Потреби людини

Оглавление

 

 

 

 

ВСТУП

Однією з актуальних проблем є проблема ціннісних орієнтацій . Події 80-90-х років XX століття, розпад СРСР, проголошення і розбудова незалежної України не могли не вплинути не тільки на економічні та політичні відносини, а й на систему цінностей. Минуле отримало якісно нову оцінку: виявилося, що безліч людей протягом тривалого часу віддавали свої знання, енергію, навіть інколи саме життя заради примарної мети.Таким чином, дослідження системи цінностей та ціннісних орієнтацій особистості, груп, соціальних верств в нових історичних умовах є дуже важливим, так як дозволяє науково керувати соціальними, соціально-психологічними процесами в суспільстві.

Молоді, в тому числі студентській, належить особлива роль у суспільстві, адже саме її представники сьогодні- це керівники держав, урядів, науковці, економісти, юристи і т. д. - те покоління, яке буде творити історію завтра. І тому від того, якими є цінності і ціннісні орієнтації сучасної молоді, залежить її майбутнє і майбутнє суспільства в цілому. Тому дослідження цієї проблеми є дуже актуальним на сучасному етапі. В умовах певної кризи соціальних ідеалів, зневіри частини населення у оптимістичній перспективі для України і світу в цілому дуже важливим є виховання молоді на засадах тих суспільно-корисних цінностей, які є загальнозначущими, вічними, неперехідними -Добро, Благо, Любов.В умовах існування складних глобальних проблем одним із основних принципів життєдіяльності кожної особистості має стати гуманізм. Саме він повинен бути стрижнем ціннісних орієнтацій особистості в сучасному світі.Відомі вчені-прогнозисти Ю. В. Яковець, Н. І. Моісеєв передбачають "відродження гуманізму", вважають (Моісеєв), що майбутнє суспільство може бути високо інтелігентним тільки тоді, коли кожний член цього суспільства буде здатний відчувати відповідальність за долю всього суспільства і вести себе відповідно .

          Метою даного реферату є дослідження того, яке місце займають ціннісні орієнтації у структурі особистості, а також зміст ціннісних орієнтацій студентської молоді на сучасному етапі розвитку суспільства. Робиться спроба проаналізувати, які ж цінності сучасної молоді займають найвищі щаблі в ієрархії ціннісних орієнтацій, а які втрачають своє значення.Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

                            РОЗДІЛ 1.ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ

       Плюралізм потреб визначається багатогранністю людської природи, а також різноманіттям умов (природних і соціальних), в яких вони проявляються.

      Складність і невизначеність виділення стійких груп потреб не зупиняє численних дослідників шукати найбільш адекватну класифікацію потреб. Але мотиви і підстави, з якими підходять різні автори до класифікації, абсолютно різні. Одні підстави у економістів, інші - у психологів, треті - у соціологів. У підсумку виходить: кожна класифікація - оригінальна, але вузькопрофільна, непридатна для загального вжитку. Так, наприклад польський психолог К. Обухівський нарахував 120 класифікацій. Скільки авторів, стільки і класифікацій. П. Єршов у своїй книзі «Потреби людини» вважає найбільш вдалими дві класифікації потреб: Ф. М. Достоєвського і Гегеля.

Розглянемо коротко зміст цих класифікацій як їх представив П. Єршов. 
Достоєвський ділив безліч інтересів і потреб людей за ускладнення їх змісту на 3 групи:

1. Потреби в матеріальних благах, необхідні для підтримки життя. 
2.Потреби пізнання  
3.Потреби світового об'єднання людей. 
У Гегеля 4 групи: 
1.Фізичні потреби. 
2.Потреби права, законів. 
3.Релігійні потреби. 
4. Потреби пізнання.

Першу групу, за Достоєвським і за Гегелем, можна назвати вітальними потребами; третю, за Достоєвським, і другу, за Гегелем, - соціальними потребами; другу, за Достоєвським, і четверту, за Гегелем, - ідеальними.[2] 
   Наступною підставою для виділення великих груп потреб є поділ потреб за їх соціально-гуманістичної орієнтації (цінності). Це буде група ціннісно-орієнтованих потреб. За цією підставою можна виділити розумні і нерозумні потреби, справжні і помилкові, прогресивні і регресивні. 
Звернемося до характеристики названих тут груп потреб.[3]

 

1.1.Біологічні потреби

 

Це загальні первинні потреби життєдіяльності організму: потреби харчування і виділення, потреби розширення життєвого простору, дітородіння (відтворення роду), потреба фізичного розвитку, здоров'я, спілкування з природою. 
Підкоряючись поклику своєї природи, людина спонукається до дій, спрямованих на негайне задоволення біологічних потреб.

