Поняття сенсу життя

ЗМІСТ

ВСТУП 2

Поняття сенсу життя 4

В чому сенс життя? 4

Релігійні підходи та теорії 9

Цитати 10

ВИСНОВКИ 12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Сенс життя, сенс буття — філософська та духовна проблема, що має відношення до визначення мети існування, призначення людства, людини як біологічного виду, одне з основних світоглядних понять, що має величезне значення для духовно-морального становлення особистості.

Питання про сенс життя  також може розумітися як суб'єктивна  оцінка прожитого життя та відповідності  досягнутих результатів початковим намірам, як розуміння людиною змісту та спрямованості свого життя, свого  місця у світі, як проблема впливу людини на навколишню дійсність та постановки людиною цілей, що виходять за рамки його життя. У цьому випадку мається на увазі необхідність знайти відповідь на питання:

• «У чому полягають життєві цінності?»,
• «Що є метою життя?» (Або найбільш спільною метою життя людини як такої, людини взагалі),
• «Навіщо (Для чого) мені жити?».

Питання про сенс життя - одна з традиційних проблем філософії, теології та художньої літератури, де вона розглядається переважно  з точки зору визначення того, у  чому полягає найгідніший людини сенс життя.

Уявлення про сенс життя  складаються в процесі діяльності людей і залежать від їх соціального  становища, змісту розв'язуваних проблем, способу життя, світорозуміння, конкретної історичної ситуації. У сприятливих умовах людина може бачити сенс свого життя в досягненні щастя і благополуччя; у ворожому середовищі існування, життя може втратити для неї свою цінність і сенс.

Питання про сенс життя  люди ставили і ставлять досі, висуваючи  конкуруючі між собою гіпотези, філософські, теологічні тарелігійні пояснення. Отримані відповіді на ці питання формували науку. У даний момент наука в змозі відповісти з певною часткою достовірності на конкретні запитання на кшталт «Як саме...?», «За яких умов...?», «Що буде, якщо...?». Ненауково поставлені запитання, типу «У чому (що є) мета (сенс) життя?», «Навіщо мені жити?» залишаються в рамках тільки філософії і теології. Біологічні основи виникнення подібних питань досліджуються в психології. (Див. також Суїцид). Окремо можна помітити, що в рамках психології запитання « Яка мета життя людини взагалі? » може бути вивчене (і вивчається), оскільки психологія оперує поняттями «мета», «людина» і «життя».

 

Поняття сенсу життя

Поняття сенсу життя існує у  будь-якій розвиненій світоглядній системі, виправдовуючи і витлумачуючи властиві цій системі моральні норми та цінності, демонструючи цілі, що виправдовують передбачувану ними діяльність.

Соціальний стан індивідів, груп, класів, їх потреби та інтереси, прагнення  і очікування, принципи і норми  поведінки визначають зміст масових  уявлень про сенс життя, які при  кожному суспільному ладі мають специфічний характер, хоча і виявляють відомі моменти повторюваності.

Піддаючи теоретичному аналізу  масової свідомості уявлення про  сенс життя, багато філософів виходили з визнання якоїсь незмінною «людської  природи», конструюючи на цій основі якийсь ідеал людини, в досягненні якого і вбачався сенс життя, основне призначення людської діяльності.

Великі філософи - такі, як Сократ, Платон, Декарт, Спіноза, Діоген та багато інших - мали чіткі уявлення про те, яке життя «найкраще» (а, отже, й найбільш осмислене) і, як правило, асоціювали сенс життя з поняттям блага.

В чому сенс життя?

Багато людей впадають у депресію, кидають справи і замикаються  на собі, бо не бачать сенсу у своїй  діяльності. Часто люди стверджують: «Керуй собою, не керуй — нічого не зміниш. У житті людини немає ніякого сенсу». Питанням сенсу життя задавалися мільярди людей на протязі всієї історії людства.

Великі мислителі Заходу і Сходу давали свої визначення, однак ніхто ще не знайшов формули, відповідної всім без винятку. Це наводить на думку, що універсальної формули не існує, також як і універсальних ліків, також як і двох однакових людей.

Одному програмістові  дали замовлення: написати програму, що дозволяє вигравати на скачках. Коли через деякий час до нього звернулися за результатами, він сказав: «Вибачте, програма працює, але тільки для ідеально круглого коня у вакуумі».

