Податковий контроль в Україні

Не дивлячись на те, що в ст.61 Податкового кодексу [13] дано визначення податкового контролю, в ньому бракує конкретного закріплення категорії «принципи податкового контролю». Виходячи з того, що всі дії, пов'язані з податковим контролем, базуються на певних принципах, це є суттєвою прогалиною у податковому законодавстві. Причиною цього може бути суб'єктивний чинник.

Але зазначимо, що у формуванні принципів податкового контролю основну роль відіграють чинники об'єктивні, які охоплюють рівень розвитку держави, політичну та економічну ситуацію та ін.

 

Процес податкового  контролю передбачає послідовність  дій, які мають бути здійснені  податковими органами з метою виявлення дотримання платниками податків податкового законодавства.

Важливу роль у податковому контролі відіграють загально-правові принципи. Вони властиві всій правовій системі України. До них відносять:

- принцип законності - полягає в тому, що при здійсненні податкового контролю контролюючі органи повинні керуватись нормою закріпленою в ч.2 ст.19 Конституції України «Органи державної влади та органи місцевого, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України» [12;c.145], тобто повноваження контролюючих органів, порядок проведення податкового контролю його форми та методи встановлюються Податковим кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

- принцип юридичної рівності, який передбачає, що нормативні акти, які регулюють порядок здійснення податкового контролю, не повинні містити певних спеціальних умов проведення контролю в залежності від таких особливостей, як форма власності, громадянство суб'єкта оподаткування та інше;

- принцип гласності - передбачає можливість вільного доступу платників податків до інформації про діяльність контролюючих органів, які не містять державну (податкову) таємницю.

- принцип відповідальності - до особи, яка скоїла податкове правопорушення, застосовуються передбачені законодавством заходи юридичної відповідальності, тобто за податкові правопорушення передбачена кара. Податкова відповідальність виступає визначальним елементом податкового контролю і є гарантом забезпечення дотримання законодавства в сфері оподаткування.

Для податкового контролю притаманні також принципи, які відображають його специфіку. До таких можна віднести:

- принцип загальності податкового контролю - встановлює, що податковому контролю підлягають всі без винятку юридичні та фізичні особи, незалежно від факту наявності у них пільг.

- принцип презумпції правомірності рішень платника податку. У Податковому кодексі положення про конфлікт інтересів зазначено двічі - у пп.4.1.4, п.4.1 ст.4 і в п.56.21 ст.56. Ці норми співпадають між собою як загальна і спеціальна.

Дотримання розглянутих  вище принципів створює передумови для виваженої діяльності держави  у сфері податкового контролю. На жаль, на сьогодні практичне використання названих принципів є недостатнім. До перепон, що стоять на шляху реалізації принципів податкового контролю, можна віднести: 1) брак конкретного законодавчого їх закріплення; 2) неоднозначність тлумачення понятійного апарату законодавства, що потребує додаткового їх роз'яснення; 3) брак правил безпосереднього використання цих принципів.

  Податковий контроль має здійснюватися за такими етапами.

1 етап – підготовчий. На цьому етапі має бути відібрано платників податків на основі: аналізу даних податкової та фінансової звітності за попередні періоди; систематизованої інформації з усіх підрозділів податкової інспекції та інших контролюючих органів щодо діяльності цього платника; даних попередніх податкових перевірок, якщо платник податків раніше перевірявся.

2 етап – здійснення  заходів податкового контролю. У процесі реалізації даного етапу здійснюються контроль-перевірочні заходи щодо встановлення дотримання платником податків норм податкового та іншого законодавства.

3 етап – оформлення  результатів податкового контролю. За підсумками податкової перевірки можуть складатися такі документи:

акт (довідка) про результати податкової перевірки; протокол про  адміністративне правопорушення; висновок експерта; протокол комісії, яка розглядає заперечення до акта податкової перевірки [10;c.66].

4 етап – обмін інформацією  з іншими контролюючими органами. У процесі податкової перевірки можуть бути виявлені факти, які свідчать про порушення платниками податків норм законодавчих актів, які виходять за межі компетенції податкових органів. У цьому випадку податкові органи зобов’язанні надавати інформацію, яка свідчить про порушення норм законодавства, іншим контролюючим органам, у компетенції яких знаходяться ці питання.

1.3.Податкова  перевірка як інструмент податкового  контролю

 

Основна форма податкового  контролю — податкова перевірка. Саме ця форма контролю є найбільш ефективною з точки зору виявлення  та стягнення недоїмок, забезпечення податкових надходжень до бюджетів і державних цільових фондів. Податкові перевірки забезпечують безпосередній контроль за повнотою і правильністю обчислення податків і зборів, який може бути реалізований тільки шляхом порівняння податкових розрахунків (декларацій), що їх подають платники податків, з фактичними даними щодо їх фінансово-господарської діяльності.

Податкова перевірка  як форма податкового контролю —  це діяльність податкових та інших  контролюючих органів у межах  визначеної компетенції з метою  встановлення правильності обчислення та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). Залежно від видів податкового контролю зміст її охоплює, по-перше, дослідження документів податкового обліку і звітності, в яких відображаються результати фінансово-господарської діяльності платників податків протягом звітного періоду, а по-друге, обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування [10;c.67].

Перевірки податковими органами за місцезнаходженням платника податку  (виїзні перевірки) можуть бути плановими, позаплановими та фактичними.