Біологічні потреби людини, залишаючись біологічними за своєю сутністю, тоді стають справді людськими, коли вони опосередковуються умовами суспільного буття, детермінуються досягнутим рівнем культури. Бути у злитості з природним і рослинним і тваринним світом, зі своїми біологічними потребами .

1.2.Матеріальні потреби

Матеріальними ми називаємо потреби в коштах та умовах задоволення біологічних, соціальних і духовних потреб. 
Серед різноманіття цих потреб Маркс виділяв три потреби: в їжі, житлі і одязі. Норма матеріальних потреб визначається існуючими в країні рівнем розвитку матеріального виробництва, наявністю в ньому природних ресурсів, положенням людини в суспільстві, видом діяльності. Норма матеріальних потреб повинна забезпечити кожній особистості нормальні умови її трудової та іншої діяльності, комфорт побуту та транспорту, відпочинку і відновлення здоров'я, умови фізичного і інтелектуального розвитку. Всі разом узяті матеріальні потреби і способи їх задоволення визначають рівень життя людини.

Слід підкреслити, що матеріальні потреби не безмежні. Вони кількісно визначені для кожної країни, кожного регіону і кожної родини і виражаються в таких поняттях, як «продовольчий кошик», «прожитковий мінімум» та ін

 

1.3.Соціальні потреби

На відміну від біологічних і матеріальних потреб соціальні потреби не так наполегливо дають про себе знати, вони існують як само собою зрозуміле, не спонукають людину до їх негайного  задоволення. Було б, однак великою помилкою робити висновок, що соціальні потреби відіграють другорядну роль у житті людини і суспільства.Навпаки, соціальні потреби в ієрархії потреб відіграють визначальну роль. Завдяки переважання потреб «для іншого» над потребами «для себе» людина стала людиною, створив власну історію. 
    Найбільш шанована людина - це людина, що володіє багатством соціальних потреб і спрямовує всі зусилля своєї душі на задоволення цих потреб.

1.4.Духовні потреби

Як ми зазначали вище, будь-яка потреба характеризується спрямованістю на який-небудь предмет, що спонукає людину до оволодіння цим предметом. 
Біологічна потреба спонукає людину до оволодіння загальними життєвими ресурсами, матеріальна потреба має своїм предметом матеріальні засоби задоволення всіх потреб, соціальна потреба спонукає людину до оволодіння формами спілкування і зв'язку з іншими людьми. Предметом духовної потреби є духовність. 
     Духовність - це прагнення подолати себе у своїй свідомості, досягти високих цілей, слідувати особистому і суспільному ідеалу, загальнолюдських цінностей. Духовність виявляється також у прагненні до прекрасного, до споглядання природи, до класичних творів літератури і мистецтва. Культура - субстанція духовності, в ній - квінтесенція духовного досвіду людства.

Духовність - найцінніше багатство людини, його не можна ні купити, ні взяти в борг у кого-небудь, його можна лише формувати власними зусиллями. Тільки духовно багата людина здатна на справжню безкорисливу дружбу, на міцну любов, яка поєднує чоловіка і жінку шлюбними узами. 
  Таким чином, духовність - не просто осередок функцій свідомості, вона - функція діяльної сутності людини. Накопичуючи знання про себе і про зовнішній світ, людина збагачує свою свідомість внутрішньою енергією, яка прагне вирватися з пут матерії і виразити себе в дусі. Дух ламає фізіологічні перегородки, національні відмінності, групові відмінності своєю спрямованістю до єдності, інтеграції різноманіття в єдину цілісність. 
Духовні потреби є прагнення придбати і збагатити свою духовність. Нескінченно різноманітний арсенал духовності: знання про світ, суспільство та людину, мистецтво, література, філософія, музика, художня творчість, релігія.

                    1.5.Ціннісно-орінтовані потреби

 
       Підставою для виділення цієї групи потреб є класифікація потреб за критеріями їх гуманістичної та етичної спрямованості, за їх ролі в образі життя і всебічному гармонійному розвитку особистості. 
За цими критеріями можна виділити розумні і нерозумні потреби, справжні і помилкові, прогресивні і руйнівні потреби. 
Розглянемо розумні і нерозумні потреби. 
      Розумні потреби - це потреби, задоволення яких сприяє нормальному функціонуванню людського організму, зростанню престижу особистості в суспільстві, її гуманного розвитку, гуманізації всіх сторін суспільного життя.