Ви не ідеально круглі і  живите не у вакуумі. Закони, виведені кимось іншим, навряд чи вам підійдуть, тому що кожна людина унікальна. У вас є два виходи: або прийняти чуже і переконати себе в тому, що це ваше, або створити своє. Якщо ви вважаєте, що чужі ідеї близькі вам, то ви зможете без особливого дискомфорту дотримуватися їх. А якщо ні? Вам загрожує внутрішня війна. Ваше тіло, ваш розум, весь набір ваших особистих якостей рано чи пізно зажадає самореалізації, висловлюючи своє невдоволення доступними йому засобами, тобто негативними емоціями, стресами і хворобами. За уявною простотою першого варіанту поведінки, як бачите, ховаються досить серйозні проблеми.

Інший варіант — творчість, активне творення. Якось на семінарі мені сказали з цього приводу: «Не всім же бути геніями!» А чому б і ні? Використовуйте вже наявний матеріал для створення власної системи поглядів, власних цілей, для пошуку власного сенсу життя. Не приймайте, але і не відмовляйтеся від інформації без причин.

Часто у важкій ситуації ми підсвідомо починаємо шукати універсальний  рецепт. Я нерідко стикаюся з подібним явищем на семінарах. Наприклад, неправильне питання: «Для чого людина створена?», «Що людині потрібно для щастя?» Правильне питання: «Для чого я створений?», «Що мені потрібно для щастя?» Всі ми абсолютно різні люди, а, отже, і сенс життя, призначення у всіх різне. Саме тому немає у світі єдиної релігії, єдиного вчення, яке влаштовувало б усіх без винятку. Можна стверджувати з повною впевненістю тільки наступне:

• безцільне, безглузде життя робить людину нещасною;

• кожен з нас народжується зі своїм, унікальним набором здібностей, кожен до чогось схильний

Уміння ставити цілі. Чи знайома вам така ситуація? Треба терміново зробити якесь неприємну справу, а змусити себе думати про нього не вдається. В голові крутиться якась пісня або думки про домашні справи — загалом, що завгодно, але тільки не те, що треба. Щоб змусити себе, доводиться затрачати колосальне зусилля. До цього можна додати найпотужніше нервове перенапруження, що виникає через придушення негативних емоцій, а також напруга м’язове, що викликається цими негативними емоціями. У результаті справа практично не просувається, а сили вже закінчується. Ваш організм протестує. Ви не можете зосередитися. Будь-яка дрібниця здатна вивести з себе.

І це все через те, що ви не усвідомлюєте мету. Вчені відзначили наступний факт: цілеспрямоване міркування збільшує кількість нейронних зв’язків в головному мозку. Це означає, що будь цілеспрямоване міркування підвищує здатність мислити. Езотеричні джерела говорять про ментальному полі планети, до якого людина здатна підключитися. Так чи інакше, але факти говорять про те, що людина, яка діє цілеспрямовано, значно швидше знайде рішення проблеми, ніж той, хто хаотично, безцільно метається з боку в бік.

Все дуже просто: або ви ставите  цілі і долаєте перешкоди, або  життя створює проблему, і ви змушені  її вирішувати. Так чи інакше, вам доведеться витрачати зусилля: у першому випадку з задоволенням для досягнення поставленої мети, у другому випадку без задоволення, викручуючись з життєвих переробок. Уміння ставити цілі — одна з найважливіших складових управління собою. Цьому буде присвячена значна частина третього розділу. Але не поспішайте в гонитві за щастям відразу ставити собі цілі. Крім звичайних, побутових, цілей для щастя нам необхідна над мета.

Кожна людина виконує свою місію. Який би вид діяльності і стиль життя ви не обрали, ви все одно рано чи пізно почнете робити те, що у вас найкраще виходить. Краще рано, ніж пізно! Навіть якщо ваша робота приносить вам стабільний, високий дохід, але, що називається, «не по нутру», життя дасть вам відчути це. Розпочнеться конфлікт з начальством або загостриться стара хвороба. Причина цього — в вас самих. Ви займаєтеся не своєю справою. Ваша справа — це те, до чого ви найбільше схильні, то, до чого найбільш здатні.

Вельми детально цей принцип  розвинений у великому вченні Сходу  — даосизмі. У ньому одним з  головних понять є «Дао». Одне з його значень — це «шлях, яким людина повинна слідувати». Якщо людина в злагоді з самим собою, якщо його зовнішні дії відповідають його внутрішньому устрою, то він без проблем слід по своєму шляху. В іншому випадку людина теж слід по ньому, але дуже повільно, кидається з боку в бік. Виконайте наступну вправу, і ви отримаєте цікаві результати і корисну інформацію.

Вправа «шлях». Візьміть аркуш паперу і розділіть його вертикальної рисою на дві колонки. В одну з них випишіть всі свої удачі й успішні підприємства, в іншу — всі події вашого життя, які ви вважаєте великими невдачами.

