Біржове право

      Друга стадія - прийняття пропозиції другою стороною— акцепт. Коли ведучий торгів повідомляє оферту продавця або покупця, учасники торгів підтверджують свою готовність

 до укладання договору, шляхом підняття реєстраційного  номера, що можна розглядати як  відповідь про прийняття пропозиції - акцепт. У кожному разі відповідь  особи, якій адресовано пропозиція  про укладання договору, про її  прийняття, повинна бути повною  й безумовною (ст. 642 ГК України).

    

САНКЦІЇ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО УЧАСНИКІВ, ЯКІ  ПОРУШУЮТЬ УМОВИ БІРЖОВОЇ УГОДИ.

      За порушення Правил біржової торгівлі встановлюються (в самих же Правилах) санкції, які застосовуються біржею.

      Як правило, це штрафи у визначених розмірах, хоча може застосовуватися і така санкція, як позбавлення брокера права протягом певного часу брати участь у торгах. Рішення про застосування санкцій за порушення

      Правил біржової торгівлі приймається від імені біржового комітету його відповідальним представником (наприклад, генеральним директором біржі) у формі розпорядження.

 

ПОНЯТТЯ ТОВАРНОЇ БІРЖІ.

   Товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Товарна біржа діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власні розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням.

    Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

     Діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до чинного законодавства України, статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.

 

ХАРАКТЕРИСТИКА  БІРЖОВОГО ТОВАРУ, ЩО РЕАЛІЗУЄТЬСЯ НА ТОВАРНІЙ БІРЖІ, ЙОГО ОЗНАКИ.

Історично склалося, що торгівля на біржах ведеться за обмеженим  числом найменувань товарів, тому що не всякий товар придатний для біржової торгівлі.

В Україні  біржовий товар  – це не вилучений з обороту  товар певного роду і якості, допущений  біржею до біржової торгівлі. Біржовим товаром не є об’єкти нерухомості, а також інтелектуальної власності  у вигляді науково-технічної продукції, творів літератури й мистецтва.

Характерні риси біржового товару:

• він повинен бути стандартним, тобто відповідати встановленим вимогам щодо якості чи інших параметрів;
• масовим, тобто випускатися у великому обсязі значною кількістю виробників і призначатися для широкого кола споживачів;
• до біржових може бути віднесено лише ті товари, ціни на які встановлюються відповідно до попиту та пропозиції в умовах конкуренції

Біржова торгівля в основному  ведеться за умови відсутності товарів (за зразками, описами, біржовими стандартами), тому  на всіх товарних біржах забезпечується максимальна стандартизація. Насамперед це стандартизація за якістю, кількістю, умовами зберігання, транспортуванням товарів, а також за термінами  виконання контрактів.

Якість продукції – сукупність властивостей продукції, що зумовлюють її придатність задовольняти певні потреби відповідно до призначення.  До якості біржового товару ставляться особливі вимоги, тому на ф’ючерсних біржах і біржах реального товару правилами встановлена базисна якість товару, що звичайно відповідає найпоширенішому сорту або марці товару. Всі інші марки градуюють за ступенем  корисного ефекту.

Базисний сорт і його характеристики являють собою своєрідну біржову  пробу, що не має потреби в безпосередньому  пред’явленні. Ціна базисного сорту  служить основою для вираження  ціни інших сортів.

Цінові коефіцієнти за різну сортність дозволяють економічно виразити відмінності великих мас  товарів, неоднакових за своїми природними ознаками.

 

ВИДИ  БІРЖОВИХ УГОД, ЩО УКЛАДАЮТЬСЯ НА ТОВАРНІЙ БІРЖІ.

       При класифікації біржових угод по видах основним критерієм є строк виконання угоди.

 Угоди з реальним товаром укладаються з метою купівлі-продажу конкретного товару, тобто обов'язково завершуються дійсним переходом товару від продавця до покупця.

Форвардні угоди – передбачають купівлю – продаж реального товару з відстрочкою його поставки – це договір, який укладається на поставку ще  невиробленої продукції за фіксованою ціною.

Спотові угоди – (угоди з реальним товаром), передбачає купівлю – продаж реального товару або ж негайну передачу (постачання) товару чи передачу документів, що підтверджують право власності на товар.

