Податковий контроль в Україні

2.2.Податковий  контроль: світовий досвід

 

Однією з найголовніших  сучасних проблем у сфері оподаткування  є досягнення оптимальної величини збирання державних податків. За оцінками ряду економістів у провідних індустріальних країнах зі сформованою системою оподаткування збирання податків досягає 92-93 % від розрахункового рівня. Наприклад у російській економіці цей показник набагато нижче - за оптимальними оцінками він становить 60 %, за мінімальними - близько 40 % [9].

Загальновідомо, що в країнах з ринковою економікою податки є найважливішою компонентою дохідної частини державного бюджету. Тому основне завдання органів державного управління полягає в знаходженні варіанти податкової системи, оптимально поєднує інтереси держави і платників податків. Ця задача визначає важливість удосконалення податкової системи держави та економічного аналізу результатів її діяльності. Особливо значущу роль відіграють контрольні функції податкових органів. Зрозуміло, що необхідним і неминучим умовою реалізації вищеназваної задачі може бути тільки науково-обгрунтована податкова політика, що спирається на діючу світову практику.

Усі держави світу  виходять з необхідності боротися з  протиправною поведінкою платників податків, проте ними використовуються різні підходи при встановленні відповідальності за податкові злочини і правопорушення, зокрема, значною мірою різняться її заснування, відповідні процедури і санкції.

В Австралії з порушників податкового законодавства стягується додатковий податок (англ. - additional, penalty tax). Подібне покарання накладається податковими органами за неподання, несвоєчасне подання або відмова від подання декларації, за неподання або відмову надати запитувану інформацію, за надання недостовірної або перекрученої інформації про податки, а також за несплату або несвоєчасну сплату податку або ухилення від його сплати. Розмір санкції визначається посадовою особою податкового органу виходячи з обставин скоєного податкового правопорушення. Мінімальний розмір додаткового податку становить 20 австралійських доларів, а максимальний - в будь-якому випадку не може перевищувати 200 % від суми несплаченого платником податків податку. Повторне порушення не тягне збільшення розміру додаткового податку.

Штрафні санкції накладаються за рішенням суду загальної юрисдикції в рамках розгляду справ, порушуваних податковими органами. За порушення порядку декларування, подання податковим органам інформації та документів з фізичних осіб і компаній стягується штраф у розмірі від 500 до 2 000 австралійських доларів, при другому порушенні штраф збільшується до 4000, а при третьому порушенні - для фізичних осіб до 5000 австралійських доларів в поєднанні з тюремним ув'язненням терміном на 12 місяців або без такого, а для компаній - до 25 000 австралійських доларів. Аналогічні санкції застосовуються у разі невиконання платником податків наказу суду про подачу декларації або дачі показань свідків. Підробка, знищення бухгалтерської звітності або незаконне внесення до неї змін тягнуть покарання для фізичних осіб у вигляді штрафу в розмірі 5000 австралійських доларів і (або) тюремного ув'язнення на термін 12 місяців, а за повторне порушення - відповідно 10 000 австралійських доларів і тюремного ув’язнення на строк до 2 років. Компанії ж караються в першому випадку штрафом в 25 000 австралійських доларів, а в другому - 50 000 австралійських доларів [15;c.23]. В якості додаткового покарання передбачено стягнення сум несплачених податків у двократному розмірі, а при подальших порушеннях - у трикратному розмірі. Таке правопорушення, як вчинення опору посадовим особам податкових органів, тягне стягнення штрафу з фізичних осіб у розмірі 2000 австралійських доларів, а з компаній - у розмірі 10 000 австралійських доларів. Фізичні особи, які мають недоїмку, можуть бути обмежені податковим органом у праві залишати межі країни.

В Австрії несплата податку  на корпорації карається підвищенням  відповідної ставки на 2 %. Дана міра не застосовується, в разі якщо затримка із сплатою податку не перевищує трьох днів. Компетентні органи мають право змінити розмір додаткового податку за клопотанням платника податків. Таке порушення, як неподання податкової декларації у встановлений термін, тягне стягнення штрафу в розмірі, що не перевищує 10 % від суми обчисленого податку.

   Серед європейських країн ФРН виділяється особливою суворістю покарань за порушення податкового законодавства: штрафи, повторні штрафи, позбавлення волі на строк до 10 років. Кримінальне переслідування осіб, що скоїли податкові злочини, здійснюють фінансові органи, які мають статус правоохоронних і володіють тими самими повноваженнями, що й прокуратура. У будь-який момент фінансові органи можуть передати кримінальну справу до прокуратури. Існують відомчі розпорядження, згідно з якими справи, порушені за фактом заниження податку на суму більше 300 тис. марок, розслідуються податковим відділом прокуратури відповідної землі. В окремих землях ФРН для кримінального і адміністративного переслідування порушників податкового законодавства у складі фінансових органів створені спеціальні підрозділи – відділи з кримінальних справ і штрафних санкцій [15;c.23].

