Державний кредит

ВСТУП

Фінансова надійність держави, її спроможність виконувати властиві їй функції, якість державного управління загалом, відображені  у показниках бюджету – головного  фінансового плану держави та в результатах його виконання. Функціонування ринку неможливе без роботи фінансової системи, що забезпечує його нормальне існування і розвиток. Внаслідок розвитку ринкової економіки вона зазнала багатьох змін.

Конституцією України передбачено, що матеріальною та фінансовою основою  місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, районів у містах, а також об’єкти їх спільної власності, що перебувають в управлінні районнних  і обласних рад. Згідно із ст. 7 Бюджетного кодексу України одним із основних принципів бюджетної системи  є принцип самостійності бюджетів, який забезпечується, зокрема, закріпленням за місцевими бюджетами відповідних  джерел доходів, правом відповідних  органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів, правом самостійно та незалежно  одне від одного розглядати і затверджувати  відповідні бюджети.

Державний кредит являє  собою доволі специфічну ланку державних  фінансів. Він немає ні окремого фінансового фонду, ні обособленого органу управління. Разом з тим він характеризує особливу форму фінансових відносин держави і тому виділяється в окрему ланку.

Уся діяльність держави пов’язана  з фінансами – чим більше розвивається держава, тим більше потрібно їй коштів. Фінанси є основною складовою  ринкової економіки, тому у країнах  з розвиненими ринковими відносинами давно усвідомлена необхідність досліджень у цій галузі, оскільки будь-яке рішення держави можна вважати реальним лише після знаходження можливості покриття витрат, пов’язаних з забезпеченням його грошовими ресурсами.

У період незалежності Української  держави імпульс до розвитку фінансово-правової думки дали перші українські підручники з фінансового права за редакцією  професора Л.К. Воронової та її перші  публікації щодо бюджетного регулювання.

Фундаментальному дослідженню  проблем правового регулювання  державного кредиту великою мірою  сприяли завершені науково-теоретичні дослідження правового регулювання  податків та публічних доходів різних науковців.

1. ОСОБЛИВОСТІ ІНСТИТУТУ ДЕРЖАВНОГО КРЕДИТУ

Державний кредит - сукупність кредитних  відносин, в яких позичальником виступає держава, а кредиторами - юридичні або  фізичні особи. У сфері міжнародного кредиту держава може бути як позичальником, так і кредитором.

Державний кредит як метод  мобілізації державою додаткових грошових коштів - явище складне й неординарне. Цей процес супроводжується певним ризиком як на стадії виникнення даного виду правовідносин, так і з точки  зору доцільності використання запозичених  коштів та можливості їх повернути, сплативши  передбачену винагороду. Йдеться  про наслідки, адже показником ефективності таких операцій є державний борг.

Економічний зміст і юридична природа державного кредиту водночас передбачають надходження до державного бюджету, оскільки суми державних позик  становлять його доходну частину, та разом з тим ці кошти не дають  нових прибутків і повинні  погашатися.

Суми державних позик - державні кошти, оскільки держава може їх вільно використовувати і повністю ними розпоряджатися, однак за своїм фінансовим і економічним характером вони істотно  відрізняються від постійних  доходів, оскільки пов'язані з певними  видатками: відшкодуванням вартості державного цінного папера; виплатою процентів  за державними позиками тощо. Отже, одержані державою суми державних позик згодом тягнуть за собою видатки з  державного бюджету на погашення  державного боргу. Як і інші сфери  фінансової діяльності держави, відносини  у галузі зовнішніх та внутрішніх запозичень є предметом постійного контролю з боку уповноважених фінансових органів та органів загальної  компетенції. У тому разі, якщо держава  бере на себе відповідальність за повернення позик або виконання інших  обов'язків суб'єктів кредитних  відносин, вона стає гарантом.