Ф’ючерсні угоди – укладається не з метою купівлі або продажу товару, а з метою страхування (хеджування) угод з рельним товаром.

      Вони укладаються за фіксованою в момент укладення угоди ціною, з використанням її через певний проміжок часу.

 Опціонні угоди – передбачає купівлю – продаж прав на майбутнюкупівлю або продаж за встановленою ціною товарів або контрактів на поставку товарів.

Хеджування – це особливий вид біржових угод, продаж (купівля) ф’ючерсного контракту на рівні купівлі – продажу аналогічний кількості, того ж товару, що передувало еквівалентній кількості іншому товару ціна якого змінюється паралельно ціні цього товару.

 

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  ВИКОНАННЯ БІРЖОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ.

Виконанню зобов'язань біржового  договору сприяють спеціальні (ахолії, іменовані способами забезпечення виконання зобов'язань. Вони полягають в покладанні на боржника додаткових обтяжень па випадок невиконання або неналежного виконання зобов'язань.   Під способами забезпечення зобов'язань парю розуміти передбачені законом або договором спеціальні заходи, покликані додатково стимулювати боржника до належною виконання ним своїх зобов'язань, а у випадку невиконання ним свого зобов'язання бути засобами задоволення законних вимог кредитора.

Згідно ст. 546 ГК України  виконання зобов'язань може іпечуватися неустойкою, поручительством, гарантії ю, за ставою, утриманням, задатком. При цьому договором або законом можуть бути встановлені інші вили забезпечення виконання зобов'язань.

     Серед розповсюджених  практиці біржової торгівлі видів забезпечення виконання зобов'язань варто назвати неустойку. Під неустойкою (штраф, пеня) розуми гься грошова сума або інше майно, що боржник повинен передані кредиторові у вкладку порушення боржником зобов'язання. Право на неустойку виникає в кредитора незалежно від наявності збитків, СПОДІЯНИХ невиконанням або неналежним пикон.ш ням зобов'язань Звичайно розмір неустойки визначається відповідними положеннями типового договору, розробленого біржею, і не може змінюватися на розсуд сторін.

 

ХЕДЖУВАННЯ  БІРЖОВОГО ТОВАРУ.

Хеджування - це спосіб отримання прибутку завдяки біржовій ф'ючерсній торгівлі, що грунтується на відмінностях у динаміці цін реальних товарів і цін ф'ючерсних контрактів на цей же товар.

Хеджування на біржі здійснюють, як правило, підприємства, організації, приватні особи, які одночасно є учасниками ринку реальних товарів:

• виробники,
• переробники,
• торговці.

Мета хеджування - отримання додаткового прибутку в порівнянні з прибутком від еалізації на ринку реального товару.

Для всіх організацій і  осіб, які не є членами біржі, хеджування являє собою особливу форму комерційної діяльності на біржі з постійною метою - отримання найбільшого прибутку рівні з іншими наявними формами комерції. Хеджування, у зв'язку з подвійним арактером, тобто одночасною опорою на ціну реального товару і на ціну ф'ючерсного контракту на цей же товар, має важливе практичне значення. Воно забезпечує непрямий зв'язок біржового ринку ф'ючерсних контрактів з ринком реального товару.

       Хеджування виконує функцію біржового страхування від цінових втрат на ринку реального товару і забезпечує компенсацію певних витрат (зокрема, на зберігання товарів). Саме від цієї функції і веде своє походження сам термін "хеджування".

Існують різні форми (способи) хеджування залежно від того, хто є його учасником і з якою метою воно здійснюється. Хеджування може проводитися на весь реальний товар або на його частину; на реальний товар або товар, відсутній в момент укладення ф'ючерсного контракту; на комбінацію різних дат поставки реального товару і виконання ф'ючерсного контракту.

 

ФОНДОВИЙ  РИНОК І ФОНДОВА БІРЖА, ЇХ ФУНКЦІЇ.

Фондовий ринок, або ринок цінних паперів, становить систему відносин купівлі-продажу різноманітних фінансових активів або фондових цінностей. Фондовий ринок поділяється на первинний і вторинний. На первинному ринку здійснюється продаж, первинне розміщення нових випусків (емісії) цінних паперів з метою одержання емітентом фінансових ресурсів. Емітентами можуть бути уряд, місцеві органи влади, різноманітні підприємства, організації. Покупцями на цьому ринку є індивідуальні та інституційні інвестори. До них належать державні установи, інвестиційні і пенсійні фонди, інвестиційні банки, страхові компанії, трастові відділи комерційних банків, траст-компанії та ін.