 

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ  ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПОДАТКОВОГО  КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

3.1. Проблематика  здійснення податкового контролю

 

Однією з важливих проблем у процесі подальшого реформування податкової системи України  залишається питання удосконалення  податкового контролю і  податкової відповідальності. Тільки за умови  формування податкового менеджменту  з урахуванням модернізації податкового контролю і податкової відповідальності в  податковій системі в цілому можливе вирішення проблеми - наповнення дохідної  частини державного бюджету, що особливо актуально в період фінансової кризи та  зростання бюджетного дефіциту [8;c.95].

Проблеми щодо податкового  контролю і податкової відповідальності в рамках  податкового менеджменту  спричинені податковими правопорушеннями, які  виявляються податковими  органами під час проведення перевірок, подальшим  оскарженням їх результатів та взагалі неоднозначним тлумаченням норм податкового  законодавства.

Найпоширенішими порушеннями, виявленими податковими органами під  час податкових перевірок є:

- ухилення від сплати  податку, іншого обов'язкового  платежу;

- заниження об'єкта  оподаткування;

- несвоєчасна сплата  податку, іншого обов'язкового  платежу;

- порушення порядку  заповнення документів податкової  звітності, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах;

- неподання (несвоєчасне  подання) до банку платіжних  доручень на сплату податків, інших обов'язкових платежів;

- недопущення перевіряючих  для обстеження приміщень, що  використовуються для отримання  доходів, тощо.

Для вдосконалення системи  перевірок, що проводяться податковими  органами, слід було б:

- запровадити прозорі критерії для визначення періодичності перевірок,

- передбачити можливість  участі у процесі перевірок  третіх осіб, зокрема  представників  громадських організацій;

- дозволити фіксувати  процес перевірок аудіовізуально;

- формувати своєрідний  рейтинг підприємств, які не перевірялись протягом  двох останніх років або є потенційними порушниками податкового законодавства;

- виходячи зі змісту  господарських операцій ретельно  добирати законодавчу  та нормативну  базу, яка була чинною протягом  періоду, що перевіряється;

- додержуватись меж  компетенції, не припускати в  акті висновків, які  ґрунтуються  не на документальних даних,  а на різного роду припущеннях;  кожну  донараховану за результатами  перевірки суму обґрунтовувати  первинними  документами [8;c.96].

Проблеми, наявні в податковому контролі і податковій відповідальності,  можна вирішити шляхом їх удосконалення, яке досягається такими заходами, як:

- зменшення кількості  перевірок та підвищення їх  якості шляхом більш  ефективного  відбору підприємств для перевірок, скорочення та ліквідація недоїмки  залучення до оподаткування «тіньових» коштів через відстеження товарно-грошових  потоків;

- висвітлення в засобах  масової інформації проблем у  сфері українського  кримінального  і податкового контролю;

- законодавче встановлення персональної відповідальності працівників податкових органів за умисні та невмисні помилки в роботі;

- запровадження податкових  компромісів з використанням  механізмів розстрочення чи відстрочення, договірних податкових кредитів.

3.2. Напрями  удосконалення та підвищення  ефективності податкового контролю

 

Прийняття і  дія великої кількості законодавчих актів, що регулюють відносини у  сфері оподаткування, часті їх зміни, неоднозначність тлумачення їхніх  норм створюють значні проблеми в практичній діяльності як для суб'єктів оподаткування, так і для органів контролю. До того ж недостатній рівень підготовленості значної частини працівників державних податкових адміністрацій та податкової міліції не дає можливості вести активну боротьбу із зловживанням у сфері оподаткування.

Проблематиці  та напрямам удосконалення податкового  контролю присвячені роботи таких вчених, як Ю.О. Волкова, К.В. Хмільовська, Б.П. Ярема, В.П. Маринець, Б.А. Карпінський, Н.С. Залуцька, А. Скрипник тощо.

Податкові інспекції, забезпечуючи контроль над дотриманням податкового законодавства, що є їх головним завданням, з метою ефективності її виконання цілеспрямовано і на постійній основі здійснюють заходи щодо посилення податкового контролю. Постійне зростання потреб держави у фінансових коштах вимагає безперебійного механізму збору податків. Часто на практиці виявляється несвоєчасна сплата податків та інших обов'язкових платежів фізичними та юридичними особами, що в наш час є актуальним для обох сторін фінансових відносин - держави і суспільства в цілому. Унаслідок цього стає явною проблема ефективності та вдосконалення контролю над правильністю, своєчасністю і повнотою справляння податків [9].

