Біржове право

Валютна біржа в процесі  роботи організовує торгову систему, що дозволяє здійснювати пошук контрагента, а також забезпечує виконання  угод купівлі-продажу. Дуже часто валютні  біржі виникали на місці вже існуючих товарних чи фондових бірж, задовольняючи  потребу учасників проведених там  торгів у можливості швидкого вибору платіжного засобу. Саме тому багато з  існуючих валютних бірж функціонують на діючих біржах інших видів і  не мають власного приміщення для  проведення торгів. Більше того, створюються  і функціонують повністю електронні біржі, на яких торги здійснюються у  віртуальному просторі. Інший історичний шлях утворення валютних бірж –  міжбанківські валютні аукціони, які служать торговим майданчиком  для продажу валют банками  різних країн.

Учасниками біржових торгів валютою в більшості країн  є кредитні організації, рідше – інші фінансові організації, наприклад страхові і пенсійні фонди, інвестиційні компанії, що діють через брокерські фірми. На рахунках бірж відображаються всі валютні операції учасників торгів, а біржа в даному випадку виступає гарантом розрахунків.

 

ВИДИ  ВАЛЮТНИХ РИНКІВ В УКРАЇНІ. БІРЖОВИЙ ВАЛЮТНИЙ РИНОК. МІЖБАНКІВСЬКИЙ ВАЛЮТНИЙ РИНОК.

Валютний ринок - це система економічних та правових відносин між споживачами, продавцями валюти та державою з приводу купівлі-продажу іноземних валют, банківських металів, платіжних документів та цінних паперів в іноземних валютах, а також здійснення кредитно-депозитних та інших операцій з валютою.

Валютні ринки залежно  від обсягу, характеру валютних операцій і набору валют, що використовуються в обігу, поділяють на міжнародний та національні ринки.

За територіальною ознакою  валютний ринок поділяють на північноамериканський, європейський та далекосхідний ринки. Найбільшими міжнародними валютно-фінансовими  центрами на європейському ринку  виступають Лондон, Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Париж; у Північній Америці - Нью-Йорк, Бостон, Чикаго, Сан-Франциско; в Азії - Токіо, Сінгапур, Гонконг.

Залежно від рівня організації  валютного ринку розрізняють  біржовий та позабіржовий валютні ринки. Біржовий ринок представляють валютні  біржі, а позабіржовий, який ще називають  міжбанківський, - банки, фінансові  установи, підприємства та організації.

Валютний ринок в Україні  – ц переважно міжбанківський ринок, адже саме в ході міжбанківських операцій здійснюєтьсяосновний обсях угод з купівлі – продажу іноземних валют. Шляхом проведення міжбанківських операцій на валютному ринку забезпечується обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг і капіталів (міжнародних платежів).

Українська міжбанківська  валютна біржа – це перший за часом виникнення сегмент валютного  ринку держави.

 

ІНОЗЕМНА  ВАЛЮТА. БАНКІВСЬКІ МЕТАЛИ.

Іноземна валюта:

- валюта готівкою, грошові  знаки (банкноти, білети державної  скарбниці, монети), що знаходяться  в обігу і є законним платіжним  засобом на території відповідної  іноземної держави, а також  вилучені або ті, що вилучаються  з обігу, але підлягають обміну  на грошові знаки, які знаходяться  в обігу,

- платіжні документи у  грошових одиницях іноземних  держав та міжнародних розрахункових  одиницях,

- кошти у грошових одиницях  іноземних держав, міжнародних розрахункових  одиницях та у діючій на  території України валюті з  вільною конверсією, які знаходяться  на рахунках та вкладах у  банківсько-кредитних установах  на території України та за  її межами.

Ба́нківські мета́ли — золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Найбільш привабливим  серед банківських металів є  золото, яке протягом багатьох сторіч традиційно було одним із найнадійніших  видів заощаджень. У вигляді монет  або зливків воно мало цінність і  приймалося в будь-якій країні світу, у будь-яку епоху і при будь-якому  уряді.