Інститут державного кредиту  не допускає однобічності вирішення  питання і є надзвичайно чутливим до політичних, економічних змін. Обслуговування і погашення державного боргу - одна з найвагоміших витратних статей державного бюджету. Залежно від  того, які галузі народного господарства фінансуватимуться за рахунок цих  коштів, визначаються терміни, на які  можна їх вкладати, з тим щоб  сплата процентів здійснювалася  за рахунок одержаних доходів  від проінвестованих галузей. Принцип  цільового використання позичених  коштів є виправданим на будь-якому  рівні чи за будь-якої форми кредитування: банківський кредит, державне кредитування, кредити, надані міжнародними фінансово-кредитними установами тощо. Водночас використання позик на погашення заборгованості з заробітної плати, погашення раніше випущених позик тощо не вирішує проблему в глобальному розумінні, а лише збільшує незабезпечений борг. В умовах перебудови економіки слід налагоджувати, розширювати, за потреби перебудовувати національне виробництво, з тим щоб створювати робочі місця, конкурентоспроможну національну продукцію, оживляти міжнародні економічні зв'язки тощо.

Державний кредит дістає своє відображення у сумах державного боргу, який виникає у держави  перед зовнішніми та внутрішніми  позичальниками. Зрозуміло, що державний  борг, як і будь-яка інша категорія  фінансового права, є водночас предметом  дослідження фінансової науки, економіки  тощо, тобто має складну природу.

Державний борг - це загальний  розмір, накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих  бюджетних дефіцитів за вирахуванням бюджетних надлишків. Державний  борг складається з внутрішнього та зовнішнього боргу держави.

Основними причинами створення  і збільшення державного боргу є: збільшення державних видатків без  відповідного зростання державних  доходів; циклічні спади й автоматичні  стабілізатори економіки; скорочення податків з метою стимулювання економіки  без відповідного коригування (зменшення) державних витрат; вплив політичних бізнес-циклів - надмірне збільшення видатків напередодні виборів для завоювання популярності виборців та збереження влади.

Існує позитивний взаємозв'язок між розмірами бюджетного дефіциту і державного боргу. Бюджетний дефіцит  збільшує державний борг, а зростання  боргу у свою чергу потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний  дефіцит. На обсягу бюджетного дефіциту відображаються всі зміни у величині державного боргу, в тому числі зумовлені  впливом інфляції. Тому важливо, щоб  державна заборгованість вимірювалася у реальних, .а не лише в номінальних  величинах.

 

 

 

 

 

 

2. СУТНІСТЬ ТА  РОЛЬ ДЕРЖАВНОГО КРЕДИТУ. МЕХАНІЗМ  НАДАННЯ ДЕРЖАВНОГО КРЕДИТУ.

Кредит виступає опорою сучасної економіки, невід'ємним елементом  економічного розвитку. Його використовують як великі підприємства і об'єднання, так і малі виробничі, сільськогосподарські і торгові структури; як держави, уряду, так і окремі громадяни.

Кредитори, що володіють  вільними ресурсами, тільки завдяки  їх передачі позичальнику, мають можливість отримати від нього додаткові  грошові кошти. Кредит, що надається  в грошовій формі, являє собою  нові платіжні кошти.

На поверхні економічних  явищ кредит виступає як тимчасове  позичення речі або грошових коштів. За допомогою кредиту придбаваються  товарно-матеріальні цінності, різного  роду машини, механізми, купуються населенням товари з розстрочкою платежу.  Об'єктом придбання за рахунок  кредиту виступають різноманітні цінності (речі, товари). Однак «речове» тлумачення кредиту виходить за рамки політикоекономічного аналізу.  

   Економічна наука  про гроші і кредит вивчає  не самі речі, а відносини між   суб'єктами з приводу речей.  У зв'язку з цим кредит   як економічну категорію потрібно  розглядати як певний вигляд  суспільних відносин. Однак кредит -  не всяке суспільне відношення, а лише таке, яке відображає  економічні зв'язки, рушення вартості. Кредит дозволяє суперечність  між необхідністю вільного переходу  капіталу з одних галузей виробництва  в інші і закріпленістю виробничого  капіталу в певній натуральній  формі. Він дозволяє також долати  обмеженість індивідуального капіталу.

У той же час кредит необхідний для підтримання безперервності кругообігу фондів діючих підприємств, обслуговування процесу реалізації виробничих товарів, що особливо важливо  в умовах становлення ринкових відносин.