В направленні на перевірку повинні  бути зазначені: дата видачі, найменування  органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної  перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об’єкта), перевірка якого проводиться  (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється),  мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки,  посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку, підпис  керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений  печаткою органу державної податкової служби (ст. 81 ПК).

Тривалість перевірки суб’єктів  малого підприємництва не повинна перевищувати 10  робочих днів (ст. 82 ПК).

При проведенні перевірок посадові особи мають право отримувати копії фінансових та  господарських  документів, але їм заборонено вилучати оригінали первинних  фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, за винятком випадків,  передбачених кримінально-процесуальним законом (ст.85 ПК).

За результатами перевірки у  разі відсутності порушень складається  довідка, у разі  встановлення порушень складається акт (ст.86 ПК), які підписуються посадовими  особами податкової служби і надаються для підпису підприємцю або його  уповноваженій особі. Відмова платника податків від підписання акту не звільняє його  від обов’язків, тому найкраще перед підписом зазначити «із запереченнями, які  додаються (або будуть направлені)» та поставити дату отримання акту [10;c.68].

Заперечення можуть бути направлені до податкового органу протягом п’яти  робочих  днів із дня отримання  акту, в них можна зазначити  бажання підприємця прийняти  участь в розгляді заперечень. Податковий орган зобов’язаний розглянути заперечення  протягом п’яти робочих днів за участі платника податків (за його бажанням) та в  присутності керівника відповідного податкового органу.

Працівникам податкової міліції забороняється  брати участь у проведенні планових  та позапланових виїзних перевірок, якщо такі перевірки не пов’язані з веденням  оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених  стосовно таких платників податків (ст.78 ПК).

Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік, з повідомленням  підприємця під розписку за 10 календарних днів до початку проведення перевірки (ст.  77 Податкового кодексу України). Допускати до планової перевірки підприємці  зобов’язані посадових осіб державної податкової служби за умови попереднього  отримання ними повідомлення про проведення за 10 днів перевірки та при  пред’явленні податківцем направлення на таку перевірку (ст.81 ПК).

  Отже, податковий контроль — це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи [13].

 

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСОБЛИВОСТІ ПОДАТКОВОГО КОНТРОЛЮ

2.1.Особливості  податкового контролю в Україні

 

Кризові явища в українській  економіці призводять до кризи суспільного  сектору, що є причиною збільшення порушень податкового законодавства. Високі податки зумовлюють приховування підприємцями своїх реальних доходів, криміналізації виробництва, маніпуляції з готівковими та безготівковими розрахунками, завуальованість справжнього виду діяльності з метою уникнення оподаткування.

Органи податкової служби є єдиною системою контролю за дотриманням податкового і валютного законодавства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю внесення до бюджету певного рівня  податків і зборів [13].

Податковий контроль здійснюється службовими особами податкового органу в межах своєї компетенції за допомогою податкових перевірок; вимагання у платника податку проведення інвентаризації; обстеження будь-яких приміщень платника податку, в тому числі і житла громадян, якщо вони використовуються для отримання доходу (прибутку); одержання інформації від платника податку та третіх осіб; а також надання доручення органам Контрольно-ревізійної служби України на проведення ревізії. Податкові органи застосовують ту чи іншу форму контролю залежно від напрямку податкового контролю.

Згідно зі ст. 62 ПКУ "Способи  здійснення податкового контролю"

податковий контроль здійснюється шляхом:

– ведення обліку платників  податків;

– інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної  податкової служби;

– перевірок і звірок відповідно до вимог ПКУ, а також  перевірок щодо  дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено  на  контролюючі органи.

  На етапі попереднього аналізу здійснюється вивчення обліку платників податків у податковому органі, податкові декларації, порівнюються динаміка даних про нарахування й сплату податків, аналіз розвитку підприємства, аналіз основних показників підприємства.

На етапі планування контролю здійснюється відбір необхідних даних про платника податків, відбір об'єктів для проведення перевірки, підготовка планів і графіків перевірок, визначаються джерела інформації, методичні прийоми контролю, відповідальні за проведення та результати контролю.

Далі на основі програми перевірки безпосередньо здійснюється податкова перевірка. Програми перевірки - це обов'язків мінімум питань, що підлягають документальній перевірці [14;c.104].

Недоліками податкового  контролю є те, що чинними нормативно-правовими  актами не встановлено чітких процедур організації проведення документальних перевірок платників податків. Як правило, кожний контролюючий орган самостійно розробляє правила та порядок проведення перевірок у вигляді методичних рекомендацій. Зрозуміло, що такі рекомендації є відомчими нормативними актами і необов'язкові до виконання суб'єктами підприємницької діяльності. На сьогодні на більш високому законодавчому рівні деяке врегулювання знайшли лише виїзні перевірки.

Незважаючи на те, що чинний Податковий кодекс України передбачав певне вдосконалення податкової системи, зокрема: порядок організації та проведення податкового контролю органами державної податкової служби разом з іншими контролюючими органами, уповноваженими від імені держави здійснювати перевірку фінансово - господарської діяльності суб’єктів господарювання; перелік контролюючих органів, які мають право здійснювати перевірки суб’єктів господарської діяльності; форми проведення податкового контролю; загальні правила проведення податкових перевірок (камеральних і виїзних); терміни тривалості податкових перевірок, закріплені права та обов’язки службових осіб податкових органів, але є певні питання, які потребують систематизації та налагодження для підтримання балансу інтересів платників податків та органів, які здійснюють податковий контроль, що сприятиме ефективності, єдності та самостійності податкової системи.