При подіях глобального масштабу, особливо під час війн або революцій, люди завжди і скрізь віддавали перевагу золоту — єдиному та універсальному еквіваленту добробуту.

 

РИНОК ПРАЦІ.

Ринок праці — сфера формування попиту і пропозиції на робочу силу. Через ринок праці здійснюється продаж робочої сили на визначений термін. Ринок впливає на всi сфери економiки Вiн дає вiдповiдi на питання ЩО, ДЛЯ КОГО, ЯК виробляти. Ринок працi, зокрема, регулює рух трудових ресурсiв у народному господарствi.

Ринок праці — ринок одного з факторів виробництва, де домогосподарства в ролі найманих робітників пропонують свою працю, а фірми — виробники товарів та послуг (працедавці) — потребують її. На ринку праці встановлюється ціна праці — ставка заробітної плати — та обсяг використання праці.

Сучасному ринку праці  притаманні такі ознаки:

1. перевищення пропозиції над попитом;
2. низька ціна робочої сили, її невідповідність реальній вартості;
3. зниження зайнятості у сфері суспільног виробництва, зростання чисельності незайнятого населення;
4. низька частка офіційно зареєстрованих безробітних;
5. наявність значних масштабів нерегламентованої зайнятості, зростання молодого безробіття;
6. еміграціявисококваліфікованої робочої сили.

 Сучасний ринок  праці виконує такі функції:

1. Суспільного поділу праці (ринок праці розмежовує найманого працівника та роботодавця, розподіляє найманих працівників за професіями та кваліфікацією, галузями виробництва та регіонами).
2. Інформаційну (дає учасникам процесу купівлі-продажу товару робоча сила інформацію щодо умов найму, рівня зарплати, пропозиції робочих місць, якості робочої сили тощо).
3. Посередницьку (ринок праці встановлює зв'язок між роботодавцями та найманими працівниками, які виходять на ринок праці для задоволення взаємних інтересів і потреб).
4. Ціноутворюючу  (це основна функція ринку праці, що встановлює рівновагу між попитом і пропозицією робочої сили. Лише на ринку праці відбувається загальне визнання затрат праці на відтворення товару „робоча сила” і визначається його вартість).
5. Стимулюючу (завдяки механізму конкуренції ринок праці стимулює більш ефективне використання трудових ресурсів з метою підвищення прибутковості виробництва, також стимулює найманих працівників підвищувати свій професійно-кваліфікаційний рівень).
6. Оздоровлюючу (завдяки конкуренції суспільне виробництво звільняється від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств. Ринок праці дозволяє одержувати перевагу в конкурентній боротьбі працівникам з найбільш високими якісними показниками робочої сили).
7. Регулюючу (певною мірою ринок впливає на формування пропорцій суспільного виробництва, розвиток регіонів, сприяючи переміщенню робочої сили з одних регіонів, галузей в інші більш ефективні).

 

ВИДИ  РИНКУ ПРАЦІ. ЗОВНІШНІЙ І ВНУТРІШНІЙ РИНОК ПРАЦІ. ВІДКРИТИЙ ТА ПРИХОВАНИЙ РИНОК ПРАЦІ.

Сегментація ринку праці  означає виділення певних сегментів  на основі видозмін в способах включення  робочої сили в процес праці, координації  та оцінки праці.

Обрані критерії сегментації  широко застосовані у світовій практиці. Вони дозволяють проаналізувати основні  моделі поділу ринків праці, зокрема  первинний і вторинний, внутрішній та зовнішній, формальний та неформальний.

Поняття “внутрішній” та “зовнішній” фіксують стан ринку праці за відношенням до конкретного підприємства. Ці сегменти ринку праці відрізняються системами професійної підготовки кадрів, методами підвищення професійно-кваліфікаційного рівня, просування працівників та заповнення вакантних робочих місць, особливостями регулювання на основі колективного договору. Кожному типу ринку відповідають і свої системи виробничих відносин.

Зовнішній ринок охоплює відносини між продавцями і покупцями, робочої сили в масштабах країни, регіону, галузі.

Внутрішній ринок – передбачає рух кадрів в середині підприємства, переміщення з однієї  посади на іншу.