 Після того як цінні  папери нових випусків розміщені  на первинному ринку, вони стають  об’єктом перепродажу. Перепродаж  цінних паперів здійснюється  на так званому вторинному  ринку.

 Як на первинному, так  і на вторинному ринку є  багато способів продажу і  купівлі цінних паперів. Основним  з них є торгівля цінними  паперами на фондовій біржі.

 Фондова біржа – це організаційно оформлений постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами та іншими фінансовими інструментами.

 З організаційно-правового  погляду фондова біржа є фінансовою  посередницькою установою з регламентованим  режимом роботи, де відбуваються  торгові угоди між продавцями  і покупцями фондових цінностей  з участю біржових посередників  за офіційно закріпленими правилами.

До основних функцій  фондової біржі належать:

 • мобілізація і  концентрація вільних грошових  капіталів і нагромаджень за  допомогою продажу цінних паперів;

 • кредитування і  фінансування держави й інших  державних організацій шляхом  купівлі їх цінних паперів;

 • забезпечення високого  рівня ліквідності вкладень в  цінні папери.

 

ПЕРВИННИЙ ТА ВТОРИННИЙ РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ.

 Ринок цінних паперів  обслуговує процес відтворення  капіталу. Залежно від ролі, яку  він відіграє у процесі відтворення,  його поділяють на первинний  і вторинний ринки.

Первинний ринок  цінних паперів — це ринок, що обслуговує випуск (емісію) і первинне розміщення цінних паперів. На такому ринку учасниками завжди виступають емітенти та інвестори. Ринкова взаємодія між ними може бути безпосередньою або здійснюватися через брокерів і дилерів. Одне з найважливіших завдань первинного ринку полягає у тому, щоб звести до мінімуму ризик інвестора. На це спрямовані державні законодавчі й нормативні акти, що регулюють діяльність ринку, вимоги щодо оприлюднення інформації про емітента, підготовки проспекту емісії, реєстрації цінних паперів та відповідних даних у фінансових органах тощо. Первинні ринки є тимчасовими ринками і здебільшого — небіржовими. Доходи від продажу належать емітентові.

На первинному ринку відбувається розподіл вільних грошових коштів за галузями й сферами національної економіки.

Первинний ринок цінних паперів  передбачає обов’язкове існування  вторинного ринку. Більше того, існування  первинного ринку за умов відсутності  вторинного ринку практично неможливе.

Вторинний ринок є ринком, де відбувається купівля-продаж раніше випущених цінних паперів. Головною метою вторинного ринку є забезпечення ліквідності цінності паперів, тобто  створення умов для найширшої  торгівлі ними. Це, своєю чергою, надає  можливості власникові цінних паперів  реалізувати їх у найстисліший термін за незначних варіацій курсів та невисоких витрат на реалізацію. Дохід від продажу цінних паперів на цьому ринку належить не емітентові, як це має місце на первинному ринку, а власникам (інвесторам або дилерам), які виступають на вторинному ринку у ролі продавців.

Вторинний ринок завжди містить  елемент спекуляції. Оскільки мета діяльності на ньому — дохід у  вигляді курсової різниці, а курсова  вартість формується під впливом  попиту і пропозиції, існує багато способів впливу на курс цінних паперів  у бажаному напрямі. Зрештою на вторинному ринку відбувається постійний перерозподіл власності, завжди спрямований від  дрібних власників до великих.

Таким чином, вторинний ринок, на відміну від первинного, не впливає  на розмір інвестицій і накопичення  в країні.

 

ВАЛЮТНА БІРЖА. УЧАСНИКИ ТОРГІВ НА ВАЛЮТНІЙ БІРЖІ.

Валютна біржа – це організація, що надає послуги з проведення торгів, в ході яких здійснюються операції з іноземною валютою. На валютній біржі здійснюється купівля-продаж національної та іноземної валюти за сформованим на основі попиту і пропозиції курсовим співвідношенням.