Кредит - надання грошей або  товарів в борг, як правило, з сплатою  процентів; вартісна економічна категорія, невід'ємний елемент товарно-грошових відносин. Виникнення кредиту пов'язане  безпосередньо зі сферою обміну, де власники товарів протистоять один одному як власники, готові вступити у  економічні відносини.

Однією з ланок загальнодержавних  фінансів України є державний  кредит.

Переважно держава виступає в ролі боржника і позичальника, при цьому за допомогою державного кредиту залучаються вільні фінансові  ресурси суб'єктів підприємницької  діяльності та громадян, які використовуються для задоволення державних потреб.

Державний кредит - це сукупність відносин, в яких держава виступає в ролі позичальника коштів, кредитора  і гаранта.

Історично державний кредит з'явився для задоволення виняткових потреб держави, які неможливо задовольнити постійними «звичайними» джерелами доходів: податками, доходами від державного майна, державної монополії на певні види діяльності.

Батьківщиною державного кредиту вважається Англія. Розквіт  економіки Англії, незважаючи на зростання  державного боргу, став прикладом, якого  почали наслідувати усі держави  світу.

Такі потреби в основному  виникали під час війн, стихійного лиха, а з часом при фінансових труднощах, обумовлених циклічним  характером економічного розвитку, зміною урядів, революційними потрясіннями:

здійснювався продаж державного майна (землі, будинків та ін)

збільшення податків

нагромаджені запаси металевих  грошей

конфіскація при скаргах  на зловживання казначеїв.

надмірне друкуванні паперових  грошей

грабунок євреїв (періоди  гострого безгрошів'я держава конфісковувала їх майно, запроваджувала особливі податки  на євреїв або стягувала загальновстановлені  податки але у підвищеному  розмірі).

 Головною причиною  наявності державного кредиту  в сучасних умовах є дефіцит  бюджетних коштів. Кошти що залучаються  за допомогою державного кредиту  передаються органам державного  управління для покриття бюджетного  дефіциту. Така практика є більш  доцільною у порівнянні з емісією  грошей, наслідком якої є посилення  інфляції.

В Україні вперше в 1995 році було здійснено фінансування дефіциту Державного бюджету шляхом проведення державної позики. І починаючи  з цього часу уряд не вдавався до емісії грошових знаків для покриття дефіциту Державного бюджету України.

У державного і банківського кредиту є спільні засади функціонування, справа в тому, що вони надаються  на принципах поверненості, строковості  і платності.   Відмінність  банківського кредиту полягає у  тому, що він призначений у більшості  випадків для задоволення виробничих потреб суб'єктів господарювання.

Державний кредит призначений  для задоволення потреб державних  органів влади і управління.

За своєю економічною  сутністю державний кредит — це форма вторинного перерозподілу  валового внутрішнього продукту, його джерелом є вільні кошти населення, підприємств і організацій.

Насамперед наявність  державного боргу не дає уявлення щодо реального фінансового становища  держави.

Державний борг — це складне  явище, зумовлене низкою факторів, яке  в умовах кожної держави може мати свою специфіку. Якщо нестачу коштів у бюджеті держава покриває за рахунок отриманих позик, то це не: можна вважати нормальним явищем. Це свідчення нездорового фінансового  становища, при якому виникатиме потреба укладати договори на позики, а в кінцевому підсумку — розраховуватися  за боргами за рахунок збільшення податків.

На сьогодні майже кожна  держава має певний розмір заборгованості. Різниця лише в тому, що поряд  із збільшенням боргу не кожна  держава знаходить шляхи для  його своєчасного повернення.

Базове законодавство  у кредитній сфері абсолютно  не згадує про великий масив кредитних  відносин – державний та місцевий (муніципальний) кредит, або кредит публічний. Регулювання даних боргових зобов’язань на загальному рівні  регламентується лише в окремих  нормах Бюджетного кодексу України, а також у деяких інших розрізнених  нормативних актах. Такий стан речей  вважається неприпустимим, позаяк за своєю  природою публічний кредит також  опосередковує відповідні позикові відносини. Щоправда, передбачає інше, на відміну від банківського, оформлення та підстави, але це не може розглядатися як чинник для нівелювання кредитної  природи даних відносин. Основною формою такого публічного кредиту є  випуск відповідних позикових цінних паперів.