Відкритий ринок  праці - все економічно активне населення , фактично ті, що шукають роботу потребують профорієнтації, підготовки і перепідготовки, а також всі вакантні робочі та учнівські місця в усіх секторах економіки. Складовими відкритого ринку праці є його офіційна і неофіційна частина.

 Офіційна частина відкритого  ринку праці має в своєму  складі вільну робочу силу  і вакансії, що зареєстровані  в державних службах зайнятості, а також учнівські місця в  системі профосвіти (куди входять як державні так і недержавні учбові заклади).

 Неофіційна частина  відкритого ринку праці акумулює  ту частину вакансій і навчальних  місць, а також ту частину  пропозиції робочої сили, які  не охоплені послугами органів  працевлаштування і формальної  профосвіти, і де потреба в працевлаштуванні задовольняється на засадах безпосередніх контактів між працедавцями і особами, що шукають роботу.

 Прихована  частина ринку праці , яку часто називають “ прихованим безробіттям ”, - це особи формально зайняту в народному господарстві, але котрі в зв'язку зі скороченням обсягів виробництва, або зміною його структури без збитків для виробництва могли б бути вивільнені.

 Прихований ринок праці також можна розділити на офіційний і неофіційний. Офіційна частина прихованого ринку праці реєструється статистикою у вигляді осіб, які знаходяться в адміністративних відпустках з ініціативи адміністрації, а також осіб, що змушені працювати неповний робочий час. Неофіційна частина прихованого ринку праці визначається з допомогою спеціальних методик.

 

ТОВАР . РОБОЧА СИЛА ЯК ТОВАР НА РИНКУ ПРАЦІ.

Як відмічалося раніше, капітал і наймана праця співіснують  поряд. Їх існування пов’язане з  тим, що робоча сила є товаром. Питання  про товар взагалі розглядалося в темі 5. Тут ми зупинимось на особливостях товару робоча сила.

       Робоча сила, тобто здатність людини до праці, її фізичні та розумові здібності до праці, в тій чи іншій мірі притаманні кожній дорослій здоровій людині. Однак людина і її робоча сила – це не одне і те. Людина більш широке поняття, вона в певних умовах, сама може продаватись та купуватись, тобто бути товаром: раб, кріпосний селянин (кріпак).

 Явища, пов’язані з  торгівлею людьми, на жаль, можна  спостерігати і в теперішньому  світі.

 Однак в класичних  ринкових умовах продається і  купується не людина, а її робоча  сила.

 Як і всякий товар,  робоча сила – як товар,  має споживну вартість і вартість. Споживною вартістю робочої сили, тобто її корисністю, є здатність  її приносити додаткову вартість (прибуток, дохід). Фірма (підприємець)  наймає робочу силу лише тоді, коли вона приносить фірмі  (підприємцю) дохід (прибуток). Якщо  на останнє робоча сила не  здатна, то для роботодавця вона  не викликає ніякого інтересу.

 

БІРЖА ПРАЦІ. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ БІРЖІ ПРАЦІ.

Біржа праці – це установа, яказдійснює посередництво між найманими працівниками і підприємцями під час укладання угоди купівлі – продажу робочої сили.

Основні функції біржі  праці:

1. Працевлаштування безробітних;
2. Вивчення кон’юктури робочої сили і надання інформації про неї;
3. Професійна офорієнтація молоді;
4. Перекваліфікація працівників;
5. Впровадження державної програми, щодо зменшення безробіття;

 

 

 

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

 

1. Бобкова А.Г., Моісесв Ю.О.Біржове право: посібник, літератури, 2005. - 200 с.

 

2. 9. Кузнецова Н.С., Назарчук І.Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування. К.: Юрінком Інтер, 2007.76 с.

 

3. Дудяк Р., Бігуль С. Організація біржової діяльності: основи теорії і практики: Науковий посібник.-Львів,2008. 76с.

 

4. 2. Господарський процесуальний кодекс України. – К.: Атіка, 2009. –64с.

 

5. http://www.advocatesanswers.in.ua/x-.html