Нерозумні потреби така група потреб, які створюють тупикові ситуації у функціонуванні людського організму, в розвитку особистості, наносять збиток інтересам товариства, а в разі їх омассовління призводять до деградації людського суспільства і дегуманізації всіх суспільних відносин. Діапазон нерозумних потреб надзвичайно широкий: від куріння до наркотиків. 
    Шкідливими ми називаємо ті з нерозумних потреб, які в разі їх задоволення призводять не лише до руйнування і цинічного попрання моральних і правових норм людського співжиття, але й у своїх крайніх проявах сприяють деградації людської природи і тупиковому стану розвитку роду «людина».

Це надмірна потреба в алкоголі, в наркотиках, деяких пластичних операціях. Ці вади сучасного суспільства існують не стільки від нестачі матеріальних благ, скільки від пересичення матеріальними благами і бездуховності людини, відсутність у людей ідеалів, за які треба боротися.

Трансформація потреб 
Розуміння наведеної вище класифікації потреб буде малоефективним, якщо ми буде трактувати кожну потребу в ізоляції від інших потреб, або досліджувати субординацію потреб залежно від однозначного визначення одної якоїсь провідної потреби. Жодна людська потреба не існує в чистому вигляді, усі вони взаємопов'язані і переплетені таким чином, що являють собою складну мозаїку, безліччю ниток пов'язану з можливостями їх реалізації в практичній діяльності.[2] 
  Висновок:У зв'язку з різноманіттям умов своєї реалізації, віку, навколишнього середовища, скажімо, біологічна потреба стає матеріальною, соціальною або духовною потребою, тобто вона трансформується. У цьому параллелограммі потреб стає потреба, яка найбільш відповідає особистим змістом життя, краще озброєна засобами свого задоволення, тобто та, яка краще вмотивована.

 

 

 

                              РОЗДІЛ 2.ІНТЕРЕСИ ЛЮДИНИ

        Я досить давно звернула увагу на те, що більшість людей хочуть цікаво жити. Ну тобто, щоб життя було цікавим. Як антипод нудного життя. Зустрічаються й інші варіанти, такі як "радісне життя", "задоволення", "весело", "легко". Але якщо провести статистичний аналіз, взявши не надто міщанську вибірку населення, то формулювання у вигляді "цікаво" перевищує всі інші варіанти разом узяті. А чому? Просто стереотип? Можливо і так. Адже якщо копнути глибше, то нудьга не є антиподом інтересу, а окремим емоційним станом, пов'язаним з вимушеною бездіяльністю. Але я все ж вважаю, що під цим соціальним стереотипом криється досить фундаментальна першооснова. 
    Протиставлення нудьги і інтересу має право на життя - нудьга і інтерес дійсно не сумісні. Як, втім, нудьга так само несумісна з радістю. Але люди зазвичай мислять саме в полярності нудьга-інтерес, а не нудьга-радість. І це не просто так. Справа в тому, що радість є констатуюча емоції. Вона відображає позитивне ставлення до конкретного об'єкту або вже сталася подія, але не до процесу. Навіть якщо відчуваєш радість від очікування чогось хорошого в майбутньому, то очікування означає ніби вже отримав, тобто фіксується саме фінал. 
Для того, щоб не було нудьги, у  "житті для себе" повинен бути присутний інтерес. Не секрет, що одноманітне швидко набридає. Деякі навіть вивели звідти постулат, що-небудь типу - "щоб було цікаво, розваги необхідно регулярно міняти". Так от, насправді все йде по-іншому. Набридає певний вид розваги ТІЛЬКИ з-за того, що реально цікавого там немає. А оскільки в більшості розваг дізнатися більше нічого, то й ніякого мотиву. 
     Інтерес як емоція є з одного боку індикатором, що якась частина даного заняття відповідає вашим істинним мотивами. А з іншого боку, мотивує займатися саме цим заняттям, поки не вичерпається корисний потенціал цієї справи. "Корисність" визначається підсвідомістю за якимись своїми критеріями і до соціальної корисності прямого відношення не має. Як тільки інтерес пропав, значить корисність вичерпалася, пора рухатися далі. Але тяга до інтересу не пропадає. Коротко окреслю як змінюється життя знайшовши Свій Інтерес.По-перше, громадянин поступово перестає бути середньостатистичним, стаючи ненормальним. Господь, вищий розум, чи що там ще з вищих сил, якраз і намагалися зробити кожної людини відрізняється від всіх інших, унікальним. Однак виявилося, що багатьом особам не потрібно того, що потрібно багатьом "нормальним" робочої сили для реалізації амбіцій таких ненормальних. І вирішено було так - потенціал творчості і владу дали кожному, а далі хай самі вирішують, кому в кесари, а кому в слюсарі. 
По-друге, у людини з'являється реальна внутрішня цінність, незалежна від зовнішніх факторів. І забрати її ніхто не може, хіба що разом з життям. 
По-третє, емоція "інтерес" володіє однією важливою властивістю - вона дає корисну енергію життя. Дає звичайно не фізіологічно, але розгойдує енергетику організму. У будь-якому випадку результат очевидний. 
По-четверте, різко підвищується впевненість у собі. Індивід відчуває свою самоцінність і зрослу незалежність від соціуму і його широковжиткових цінностей. Він у стані сам собі зробити "приємно", причому з мінімальними витратами.[4]