Тепер, прийнявши розділову  лінію за константу, намалюйте свою лінію життя. Чим більше удача  або невдача, тим більше буде відхилення вправо або вліво від константи. Як правило, отримана крива нагадує синусоїду. У будь синусоїди є вісь. Є вона і у вашої кривої. Константа — той самий шлях, з якого ви час від часу збиваєтеся.

Проаналізувавши ще раз розташування лінії життя на цьому графіку, ви можете зробити ще кілька цікавих  висновків. Якщо вас сильно «штормить», якщо ваша лінія життя дуже крива, то вам як нікому іншому треба вчитися управлінню собою. Адже це саме некеровані частини вашого «Я» змушують вас кидатися з одного боку в бік.

Проблема сенсу людського  життя носить філософський і релігійний характер і може бути віднесена до числа основних проблем духовної культури. Вона хвилювала людей з давніх-давен, проте однозначно не вирішена людством і до сьогодні. 

Сенс життя різні люди бачать у різному: це може бути власний добробут та добробут родини, прагнення реалізувати свій творчий чи науковий потенціал, покликання, релігійні уявлення та устремління. Є люди, яких, можливо, не так і багато, які бачать сенс життя в служінні іншим людям, громаді, народу, ідеям та ідеалам. 

Слід розрізняти питання  про конкретну мету дій певного періоду життя (тобто про те, «що робити») та питання про сенс життя (тобто про те, «навіщо робити», яка мета та цінності є вихідними, життєво визначальними). Адже людина може діяти досить цілеспрямовано, відповідно до визначеної мети, але в цілому її життя буде безглуздим, якщо ця мета не має загальної основи, тобто не просвітлена уявленням про сенс життя, який завжди повинен бути більшим за мету. Інакше людина при досягненні проміжної мети опиниться в ситуації втрати сенсу життя, що може бути дуже драматичним.

Хоча життя людини неодмінно  супроводжується задоволенням тих  чи інших потреб, на мою думку, важливо  розуміти, що сенс людського життя  не може зводитися до цього. Щодо цього  ще відомий грецький філософ Сократ зазначав, що людина живе не для того, щоб їсти, пити, одягатися, а навпаки - вона їсть, п'є тощо для того, щоб  жити.

Хоча сенс життя окремої  людини є унікальний та неповторний, кожний вирішує це питання на свій розсуд, все ж є якісь загальні основи для уявлення про нього.

Джерела сенсу життя люди здавна шукали у внутрішньому світі  людини. Багатьма філософами, письменниками  поділялася думка, що справжнім призначенням людини є творіння добра заради добра. Навіть якщо справжній сенс життя  вбачався у прагненні до задоволення потреб, робились принципові уточнення, що задоволення повинно стати помірним, розумним, переважно духовним. У спадщині нашого великого співвітчизника Григорія Сковороди, що відповідає християнській традиції, сенс життя вбачався у любові як такій та любовному ставленні до світу.

Ще один підхід до вирішення  питання про сенс життя - це ідея реалізації сенсу життя шляхом служіння загальному благу, внесення особистого внеску в історію, культуру, прогрес суспільства. Для ілюстрації цього я послалася б на приклад подружжя Кюрі, яке, аби поставити атом на службу людству, займалося з ризиком для свого життя дослідженням небезпечних радіоактивних речовин. Ціною власного здоров’я (відомо, що Марія Кюрі захворіла на рак), подружжя заклало підвалини для рентген-діагностики, що дозволило більш точно і вчасно визначати діагноз хвороби, а відтак суттєво підвищило ефективність лікування, тим самим врятувавши або подовживши життя мільйонів людей.

У той час коли одні вбачали  сенс життя в дослідженні Всесвіту (наприклад, італійський філософ  та поет Джордано Бруно висловив здогадки щодо безкінечності Всесвіту, за що був визнаний єретиком і спалений на вогнищі), інші відкривали людству  невідомі сторінки світової історії (наприклад, український археолог Вікентій Хвойка відкрив для сучасників Трипільську  культуру, дослідник древньої Греції Генріх Шліман віднайшов легендарну Трою, французькі дослідники знайшли під нашаруваннями піску і повернули людству єгипетський храм Карнак).

Таких прикладів щодо різних сфер діяльності людини можна наводити безліч. І всіх їх об’єднує те, що люди, які залишили свій визначний слід в історії, повністю віддавалися  справі свого життя, виконували місію, відведену їм долею, наповнювали  своє життя високим смислом. 

В сучасну епоху проблема пошуку сенсу життя набуває особливої  гостроти. В умовах, коли відбувається глобальна переоцінка усіх цінностей  та ломка традицій, дедалі виразніше  виявляється хиткість, нестійкість  людського буття. Втрата або відсутність  сенсу народжує у людини відчуття мало значущості власного існування, а відтак може призводити до важких наслідків, аж до психічного розладу та самогубства.