Будь - яка оперативна система податкового контролю містить у собі необхідні ознаки, які сприяють правильному розвитку системи податкового контролю.

Проведення  виїзних перевірок вимагає наявність  ефективності відбору платників  податків, що вимагає граничної результативності при мінімальних витратах коштів і зусиль, яких можна досягти з найбільшою ймовірністю розкриття податкових порушень. Системна комплексна процедура організації контрольних перевірок, розроблена податковим відомством, а так само впорядкована законодавча база, застосовують ефективні форми, прийоми і методи в області податкового контролю для впливу на недобросовісних платників податків. При використанні системи оцінки роботи податкових інспекторів та об'єктивному аналізі результатів діяльності кожного з них навантаження планування контрольної роботи ефективно розподіляється.

Особливу значимість в умовах масових порушень податкового  законодавства набуває проблема раціонального відбору платників  податків для проведення контрольних перевірок.

У першу чергу  піддаються перевірці контрольних  органів ті організації, які неодноразово кардинально змінювали фінансовий стан, в свою чергу яке негативно впливало на фінансовий результат. Відбір платників податків - організацій здійснюється на основі показників результативності проведеного аналізу динаміки фінансового становища, який дозволяє зафіксувати динаміку їх змін.

Другою категорією можна виділити тих платників  податків, у яких при проведенні попередніх перевірок виявлені неодноразові порушення податкового законодавства [15;c.23].

До наступної  категорією, що підлягає негайній перевірці, ставляться ті підприємства, які систематично ухиляються:

- Від надання звітності

- Володіють більш трьома розрахунковими, поточними рахунками.

При виявленні  фактів, що викликають підозри у справжності бухгалтерських звітів і податкових розрахунків структурні підрозділи інспекції виробляють виїзд контрольної перевірки цих суб'єктів.

Податкова повинна  розробити єдине програмне забезпечення, впровадження якого дозволить систематизувати процес відбору платників податків при реальній оцінці межі їхніх зобов'язань. Першочерговим завданням податкового органу є постійне вдосконалення форм і методів податкового контролю. Найбільш раціональним і перспективним є збільшення кількості перевірок дотримання податкового законодавства. Не менш дієвою формою податкового контролю є повторної перевірки підприємств, що допустили приховування податків у великих розмірах, що дозволяє проконтролювати акти попередніх перевірок, а так само достовірність поточного обліку [9].

Аналіз практики контрольної роботи податкових органів вказує на глобальне поширення фактів ухилення платників податків від сплати податків за допомогою невідання бухгалтерського обліку або утримання його з порушеннями встановленого порядку для неможливості визначення оподатковуваної бази.

Робота з  такою категорією платників характерна підвищеною складністю у зв'язку з відсутністю дієвих механізмів боротьби з подібними явищами.

Так само одним  з пріоритетних напрямків вдосконалення  податкового контролю є досудове і судове врегулювання. Найбільш ефективним напрямком роботи податкових органів залишається контрольна робота. Законодавчі зміни чимало обмежили повноваження податкових органів, встановлюючи жорстокі строки стягнення заборгованостей, що призводить до проблеми збільшення ризиків втрати права на безспірне стягнення. Як правило, при трактуванні податкового законодавства судами приймається позиція платника податків. Незважаючи на підвищення вимога до податкових органів, з року в рік зростає процес донарахувань за результатами перевірок. Недотримання всіх процедур, встановлених законодавством, недостатній збір доказів податкових правопорушень, неякісне проведення перевірок впливають на прийняття судом і вищестоящим органом рішень за позовами і скаргами платникам податків на їх користь.

Для вирішення  виділених проблем податкова служба ставить перед собою завдання підвищення ефективності контрольної роботи. Підвищення якості контрольної роботи неможливо без операційної діяльності підрозділів, від яких залежить дієвість контрольних заходів. Так само важливо збільшити ефективність роботи при реєстрації платників податків, грунтуючись на діючих нормативно- правових актах. Для виконання поставленого завдання, по-перше, необхідно підвищити рівень кількісного та якісного аналізу відомостей, включених в інформаційні ресурси податкових органів. По-друге, не можна знижувати значимість виключення недіючих юридичних осіб з Єдиного реєстру за спрощеною позасудової процедурою, стимулюючи роботу з керівниками організацій, які не інформували про несплачені податки.