2.1.Інтерес та інтереси

    У понятті "інтерес" є два основних значення. Перше означає певний емоційний стан. Друге - прагнення до певного стану (типу потреби) - ставлення до предметів і явищ дійсності, що мають для індивіда певною значимістю. 
     Під загальноприйнятим поняттям інтереси-потреби ховаються дві різні гілки. Якщо залишити поки інтерес-емоцію у спокої, то інтересами в загальному вигляді буде все те, що людині стійко (в цьому життєвому періоді) хочеться. Стійко людині хочеться всього, що визначається його потребами, як первинними, так і вторинними. І якщо все відноситься до чистого виживання, до інтересів не зараховують, то потреби вище якраз них. 
Розглянемо ці 2 гілки окремо.

     Візьмемо, наприклад, потребу в повазі.

       Будь-яка людина напрацьовує набір способів для її задоволення, спілкування з деякими придатними для цієї мети людьми, завоювання певного статусу в суспільстві, на роботі, статусу експерта на форумі. Найбільш задовольняють і більш-менш стабільні способи стають його інтересами. Інтерес полягає в прагненні зберегти свій статус, а можливо і підвищити його. І в міру сил і можливостей, індивід буде цей інтерес захищати. Назвемо цю гілку практичними інтересами. 
    Але майже у кожної людини є заняття, які неможливо безпосередньо віднести до задоволення будь-якої з практичних потреб. Цей феномен вже давно помічений і непогано вивчений. Причини такої "марної" діяльності не мають однозначного тлумачення, але факт феномену є - люди багато часу витрачають практично необґрунтовано. Причому займаються такими заняттями люди захоплено, змушувати їх не потрібно. Стійкі форми таких занять так само стають інтересами людини. Цю гілку інтересів назвемо абстрактними інтересами. 
   У цих двох гілках, однаково званими інтересами, є і схожість і відмінність. Відмінність в першу чергу в тому, що в першому випадку діяльність носить чисто практичний характер. Людина зацікавлена не в самому процесі, а в підсумкових результатах. У другому випадку інтерес прямий і спрямований виключно на сам процес і відвернений від результату. Подібним між гілками інтересів буде те, що в обох випадках може супроводжуватися інтересом-емоцією. Проявляє емоція себе по-різному, але я вважаю, що є загальний принцип. По-перше, інтерес-емоція є індикатор того, що людина зараз займається своєю діяльністю, саме тієї, яка йому зараз потрібна не з точки зору боргу або свідомих рішень, а як власне бажання.По-друге, інтерес буде тільки тоді, коли діяльність приносить хоч якісь плоди, нехай навіть і уявні. [3] 
         Узагальнюючи вищесказане можна зробити наступні висновки. За реальними інтересами завжди стоять ті чи інші екзистенційні мети. Цілі виражаються в різній мірі практичності і усвідомленості в залежності від того, від яких потреб вони виходять. Інтерес-емоція завжди відображає оцінку просування по таким цілям. Робимо і виходить - є інтерес. Швидко виходить - ентузіазм. Тупцюємо на місці - нудьга. Відкочуємося назад - злість або розчарування. Можна назвати інтерес-емоцію індикатором виправдовуються вищих очікувань. Виправдовуються, але ще не виправданих до кінця. В кінці "шляху" буде короткочасна радість - і починай спочатку. 
      Переживання інтересу-емоції є потреба і норма для будь-якої людини.