. Необхідно також сказати, що з усіх складових витрат кошторису, головною є стаття оплати праці. Бюджетний кодекс РФ ввів нову форму кошторису (ст. 221 БК РФ) - тепер у ній може бути не тільки видаткова частина, але і прибуткова.

До принципів кошторисного фінансування відносять:

• Наявність коштів, затверджених у бюджеті чи фонді;
• Наявність кошторисної документації, затвердженої у встановленому порядку;
• Цільове використання коштів затверджених кошторисними.

В основу побудови кошторису  покладено принципи:

· наявні дохідна та видаткова  частини;

· витрати наведені в розрізі  кодів економічної класифікації.

Кошторис включає дві  основні складові:

загальний фонд;

спеціальний фонд

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Кошторисно-бюджетне фінансування та порядок його здйснення.

Виділення коштів з бюджету  на забезпечення діяльності апарату  законодавчої та виконавчої влади, управління, суду й прокуратури, обороноздатності країни, на утримання соціально-культурної сфери, а також державних та комунальних підприємств, установ та організацій, які не мають своїх доходів (бюджетних установ), здійснюється шляхом кошторисно-бюджетного фінансування.

Кошторисно-бюджетне фінансування — це метод безповоротного, безвідплатного відпуску грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, на основі фінансових планів — кошторисів витрат.

Бюджетні установи отримують  кошти на своє утримання з бюджету  на основі фінансових документів, званих кошторисами. Бюджетні установи, як правило, не мають доходів, а мають лише відповідні витрати, які фінансуються за рахунок бюджету та позабюджетних фондів органів державної влади або місцевого самоврядування. Але бувають ситуації, коли бюджетна установа має значні доходи.

Кошторисно-бюджетне фінансування поширюється на широке коло об'єктів:

• державні або муніципальні установи в галузі освіти - школи, училища, технікуми, вузи. Закон України "Про освіту" від 23.05.1991 року затверджує порядок фінансування освітніх установ - у розрахунку на кожного студента. Освітній заклад крім отримання бюджетних коштів, може отримувати дохід за рахунок надання платних послуг, а також за рахунок отримання добровільних пожертвувань від фізичних та юридичних осіб. Для освітніх установ додаткові фінансові кошти називаються позабюджетними коштами. Нормативи фінансування освітніх установ встановлюються у розрахунку на одного учня по кожному типу і виду цієї установи при затвердженні федерального бюджету і бюджетів різних рівнів. У недержавних освітніх установах нормативи фінансування не повинні бути нижче, ніж у державних та муніципальних. Всі освітні установи наділені правом залучення в законодавчо встановленому порядку додаткових фінансових ресурсів, у тому числі й валютних
• державні та муніципальні організації в галузі культури та охорони здоров'я - театри, лікарні, поліклініки і т.д. Значні державні витрати на охорону здоров'я за довготривалими економічним нормативам. Однак за якісними параметрами наша охорона здоров'я поступається сучасному світовому рівню, тому, поряд зі збільшенням бюджетних витрат охорону здоров'я поступово переходить на страхове забезпечення
• органи державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронні органи, організації, що беруть участь в обороні держави та ін.

Отже, забезпечення бюджетних  установ грошовими ресурсами  називається кошторисно-бюджетним  фінансуванням.

 Кошторисно-бюджетне фінансування здійснюється на основі загальних принципів бюджетного фінансування: плановість, безоплатність і безповоротність, цільове спрямування коштів, ефективність їх використання, фінансування в міру виконання плану, оптимальне поєднання власних, бюджетних та кредитних джерел, здійснення контролю над використанням коштів. Додатковими принципами кошторисно-бюджетного фінансування є: одержання максимуму ефективності при мінімумі витрат; облік раніше використаних коштів. Всю фінансову діяльність держави пронизує метод планування, оскільки всі витрати з централізованих фондів коштів повинні обов'язково відображатися у фінансових планах. Об'єктивною необхідністю планування за нинішніх умов є посилення соціальної спрямованості фінансових планів, відмова від залишкового методу фінансування соціальної сфери. Фінансове планування здійснюється шляхом укладання фінансових планів - індивідуальних і зведених. Індивідуальні фінансові плани включають баланси доходів і витрат підприємств, кошториси бюджетних установ тощо. Зведені фінансові плани поділяються на загальнодержавні, територіальні та галузеві. Загальнодержавними планами є зведений фінансовий баланс, державний бюджет, баланс доходів і витрат населення. Територіальні фінансові плани - місцеві бюджети, зведені фінансові баланси територій, плани фінансових інститутів. Галузеві включають фінансові плани міністерств, відомств, корпорацій, об'єднань тощо. Всі фінансові плани пов'язані між собою в результаті юридичної та економічної природи бюджету.

Асигнування, що передбачені  кошторисами, надаються розпорядникам  бюджетних коштів. Розпорядниками бюджетних коштів, виступають керівники закладів, підприємств та організацій, яким надається право розпоряджатися затвердженими для них бюджетними асигнуваннями. Найбільша відповідальність за ефективне та цільове використання коштів покладається на головних розпорядників бюджетних коштів, які розподіляють і надають кошти розпорядникам нижчих ступенів.

Після отримання коштів із бюджету на рахунки підприємств  головні розпорядники у встановленому  порядку перераховують кошти на поточні рахунки підвідомчих підприємств, організацій та закладів (тобто на рахунки розпорядників нижчого ступеня).

Фінансування з бюджетів міст районного підпорядкування, сільських та селищних бюджетів здійснюється відповідними виконавчими комітетами органів місцевого самоврядування. Таким чином, у фінансуванні витрат з бюджету беруть участь всі ланки бюджетної системи України.

Кожне окреме бюджетне підприємство, організація або установа отримує асигнування лише з одного бюджету. Розподіл установ на ті, що фінансуються з державного бюджету, і ті, що отримують асигнування з місцевих бюджетів, здійснюється в залежності від їх значущості та підпорядкування.

Всі видатки бюджетних  установ, що фінансуються у кошторисно-бюджетному порядку, поділяються на дві частини: капіталовкладення (видатки розвитку) та поточні видатки. Поточні видатки, в свою чергу, поділяються на адміністративно-господарські та операційні.

Адміністративно-господарські видатки — видатки на утримання апарату управління, господарського та обслуговуючого персоналу, на відрядження, придбання інвентаря тощо. Операційні видатки — видатки, що пов'язані з характером діяльності установи: учбові видатки, фонд заробітної плати викладачів, на харчування тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Кошторис як індивідуально-плановий акт. Порядок складання та затвердження кошторисів.

Основним  документом, що визначає витрати бюджетних  установ, є кошторис. Кошторис витрат — основний плановий документ, який визначає загальний обсяг, цільове надходження та використання, а також щоквартальний розподіл коштів, що відпускаються з бюджету на утримання бюджетних установ або на здійснення централізованих соціальних, господарських, екологічних, культурних та інших заходів.

Фінансування  з бюджету виконується тільки на основі затверджених для цього кошторисів видатків. Витрати бюджетних коштів без затвердженого в установленому порядку кошторису не допускаються.